Постанова

від 05.02.2024 по справі 916/2856/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2856/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023, повний текст складено та підписано 30.10.2023

у справі №916/2856/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КСН-Капітал

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія

про стягнення 130 340,94 грн,-

головуючий суддя Желєзна С.П.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю КСН-Капітал звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія про стягнення заборгованості у загальному розмірі 130 340,94 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 93 075,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 11 051,31 грн., 3% річних у розмірі 2754,00 грн., пені у розмірі 23 460,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/2856/23 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КСН-Капітал суму основного боргу у розмірі 93 075,00 грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 11 051,31 грн. грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 2754,00 грн. 00 коп., пеню у розмірі 23 460,63 грн. грн. 63 коп., судовий збір у розмірі 2684,00 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відсутність їх спростування відповідачем.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/2856/23 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ „КСН-Капітал.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що Договір про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022 року не підписувався повноважним представником ТОВ „ВКЗ „Ольвія. Підпис вчинений в наданому ТОВ „КСН-Капітал договорі та не належить директору ТОВ „ВКЗ „Ольвія.

Також заявник апеляційної інстанції вважає, що судом не взято до уваги посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи податкової накладної, що має бути складена відповідно до норм ПКУ. В свою чергу ТОВ „ВКЗ „Ольвія зазначало про відсутність в своїй податковій звітності контрагента ТОВ „КСН-Капітал також нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту не здійснювалося.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023, повний текст складено та підписано 30.10.2023 у справі №916/2856/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 04.01.2022р. між ТОВ „КСН-Капітал (Виконавець) та ТОВ „Винно-коньячний завод „Ольвія (Замовник) було укладено договір про надання послуг №04-01-22, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати послуги, передбачені п.2.1. цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. п. 2.1-2.3 договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. Виконавець надає Замовнику наступні послуги: послуги по роботі навантажувача марки MAN1TOU, послуги по роботі екскаватора JCB3X, послуги по роботі бульдозера ТІ 56. Прийняття Замовником послуг оформляється актом надання послуг. За 2 календарні дні до планового початку робіт, зазначеного в п. 2.1. договору, Замовник шляхом надіслання Виконавцю листа або в усній формі уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та адреси подачі техніки Виконавця.

Умовами п. п. 3.2, 3.3 договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. врегульовано, що акт наданих послуг підписується Сторонами за кожен відпрацьований тиждень, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг протягом З (трьох) днів з моменту підписання такого акту на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 5.5 договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. за недотримання строків сплати вартості послуг, відповідно до п. 3.3. договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 1 % від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.1 договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022р.

Договір про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. від імені ТОВ „Винно-коньячний завод „Ольвія був підписаний директором Тутур О.Р. та скріплений печаткою відповідача.

04.07.2023р. між ТОВ „КСН-Капітал та ТОВ „Винно-коньячний завод „Ольвія було підписано акт надання послуг №24, відповідно до якого вартість послуг за договором №04-01-22 від 04.01.2022р. за період з 26.01.2022р. по 22.02.2022р. складає 93 075,00 грн. Акт підписаний від імені позивача та відповідача особами без зазначення їх ініціалів та посади. Разом з тим, на акті наявна резолюція директорів обох товариств, яка містить відмітку про його затвердження та підписи директорів, а також печатки ТОВ „КСН-Капітал та ТОВ „Винно-коньячний завод „Ольвія.

Позивач вказує, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, що і стало підставою для звернення позивача з відповідною позовною заявою до господарського суду про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 93 075,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 11 051,31 грн., 3% річних у розмірі 2754,00 грн., пені у розмірі 23 460,63 грн.

Предметом позову в даному випадку у справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022 у загальному розмірі 130 340,94 грн.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, 04.01.2022р. між ТОВ „КСН-Капітал та ТОВ „Винно-коньячний завод „Ольвія було укладено договір про надання послуг №04-01-22.

ТОВ „КСН-Капітал було належним чином виконані зобов`язання, прийняті на себе за умовами договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р., що підтверджується підписаним між сторонами актом надання послуг №24 від 04.07.2023р. на суму 93 075,00 грн.

Проте, докази оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ „КСН-Капітал до „Винно-коньячний завод „Ольвія про стягнення суми основного боргу у розмірі 93 075,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати збитки від інфляції у розмірі 11 051,31 грн., які були нараховані на суму основного боргу із урахуванням показників інфляції за липень 2022р. травень 2023р., 3% річних у розмірі 2 754,00 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірний вказаний розрахунок збитків від інфляції та нарахування 3% річних за період з 09.07.2022р. по 03.07.2023р. та встановлено його арифметичну вірність. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ КСН-Капітал позовних вимог до ТОВ „ВКЗ „Ольвія у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача збитків від інфляції у розмірі 11 051,31 грн., 3% річних у розмірі 2754,00 грн.

Також позивачем, з посиланням на умови п. 5.5 договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р., а також приписи чинного законодавства заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 23 460,63 грн., яка була нарахована на суму основного боргу протягом періоду з 09.07.2022р. по 08.01.2023р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції перевірний здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено його арифметичну вірність, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 23 460,63 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилань апелянта про підписання договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. не уповноваженою особою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

В силу вимог ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ТОВ „КСН-Капітал та ТОВ „Винно-коньячний завод „Ольвія було укладено договір про надання послуг №04-01-22 у письмовій формі шляхом підписання договору директорами товариств та проставленням відбитків печаток позивача та відповідача.

ТОВ „Винно-коньячний завод „Ольвія, посилаючись на підписання договору особою, яка не є директором товариства, не було заявлено клопотання про призначення по даній справі почеркознавчої експертизи у зв`язку з чим господарський суд, врахувавши вимоги ст. 204 ЦК України, дійшов вірного висновку про наявність між сторонами чинного господарського договору, виконання зобов`язань за яким є обов`язковим для відповідача.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент поставки товару) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховним Судом у постанові від 29.01.2020р. по справі №916/922/19 наголошено, що суди, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що на договорі та акті наданих послуг наявний підпис директора та відбиток печатки ТОВ „ВКЗ „Ольвія, що свідчить про наявність в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження виникнення між сторонами господарського зобов`язання.

Таким чином, враховуючи ненадання апедянтом взагалі будь-яких доказів на підтвердження факту вибуття печатки з володіння підприємства, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, колеія суддів вважає вірним висновок суду про наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання та про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення основного боргу.

В силу вимог ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Колегія суддів зазначає, що за клопотанням апелянта оригінали договору про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022р. та акту наданих послуг №24 від 04.07.2022р. були оглянуті судом, у зв`язку з чим, будь-які сумніви щодо відповідності наявних в матеріалах справи копій оригіналам у колегії суддів відсутні.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження відсутності вини останнього у простроченні виконання зобов`язань за договором про надання послуг №04-01-22 від 04.01.2022, тобто не доведено безпідставності позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвіяне підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/2856/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Винно-коньячний завод „Ольвія залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі №916/2856/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

05.02.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький