Постанова

від 16.12.2024 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Харків Справа № 913/567/19(913/319/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Радіонова О.О. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м. Вінниця на рішення Господарського суду Луганської області від 23.08.2024 у справі №913/567/19(913/319/24)

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м. Вінниця,

про стягнення 32420586 грн 95 коп.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Позивач) в межах справи про банкрутство №913/567/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - Відповідач) про стягнення боргу за Договором купівлі-продажу електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на розподіл № 65-150-SD-21-00446 в сумі 32 420 586,95 грн, з яких 23 822 217,55 грн - основний борг, 1 617 099,30 грн - 3% річних, 6 981 270,10 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.08.2024 у справі №913/567/19(913/319/24) позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Луганської області від 23.08.2024 у справі №913/567/19(913/319/24) скасувати в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 197 879, 51 грн та прийняти нове, яким у стягненні зазначеної суми відмовити.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив період нарахування інфляційних втрат, оскільки такі нарахування повинні здійснюватись тільки за повний місяць, як це передбачено Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

Наведену обставину вважав підставою до скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 197 879.51грн, в іншій частині рішення суду не оскаржував.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою від 16.10.2024 розгляд справи призначено на 11.11.24р. о 13:15год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, звертав увагу апеляційного суду, що Відповідачем для розрахунку інфляційної складової помилково береться тільки повний календарний місяць, оскільки таке обчислення суперечить останній правовій позиції Верховного Суду.

Відповідачем на адресу суду 28.10.2024 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яке обґрунтоване необхідністю встановлення дійсного розміру інфляційних втрат, оскільки наданий Позивачем розрахунок є суперечливим.

Разом з поданим клопотанням апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке мотивоване відсутністю можливістю своєчасного звернення через призупинення трудових відносин з працівниками підприємства та фактично наявністю лише трьох працівників на підприємстві, які працюють на індивідуальному робочому графіку по п`ятнадцять хвилин на день.

Судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК).

Відповідач звернувся із заявою про продовження строку (згідно з прохальною частиною клопотання про призначення експертизи) 28.10.2024, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку, який, як зазначено в ухвалі суду від 02.10.2024, закінчився 11.10.2024.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК ).

Отже, право клопотати про продовження строку для подання заяв/клопотань Відповідачем втрачено у зв`язку із закінченням призначеного судом строку.

Водночас судова колегія звертає увагу, що заявлення за текстом клопотання про необхідність поновлення строку на його подання також не може бути підставою для прийняття такого клопотання до розгляду, адже в силу норм частини першої статті 119 ГПК поновленню підлягає строк, встановлений законом, а не встановлений судом, який як це визначено частиною другою цієї статті, підлягає продовженню за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чого Відповідачем зроблено не було, про що зазначалось вище.

У звязку з наведеним, подане Відповідачем клопотання про призначення експертизи підлягає залишенню без розгляду як таке, що подане поза межами встановленого судом строку та відсутністю підстав щодо його поновлення (продовження).

У судовому засіданні 11.11.2024р. в яке з`явились Позивач та Відповідач, суддею Попковим Д.О. заявлено самовідвід, який задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, а судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2024року до 11:30 через необхідність заміни відведеного члена судової колегії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу визначено новий склад колегія суддів- головуючий суддя Стойка О.В., судді Тихий П.В., Радіонова О.О.

У судове засідання 16.12.2024. учасники справи не з`явились, були повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, не повідомили суд про причини неявки, клопотань або заяв з цього приводу не надсилали, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 24 вересня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого з 11.01.2024 є Позивач) та Відповідачем Договору купівлі-продажу електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на розподіл № 65-150-SD-21-00446 (далі - Договір), за умовами п. 2. 1 якого Позивач продає, а Відповідач приймає та оплачує електричну енергію для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами;

-укладення між сторонами Договору додаткової угоди від 23.12.2021 № 2, предметом якої є купівля-продаж електричної енергії для періоду постачання з 01.01.2022 по 31.03.2022 в обсязі 51 747,205 МВт·год за ціною 2 199,12 грн (з ПДВ) загальною вартістю 113 798 313,46 грн (з ПДВ);

- від 23.12.2021 № 3 до Договору (далі Додаткова угода № 3), предметом якої є купівля продаж електричної енергії для періоду постачання з 01.04.2022 по 30.04.2022 в обсязі 11 516,400 МВт*год за ціною 2 199,12 грн (з ПДВ) загальною вартістю 25 325 945,57 грн (з ПДВ).;

- здійснення Позивачем продажу електричної енергії у періоді постачання у строки та в обсязі, визначених Додатковими угодами №2 та №3 за актами купівлі-продажу електричної енергії №28 від 31.01.2022 купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 44 373 896,14 грн з ПДВ, №287 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 43 289 448,49 грн з ПДВ, №591 від 31.03.2022 купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 26 134 968,83 грн з ПДВ, №735 від 30.04.2022 купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 4 220 990,93 грн з ПДВ. та інформації НЕК «Укренерго» (Адміністратора розрахунків) щодо реєстрації відповідних обсягів на електронній платформі оператора системи передачі (Market Management System) відповідно до Правил ринку;

- оплати Відповідачем поставленої Позивачем електричної енергії за періоди постачання з 01.01.2022 по 31.01.2022 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 за інформацією АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки філії ВП «Енергоатом-Трейдинг» АТ«НАЕК «Енергоатом» за період з 24.12.2021 по 04.02.2022;

- надіслання Позивачем 05.04.2022 на адресу Відповідача повідомлення від 05.04.2022 № 50- 02/0869 про призупинення продажу (відпуску) електричної енергії з 06.04.2022;

- наявність заборгованості Відповідача за електричну енергію, куплену ним відповідно до Додаткової угоди №2 станом на дату подання позову в розмірі 19 601 226,62грн., а відповідно до Додаткової угоди У № 3 - в розмірі 4 220 990,93 грн., разом за Договором - 23 822 217,55 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати фактично відпущеної (купленої) електричної енергії Позивачем став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в розмірі 23 822 217,55 грн, а також нарахованих по 17.06.2024 р відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних 1 617 099,30 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 981 270,10 грн., що пов`язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов`язання.

Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позову заперечував, посилаючись, зокрема, на наступне:

- через введення воєнного стану Відповідач з 24.02.2022 вже не здійснював на електронній платформі ОСП до 10:00 за 2 (два) дні до кожного торгового дня (доби постачання) реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам торгового дня (доби постачання), як це обумовлено пунктом 3.5 Договору № 65- 150- SD-21-00446, у зв`язку з чим Позивач повинен був припинити продаж відповідних обсягів електричної енергії.

- акти купівлі - продажу електричної енергії за березень 2022 року та квітень 2022 року ТОВ «ЛЕО» не були погоджені та підписані, у зв`язку з чим не можна достовірно визначити фактичні (звітні) значення технологічних витрат електричної енергії в електричних мережах згідно спірного Договору за період з 01 березня 2022 року по 06 квітень 2022 року та визначити період прострочення для нарахування 3% річних та інфляційних втрат;

- через введення воєнного стану наявні форс -мажорні обставини, які звільняють його від відповідальності у вигляді стягнення процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому застосований Позивачем порядок нарахування інфляційних втрат Відповідачем не оспорювався.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за придбану електричну енергію, а також відсутності об`єктивних перешкод до виконання такого зобов`язання з боку Відповідача.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є висновок суду першої інстанції в частині покладення на Відповідача обов`язку зі сплати інфляційних втрат у розмірі 197 879,51грн., незгоду з яким апелянт обґрунтовує невірним визначенням Позивачем періодів цих нарахувань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 23 822 217,55 грн., 3% річних у розмірі 1 617 099,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6783 390.59грн. вимогами апеляційної скарги не охоплюється, відповідно висновок суду в цій частині не переглядається.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Сума боргу, яка внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (>15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних нарахувань Позивача з урахуванням вищевказаної правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, за результатами якого встановлено, що поданий Позивачем розрахунок є арифметично та методологічно вірним, отже загальна сума інфляційних втрат становить 6 981 270,10 грн. за спірний період.

Так, при перевірці правильності нарахування Позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу Відповідача у спірний період з 05.03.2022 по 17.06.2024 судова колегія звертається до вищенаведених висновків Верховного Суду щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць, викладених у пунктах 25-26 мотивувальної частини постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

З розрахунку Позивача, який базується на строках виконання зобов`язань, визначених в додаткових угодах до Договору, вбачається, що прострочення виконання зобов`язань починається 05.03.2022, 12.03.2022 та 19.03.2022 відповідно.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат Позивачем при нарахуванні інфляційних втрат за ІІ етап та ІІІ етап на суму 6 533 742,21 грн, (в яких період прострочення починався з 05.03.2024 та 12.03.2024 відповідно) було правомірно враховано індексацію за березень 2022 року (індекс інфляції становить 104,5%).

При розрахунку інфляційних втрат за IV етап, в якому період прострочення починався з 19.03.2024 Позивачем враховано індексацію починаючи з квітня 2022.

Натомість апелянт стверджує, що періоди прострочення мали би бути визначені у розрахунку Позивача таким чином:

поетапний платіж, який мав бути здійснений до 04.03.2022 включно (ІІ етап) у сумі 6 533 742,21 грн., повинен здійснюватися з 01.04.2022 по 01.07.2024, а не з 05.03.2022 по 17.06.2024;

поетапний платіж, який мав бути здійснений до 11.03.2022 включно (ІІІ етап) у сумі 6 533 742,21 грн., повинен здійснюватися з 01.04.2022 по 01.07.2024, а не з 12.03.2022 по 17.06.2024;

поетапний платіж, який мав бути здійснений до 18.03.2022 включно (ІУ етап) у сумі 6 533 742,21 грн., також повинен здійснюватися з 01.04.2022 по 01.07.2024, а не з 19.03.2022 по 17.06.2024.

Отже Відповідач помилково стверджує, що індекс інфляції повинен нараховуватись тільки за повний місяць.

Також судова колегія вважає помилковими доводи Відповідача про обмеження нарахування індексу інфляції до 01.07.2024, з урахуванням індексу інфляції за червень 2024, оскільки Позивачем подано позовну заяву 17.06.2024.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що не можуть свідчити про необґрунтованість та незаконність рішення, з огляду на те, що при вирішенні подібних спорів суди повинні враховувати останню правову позицію Верховного Суду, яка в даному випадку і застосована судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат в зальному розмірі 6 981 270,10 грн., а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині зазначеного висновку не спростовують.

Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

За змістом ст.269 ч.4 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовою колегією не встановлено законних підстав до виходу за межи доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Луганської області від 23.08.2024 року у справі №913/567/19(913/319/24) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, Відповідачем не заявлено про відшкодування інших судових витрат, що пов`язані з апеляційним переглядом справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м. Вінниця на рішення Господарського суду Луганської області від 23.08.2024 у справі №913/567/19(913/319/24)- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.08.2024 у справі №913/567/19(913/319/24)- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м. Вінниця.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 24.12.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова

Суддя П.В. Тихий