Постанова

від 23.01.2024 по справі 164/1605/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 164/1605/21 Головуючий у 1 інстанції: Невар О. В. Провадження № 22-ц/802/125/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Гапонюка С. В., Швеця О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області, відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку, за апеляційною скаргою відповідача Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом.

Покликався на те, що він працює вчителем музичного мистецтва Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області. 05 листопада 2021 року відповідачем-роботодавцем, відповідно до вимог ст. 46 КЗпП України, було видано наказ № 130-к/тр про відсторонення його від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Відстороненню від роботи передували неодноразові усні попередження з боку адміністрації ліцею про необхідність вакцинування проти коронавірусної інфекції, які позивач вважає примусом та тиском зі сторони навчального закладу.

Вважаючи, що примусове проведення вакцинації проти гострої респіраторної хвороби, спричиненої короновірусом, суперечить чинному законодавству України, а своє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати порушенням його права на працю, позивач ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 130-к/тр від 05 листопада 2021 року, виданий директором Маневицькоголіцею №2Маневицької селищноїради Волинськоїобласті про відсторонення його від роботи, поновити йогоу виконаннітрудових обов?язківі допуститидо роботи та стягнути з відповідачів середньомісячний заробіток за час відсторонення від роботи, а також понесені судові витрати.

На стадії підготовчого провадження по справі 26 січня 2022 року ухвалою Маневицького районного суду Волинської області до участі у даній справі було залучено як співвідповідачів Відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області та Маневицьку селищну раду Волинської області.

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Маневицького ліцею №2 Маневицької селищної ради Волинської області № 130-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ».

Стягнуто з Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_2 78537 грн 60 коп. середнього заробітку за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року. Судове рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку відмовлено.

Важачи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, відповідач Маневицький ліцей№ 2Маневицької селищноїради Волинськоїобласті подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем, відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку учасниками справи не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення з Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області на користь позивача середнього заробітку за час відсторонення від роботи, суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення останнього від роботи проведено з порушенням норм чинного законодавства та трудових прав працівника.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 , як убачається із копії трудової книжки НОМЕР_1 , приєднаної до матеріалів справи, працює вчителем музичногомистецтва у Маневицькому ліцеї№ 2Маневицької селищноїради Волинськоїобласті (а.с. 18 - 19).

01 листопада 2021 року адміністрацією роботодавця ОСОБА_2 був письмово повідомлений, про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти, і запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ підтверджуючий наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання щодо проведення профілактичних щеплень, та роз`яснено наслідки непроведення профілактичних щеплень (а.с. 17).

01 листопада 2021 року позивач ОСОБА_2 подав до адміністрації закладу освіти свою заяву про свою відмову від проведення щеплень від COVID-19 (а.с. 15-16).

Крім того встановлено, що наказом директора навчального закладу від 05 листопада 2021 №130-к/тр позивача ОСОБА_2 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Із вказаним наказом ОСОБА_2 був ознайомлений 05 листопада 2021 року, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 14).

Також з пояснень, наданих представниками відповідачів під час розгляду справи в апеляційному суді, встановлено, що позивач ОСОБА_2 як педагогічний працівник, за характером своєї роботи, щоденно контактує з великою кількістю учнів та іншими працівниками навчального закладу, що на період введення карантину та встановлення обмежень для всіх його працівників, здійснював освітній процес в офлайн-режимі і не був переведений на дистанційне навчання. Дані обставини не заперечив представник позивача в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 цього Закону громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1.Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2.Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3.Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4.Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5.Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6.Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин.

Пунктом 41-6 указаної постанови зобов`язано керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Аналіз наведених правових норм та підзаконних нормативних актів дає підстави для висновку, що відсторонення працівника від роботи один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом також у його постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19.

Таким чином, наведені правові позиції як ЄСПЛ і Верховного Суду дають підстави вважати, що втручання у права особи, у вигляді обов`язковості певних щеплень, ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені обставини справи, а саме те, що ОСОБА_2 , який являється працівником освітнього навчального закладу і підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, будучи повідомленим про це, до встановленої роботодавцем дати, не надав останньому документ, який підтверджує його вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання або довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, то колегія суддів вважає, що дії адміністрації відповідача про відсторонення від роботи позивача без збереження заробітної плати є цілком виправданими і правомірними.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи ґрунтується на вимогах чинного законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та за існування правових та фактичних на це підстав.

Також у спірних правовідносинах апеляційний суд не вбачає порушення права позивача ОСОБА_2 на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування оспорюваного ним наказу про відсторонення від роботи до задоволення не підлягають, то відсутні підстави для стягнення на його користь заробітної плати за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1, 7, 13 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, то, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат та стягнути з позивача, якому в позові відмовлено, 1362 грн судового збору на користь відповідача, та компенсувати останньому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області задовольнити.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області, відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час відсторонення від роботи відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маневицького ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1362 (однієї тисячі триста шістдесят дві) грн.

Повернути з Державного бюджету України Маневицькому ліцею № 2 Маневицької селищної ради Волинської області сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1362 (однієї тисячі триста шістдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді