Рішення

від 05.02.2024 по справі 487/7975/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/7975/23

Провадження № 2/487/756/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди.

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 позивач звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, якою просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що проживає зі своєю двоюрідною племінницею батьками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 06.11.2014, серія НОМЕР_1 . Батьки дитини у шлюбі не перебували, ніколи разом не проживали, господарства не вели. ОСОБА_3 добровільно залишила проживати дитину у позивача та письмово надала останній нотаріальну згоду на виховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залучення до медичного, матеріального забезпечення, захисту прав та законних інтересів, що посвідчено приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М. і зареєстровано за №1189. Відповідачі ухиляються від виховання їх малолітньої дочки, не проявляють до неї жодної батьківської турботи, не цікавляться станом здоров`я, не забезпечують харчуванням, медичним доглядом, не спілкуються з дитиною взагалі, не сприяють загальновизнаних норм моралі, не надають доступу до культурних та інших духовних цінностей, батьки не відвідують школу, не цікавляться навчанням дочки, її успіхами. Позивач замінила батьків дитини, піклується про неї.

Ухвалою суду від 03.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.01.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

05.01.2024 на адресу суду надійшов висновок Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 04.01.2024 № 118/02.02.01-22/03/14/24 про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сторона позивача у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, відзив не надано.

Представник Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради до судового засідання не з`явився. Подано до суду заяву, якою просять розгляд справи проводити без участі представника служби у справах дітей, враховуючи, що думка стосовно спору викладена у висновку органу опіки та піклування.

Представник органу опіки та піклування Миколаївської міської ради до судового засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлено вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебували в зареєстрованому шлюбі але за свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.11.2014 року є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20.12.2018 ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 письмову згоду на виховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залучення до медичного, матеріального забезпечення, захисту прав та законних інтересів, що посвідчено приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М. і зареєстровано за №1189.

16.08.2023 Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради видано наказ №106 яким визначено тимчасово влаштувати дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в родину ОСОБА_1 , до прийняття рішення про її влаштування, відповідальність за життя та здоров`я дитини покладено на ОСОБА_1 .

Згідно наданого суду висновку Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 04.01.2024 № 118/02.02.01-22/03/14/24 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Положеннями ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», визначено, що під час розгляду справи суд повинен з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Згідно з ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, той факт, що навіть після початку розгляду справи в суді, відповідачами не було вжито будь-яких заходів по поновленню виконання своїх обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з інтересів дитини.

Крім того відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача судовий збір по 536,80 грн. з кожного.

Керуючись ст.10,18,23,76, 258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно їх малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 536,80 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не відоме, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 05410599, адреса: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 04056612, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя А.А. Лагода