Рішення

від 31.01.2024 по справі 302/1583/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1583/23

Провадження № 2/302/34/24

Номер рядка звіту 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 смт. Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретарів судового засідання Куруц В. І., Митряк І. П.,

представника позивача адвоката Кривки П. П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилався на те, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0746 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , що проживає в буд. АДРЕСА_1 , без згоди на те позивача, як власника земельної ділянки, самовільно захопив частину цієї земельної ділянки встановивши на ній огорожу шириною 5,55 м та довжиною 17,67 м, (сумарною довжиною 23,22 м), що складає орієнтовну площею 98 м2. Крім того, відповідач на цій же самовільно захопленій частині земельної ділянки встановив металеві ворота, тим самим чинить позивачу перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, які полягають у неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки відповідач фактично на свій власний розсуд без відповідних дозвільних документів змінив конфігурацію меж земельної ділянки та її площу.

Посилаючись на вказані обставини та норми чинного законодавства, в позовній заяві висловлено прохання зобов?язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною позивачу земельною ділянкою площею 0,0746 га (кадастровий номер земельної ділянки: 2122455100:01:008:0007) і яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення самовільно захопленої частини земельної ділянки площею 98,06 м2 і знесення за рахунок відповідача самочинно споруджених ним на цій земельній ділянці елементів огорожі загальною довжиною 23,22 м та металевих воріт.

Ухвалою суду від 21.08.2023 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а.с. 15-16).

Ухвалою суду від 28.11.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 31).

Ухвалою суду від 13.12.2023 з огляду на подані відповідачем докази, до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог залучено Міжгірську селищну раду Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 50-51).

28.12.2023 Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області подано до суду пояснення, за змістом яких селищна рада погоджується із заявленими позовними вимогами, висловлено прохання щодо розгляду справи без участі їх представника за наявними у справі матеріалами (а.с. 53).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кривка П. П. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві. Також просив стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Зауважив, що спірна огорожа та металеві ворота існують на вказаному місці більше тридцяти років. Вважав, що селищною радою неправомірно видано ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку, яка є частиною колишньої території парку і де саме знаходяться паркан з воротами і являється єдиним заїздом до його будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 ?я, а також будинку ОСОБА_3 , який знаходиться по АДРЕСА_2 ?я та будинку ОСОБА_2 , який знаходиться по АДРЕСА_2 ?я.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримавши позицію відповідача, висловила заперечення щодо заявлених позивачем вимог. Додатково пояснила, що залізні ворота про демонтаж яких вимагає позивач є власністю її родини, оскільки були встановлені її чоловіком з чого минуло більше тридцяти років, й у випадку задоволення позовних вимог до її будинку стане неможливим під`їзд транспорту.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримавши позицію відповідача та ОСОБА_2 , висловила заперечення щодо заявлених позивачем вимог, зауваживши, що задоволення позовних вимог унеможливить під`їзд транспорту до належного їй будинку.

Заслухавши доводи та заперечення учасників цивільного процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Позивачу ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 051957 від 05.04.2004 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0746 га надана йому з цільовим призначенням: «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», і яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 2122455100:01:008:0007) (а.с. 7).

ОСОБА_1 проживає в буд. АДРЕСА_2 ?я, і як зазначає позивач, без його згоди, як власника земельної ділянки, самовільно захопив частину вищевказаної земельної ділянки встановивши на ній огорожу шириною 5,55 м та довжиною 17,67 м, а також на самовільно захопленій частині земельної ділянки встановив металеві ворота, тим самим відповідач здійснює позивачу перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Як вбачається з Акту роботи комісії Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 28 червня 2023 року, в ході розгляду заяви громадянина ОСОБА_4 , після обмірів лінійною стрічкою встановлено та зафіксовано факт, що громадянином ОСОБА_1 мешканцем АДРЕСА_2 , загороджена частина земельної ділянки, яка знаходиться у власності громадянина ОСОБА_4 шириною 5,55 м та довжиною 17,67 м, що складає орієнтовною площею 98,0 м2. Цим же актом комісія селищної ради рекомендувала ОСОБА_1 негайно звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_4 , а також в подальшому не перешкоджати останньому володіти та користуватись земельною ділянкою, яка знаходяться у його власності (а.с. 8, 11).

Як зазначає позивач, незважаючи на рекомендації комісії селищної ради, вимоги щодо звільнення земельної ділянки від вказаної огорожі та металевих воріт, відповідач так і не здійснив їх демонтаж та самовільно захоплену частину земельної ділянки не звільнив.

Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Постановою про накладення адміністративного стягнення № 26 від 25 липня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самоуправство) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с. 6).

Як підтвердив відповідач, він не оскаржував дану постанову у визначеному законом порядку.

При цьому, всупереч положенням статей 12, 81 ЦПК України, відповідачем не спростовано встановлених комісію Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області обставин щодо загородження ним частини земельної ділянки, яка знаходиться у власності громадянина ОСОБА_4 шириною 5,55 м та довжиною 17,67 м, що складає орієнтовною площею 98,0 м2.

ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що спірні металеві ворота були виготовлені та встановлені її чоловіком, про що вона зазначала під час судового розгляду, а наданий нею акт від 20.10.2023 не спростовує підстав заявленого позову, а констатує той факт, що під`їзна дорога до житлового будинку АДРЕСА_2 , вказана в кадастровому плані земельної ділянки в описі меж від Є до Ж землі загального користування (дорога) зі сторони АДРЕСА_3 , а також відображена у проекті забудови земельної ділянки житлового будинку, виданого забудовнику гр. ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 , згідно рішення виконавчого комітету за № 73 від 26.10.1989 де ширина проїзду зазначена 4,9 м.

Як вбачається з вказаного акту, комісією 20 жовтня 2023 року на місці встановлено та зафіксовано факт, що під`їзд до дворогосподарства гр. ОСОБА_2 зі сторони гр. ОСОБА_1 загороджений. На сьогоднішній час правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за АДРЕСА_4 в громадянина ОСОБА_1 знаходяться в стадії виготовлення.

За результатами проведеного обстеження, враховуючи дані Генерального плану смт. Міжгір`я, місцерозташування суміжних земельних ділянок із земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 , забезпечення під`їзної дороги до земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:019:0030 можливе виключно між земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2122455100:01:019:0063 та земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_1 у межах під`їзної дороги шириною 4,9 м, зазначеної у плані забудови земельної ділянки, що входив до складу будівельного паспорта, виданого згідно рішення виконавчого комітету за № 73 від 26.10.1989 гр. ОСОБА_1 .

Комісією громадянину ОСОБА_1 рекомендовано негайно звільнити землі загального користування та в подальшому не перешкоджати в під`їзді громадянці ОСОБА_2 до земельної ділянки в АДРЕСА_2 , яка знаходиться у її власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 від 11.09.2013 (а.с. 71).

Спірні правовідносини стосуються порядку здійснення права власності та права користування земельними ділянками та регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо режиму права власності та Земельного кодексу України. Земельний кодекс України визначає дві форми законного користування земельною ділянкою право власності або право користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно пунктів «г» та «е» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом загородження ним частини земельної ділянки, яка знаходиться у власності позивача шириною 5,55 м та довжиною 17,67 м, що складає орієнтовною площею 98,0 м2.

В установленому порядку ОСОБА_1 не оскаржував постанову про притягнення його до відповідальності, тим самим фактично визнав встановлені селищною радою обставини щодо самовільного захоплення частини належної позивачу земельної ділянки. При цьому, ОСОБА_2 також не надано доказів на підтвердження виготовлення й встановлення спірних воріт її чоловіком.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються заявлені позивачем вимоги, аналізуючи надані сторонами докази, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача надано достатні, належні та допустимі докази, які в сукупності свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1, 3, 4 статті 137ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин 5 та 6 вказаної статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі встановленому на день звернення до суду, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., розмір яких підтверджується договором про надання правничої допомоги від 15.08.2023 з додатком до нього, квитанцією від 15.08.2023 (а.с. 62, 64-67).

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Зобов?язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 ) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 051957 від 05.04.2004, площею 0,0746 га (кадастровий номер земельної ділянки: 2122455100:01:008:0007) і яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення самовільно захопленої частини земельної ділянки площею 98,06 м2 і знесення за рахунок ОСОБА_1 самочинно споруджених ним на цій земельній ділянці елементів огорожі загальною довжиною 23,22 м, і металевих воріт.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2024 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.