Постанова

від 29.01.2024 по справі 916/3167/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3167/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від ПАТ Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Мізунський Андрій Іванович;

Інші представники учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023

по справі №916/3167/22

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард КО;

- Товариства з обмеженою відповідальністю Україна;

про визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації,

(суддя першої інстанції: Бездоля Ю.С., дата та місце ухвалення рішення: 20.07.2023 року, Господарський суд Одеської області),

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Імексбанк, в якому просить суд:

- визнати припиненим право іпотеки ПАТ Імексбанк за Договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5092, стосовно іпотеки на апартамент №130 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію обтяження на нерухоме майно (вид обтяження: заборона на нерухоме майно), згідно з номером запису про обтяження 3556423 від 26.11.2013, за Договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5092, стосовно апартаменту №130 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №222917851237.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що об`єкт, який знаходиться у власності позивача, обтяжено іпотекою на підставі Іпотечного Договору від 26.11.2013, посвідченого Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №5092 укладеного між АТ Імексбанк та ТОВ Україна, яка обмежує ОСОБА_2 у реалізації нею прав власності на об`єкт, оскільки, на думку заявника, іпотека на об`єкт за Іпотечним Договором №5092 є припиненою внаслідок припинення основних зобов`язань ТОВ Форвард КО за Кредитним Договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю визнано припиненим право іпотеки Публічного акціонерного товариства Імексбанк за Договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5092, стосовно іпотеки на апартамент №130 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз, масив 18, корпус Д.; скасовано державну реєстрацію обтяження на нерухоме майно (вид обтяження: заборона на нерухоме майно), згідно з номером запису про обтяження 3556423 від 26.11.2013, за Договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5092, стосовно апартаменту №130 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз, масив 18, корпус Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №222917851237; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Імексбанк на користь ОСОБА_1 4962 /чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві/ грн. судового збору.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що з припиненням основного зобов`язання за Кредитним Договором від 19.11.2013 №86/13, припинились і зобов`язання за Іпотечним Договором від 26.11.2013 №5092.

Місцевий господарський суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини перебування спірного нерухомого майна у власності позивача, яким наголошено про порушення його прав у зв`язку з обтяженням майна (майнових прав) іпотекою в рахунок виконання зобов`язань, які є припиненими, надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту шляхом визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації обтяжень, дійшов висновку про обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права та необхідність задоволення позовних вимог.

Суд визнав безпідставними посилання відповідача та третьої особи на те, що зобов`язання за Кредитним договором №86/13 від 19.11.2013 не є припиненими, оскільки обставини припинення зобов`язання за кредитним договором від 19.11.2013 №86/13 встановлені судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між банком і позичальником та які набрали законної сили (ухвала Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018).

11.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22, в якій Фонд просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ІМЕКСБАНК» з ринку не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 у справі №916/3167/22, вважає що судом належним чином не з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, в результаті чого неправильно застосовані норми матеріального права.

Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що зобов`язання ТОВ «Форвард Ко» за Договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 №86/13 були забезпечені іпотекою за двома договорами і в результаті звернення стягнення, шляхом набуття у власність предмета іпотеки за одним договором, не призвело до задоволення вимог банку за кредитним договором у повному обсязі. Апелянт вказує, що у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.

Також заявник апеляційної скарги звертає увагу, що рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 у справі №922/2599/17, яке набрало законної сили 12.12.2017, АТ «ІМЕКСБАНК» поновлено в праві іпотеки на апартаменти двоповерхового заблокованого дачного котеджу, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька «Золотий Бугаз» масив, 18, за Іпотечним Договором №5083, зокрема на апартамент №103.

Фонд вказує, що зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії №83/13 від 19.11.2023, укладеного між АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Форвард КО» не були виконані, а за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, як зазначалось, були задоволені вимоги кредитора за іншими договорами, тому таке зобов`язання не припинено і діє до повного виконання.

Крім того, 12.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22.

ТОВ «Ісагіс» вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Так, за її доводами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, дублюючи правову позицію Фонду, викладену в його апеляційній скарзі, вказала, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача у даній справі щодо наявності невиконаних зобов`язань позичальника за кредитним договором.

При цьому, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано обставини, про які зазначалося представником відповідача та третьої особи у відзиві на позов та письмових поясненнях, які долучено до матеріалів справи, та які мають значення для правильного вирішення справи.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано висновків, зроблених Верховним Судом у справі №916/2238/17, а саме висновків зроблених у постановах від 19.01.2021 та 18.04.2019. Крім того, позивачем не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання ТОВ «Форвард Ко» основного зобов`язання.

Також апелянт вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.05.2023 року у справі №916/2980/21, оскільки під час розгляду цієї справи ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом було з`ясування питання наявності чи відсутності підстав для визнання припиненим права іпотеки за одним із договорів іпотеки, за умови застосування іпотекодаржателем позасудового звернення стягнення на інший предмет іпотеки за іншим договором, що не призвело до повного задоволення вимог кредитора.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю Ісагіс, м. Одеса вважає, що доводи позивача про припинення зобов`язань позичальника за кредитним договором, належне виконання яких було забезпечено іпотечним договором, є такими, що не відповідають дійсності.

Третя особа зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ч. 4 ст. 36 Закону України Про іпотеку, оскільки задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку на підставі цієї норми не передбачає автоматичного припинення основного зобов`язання, а лише вказує на недійсність вимог щодо його виконання в тій частині, яку погашено за рахунок предмета іпотеки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3167/22.

19.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3167/22.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку неусунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

03.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7443 грн.

06.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7443 грн., а також доказів надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 розгляд зазначених апеляційних скарг призначено на 04.12.2023 року об 11-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/3167/22 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/3167/22 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 призначено на: 04.12.2023 року об 11-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкладено розгляд справи №916/3167/22 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 на: 20.12.2023 року об 11-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

20.12.2023 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку неможливостю здійснення технічної фіксації судового засідання через виникнення внутрішньої помилки сервера підсистеми ВКЗ, адміністратором якої є Державне підприємство "Центр судових сервісів", про що 20.12.2023 помічником судді складено відповідну довідку та Акт про несправність (неналежне функціонування) систем ВКЗ.

Крім того, 20.12.2023 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/3167/22, у зв`язку з неможливістю під`єднання до відеоконференції через відсутність доступу до Електронного кабінету.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкладено розгляд справи №916/3167/22 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 на: 29.01.2024 року о 15-30 год.

В судове засідання з`явився представник ПАТ «Імексбанк», який підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, шляхом направлення копії ухвали суду про призначення справи до розгляду на офіційні електронні адреси, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку процесуальних документів.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції на розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - апартаменту №130 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,8 кв.м, житловою площею 74,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 222917851237), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 45671024). Відповідно до витягу (індексний номер 45671024) підставою для виникнення права власності у ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 222917851237) є Договір купівлі-продажу, серія та номер: 3092, виданий 15.10.2015, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю.; дата державної реєстрації - 15.10.2015.

В матеріалах справи наявний Договір купівлі-продажу від 15.10.2015, укладений між ТОВ Блек Сі Ріелті Груп (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), відповідно до якого продавець продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв) у власність апартамент №130 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,8 кв.м, житловою площею 74,9 кв.м, і сплачує за нього ціну, визначену цим договором.

Крім того, в матеріалах справи міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме манно та Реєстру прав власності на нерухоме манно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №222917851237. Так, з актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень: номер запису - 3556423; дата та час державної реєстрації - 26.11.2013; державний ресторатор - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю.; підстава для державної реєстрації - договір іпотеки, з майновим поручителем, серія та номер: 5092, виданий 26.11.2013, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю.; вид обтяження - заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єктів обтяження - обтяжував: ПАТ Імексбанк (код ЄДРПОУ 20971504); особа, майно/право якої обтяжується - ТОВ Україна (код ЄДРПОУ 20939771).

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15 стягнуто з ТОВ Форвард Ко на користь ПАТ Імексбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 1723312,06 доларів США; стягнуто з ТОВ Форвард Ко до державного бюджету України судовий збір у розмірі 73080,00 грн. У вказаному рішенні судом встановлено, зокрема, обставину укладання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 між ПАТ Імексбанк (банк) та ТОВ Форвард Ко (позичальник) та зазначено:

- позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов`язань ТОВ Форвард Ко за умовами кредитного договору №86/13 від 19.11.2013, наявністю несплаченої заборгованості по кредитним платежам та направлено на стягнення з ТОВ Форвард Ко заборгованості за кредитом;

- відповідно до п.2.1 Кредитного договору видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або оплати з позичкового рахунку Боржника № НОМЕР_1 в АТ Імексбанк розрахункових документів позичальника на цілі, визначені п.1.2 цього договору, в межах сум та відповідно до термінів, визначених п.1.1.1 та п.1.1.2 цього договору;

- згідно з п.2.2 Кредитного договору моментом (днем) надання траншів кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів позичальника в сумі відповідного траншу кредиту;

- відповідно до умов Кредитного договору банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2500000 доларів США, зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості не пізніше 30.06.2021;

- між сторонами кредитного договору було укладено Додаткові угоди №1, №2 до договору, за умовами яких були внесені зміни щодо забезпечення кредиту, валюти та строку погашення кредиту, зокрема, додатковою угодою №1 до кредитного договору було змінено графік погашення кредиту, без зміни остаточного терміну повернення основної заборгованості за кредитом, встановлено мультивалютного ліміту кредиту 2150000 доларів США та 4385860,85 гривень;

- відповідно до п.3.3.6 Кредитного договору позичальник зобов`язався протягом строку використання траншів кредиту сплачувати проценти за користування ними в порядку, визначеному п.п. 2.4-2.5 цього договору;

- згідно з п.2.4 Кредитного договору нарахування процентів за користування траншем кредиту здійснюється щоденно по останній календарний день поточного місяця у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом факт/факт виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього договору; при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту;

- судом встановлено, що ТОВ Форвард Ко було допущено прострочення з повернення кредиту згідно п.4.2 Кредитного договору до 13 квітня 2015 року, у зв`язку з чим у ПАТ Імексбанк виникло право вимагати повернення кредитних коштів; позовні вимоги ПАТ Імексбанк про стягнення заборгованості за кредитом - 1723312,06 доларів США підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 у справі №922/2599/17 позов Публічного акціонерного товариства Імексбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна, Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард Ко, Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Ренталс, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача-1 ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочинну та зміну договору задоволено частково; скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю Україна, а саме: майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (11-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Масив Золотий Бугаз №18 (вісімнадцять): корпус Ж, ап. 208 (двісті вісім), будівельною площею 80 кв. м; корпус Ж, ап. 209 (двісті дев`ять), будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, ап. 210 (двісті десять), будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, ап. 211 (двісті одинадцять), будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, ап. 212 (двісті дванадцять), будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, ап. 213 (двісті тринадцять), будівельною площею 80 кв. м; корпус Ж, ап. 214 (двісті чотирнадцять), будівельною площею 80 кв.м, які були зареєстровані згідно Іпотечного Договору, посвідченого 26.11.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим №5083; скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю Україна, а саме: апартаменту №130 (сто тридцять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз, масив 18 (вісімнадцять), корпус Д, який був зареєстрований згідно іпотечного договору, посвідченого 26.11.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №5092. У вказаному рішенні судом встановлено, зокрема, обставину укладання між ПАТ Імексбанк (іпотекодержатель) та ТОВ Україна (іпотекодавець) іпотечного договору з майновим поручителем від 26.11.2013 року (надалі іпотечний договір №2) посвідчений 26.11.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №5092 та зазначено:

- з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013, між ПАТ Імексбанк (іпотекодержатель) та ТОВ Україна (іпотекодавець) укладено Іпотечний Договір з майновим поручителем від 26.11.2013 (надалі іпотечний договір №2), посвідчений 26.11.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №5092, відповідно до умов якого банку в іпотеку було передано нерухоме майно: апартамент №130 (сто тридцять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз, масив 18 (вісімнадцять), корпус Д; апартамент №164 (сто шістдесят чотири) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз, масив 18 (вісімнадцять), корпус Е;

- Додатковою угодою №2 від 23.12.2014 до Кредитного договору №86/13 від 19.11.2013 було внесено зміни в частині викладення пункту 1.3 в наступній редакції: у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 31.12.2014 укладає із майновим поручителем АТ Футбольний клуб Чорноморець іпотечний договір, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,0 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 7800000000,00 грн., згідно оцінки ТОВ АППРАЙЗЕР;

- 26.12.2014 між ПАТ Імексбанк та ТОВ Україна було укладено Договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений 26.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №6202 (надалі договір про розірвання №2), за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати іпотечний договір (з майновим поручителем), посвідчений 26.11.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №5092, з договором про зміни №1 від 30.09.2014 за реєстровим №4845;

- судом встановлено, що розірвавши іпотечні договори з майновим поручителем №№1, 2, банк (позивач) фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором, що підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15, безпідставно відмовився від власних майнових вимог до іпотекодавця ТОВ Україна, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника ТОВ Форвад Ко, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу п.1 ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, заяву ТОВ Форвард КО про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 по справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ Форвард КО на користь АТ Імексбанк 1723312,06 доларів США таким, що не підлягає виконанню та зазначено, зокрема, що:

- 06.11.2015 господарським судом у порядку ст.116 Господарського процесуального кодексу України було видано відповідні накази на виконання рішення у справі від 21.10.2015 у справі №916/1835/15;

- 23.05.2018 до Господарського суду Одеської області від ТОВ Форвард Ко надійшла заява про визнання наказу суду від 06.11.2015 по справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ Форвард Ко на користь ПАТ Імексбанк заборгованості по кредиту в сумі 1723312,06 доларів США таким, що не підлягає виконанню; в обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на позасудове задоволення банком своїх вимог до ТОВ Форвард Ко шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, що, за переконанням відповідача, в силу вимог ст. 36 Закону України Про іпотеку має наслідком недійсність вимог ПАТ Імексбанк до ТОВ Форвард Ко;

- умовами п.6.1 Іпотечного договору від 25.12.2014 визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку, при цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя;

- 16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ Імексбанк права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,00 кв.м, підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є Іпотечний договір від 25.12.2014 та, зокрема, вимога про усунення порушень №861 від 05.04.2016, вимога про усунення порушень №7515 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7553 від 29.12.2016, вимога про усунення порушень №7552 від 28.12.2016;

- зобов`язання ТОВ Форвард Ко, що виникли із Договору про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2015 по справі №916/1835/15, на теперішній час є припиненими в порядку ч.4 ст. 36 Закону України Про іпотеку; наведене свідчить про відсутність будь-яких обов`язків ТОВ Форвард Ко перед стягувачем (позивачем) із приводу виконання вимог наказу господарського суду Одеської області від 06.11.2015 по справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ Форвард Ко на користь ПАТ Імексбанк заборгованості у розмірі 1723312,06 доларів США.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №916/2413/18, яка залишена без змін постановою ВС КГС від 26.11.2019, встановлено, зокрема, що:

- як вбачається з витягу з реєстру від 21.03.18, 19.03.2018 року ПАТ Імексбанк, набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки №6134 від 25.12.2014, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,00 кв.м, реалізувавши при цьому право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання; судова колегія відхилила доводи апелянта стосовно продовження існування основного зобов`язання в даному випадку, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами по справі факту того, що сума вартості майна, яке було отримано у власність банком в позасудовому порядку за договором іпотеки №6134, є меншою за суму кредитного зобов`язання за договорами, на підставі яких було укладено іпотечний договір, зобов`язання за якими було забезпечено іпотекою; набувши у власність нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець за договором іпотеки №6134 від 25.12.2014, АТ Імексбанк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, за наслідком якого припинились основні кредитні зобов`язання ТОВ Торгова компанія Ажур, ТОВ Виробниче об`єднання Будмонтаж, ТОВ Консалтингова компанія Геосвіт; відповідно, з припиненням основних зобов`язань вищезазначених осіб, припинились і зобов`язання ПАТ Чорноморська транспортна компанія за спірним договором іпотеки №4767, який було укладено в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Торгова компанія Ажур, ТОВ Виробниче об`єднання Будмонтаж, ТОВ Консалтингова компанія Геосвіт за кредитними договорами;

- судовою колегією не приймаються доводи АТ Імексбанк про набуття права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною оцінювачем - ТОВ Канзас ріал естейт, згідно із Висновком про ринкову вартість майна, виконаний станом на 19.03.2018р., відповідно до яких ринкова вартість нежитлових будівель центрального стадіону Чорноморець складає 1139895000,00 грн.; судом встановлено, що іпотечним договором від 25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК та Приватним акціонерним товариством Футбольний клуб ЧОРНОМОРЕЦЬ, посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий №6134, не визначено окремий порядок проведення оцінки предмету іпотеки у випадку прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку; також, даний іпотечний договір не містить положень, відповідно до яких ПрАТ Футбольний клуб Чорноморець уповноважує або доручає Іпотекодержателю - АТ Імексбанк виступати замовником при укладанні відповідних договорів на проведення оцінки майна. Доказів наділення АТ Імексбанк повноваженнями замовника оцінки майна згідно інших правочинів/доручень сторонами не надано; більш того, згідно наявного в матеріалах справи висновку про ринкову вартість майна, наданого АТ Імексбанк в розділі Реквізити оцінювача і замовника зазначено Замовник: ТОВ Юридична компанія Моріс груп - адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 8-Б - ЄДРПОУ: 35809834; отже оцінка вартості предмету іпотеки була виконана на замовлення особи, що не є власником предмету іпотеки, за відсутності доручення на замовлення оцінки майна від власника даного майна та такою, що взагалі не є стороною іпотечного договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі №916/2506/21 за позовом ТОВ Бізнес Ренталс до ПАТ Імексбанк, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ Ісагіс, ТОВ Форвард КО, ТОВ Україна про визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації встановлено, зокрема, що:

- 25.12.2014 між ПАТ Імексбанк (іпотекодержатель) та ПАТ Футбольний клуб Чорноморець (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №6134; згідно з п.п.1.1 іпотечного договору №6134 забезпечуються, зокрема, вимоги іпотекодержателя за мультивалютним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 з додатковою угодою №1 від 04.09.2014, додатковою угодою №2 від 23.12.2014, (далі кредитний договір-17), який укладено між іпотекодержателем та ТОВ Форвард КО, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків , комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов`язання); сума кредиту 1451500,00 грн. та 1723312 доларів 06 центів США; строк повернення кредиту - 30.06.2021; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18 відсотків річних за кредитом у гривні та 12 відсотків за кредитом у доларах США; відповідно до п.1.3 іпотечного договору №6134, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, які складаються з будівель загальною площею 80289,00 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62403 кв.м, яка знаходиться в оренді АТ ФК Чорноморець, згідно договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 №041050500068; відповідно до п.1.4 договору оціночна вартість іпотечного майна згідно висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТОВ Аппрайзер, становить 7800000000 грн.; заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п.1.5 договору, визначена сторонами в сумі 7800000000 грн.; пунктом 6.1 договору сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 кредиторських вимог банку, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку;

- судом зазначено, що обставину укладання означеного договору також встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №916/2413/18, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 26.11.2019; приймаючи означену постанову, суд апеляційної інстанції також встановив обставину реєстрації ПАТ Імексбанк права власності на об`єкт іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець.

В матеріалах справи наявний висновок про ринкову вартість майна - нежитлових будівель центрального стадіону Чорноморець, загальною площею 80289,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, будинок 1/20, виготовлений оцінювачем - ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ на замовлення ТОВ Юридична компанія Моріс Груп, відповідно до якого ринкова вартість об`єкта станом на 16.05.2017 складає 1139895000,00 грн. без ПДВ.

Також в матеріалах справи наявне рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.08.2020 №1579 та Протокол №2 засідання малого комітету з управління активами АТ Імексбанк. Відповідно до вказаного Протоколу №2, у зв`язку з реєстрацією 16.05.2017 за АТ Імексбанк права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6236851101, номер запису про право власності 20447707) на підставі ст. 37 ЗУ Про іпотеку було вирішено:

- оприбуткувати на баланс АТ Імексбанк, з метою подальшого продажу, нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, розташованого за адресою Одеська область, м. Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20 за оцінкою, визначеною суб`єктом оціночної діяльності ТОВ КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ станом на 16.05.2017 у сумі 1139895000,00 грн. без ПДВ;

- здійснити погашення кредитної заборгованості за наступними кредитами, забезпеченням за якими виступали нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець: кредитним договором №95/13 від 18.12.2013; кредитним договором №85/13 від 11.11.2013; кредитним договором №16/11 від 18.03.2011; кредитним договором №4/14 від 28.01.2014;

- суму перевищення оціночної вартості нежитлових будівель центрального стадіону Чорноморець над сумою забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, заявлених у вимогах про усунення порушень №861 від 05.04.2017, №7515 від 29.12.2016, №7553 від 29.12.2016, №7552 від 29.12.2016 по кредитним договором №95/13 від 18.12.2013, №85/13 від 11.11.2013, №16/11 від 18.03.2011, №4/14 від 28.01.2014, у розмірі 522489476,15 грн. віднести на транзитний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на іпотекодавця ПАТ Футбольний клуб Чорноморець;

- списати з позабалансового обліку АТ Імексбанк забезпечення за іпотечним договором, посвідченим 25.12.2014 та зареєстрований у реєстрі за №6134 - нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, розташованого за адресою Одеська область, м. Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20.

Вважаючи, що об`єкт, який знаходиться у власності позивача, обтяжено іпотекою на підставі Іпотечного договору від 26.11.2013 №5092, укладеного між АТ Імексбанк та ТОВ Україна, яка на переконання позивача є припиненою у зв`язку з припиненням основних зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №83/13 від 19.11.2013, укладеним між АТ Імексбанк та ТОВ Форвард КО, позивач звернувся до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання припиненим права іпотеки за договором іпотеки від 26.11.2013, посвідченим Чужовською Н.Ю. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим №5092, стосовно іпотеки на апартамент №130 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9 кв.м, загальною площею 84,8 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз, масив 18, корпус Д.

В силу вимог ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року №15-рп/2004 виснував про те, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України законодавцем визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, за вимогами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, його метою позивач фактично визначив усунення порушень його, як власника відповідного майна, прав, які виникли в результаті накладення на таке майно іпотечного застереження, та, внаслідок чого, позивач позбавлений можливості у повному обсязі таким майном розпоряджатися.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За вимогами ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із ч.4 ст. 36 Закону України Про іпотеку якщо предметом іпотеки є право оренди чи користування нерухомим майном, що надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна, а також право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право оренди земельної ділянки, яке відповідно до закону може бути відчужене, передано у заставу орендарем, а також право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи для забудови (суперфіцій), договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю такого права в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати таке право будь-якій особі у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку (в редакції від 19.10.2016 року) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу вимог п.5 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, зокрема, заборона відчуження та/або користування, іпотека, інші обтяження відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

За ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (ст. 319 Цивільного кодексу України)

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як унормовано статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до вимог ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

За ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається зі змісту вимог позовної заяви, звертаючись з відповідним позовом, позивач зазначив, що іпотека на апартамент №130 за Іпотечним договором №5092 є припиненою внаслідок припинення основних зобов`язань ТОВ «Форвард КО» за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013, внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно, яке є предметом договору іпотеки №6134 від 25.12.2014, шляхом прийняття його у власність, а також фактом, встановленим у судовому рішенні - ухвалі Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15.

Так, як зазначалося раніше, вищезазначеними судовими рішеннями були встановлені наступні обставини, зокрема:

-факт заборгованості ТОВ «Форвард Ко» перед ПАТ «Імексбанк» за кредитним договором №86/13 від 19.11.2013 у розмірі 1723312,06 доларів США (рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі №916/1835/15, яке набрало законної сили);

-факт укладення 25.12.2014 між ПАТ «Імексбанк» (іпотекодержатель) та ПАТ «Футбольний клуб Чорноморець» (іпотекодавець) Договору іпотеки №6134, за умовами якого забезпечуються, зокрема, вимоги іпотекодержателя за Мультивалютним Договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 з Додатковою угодою №1 від 04.09.2014, Додатковою угодою №2 від 23.12.2014, (далі кредитний договір-17), який укладено між іпотекодержателем та ТОВ «Форвард КО»; предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель загальною площею 80289,00 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62403 кв.м, яка знаходиться в оренді АТ «ФК «Чорноморець», відповідно до п.1.4 Договору оціночна вартість іпотечного майна згідно висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТОВ «Аппрайзер», становить 7800000000 грн.; заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п.1.5 Договору, визначена сторонами в сумі 7800000000 грн.; пунктом 6.1 договору сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 кредиторських вимог банку, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України Про іпотеку (рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2021 у справі №916/2506/21, яке набрало законної сили);

- факт того, що 16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ «Імексбанк» права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м, підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір від 25.12.2014; ПАТ «Імексбанк», набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки №6134 від 25.12.2014 року, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м, реалізувавши при цьому право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №916/2413/18, яка залишена без змін постановою ВС КГС від 26.11.2019);

- факт припинення зобов`язань ТОВ «Форвард КО» за договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 (ухвала Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018) та факт того, наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 по справі №916/1835/15 про стягнення із ТОВ «Форвард КО» на користь АТ «Імексбанк» 1723312,06 доларів США визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Розглядаючи дану справу, судова колегія враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3146/17 від 03.11.2020, згідно яких ухвала суду першої інстанції і постанова апеляційного суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між банком і позичальником, оскільки суди, спочатку встановивши наявність невиконаного зобов`язання позичальника і стягнувши існуючу заборгованість, в подальшому встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов`язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже стягненню не підлягає.

Таким чином, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі №916/1835/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, остаточно вирішений спір між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Форвард КО» щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі №522/7758/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 року у справі №917/1345/17 вказала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №908/1090/18.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №910/14828/22.

Отже, встановлені судом факти та їх правові оцінки, відображені в ухвалі Господарського суду Одеської області у справі №916/1835/15, залишеній без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року щодо факту остаточності вирішеного спору між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Форвард КО про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

При цьому, перегляд висновків такого рішення, фактично є спробою його ревізії.

З огляду на зазначене, у даній справі судом першої інстанції правомірно встановлено факт припинення господарських зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю Форвард КО перед Банком у кредитних правовідносинах, які між ними склалися.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно ст. 599 цього ж Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється, зокрема у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Частиною 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Вказана вище норма кореспондується з вимогами ст.17 Закону України "Про іпотеку", яка визначає, що іпотека, зокрема, припиняється у разі, припинення основного зобов`язання.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини перебування спірного нерухомого майна у власності позивача, яким наголошено про порушення його прав у зв`язку з обтяженням майна (майнових прав) іпотекою в рахунок виконання зобов`язань, які є припиненими, надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту шляхом визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації обтяжень, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права та необхідність задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача та третьої особи на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, не може бути застосований до правовідносин, що розглядаються у даній справі, оскільки припинення зобов`язання за Кредитним договором від 19.11.2013 №86/13 стосовно боржника ТОВ «Форвард Ко» було встановлено судовим рішенням у справі №916/1835/15, проте у справі №910/17048/17 подібного встановлено не було.

З огляду на відсутність подібності/тотожності справ, розглянутих Великою Палатою Верховного Суду, а саме: №916/17048/17 та №916/3146/17, не можна вважати, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №916/17048/17 містить саме останню правову позицію, яку необхідно застосувати у даній справі.

Крім того, не приймаються до уваги доводи третьої особи, що звернення стягнення на предмет іпотечного договору 25.12.2014 №6134 було здійснено за ціною 1139895000,00 грн. та те, що реалізація іпотекодержателем ПАТ «Імексбанк» своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог, оскільки дані обставини не створюють підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на перелічені вище судові рішення, які набрали законної сили.

Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип правової визначеності є різновидом загальних принципів права. Він знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці Європейського суду, є спільним для правопорядків держав членів ЄС і набуває поширення у праві України.

При цьому, верховенство права передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.

Беручи це до уваги, індивід може впевнено планувати свої дії. Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (п. 41, 46 Доповіді).

Тобто, у даному разі, встановлені в іншому судовому рішенні преюдиціальні факти щодо припинення зобов`язань позичальника перед Банком є такими, що спростовуються наявними у справі доказами і встановленими фактичними обставинами, з огляду на що вони до уваги не приймаються.

З огляду за зазначене, судова колегія не погоджується з доводами апелянтів, викладеними ними в апеляційних скаргах, вважає їх необґрунтованими, та такими, що зводяться лише до незгоди з вірним по суті судовим рішенням і які не можуть слугувати підставами для його скасування або зміни, з огляду на що вони до уваги не приймаються.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22 задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22 не потребує скасування або зміни, оскільки його ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону та вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Імексбанк в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю Ісагіс на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 по справі №916/3167/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2024 року.

Головуючий суддя Н.М. ПринцевськаСудді Г.І. Діброва А.І. Ярош