Постанова

від 26.01.2024 по справі 906/1012/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року Справа № 906/1012/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Сіра А.В.

відповідача 1: Лященко А.М.

відповідача 2: Лященко А.М., ОСОБА_2.

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22, ухвалене суддею Прядко О.В., повний текст рішення складено 11.09.2023 р.

за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н";

до відповідача 2 ОСОБА_2 ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Звягельського нотаріального округу Лінкевича Броніслава Адамовича

про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі, визнання недійсними рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації, витребування з володіння частки в статутному капіталі, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капiталi (враховуючи заяву про зміну предмета позову від 20.02.2023),

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суджу Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" та ОСОБА_2 , у якому просить (з урахуванням заяви про зміну предмета позову):

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капiталi ТОВ "ПАРИТЕТ Н", який укладено 26.09.2022 року.

- визнати недійним акт приймання-передачі частки в статутному капiталi ТОВ "Паритет Н" вiд 26.09.2022, що зареєстровано в реєстрі №1196,1197 на бланку №НСЕ010825, справжнiсть підписів на якому засвiдчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотарiального округу Лiнкевич Б.А.;

- витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капiталi номінальною вартістю 150000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ "Паритет Н";

- визнати недійними рішення загальних зборiв учасникiв ТОВ "Паритет Н", оформлені протоколом вiд 26.09.2022, що зареєстровано в реєстрі №1230,1231 на бланку №НСЕ010854, справжнiсть підписів на якому засвiдчено 29.09.2022 приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотарiального округу Лiнкевич Б.А.;

- скасувати державну реєстрацію змін до вiдомостей про юридичну особу вiд 20.10.2022 реєстратора Драч I.I. виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради (запис №1003071070024000718), про державну реєстрацію змiни кiнцевого бенефіціарного власника (контролера) або змiни вiдомостей про кiнцевого бенефіціарного власника (контролера), змiни місцезнаходження юридичної особи, зміни складу засновників (учасникiв) або змiни вiдомостей про засновника.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" та ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі, визнання недійсними рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації, витребування з володіння частки в статутному капіталі, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капiталi (враховуючи заяву про зміну предмета позову від 20.02.2023) відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р., позивачка звернулася з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Листом №906/1012/22/6491/23 від 06 жовтня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №906/1012/22 з Господарського суду Житомирської області.

13.10.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1012/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22 - залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 області протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 2 503,50 грн.

30.10.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено платіжну інструкцію №26 від 23.10.2023 р. на суму 2 503,50 грн, як доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.2023 р. о 10:30 год.

24.11.2023 р. на електронну пошту апеляційного господарського суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 р. клопотання представника ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1012/22 - задоволено.

28.11.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 та відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відзиві представник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути судові витрати з позивача на користь відповідачів 1 та 2.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 р. у справі №906/1012/22. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 р. у справі №906/1012/22 викладено у такій редакції: розгляд апеляційної скарги призначити на "28" грудня 2023 р. о 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.01.2024 р.

25.01.2024 до апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

26.01.2024 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" надіслав до апеляційного господарського суду письмові пояснення у зв`язку з отриманням відповіді на відзив.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги вважає, що рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" та ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. винесено з дотриманням чинного законодавства.

ОСОБА_2 підтримала правову позицію свого представника та надала додаткові пояснення по суті спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у судове засідання не з`явилася, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Паритет Н" від 26.09.2022 на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, а відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Також, суд першої інстанції вказав, що спірний акт приймання-передачі частки від 26.09.2022 є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, а саме частки у статутному капіталі товариства, та є додатком до договору купівлі-продажу частки від 26.09.2022. Таким чином, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Паритет Н" від 26.09.2022 не є окремим правочином у розумінні ст.202 ЦК України, а отже не може бути визнаний недійсним з наведених позивачем підстав. Відтак, оскільки відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капiталi товариства та акту приймання-передачі частки від 26.09.2022, суд не вбачав підстав і для задоволення інших вимог позивача - про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 26.09.2022, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу від 20.10.2022 та витребування з володіння частки в статутному капіталі, оскільки вважав їх похідними від вимог визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі та акту приймання-передачі частки.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

Позивачка в апеляційній скарзі вказує, що, відхиляючи доводи позовної заяви та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав дійсною довіреність від 11.03.2022 р. за реєстраційним номером 1062 станом на 26.09.2022 року, оскільки позивачкою було складено та надано відповідачам нотаріально засвідчену заяву щодо підтвердження чинності довіреності.

Вказані висновки суду першої інстанції базуються виключно на письмових поясненнях відповідачів та третьої особи - приватного нотаріуса Лінкевича Ю.А., проте матеріали справи не містять жодних доказів того, що така заява взагалі складалася ОСОБА_1 та передавалася ОСОБА_3 . Також із матеріалів справи не вбачається, коли була складена така заява, на якому бланку вона складалась, яким приватним нотаріусом вона посвідчувалася та чи перевіряв приватний нотаріус Лінкевич Ю.А. при вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину наявність у реєстрі нотаріально посвідченої заяви довірителя щодо дійсності виданої довіреності.

Апелянт стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано спеціального нормативно-правового регулювання питань нотаріату, яке було запроваджено на період дії воєнного стану в України, зокрема щодо дійсності довіреності та посвідчення правочинів та актів приймання-передачі корпоративних прав. Судом першої інстанції не було враховано п.18 Постанови КМУ від 28.02.2022 №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції чинній станом на 26.09.2022).

Судом першої інстанції не взято до уваги, що відсутнє належним чином оформлене волевиявлення сторони договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ПАРИТЕТ Н», що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, судом першої інстанції не надано належним чином оцінки доказу відсутності оплати по оспорюваному договору.

Також, в матеріалах справи відсутні будь які докази, які б свідчили про скликання загальних зборів на вимогу Відповідача чи направлення або хоча б письмові докази пропозиції до укладання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, з визначенням всіх істотних умов договору.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" та ОСОБА_2 звертає увагу, що оскаржуваний договір купівлі продажу частки укладено у простій письмовій формі і не посвідчувався нотаріусом. Нотаріальне посвідчення вчинено нотаріусом лише щодо справжності підпису на акті приймання-передавання частки у статутному капіталі товариства. Проста письмова форма договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства не суперечить закону.

Правомірність дій нотаріуса підтверджується перевіркою, здійсненою Центральним міжрегіональним Управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) щодо вчинення приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. нотаріальних дій та встановлено часткове порушення ним п.7.22 розділу 7 Правил в частині неповного зазначення реквізитів документа, за яким встановлено повноваження представника, оскільки в даному випадку повноваження представника ОСОБА_1 підтверджуються довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. 11.03.2022 за реєстровим №1062, та заявою ОСОБА_1 про підтвердження дії довіреності, підпис на якій засвідчено нотаріально. У даному листі вказано, що відповідно до пояснень приватного нотаріуса, для вчинення нотаріальних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали документи згідно зазначеного переліку, серед яких у т.ч. заява від ОСОБА_1 про підтвердження дії довіреності про розпорядження корпоративними правами, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально.

Доказом підтвердження дійсності довіреності також є заява ОСОБА_3 як свідка від 15.03.2023, засвідчена приватним нотаріусом Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Лавренюк Т.Г., у якій повідомлено, що на момент підписання протоколу загальних зборів учасників, договору купівлі-продажу частки у статутного капіталі товариства від 26.09.2022 та акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства було узгоджено такі дії з ОСОБА_4 в усній формі.

Представник відповідачів звертає увагу, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України), в той час як апелянтом стверджується, що судом не враховано вимоги Закону України "Про нотаріат", зокрема статті 43, у відповідності до якої нотаріус при посвідченні правочину встановлює особу та перевіряє її повноваження. В суді першої інстанції у всіх заявах по суті справи відсутнє посилання на "перевірку повноважень ОСОБА_3 ", зокрема у розрізі витягів, звернень до нотаріуса, яка її видала ( Демецької С.Л. ), а також звернення до самої Позивачки з приводу дійсності довіреності від 11.03.2022 року.

Відтак, посилання в апеляційній скарзі на відповідні нові підстави позову не повинні братися судом апеляційної інстанції до уваги на підставі частини 5 статті 269 ГПК України.

Договір купівлі-продажу частки від 26.09.2022 відповідає вимогам до письмової форми правочину (ст.207 ЦК України) та на час його укладення не потребував обов`язкового нотаріального посвідчення, відповідно до ст.209 ЦК України, п.10 ч.4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Акт приймання-передачі частки не є правочином, як вірно встановлено судом першої інстанції, а є лише фіксацією волевиявлення сторін на підставі вже укладеного правочину (договору).

Між тим, відповідно до глави 7 п.п. 6.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріус посвідчує справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує , що підпис зроблений певною особою.

В суді ж першої інстанції, позивачем єдиною підставою позову вказувалося лише відсутність заяви на підтвердження дії довіреності від 11.03.2022 року, яка була необхідна у відповідності до п.18 Постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"'.

Відповідачі акцентують увагу на тому, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку нотаріуса зберігати документи, пов`язані з вчиненням нотаріальної дії щодо засвідчення справжності підпису, у зв`язку з чим факт вчинення нотаріальних дій підтверджується саме записами у відповідному Реєстрі реєстраційних дій. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії (ч.5 ст.52 Закону України "Про нотаріат").

Відтак, судом першої інстанції в повній мірі досліджено докази та надано їм оцінку, а також вірно встановлено обставини справи.

Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, як вже вище зазначалось, у відповідності до ст.ст. 207, 209 ЦК України та п.10 ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вчинений у простій письмовій формі, та нотаріальне посвідчення його законом не вимагалось. Відтак, п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року до укладання договору купівлі-продажу частки не застосовується.

Інших підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу позивачем не наведено. Враховуючи наведене, відповідачі вважають, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, ОСОБА_1 видано ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність від 11.03.2022 (т.1, а.с.17-18), якою ОСОБА_3 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_1 у будь-яких установах, організаціях та підприємствах, залежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, в органах місцевої влади та самоврядування та їх структурних підрозділах будь-якого рівня та будь-якої направленості, органах нотаріату, правоохоронних органах, перед усіма фізичними та юридичними особами, перед усіма третіми особами, в тому числі перед державними, господарськими, адміністративними та іншими установами та організаціями, з питань розпорядження /продажу, відступлення/ за ціною та на умовах за їх розсудом належною позивачу часткою статутного капіталу як учасника ТОВ "Паритет Н" (ідентифікаційний код 37808303) з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими позивачу як учаснику товариства установчими документами товариства та чинним законодавством. Для чого уповноваженому представнику надається право: розписуватись від імені позивача на документах, в тому числі підписувати заяви, зокрема заяви про сімейний стан позивача та про належність позивачу вищевказаної частки статутного капіталу на праві особистої приватної власності, підписувати заяви про вихід зі складу засновників ТОВ, укласти та підписати договір купівлі-продажу частки статутного капіталу, акт прийому-передачі, подавати будь-які довідки та документи, які стосуються виконання цієї довіреності, брати участь у загальних зборах підприємства від імені позивача з правом голосу, підписувати рішення (протоколи) засновників ТОВ, установчі документи, зміни та доповнення до статуту ТОВ (нову редакцію), реєструвати їх у встановленому законом порядку у відповідному органі державної реєстрації, здійснити необхідні грошові розрахунки, одержувати всі необхідні довідки та документи, одержувати інформацію про діяльність ТОВ, розпоряджатися (продати, відступити) належною позивачу часткою статутного капіталу ТОВ за ціну та на умовах за їх розсудом, одержувати належні позивачу гроші, а також вчиняти будь-які інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень, які належало б виконувати позивачу, якби він особисто займався цим питанням, та які на думку представників будуть доцільними для правильного і ефективного виконання довіреності.

Довіреність надана терміном дії на один рік і зберігає чинність до 11.03.2023, якщо раніше зазначеного строку не буде позивачем скасовано в передбаченому для того законом порядку, про що представник буде повідомлений письмово.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. та зареєстрована в реєстрі за №1062 (далі - довіреність від 11.03.2022).

26.09.2022 між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 11.03.2022 учасника ТОВ "Паритет Н" ОСОБА_1 , (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Паритет Н" (далі - договір) (т.1, а.с.205).

Відповідно до п.1 договору, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність вклад в статутному капіталі ТОВ "ПАРИТЕТ Н" (далі - товариство), статутний капітал якого складає 300000,00 грн, та зобов`язується здійснити всі необхідні дії для внесення змін до установчих документів та проведення їх державної реєстрації у відповідності із законодавством України.

Вклад, що відчужується продавцем, становить 50% статутного капіталу товариства, що складає 150 000,00 грн. Вклад, що відчужується, сплачений продавцем повністю та належить йому на праві власності, на підставі статуту ТОВ "ПАРИТЕТ Н" (п.2 договору).

Згідно з п.п.3,4 договору, продаж здійснюється за ціною 150000,00 грн. В результат придбання частки за цим договором, покупець отримує у власність 50% статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 150000,00 грн.

Продавець підтверджує, що він отримав грошові кошти в сумі 150000,00 грн до підписання цього договору. Своїм підписом на цьому договорі він підтверджує факт повного розрахунку за ним. Претензій щодо розрахунку за належний йому вклад до покупця не має (п.5 договору).

У п.8 договору сторони підтверджують, що вони не визнані судом недієздатними чи обмежено дієздатними; укладання договору відповідає їхнім інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі; умови договору зрозумілі, і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору. Після укладення даного договору до установчих документів товариства повинні бути внесені відповідні зміни, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку (п.9 договору).

Право власності покупця на вклад, зазначений в п.2 даного договору, виникає з моменту підписання договору з необхідністю подальшої державної реєстрації змін та доповнень до статуту товариства або нової редакції статуту товариства, що містить відповідні зміни (п.10 договору).

Згідно з п.11 договору, підписання сторонами даного договору свідчить про те, що передача-приймання відчужуваного вкладу товариства відбулась. З метою внесення змін до установчих документів сторони мають підписати акт прийому-передачі частки у статутному капіталі товариства та нотаріально посвідчити цей акт.

26.09.2022 згідно з умовами вказаного договору ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності від 11.03.2022, передала, а ОСОБА_2 прийняла частку в статутному капіталі товариства в обсязі 50% статутного капіталу товариства, що становить 150000,00 грн, про що свідчить акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Паритет Н", засвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. та зареєстрований в реєстрі №1196, 1197 (т.1, а.с.13-14).

26.09.2022 було проведено загальні збори учасників (власників) ТОВ "Паритет Н", оформлені протоколом (т.1, а.с.15-16), на яких прийнято рішення, зокрема, щодо вибуття ОСОБА_1 зі складу учасників товариства у зв`язку з відчуженням нею частки в статутному капіталі товариства; надання згоди та затвердження продажу частки учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства у розмірі 50% на користь ОСОБА_2 , а також перерозподілу часток у статутному капіталі товариства. Протокол загальних зборів учасників (власників) ТОВ "Паритет Н" від 26.09.2022 засвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. та зареєстровано в реєстрі №1196, 1197.

14.10.2022 до Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис про припинення дії довіреності від 11.03.2022, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., на підставі заяви про скасування довіреності, що вбачається з витягу про реєстрацію №48588162 від 14.10.2022 (т.1, а.с.19).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.11.2022 щодо ТОВ "Паритет Н", 20.10.2022 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну кінцевого бенефіціарного власника або зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміну місцезнаходження юридичної особи, зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (т.1, а.с.20-28).

10.11.2022 до господарського суду Житомирської області ОСОБА_1 подано позов з метою захисту та відновлення порушених прав власника частки у статутному капіталі та учасника ТОВ "Паритет Н". Позивачка стверджує, що відчуження права власності на частку у статутному капіталі товариства та вибуття її зі складу учасників товариства відбулось без її волевиявлення, а тому вимагає визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капiталi ТОВ "ПАРИТЕТ Н", який укладено 26.09.2022 року, визнати недійним акт приймання-передачі частки в статутному капiталi ТОВ "Паритет Н" вiд 26.09.2022, що зареєстровано в реєстрі №1196,1197 на бланку №НСЕ010825, справжнiсть підписів на якому засвiдчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотарiального округу Лiнкевич Б.А., витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капiталi номінальною вартістю 150000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ "Паритет Н", визнати недійними рішення загальних зборiв учасникiв ТОВ "Паритет Н", оформлені протоколом вiд 26.09.2022, що зареєстровано в реєстрі №1230,1231 на бланку №НСЕ010854, справжнiсть підписів на якому засвiдчено 29.09.2022 приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотарiального округу Лiнкевич Б.А., скасувати державну реєстрацію змін до вiдомостей про юридичну особу вiд 20.10.2022 реєстратора Драч I.I. виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради (запис №1003071070024000718), про державну реєстрацію змiни кiнцевого бенефіціарного власника (контролера) або змiни вiдомостей про кiнцевого бенефіціарного власника (контролера), змiни місцезнаходження юридичної особи, зміни складу засновників (учасникiв) або змiни вiдомостей про засновника.

Відповідачі стверджують, що спірний договір укладений у відповідності до вимог закону, нотаріальне посвідчення підпису на акті приймання-передачі частки відбулось із дотриманням законодавства та порядку вчинення нотаріальних дій, загальні збори товариства, якими прийнято рішення про вибуття ОСОБА_6 зі складу учасників товариства проведені у встановленому порядку, відтак підстав для задоволення позову немає.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22 у задоволенні позову відмовлено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором, згідно зі ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 ЦК України).

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 249 ЦК України встановлено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь - який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Статтею 1003 ЦК України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними .

Відповідно до ч.1 ст.1004 ЦК України, повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 4, 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.

Частиною 1 ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1-3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з приписами ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 у справі №906/1012/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" та ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі, визнання недійсними рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації, витребування з володіння частки в статутному капіталі, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капiталi (враховуючи заяву про зміну предмета позову від 20.02.2023) відмовлено у повному обсязі.

Щодо договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" та акту приймання-передавання частки.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_3 на підставі довіреності від 11.03.2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. та зареєстрованою у реєстрі за № 1062 , укладено угоду купівлі- продажу частки у статутному капіталі товариства від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Угоду укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. На виконання угоди складено акт приймання-передавання відчуженої частки, підпис на якому від імені ОСОБА_1 виконано ОСОБА_3 як повіреним на підставі довіреності від 11.03.2022. Справжність підпису ОСОБА_3 посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.

З введенням 24.02.2022 воєнного стану прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції 24.06.2022 р. установлено, що нотаріальне посвідчення договорів щодо відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержателя, встановлення довірчої власності на нерухоме майно (у тому числі договорів про внесення змін до таких договорів або їх розірвання (припинення), а також нотаріальне засвідчення справжності підпису на актах приймання-передачі частки (частини частки) у статутному (складеному) капіталі (статутному фонді) юридичної особи, які укладаються (підписуються) від імені фізичної особи - відчужувача (іпотекодавця, довірчого засновника) на підставі довіреності, з дня видачі якої минуло більше одного місяця (більше двох місяців, якщо її посвідчено консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави), дозволяється за умови отримання нотаріусом заяви довірителя про підтвердження дії довіреності, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом, консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави, а у разі, коли така довіреність посвідчена нотаріусом без використання спеціальних бланків нотаріальних документів, - також за умови її реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей з внесенням до нього відомостей про наявність повноважень, необхідних представникові для укладення (підписання) відповідного договору (акта). Справжність підпису на такій заяві повинно бути засвідчено нотаріусом не раніше ніж за сім календарних днів, а консульською установою (дипломатичним представництвом) України або відповідно до законодавства іноземної держави - не раніше ніж за один місяць до дня укладення (підписання) відповідного договору (акта).

Постанова Кабінету міністрів України є нормативно-правовим актом, застосування якого при здійсненні нотаріальної діяльності є обов`язковим, в сукупності з іншим законодавством, яке регулює нотаріальну діяльність. Запровадження спеціальної процедури підтвердження дійсності довіреності мало на меті запобігти її використанню з порушенням прав та законних інтересів довірителя.

Отже, досліджуючи питання чинності довіреності станом на час вчинення дій з її використанням, враховуючи, що довіреність була видана 11.03.2022 і використана для посвідчення оскаржуваних актів 26.09.2022, тобто в період дії наведених положень законодавства, апеляційний суд, оцінюючи вчинені юридично значимі дії, застосовує їх разом з положеннями ст. 44 Закону України «Про нотаріат».

Так, згідно статті 44 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

Перевірка повноважень представників осіб за довіреністю або за законом здійснюється за довіреністю або документом, що підтверджує повноваження законного представника.

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону, а також перевіряє його дієздатність та обсяг наданих йому повноважень.

Дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

У разі наявності сумнівів щодо обсягу повноважень уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної або юридичної особи, від імені якої діє представник.

На період введення в Україні воєнного стану, Постановою КМУ №164 було визначено можливість видавати довіреності на білих аркушах, а не на нотаріальних бланках. Вказаною постановою також було передбачено і порядок перевірки дійсності таких довіреностей.

Зокрема п.3 Постанови КМУ №164, визначено, що для перевірки дійсності довіреності, посвідченої на білих аркушах паперу, заінтересована особа звертається з її копією до відповідного нотаріуса, який зобов`язаний протягом двох робочих днів видати довідку про підтвердження або спростування посвідчення ним такої довіреності.

Приймається до уваги, що наявна в матеріалах справи довіреність, видана 11.03.2022 від імені ОСОБА_1 ОСОБА_3 складена саме на білому аркуші паперу, а тому перед тим як вчиняти правочин на підставі вказаної довіреності, заінтересована особа мала звернутися до нотаріуса Демецької С.Л. та пересвідчитися у чинності довіреності.

Аналіз вищевказаних нормативних актів, вказує на те, що документами, які підтверджують дійсність довіреності на момент укладення відповідного правочину чи посвідчення підпису є: витяг з єдиного реєстру довіреностей, якщо довіреність складена на нотаріальному бланку, довідка про підтвердження або спростування посвідчення довіреності, видана нотаріусом, що здійснював посвідчення довіреності на білих аркушах паперу та нотаріально посвідчена заява про підтвердження дії довіреності. І такі документи мають зберігатися у нотаріуса разом із першим примірником правочину.

Однак, таких доказів матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа №867/9.4-23 від 06.01.2023 (т.2, а.с.82-83), Центральним міжрегіональним Управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було проведено перевірку вчинення приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Лінкевичем Б.А. нотаріальних дій.

З даного листа вбачається, що відповідно до п.7.22. розділу VІІ Правил ведення нотаріального діловодства, у разі вчинення нотаріальних дій за участю представника, яка є фізичною особою, у графі 3 Реєстру для реєстрації нотаріальних дій зазначається прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання представника, реквізити документа, за яким встановлено повноваження представника.

В даному випадку, у вказаному реєстрі не зазначено жодних відомостей щодо заяви ОСОБА_1 про підпряження чинності довіреності, що є порушенням законодавства зі сторони нотаріуса та свідчить про те, що засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Демецькою С.Л. 11.03.2022 за реєстровим номером № 1062 на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРИТЕТ - Н» було здійснено без підтвердження дійсності довіреності, а отже повноваження ОСОБА_3 не були підтвердженні належним чином.

Оцінка судом першої інстанції як належного доказу підтвердження повноважень ОСОБА_3 нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 як свідка від 15.03.2023, засвідчена приватним нотаріусом Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Лавренюк Т.Г., у якій повідомлено, що на момент підписання протоколу загальних зборів учасників, договору купівлі-продажу частки у статутного капіталі товариства від 26.09.2022 та акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства було узгоджено такі дії з ОСОБА_4 в усній формі апеляційний суд оцінює критично, оскільки такою заявою об`єктивно не підтверджуються ті обставини, які спростовує позивач.

Свідчення подані самим повіреним і стосуються наявності в нього повноважень, які спростовує довіритель, відтак викликають у суду обґрунтований сумнів, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів, у сукупності з якими апеляційний суд міг би, застосувавши критерій вірогідності, прийти до висновку про наявність чи відсутність тих чи інших обставин. Наявність згоди довірителя на вчинення дій на підставі довіреності спростовується самим довірителем, не підтверджена матеріалами нотаріальної справи, не підтверджується жодними іншими доказами, а тому наявність заяви свідка ОСОБА_3 щодо повноважень самої ОСОБА_3 як повіреного не може бути оцінена судом як переконливий доказ.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 станом на 26.09.2022 не мала повноважень вчиняти дії від імені довірителя ОСОБА_1 на підставі довіреності від 11.03.2022, оскільки з моменту видачі довіреності до моменту вчинення дій пройшло більше місяця, а довіритель не пізніше 20.09.2022 не склав нотаріальної заяви про підтвердження дії цієї довіреності та нотаріусу така заява не була подана.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. При цьому, саме волевиявлення є важливим зовнішнім проявом будь-якої укладеної правочину. Волевиявлення має бути спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку в результаті укладення будь-якого правочину.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року (надалі Постанова), судам необхідно враховувати, що згідно із ст. 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Пунктом 8 Постанови визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові суду від 12.02.2014 року у справі № 6-165цс13, вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності. Зокрема, у разі вчинення правочину представником суду слід з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно п. 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, визначено, що довіреність не завжди може містити деталізований та виключний перелік дій, на вчинення яких довіритель уповноважує представника. Тому з урахуванням того, що за загальним правилом представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя, та враховуючи, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суди мали дослідити питання добросовісності представника.

Апеляційний суд враховує, що оскаржуваний правочин має наслідком позбавлення ОСОБА_1 права власності на частку у статутному капіталі товариства, що має наслідком втрату корпоративних прав, позбавлення права участі у корпоративному утворенні (товаристві). Підтвердженням відсутності волі позивачки вчиняти правочин, спрямований на продаж частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «ПАРИТЕТ Н є відсутність її заяви про підтвердження чинності довіреності від 11.03.2022 та скасування цієї довіреності в подальшому.

Щодо висновків суду першої інстанції про вимогу визнати недійсним акт приймання-передачі частки як неналежного способу судового захисту зазначається наступне.

Укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства в простій письмовій формі не заборонено приписами законодавства, проте укладення лише договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства не породжує виникнення у особи корпоративних прав. Отже, документом, який породжує виникнення корпоративних права та є підставою для внесення відповідних змін до складу учасників товариства є акт приймання-передачі частки в статутному капіталі, підписи на якому підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У постанові Великої Палати ВС від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 викладену парову позицію, відповідно до якої, учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

За загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Отже, як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства. Отже, набуття права власності на частку у статному капіталі Товариства пов`язане не лише з укладенням договору купівлі-продажу, а й обов`язковим переданням частки, що оформляється актом приймання-передачі, підписи на якому мають бути нотаріально засвідченні. Отже, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі без укладення акту приймання-передачі частки не погоджує виникнення прав власності на корпоративні права.

Тому, у разі відсутності повноважень на укладення акту приймання-передачі частки, відсутні повноваження і на укладення відповідного договору купівлі-продажу, а тому такі правочини укладені довіреною особою без належних повноважень є 24.01.2024 9 недійсними.

У постанові від 13.06.2023 у справі №910/16501/21 КГС ВС зазначав, що відповідно до ст.17 закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників.

Відтак висновок суду першої інстанції про вимогу позовної заяви про визнання акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства як застосування неналежного способу захисту є помилковим.

Щодо позовної вимоги про витребування частки в статутному капiталi товариства.

Позивачка заявила вимогу про витребування з володіння ОСОБА_2 на свою користь частки в статутному капiталi товариства номінальною вартістю 150 000,00 грн. Частка становить 50% статутного капіталу ТОВ «Паритет Н», є специфічним об`єктом права власності, який породжує не лише цивільні, але і корпоративні права, зокрема права учасника товариства.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При витребуванні майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України повинен встановити, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, чи існує це майно на момент витребування, чи знаходиться це майно у недобросовісного набувача, а якщо у добросовісного, то чи відплатно або безвідплатно він його придбав, а якщо придбав відплатно, то яким чином воно вибуло з володіння власника.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Разом з цим, частиною 1 статті 216 ЦК України встановлюється, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вважаючи наявними підстави для витребування частки в статутному капіталі товариства на користь позивачки, колегія суддів виходить з того, що відповідач набув права власності на частку у статному капіталі ТОВ "Паритет Н", яка належала позивачу, на підставі недійсного правочину, оскільки її відчуження на користь ОСОБА_2 відбулось поза волею власника. Як вже зазначалось, недійсний правочин не породжує правових наслідків, в той час як захищене законом право власника витребувати своє майно від будь -кого, хто володіє ним без правових підстав, є абсолютним.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові від 11.12.2023 р. у справі №907/922/21, врахував Рішення Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року №8-р(I)/2020, в якому зазначено на право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Конституції України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності (абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22 липня 2020 року N 8-р(I)/2020).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Щодо вимоги про визнання недійним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін.

Відповідно до частини 1 статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (тут і надалі - в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення загальних зборів) учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Порядок скликання загальних зборів учасників унормовано статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Таким чином, право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність порушень при скликанні і проведенні загальних зборів учасників ТОВ "Паритет Н", оформлених протоколом вiд 26.09.2022, оскільки законодавство на час проведення зборів не встановлювало обмежень або спеціальних процедур підтвердження повноважень для використання ОСОБА_3 довіреності від 11.03.2022 для участі у загальних зборах товариства. З огляду на це, питання повідомлення учасника про проведення загальних зборів товариства, наявність кворуму для проведення зборів, участь у голосуванні за прийняття тих чи інших рішень не може бути поставлено під сумнів.

Визнання судом недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капiталi ТОВ "ПАРИТЕТ Н", укладеного 26.09.2022 року, безпосередньо не впливає на вирішення питання про законність проведення загальних зборів товариства та прийнятих зборами рішень, оскільки юридичний факт недійсності договору встановлено судом лише за результатами судового розгляду , що водночас не суперечить положенням частини 1 статті 236 ЦК України щодо його недійсності з моменту його вчинення. Підстави визнання недійсними загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю визначаються , виходячи з положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю » та Статуту товариства.

Вимога про скасування реєстрації змін, вчинених на підставі прийнятих на загальних зборах товариства рішень, є похідною від вимоги про визнання недійсними рішень , відтак залежить від висновків суду в питанні про законність цих рішень і не може бути розглянута поза логічним зв`язком з цими висновками.

Враховуючи відмову в задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів, не підлягає до задоволення і похідна вимога - про скасування державної реєстрації змін до вiдомостей про юридичну особу вiд 20.10.2022 реєстратора Драч I.I. виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради (запис №1003071070024000718), про державну реєстрацію змiни кiнцевого бенефіціарного власника (контролера) або змiни вiдомостей про кiнцевого бенефіціарного власника (контролера), змiни місцезнаходження юридичної особи, зміни складу засновників (учасникiв) або змiни вiдомостей про засновника. Відтак, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та неправильне застосування норм матеріального права, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 у справі №906/1012/22 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 у справі №906/1012/22 не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 у справі №906/1012/22 слід задовольнити та скасувати рішення першої інстанції.

Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2023 р. у справі №906/1012/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області скасувати, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції.

"Позов задовольнити частково.

Визнати недійним Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н", укладений 26.09.2022 року.

Визнати недійним Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" (код ЄДРПОУ 37808303) від 26 вересня 2022 року, що зареєстровано в реєстрі №1196, 1197 на бланку №НСЕ010825 справжність підписів на якому засвідчено Приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Лінкевич Б.А..

Витребувати з володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" (код ЄДРПОУ 37808303) номінальною вартістю 150 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" (11708, Житомирська обл., м.Звягель, вул. Драгоманова Михайла, буд 130, код ЄДРПОУ 37808303) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) 3721,50 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) 3721,50 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору в суді першої інстанції."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" (11708, Житомирська обл., м.Звягель, вул. Драгоманова Михайла, буд 130, код ЄДРПОУ 37808303) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) 5582,25 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) 5582,25 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору в суді апеляційної інстанції."

Господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/1012/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "02" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.