Постанова

від 22.01.2024 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року м. Харків Справа №913/567/19(913/199/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників у режимі відеоконференції:

позивача Васюк О.М., довіреність від 07.06.2023 року, витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ;

відповідача Мотигіна Ю.В., витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, довіреність від 19.10.2023 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (вх.№1832Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2023 року у справі №913/567/19 (913/199/23),

за позовом Комунального підприємства «Інноваційно-інформаційний центр» (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, пл. Перемоги, буд. 2),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (вул. Енергетична, будинок 6, кімната 404, м. Вінниця, Вінницький район, 21022),

про повернення безпідставно набутого майна (коштів у розмірі 44995,74 грн.),-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Комунальне підприємство «Інноваційно-інформаційний центр» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» про повернення безпідставно набутого майна, а саме безпідставно отриманих коштів за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 30.12.2021 року №910 в сумі 44995,74 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.08.2023 року у справі №913/567/19 (913/199/23) (повний текст складено 10.08.2022 року, суддя Яресько Б.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (код ЄДРПОУ 31443937 Вінницька область, Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Енергетична, будинок 6, к. 404) на користь Комунального підприємства «Інноваційно-інформаційний центр» (код ЄДРПОУ 05456992, юридична адреса: площа Перемоги, будинок 2, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400) безпідставно отримані кошти за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 30.12.2021 року №910 в сумі 44995,74 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- прийняти доказ, який не був поданий до суду першої інстанції лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» від 29.08.2023 року №01-08/29-269;

- скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2023 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог;

- судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з березня 2022 року та до закінчення строку дії договору - 31.12.2022 року послуга з розподілу електричної енергії за договором не надавалася через знеструмлення об`єкту внаслідок ведення активних бойових дій та тимчасовою окупацією території, де знаходиться об`єкт (Луганська область, Шастинський район с/рада Бахмутівка.) на який надавалася послуга. Тобто, як вважає позивач, він здійснив оплату за договором більше ніж отримав послугу з розподілу електричної енергії на 138700,87 грн. Втім, на думку апелянта такі доводи необґрунтовані, оскільки позивач їх не підтвердив жодними доказами, а Господарський суд Луганської області незаконно прийняв такі доводи позивача як належні.

ТОВ «ЛЕО» звертає увагу суду апеляційної інстанції, як і в своєму відзиві на позовну заяву позивача звертало увагу суду першої інстанції, що постачання/передача електричної енергії на територію Луганської області, яка з 2014 року знаходилася під контролем органів державної влади України, продовжувалися аж до 08.05.2022 року, а вже потім після зазначеної дати відбулось знеструмлення території Луганської області через пошкодження електричних мереж та іншого обладнання внаслідок бойових дій. Вказане підтверджується листом №01-24/2/70, направленим на ім`я головного диспетчера.

Скаржник вказує, що у позивача наявне зобов`язання щодо передачі звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць і таке зобов`язання передбачено нормами договору, а і нормами нормативно-правового акту - Кодексу. Проте, позивач свої зобов`язання не виконав і не передав ТОВ «ЛЕО» звіти про покази лічильників за розрахункові місяці - лютий, березень, квітень та травень 2022 року. Так, ТОВ «ЛЕО» листом від 29.08.2023 року №01-08/29-269 визначило позивачу обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахункові місяці - лютий, березень, квітень та травень 2022 року розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання, що узгоджується з умовами договору та Кодексу. Враховуючи, що ТОВ «ЛЕО» не мало таких документів у зв`язку із захопленням збройними формуваннями РФ всього майна станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, такі документи подаються разом з апеляційною скаргою.

На думку апелянта, позивач своїми діями навмисно намагається, користуючись обставинами, які склалися, сховатися від відповідальності та не сплачувати отримані послуги з розподілу електричної енергії, як то передбачено чинним законодавством України. Більш того, позивач у своєму позові зазначає, що грошові кошти в сумі 44995,74 грн. отримані безпідставно, з чим незаконно погоджується суд першої інстанції, втім ТОВ «ЛЕО» вважає, що такі доводи позивача та обраний спосіб захисту його прав є необґрунтованими, оскільки зазначені грошові кошти були перераховані позивачем на користь ТОВ «ЛЕО» на підставі договору.

Ухвалою суду від 04.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; встановлено, що учасники справи мають право до 31.10.2023 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Крім того, вказаною ухвалою попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

16.10.2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12480), в якому проти позиції апелянта заперечує, зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.10.2023 року матеріали справи №913/567/19 (913/199/23) на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2023 року, справу №913/567/19 (913/199/23) передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

31.10.2023 року від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№13284), в яких викладено уточнену позицію по справі та викладено вимогу про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи №913/567/19 (913/355/23) і набранням судовим рішенням законної сили.

Як вказує апелянт, ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.10.2023 року відкрито провадження у справі №913/567/19 (913/355/23) за позовом ТОВ «ЛЕО» до Комунального підприємства «Інноваційно-інформаційний центр» (надалі також КП «ІІЦ») про стягнення заборгованості 105975,85 грн. Позовні вимоги у справі №913/567/19 (913/355/23) обґрунтовані тим, що 30.12.2021 року між ТОВ «ЛЕО» та КП «ІІЦ» було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №910 на об`єкт за адресою: Луганська область, Сєвєродонецький район, смт.Комишуваха і ТОВ «ЛЕО» дізнавшись про неподання КП «ІІЦ» звітів про покази лічильників по об`єкту за розрахункові місяці - березень, квітень та травень 2022 року, керуючись нормами Кодексу, визначило КП «ІІЦ» обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за вказані розрахункові місяці розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання. Втім, КП «ІІЦ» не визнає та відмовилося здійснювати оплату за направленими бухгалтерськими документами, тому ТОВ «ЛЕО» звернулося за захистом своїх порушених справ до суду із позовом, який є предметом розгляду у справі №913/567/19 (913/355/23).

На думку скаржника на даний час існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи №913/567/19 (913/199/23) до вирішення іншої справи №913/567/19 (913/355/23), оскільки в разі набрання законної сили судовим рішенням, винесеним в цій справі №913/567/19 (913/199/23) та стягнення з ТОВ «ЛЕО» на користь позивача нібито безпідставно отриманих коштів за договором в сумі 44995,74 грн., позивач отримає ці кошти безпідставно, тому що по-перше постачання електричної енергії здійснювалося всім без виключень споживачам Луганської області до 08.05.2022 року, а відтак саме до цього часу ТОВ «ЛЕО» надавалася послуга з розподілу електричної енергії, і по-друге, у справі №913/567/19 (913/355/23) буде встановлено порушення позивачем вимог договору, Кодексу і у зв`язку із цим з позивача будуть стягнуті грошові кошти за обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахункові місяці - березень, квітень та травень 2022 року, який визначений розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання, згідно норм Кодексу, що виключає можливість стягнення з ТОВ «ЛЕО» оплаченої позивачем передплати за договором.

Згідно ч. 10 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ст. 268 Господарського процесуального кодексу України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Колегією суддів перевірено матеріали справи та встановлено, що апеляційну скаргу слід розглядати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заслухати їх позиції та дослідити докази по справі, у зв`язку з наявністю питань та неузгодженість позицій.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 року з урахуванням ухвали суду від 21.12.2023 року призначено справу №913/567/19 (913/199/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» на рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2023 року до розгляду в судове засідання.

09.01.2024 року позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї (вх.№360), в якому повторно виклав заперечення проти вимог апелянта та звернув увагу суду апеляційної інстанції, що Господарським судом Луганської області у справі №913/567/19 (913/355/23) винесено ухвалу від 04.12.2023 року, якою зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №913/567/19 (913/199/23).

У судовому засіданні 22.01.2024 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням доповнень до неї і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві і доповненнях до нього.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.12.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №910, який набрав чинності 01.01.2022 року зі строком дії до 31.12.2022 року.

Згідно умов п.п. 2.1, 2.3 договору, ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» (за договором Оператор системи розподілу) зобов`язався надавати послуги з розподілу електричної енергії, а КП «Інноваційно-інформаційний центр» (за договором споживач), - оплачувати за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги Оператора системи розподілу згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків».

Умовами п. 8 додатку 4 «Порядок розрахунків» до договору встановлено, що споживач здійснює повну оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії у наступному порядку: попередня оплата послуг з розподілу електричної енергії на наступний розрахунковий період місяць здійснюється в розмірі 100% вартості послуги з розподілу, визначеної на підставі заявленого на відповідній розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії згідно з додатком № 9 до цього договору, до кінця останнього робочого дня попереднього розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Оператора системи розподілу рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання.

На підставі рахунків, наданих відповідачем, оплата послуг за договором здійснювалася на розрахунковий рахунок ТОВ «Луганськобленерго», з яким у відповідача був укладений договір доручення від 10.07.2020 року №У-396-1-20/Л-52-1-20.

У січні 2022 року позивач отримав послуг з розподілу електричної енергії за договором у кількості 38 419 кВт*год на загальну суму 75877,84 грн. (з ПДВ), відповідно до акту надання послуг з розподілу електричної енергії за січень від 31.01.2022 року №910ПП/1/1. У лютому 2022 року позивач отримав послуг з розподілу електричної енергії за договором у кількості 31 023 кВт*год на загальну суму 61270,67 грн. (з ПДВ), відповідно до «Переліком обсягів споживання в лютому 2022 року споживачами ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС».

З березня 2022 року і до закінчення строку дії договору 31.12.2022 року послуги з розподілу електричної енергії за договором не надавалися через знеструмлення об`єкту внаслідок ведення активних бойових дій та тимчасовою окупацією території, де знаходиться об`єкт (Луганська область, Сєвєродонецький район, смт Комишуваха), на який надавалися послуги.

Загальна сума наданих послуг за договором за січень-березень 2022 року склала - 137148,51 грн.

Позивачем здійснено попередню оплату відповідно до платіжних доручень від 04.01.2022 року №1994 (за січень 2022 року) у сумі 51859,04 грн. (з ПДВ), від 27.01.2022 року №13 (за лютий 2022 року) у сумі 54407,37 грн., від 22.02.2022 року №86 (за березень 2022 року) у сумі 75877,84 грн.

Загальна сума попередньої оплати за період січень-березень 2022 року склала 182144,25 грн.

Отже, станом на дату закінчення строку дії договору, позивачем на підставі рахунків відповідача сплачено на 44995,74 грн. більше, ніж вартість отриманих послуг з розподілу електричної енергії.

24.01.2023 року позивач направив відповідачу претензію від 19.01.2023 року за вих.№9 з вимогою повернути надмірно отриману суму коштів за договором у розмірі 44995,74 грн., яку відповідач своїм листом від 05.05.2023 року №01-05/05-132 залишив без задоволення посилаючись на відсутність доступу до первинних документів, кваліфікованого персоналу та грошових коштів.

Станом на день подання позовної заяви до суду у даній справі, отримані кошти так і не були повернуті відповідачем.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовною заявою у даній справі, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 30.12.2021 року №910 в сумі 44995,74 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути договори та інші правочини, а також безпосередньо акти цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено відповідачем були отримані кошти за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 30.12.2021 року №910, однак послуга на суму 44995,74 грн. надана не була, а договір вже припинив свою дію.

А ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційній скарзі апелянтом не доведено, що ним надавались послуги саме до 08.05.2022 року.

Отже відповідні кошти є такими що є безпідставно набуті відповідачем, які останній повинен повернути позивачу відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.124, п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зауважує, що за приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тоді, як суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази та відсутність будь-яких спростувань щодо заявлених позивачем вимог, враховуючи положення статей 74, 79 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 138700,87 грн. безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №913/567/19 (913/199/23) до вирішення іншої справи №913/567/19 (913/355/23) і набрання судовим рішенням законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Однак, відповідачем в наданому до суду клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено належного мотивованого доводу, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи та які обставини неможливо встановити суду самостійно при вирішенні даного господарського спору, з урахуванням того, що предметом даного господарського спору є стягнення коштів відповідно до положень ст.1212-1214 Цивільного кодексу України. Тобто, в даному випадку спірні питання підлягають вирішенню на підставі дослідження матеріалів справи з наданням відповідної правової оцінки нормам матеріального права, на які посилається позивач з урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову.

При цьому, Господарським судом Луганської області у справі №913/567/19 (913/355/23) винесено ухвалу від 04.12.2023 року, якою зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №913/567/19 (913/199/23). Вказане виключає можливість зупинення провадження у даній справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2023 року у справі №913/567/19 (913/199/23), яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 10.08.2023 року у справі №913/567/19 (913/199/23) залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.02.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук