Постанова

від 30.01.2024 по справі 931/11/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 931/11/23 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В. Провадження № 22-ц/802/70/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,

прокурора - Скучинського Л. Є.,

представника позивача - Чемерис Т. О.,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, про витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Спірна земельна ділянка, поза волею власника, вибула з його володіння та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10 грудня 2020 року № 33-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» була зареєстрована за Затурцівською сільською радою Володимирського району Волинської області на праві комунальної власності.

Зазначав, що рішенням Затурцівської сільської ради від 09 квітня 2021 року № 7/367 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі - для ведення особистого селянського господарства, а рішенням від 18 травня 2021 року № 9/135 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0807, для ведення особистого селянського господарства. 11 червня 2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2021 року № 2244 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807 ОСОБА_2 відчужила відповідачу ОСОБА_1 .

Також вказував, що зазначена спірна земельна ділянка може перебувати лише у державній власності, а тому передача її до земель комунальної власності та приватної власності є неправомірною.

Ураховуючи наведене, керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) просив суд витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807, площею 1,8 га та стягнути понесені по справі судові витрати.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року позов керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) задоволено.

Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807, площею 1,8 га.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. У своїх доводах зазначала, що прокурор пропустив строк звернення до суду, не обґрунтував підстав для звернення до суду, не надав доказів про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор на спростування доводів апеляційної скарги зазначав, що у позовній заяві міститься обґрунтування правових підстав для звернення до суду, надані докази підтверджують цільове призначення спірної земельної ділянки та незаконне вибуття із власності держави. Просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представників відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації № 267 від 11 серпня 2010 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» із змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації № 411 від 27 вересня 2012 року, Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Локачіагроліс» (далі - ДП «СЛАП «Локачіагроліс») надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Згідно з перспективним планом організації і ведення лісового господарства ДП «СЛАП «Локачіагроліс» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807 належить до земель лісового фонду.

Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного Виробничого об`єднання (далі - ВО) «Укрдержліспроект» у 2010-2011 роках, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який викладено у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 06 липня 2022 року у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

З матеріалів лісовпорядкування, зокрема, з Плану майстерської дільниці №1 ДП «СЛАП «Локачіагроліс» слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807 знаходиться в межах земель лісового фонду.

З акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09 серпня 2022 року, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу, на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807, зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14 см, висотою 8 м, повнота 1.0.

З інформації ВО «Укрдержліспроект» вбачається, що станом на 19 листопада 2021 року зазначена земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду та знаходиться в кварталі 9, 8, 10 виділу.

Отже, вищенаведені докази свідчать, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях лісового фонду.

Заперечуючи вказану обставину, відповідач покликається на відсутність належних доказів як про віднесення земельної ділянки до земель лісового фонду, так і її фактичного розташування на території земель, які перебувають в користуванні ДП «СЛАП «Локачіагроліс», у той час як до обов`язків відповідача ОСОБА_1 відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України належить подання доказів на спростування обставин, на які посилається прокурор і на підтвердження яких подано відповідні докази.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Всупереч наведеним правовим нормам відповідач ОСОБА_1 не подала доказів, які спростовують доводи прокурора про приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та наданих прокурором доказів про зростання на спірній земельній ділянці рослинності, дерев, вік яких становить понад 15 років, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка розташована на землях лісового фонду.

Щодо вчинення дій з приводу розпорядження спірною земельною ділянкою державними органами, її подальшу передачу у приватну власність, встановлено наступне.

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, та картографії № 45 від 15 березня 2018 року «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення» проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) затверджено наказом Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24 квітня 2019 року.

За результатом інвентаризації земель сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20 квітня 2019 року.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.31-2461/2-22 від 13 вересня 2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807 сформована на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно наказів ГУ Держгеокадастру в області.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 33-ОТГ від 10 грудня 2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10 грудня 2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807 передано у комунальну власність Затурцівської територіальної громади в особі Затурцівської сільської ради.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 11 червня 2021 року зареєстроване право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області) від 18 травня 2021 року № 9/135, яка після одержання її у власність розпорядилася земельною ділянкою, відчуживши її відповідачу ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807 - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20 листопада 2019 року.

Із фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу № 9 СЛАП «Локачіагроліспром» за даними лісовпорядкування 2013 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номеромрозташована у 8, 10 виділі, 9 квартал.

Отже спірна земельна ділянка була сформована у 2019 році із визначенням цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісового фонду, незважаючи на те, що на час її формування, передачі у приватну власність та подальшого відчуження на підставі договору купівлі - продажу перебувала, а також на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «СЛАП «Локачагроліс» і насправді є земельною ділянкою лісового фонду.

Статтею 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з частинами 4, 8 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2022 року № 7363/0/2-22 слідує, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807, що фактично перебувала у постійному користуванні ДП «СЛАП «Локачіагроліс», розташованої за межами населеного пункту на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, стало відомо із запиту Володимир-Волинської окружної прокуратури № 50-310 вих-22 від 28 березня 2022 року.

Тому рішеннями ГУ Держгеокадастру у Волинській області спірну земельну ділянку незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку Затурцівською сільською радою неправомірно зареєстровано як земельну ділянку комунальної власності та в подальшому передано у приватну власність.

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 ЛК України).

Встановивши наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями ЛК України.

Визначена земельна ділянка, яка на праві постійного користування належить ДП «СЛАП «Локачіагроліс», в порушення приписів статей 17, 31 ЛК України, статей 20, 122 ЗК України, без погодження із розпорядником земельних ділянок - Волинською обласною державною адміністрацією, як земельна ділянка лісогосподарського призначення, була передана з державної власності у комунальну власність, в той час, коли передача земель для ведення лісового господарства із державної в комунальну власність відбувається не інакше, як за рішенням відповідної обласної державної адміністрації.

Водночас Волинська обласна державна адміністрація не вчиняла дій щодо повернення земельної ділянки у державну власність.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Із змісту позовної заяви у цій справі вбачається, що прокурор обґрунтував підстави для представництва.

Також згідно з матеріалами справи, прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23 серпня 2022 року №50/1-1147-2126 вих-22. Отже, компетентному органу - Волинській обласній державній адміністрації було відомо про можливе порушення інтересів держави, проте упродовж розумного строку Волинська обласна державна адміністрація не звернулась з позовом до суду, не вжила інших заходів з метою захисту інтересів держави, що обґрунтовано розцінено прокурором як бездіяльність.

Законом не передбачено необхідності надання дозволу чи то погодження на звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі відповідного органу, як умову представництва інтересів держави в суді. Тому доводи апеляційної скарги про те, що лист за № 556/01-19/2-22 від 25 серпня 2022 року за підписом керівника управління містобудування та архітектури Томчука М., якому не надано права представництва інтересів Волинської обласної державної адміністрації, про відсутність заперечень на звернення з позовом до суду прокурора, не спростовують висновку суду про обґрунтованість прокурором права на представництво у даній справі.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску прокурором строків позовної давності не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даній справі відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0807, реєстрація в ДЗК з зазначенням цільового призначення відбулася 20 листопада 2019 року і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено п. 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тому, звертаючись з позовом до суду 02 січня 2023 року, прокурор строк позовної давності не пропустив.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на приписи ст. 122 ЗК України зазначає, що указана норма в редакції, чинній станом на 2010-2012 роки, забороняла обласним державним адміністраціям розпоряджатись землями, які мали сільськогосподарське призначення.

Такі доводи суперечать змісту норм ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 11 серпня 2010 року № 267.

Зокрема, ч. 4 ст. 122 ЗК України у цій редакції передбачала, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу (ч. 7 цієї статті).

Норми статей 149-150 ЗК України визначали порядок вилучення земельних ділянок наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Зокрема, згідно з ч. 7 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 5, 9 цієї статті.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених ч. 9 цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених ч. 9 цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами 5 - 8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу. Норми ст. 150 ЗК України передбачали порядок вилучення особливо цінних земель, наданих в користування із земель державної та комунальної власності.

Тобто у приписах ст. 122 ЗК України у зазначеній вище редакції, які у свою чергу відсилають до інших норм Земельного Кодексу, не міститься заборонних положень, на які посилається відповідач. Крім того розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації земельні ділянки не вилучались, відповідач не надав доказів, що та площа земельної ділянки, на яку було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для ДП «СЛАП «Локачіагроліс» перебувала у користуванні відповідного суб`єкта та була вилучена.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що придбана відповідачем земельна ділянка розташована на території Затурцівської сільської ради, у той час як розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації за 2010 рік йшлося про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою ДП «СЛАП «Локачіагроліс» на території Озютичівської сільської ради також не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 708-п, яке є загальнодоступним, територіальна громада Озютичівської сільської ради Локачинського району входить до складу Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення ст. 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачено чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Суд першої інстанції встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, та урахувавши положення наведених правових норм, дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позову та витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову прокурора є законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи та до заперечень наданих прокурором доказів без подання відповідачем належних та допустимих доказів на їх спростування, а тому не є підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: