Рішення

від 25.01.2024 по справі 904/2960/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024м. ДніпроСправа № 904/2960/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області

до відповідача-1: Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, м. Синельникове Дніпропетровської області

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, м. Першотравенськ Дніпропетровської області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники:

від прокуратури: Риженко В.О., службове посвідчення, прокурор;

від позивача: Верешко С.В., довіреність, представник;

від відповідача -1: Бондарь Ю.В., довіреність, представник;

від відповідача -2: Меженна О.В., довіреність, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 09.09.2022 № 04/64/1-2205ВИХ-22 в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-513/0/350-15 від 24.12.2015;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,7908 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1022, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.03.2016, номер запису - 13643330;

- скасувати державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням речових прав фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича на вказану земельну ділянку;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути земельну ділянку загальною площею 4,7908 га, кадастровий номер 1223881500:02:001.1022, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі землі Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровське області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що оскаржуване розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення, якої стосується зазначене розпорядження, належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), отже, повноваження щодо розпорядження останньою в Петропавлівської районної державної адміністрації буди відсутні.

Крім того, прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ФОП Марковим Д.О. та Петропавлівською районною державною адміністрацією, підлягає визнанню недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону, що полягає у визначенні розміру орендної плати за користування земельною ділянкою без проведення її нормативної грошової оцінки, а також, передачі ділянки в оренду без проведення земельних торгів.

За змістом позовної заяви, прокурор також просив поновити строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 13.10.2022.

07.10.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву від 07.10.2022 № 29-1718/0/114-22, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач - 1 вказує на те, що Петропавлівська райдержадміністація не перевищувала надані законом повноваження при прийнятті оскаржуваного розпорядження та не порушила інтереси держави в особі Миколаївської сільської ради. Відповідно, спірний договір оренди земельної ділянки площею 4,7909 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1022, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, який 29.01.2016 укладено між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ФОП Макаровим Д.О. на підставі законного, на думку відповідача-1, розпорядження, також є законним. Крім того, відповідач-1 вважає, що підстави для визнання поважними причин пропуску прокурором та позивачем строків позовної давності, відсутні, відповідно і клопотання прокурора щодо поновлення строку позовної давності не підлягає задоволенню. Також, відповідач-1 просить судові витрати по справі не покладати на Синельниківську районну державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2022 підготовче засідання відкладене на 08.11.2022, у зв`язку із нявкою позивача та відповідача-1 та ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

08.11.2022 на електронну адресу суду надійшли заперечення відповідача -1 на відповідь прокурора на відзив Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07.11.2022 № 29-1927/0/114-22, в яких стверджує, що Петропавлівська райдержадміністрація не перевищувала надані їй законом повноваження при прийнятті оскаржуваного розпорядження; відсутні підстави для поновлення строку позовної давності, пропущеної прокурором, а також для звернення прокурора із даним позовом, оскільки інтереси держави не порушені.

Того ж дня відповідач -1 подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2022 судом застосовано розумні строки для розгляду справи у підготовчому провадженні, за клопотанням прокурора та відповідача-2 підготовче засідання відкладено на 24.11.2022 для надання сторонами витребуваних судом документів.

22.11.2022 на електронну адресу суду надійшла відповідь прокурора на відзив відповідача-1, в якій просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Щодо строку позовної давності для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави, прокурор зазначає, що він є пропущеним з поважних причин, обґрунтування чому наведено у поданій позовній заяві. Також, прокурор вважає, що оскільки підставою звернення прокуратури з позовом є неналежне виконання Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області своїх владних повноважень, прокурор набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати інтереси держави.

23.11.2022 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказує, що у січні 2016 року на підставі розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації та договорів оренди йому передано в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї) колишнього КСП ім. Чкалова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради за межами населених пунктів, загальною площею 102,672 га. До складу зазначеної земельної ділянки входять 22 нерозподілені земельні ділянки, у тому числі і земельна ділянка площею 4,7909 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1022. Відповідач-2 вважає безпідставними доводи прокурора, що спірна земельна ділянка відноситься до резервного фонду, оскільки до позову не додано жодного доказу на підтвердження вказаного. Також відповідач-2 наголошує на пропуску позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 24.11.2022 відкладено підготовче засідання на 15.12.2022, у зв`язку із неявкою позивача та відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2022 відкладено підготовче засідання на 31.01.2023 за клопотанням позивача.

12.01.2023 на електронну адресу суду надійшли заперечення відповідача-1 на відповідь прокурора на відзив відповідача-1 на позовну заяву від 12.01.2023 № 29-67/10/114-23, в яких наполягав на власних запереченнях, викладених у відзиві та наведених на їх обґрунтування доводах. Просив у задоволенні позову відмовити.

27.01.2023 на електронну адресу суду надійшла відповідь прокурора на відзив відповідача-2 на позовну заяву від 27.01.2023 № 04/64/1-236ВИХ-23, в якій зазначив, що земельна ділянка площею 102,672 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка, була безпідставно, без будь-яких документів, поділена на 22 земельні ділянки, які потім, також безпідставно, обліковані як нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї), що надало можливість Петропавлівській районній державній адміністрації, не маючи на те повноважень, розпоряджатися ними протягом тривалого часу. 15.05.2003 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Марковим О.Я. було укладено новий договір оренди земельної ділянки загальною площею 102,672 га з не витребуваних паїв Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (п.1.1, п.2.1 зазначеного договору), строк дії вказаного договору 5 років, при цьому, під час укладення зазначеного договору технічна документація щодо надання земельної ділянки в оренду не виготовлялася. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017041880000033, відкритого за фактом внесення службовими особами Петропавлівської районної державної адміністрації до офіційних документів недостовірних відомостей щодо приналежності земель до категорії нерозподілених, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області проводилася перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження спірною земельною ділянкою, про що складено акт перевірки №193- ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017, вказаною перевіркою не підтверджено факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:02:001:1022 до невитребуваних паїв та, таким чином, підтверджено факт прийняття Петропавлівською РДА спірних розпоряджень з порушеннями вимог.

30.01.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 904/2960/22 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2797/21.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2023 підготовче засідання відкладено на 21.02.2023, у зв`язку із неявкою відповідача-1 та для надання сторонами витребуваних судом документів. Клопотання відповідача-2 залишене на розгляді у суду.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2023 клопотання фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича про зупинення провадження задоволено; підготовче провадження у справі № 904/2960/22 зупинене до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2797/21 у подібних правовідносинах.

18.10.2023 через систему "Електронний суд" прокурором до суду подано клопотання про поновлення провадження у справі та докази на підтвердження усунення обставин, що зумовили зупинення провадження.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2023 поновлено провадження у справі, розгляд якого призначений на 21.11.2023.

21.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2023.

27.11.2023 на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшли пояснення від 27.11.2023 №29-3510/0/114-23, в яких останній зазначає про те, що законодавче врегулювання та визначення які саме земельні ділянки підлягають оцінюванню, в розумінні статті 5 Закону України "Про оцінку землі", ФОП Марков Д.О. мав об`єктивні підстави для не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:02:001:1022, оскільки на час укладання спірного договору оренди з ФОП Марковим вартість спірної земельної ділянки була не встановлена.

28.11.2023 на електронну адресу суду надійшли пояснення відповідача-2, в яких зазначено, що :

- прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача-2 на оренду землі, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор;

- визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у цьому випадку матиме негативні наслідки як для органу місцевого самоврядування, який діє як власник майна, так і для орендаря;

- задоволення позову прокурора в цій справі призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ФОП Марков, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

29.11.2023 на електронну адресу суду надійшли пояснення прокуратури, в яких зазначено, що для розрахунку орендної плати за правилами, передбаченими абзацом третім підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України необхідна наявність об`єктивних обставин, що унеможливлюють визначення нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки. Таким чином, на момент укладення спірного Договору оренди земельної ділянки у ФОП Маркова Д.О. повинні були бути об`єктивні причини, що перешкоджали у виготовленні та затвердженні технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:02:001:1014. У той же час, матеріалами справи підтверджено, що 02.06.2021 відповідачем-2 було отримано витяг з технічної документації на спірну земельну ділянку, що свідчить про відсутність об`єктивних причин для отримання даного витягу на момент укладання договору оренди земельної ділянки.

04.12.2023 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про розгляд справи за відсутності представника; проти закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті не заперечує.

У призначене підготовче засідання позивач та відповідач-2 явку повноважних представників не забезпечили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 19.12.2023.

У судовому засіданні, що відбулося 19.12.2023 оголошувалась перерва до 25.01.2024.

У судовому засіданні 25.01.2024 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити, позивач та відповідачі просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин законності прийняття головою Петропавлівської районної державної адміністрації розпорядження "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-513/0/350-15 від 24.12.2015, наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та наявності чи відсутності підстав для повернення земельної ділянки позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, головою Петропавлівської районної державної адміністрації 24.12.2015 року видано розпорядження № Р-513/0/350-15 Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради (а.с. 59 том 1).

Зазначеним розпорядженням затверджено Відповідачу-2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № 1022 площею 4,7908 га з невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради. Надано ФОП Маркову Д.О. в оренду строком на 30 років земельну ділянку з кадастровим номером 1223881500:02:001:1022 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради, а також встановлено розмір орендної плати 4% від грошової оцінки земельної ділянки.

29.01.2016 на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації 24.12.2015 року № Р-513/0/350-15 між Петропавліською районною державною адміністрацією (орендодавець/відповідач-1) та ФОП Марковим Дмитром Олександровичем (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 2.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі не витребуваних паїв), яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7908 га - ріллі (п. 3.1 Договору оренди)

Кадастровий номер земельної ділянки:1223881500:02:001:1022 (п. 3.2 Договору оренди).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду із земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ код 01.01: - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено строком на 30 років. Термін оренди та площу орендованої земельної ділянки може бути зменшено у разі отримання власниками не витребуваних паїв державних актів на право власності на земельні ділянки (за письмовим повідомленням орендодавця) (п.п.4.1, 4.2 Договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється впродовж 10 календарних днів з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством України, за актом приймання-передачі, підписаним сторонами по Договору (п.п. 7.1., 7.3 Договору).

Державну реєстрацію речового права права оренди Відповідача-2 на земельну ділянку кадастровий номер 1223881500:02:001:1022 проведено 09.03.2016 року (а.с. 1, том 2).

Звертаючись з даним позовом, прокурор зазначає, що дана земельна ділянка належала колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова на праві постійного користування землею з 1997 року. Проте, у 2002 році колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чкалова припинило свою діяльність, після чого земельна ділянка, до складу якої входить спірна ділянка, була поділена на 22 ділянки, які в 2003 році без достатніх повноважень передано Петропавлівською РДА в оренду ПП Маркову О.Я., а у 2016 році в оренду фізичній особі-підприємцю Маркову Дмитру Олександровичу як нерозподілені паї, в той час як, за твердженням прокурора, дані земельні ділянки відносяться до земель резервного фонду, а тому на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі їх в оренду належить виключно центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

З огляду на викладене, прокурор просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ФОП Марковим Д.О. 29.01.2016 року, зі скасуванням державної реєстрації права оренди та зобов`язанням ФОП Маркова Д.О. повернути земельну ділянку на користь Миколаївської сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області.

Додатково обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору, прокурор посилається на відсутність нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, технічної документації та рішення про затвердження нормативно грошової оцінки, а тому вважає, що визначення орендної плати за земельну ділянку без проведення її нормативно грошової оцінки, є порушенням чинного законодавства.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі в особі Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Звертаючись з даним позовом прокурор вказує про те, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у набутті права оренди земельної ділянки ФОП Марковим Д.О. за рішенням неуповноваженого органу за відсутності визначеної законом правової підстави, без проведення земельних торгів та нормативної грошової оцінки.

Прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звертався на адресу позивача з метою його інформування про наявність порушень інтересів держави та необхідність їх захисту шляхом вжиття ними відповідних заходів.

Так, Першотравенською окружною прокуратурою 14.02.2022 за вих. № 04/64-684вих-22, 06.05.2022 за №04/64/1-1137вих-22 на адресу Миколаївської сільської об`єднаної територіальної громади надсилались запити щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до листа Миколаївської сільської ради Синельниківського району № 991 від 06.06.2022 встановлено, що сільська рада не зверталась до суду з відповідним позовом та не планує таке звернення.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Листом від 22.06.2022за вих. № 04/64/1-1658вих-22 Миколаївську сільську об`єднану територіальну громаду повідомлено про наявність підстав для представництва Першотравенською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, шляхом звернення прокурора з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважені органи державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у 1997 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області. Відповідно до зазначеної науково-технічної документації запропоновано закріпити за КСП ім. Чкалова на праві постійного користування, в тому числі 263,7 га земель державного резервного фонду.

Протоколом зборів КСП ім. Чкалова №2 від 30.04.1997 року затверджено науково-технічну документацію по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на колективну власність і постійне користування КСП ім. Чкалова від 1997 року.

Рішенням Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 затверджено вищевказану науково-технічну документацію та передано КСП ім. Чкалова в постійне користування 616,2 га земель, з яких, за рахунок державного резервного фонду 263,7 га.

21.05.1997 року на підставі зазначеного рішення КСП ім. Чкалова видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 004503.

Відповідно до плану зовнішніх меж, який міститься у вказаному державному акті, земельна ділянка площею 616,2 га, (позначена на плані номером 2) яка передається у постійне користування КСП ім. Чкалова, складається в тому числі, із земель державного резервного фонду - 263,7 га, земель лісового фонду 135,3 га, земель природоохоронного фонду 161,8, земель водного фонду 55,4 га.

Згідно наявних у справі графічних матеріалів, передана КСП ім. Чкалова в постійне користування ділянка, в частині площі 263,7 га земель резервного фонду, поконтурно складається з полів площею 106,7 га, 72,9 га, 26,8 га, 57,3 га.

19.04.2000 року Дмитрівська сільська ради прийняла рішення провести обмін земельними ділянками колективної власності і резервного фонду на площі 179,6 га в межах полів 7, 8, 2 польової сівозміни на поле 7, 8, 2 кормової сівозміни та поле 1, 2 польової сівозміни частково. При розробці схеми поділу земель колективної власності КСП ім. Чкалова врахувати обмін земель колективної власності і резервного фонду сільської ради.

Внаслідок проведеного обміну земельних ділянок, земельна ділянка резервного фонду площею 179,6 га, яка раніше була передані КСП ім. Чкалова в постійне користування, і перебували у складі ділянки загальною площею 263,7 га, була передана в колективну власність КСП ім. Чкалова та підлягала розпаюванню.

Співставлення площі земельних ділянок, яка визначена в графічних матеріалах, та площі ділянки, яка пропонувалися до обміну, свідчить про те, що об`єктом обміну за рішенням сільської ради від 19.04.2000 року виступали ділянки в межах полів площею 106,7 га та 72,9 га., загальна площа яких разом і становить 179,6 га.

16.05.2000 року, у зв`язку з реорганізацією КСП ім. Чкалова, на підставі рішення Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області було погоджено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки/паї КСП ім. Чкалова.

Згідно відомостей поділу земель, що паюються на частки (паї), до складу відповідних земель увійшли ділянки площею 106,7 га та 72,9 га. (№№ контуру 37, 38). Що стосується решти раніше переданих КСП ім. Чкалова в постійне користування земельних ділянок площею 57,3 га та 26,8 га, вони залишилися у складі земель держаного резервного фонду та не увійшли до земель колективної власності КСП, які підлягають паюванню.

Згідно частин 10, 11 ст. 25 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Як убачається з матеріалів справи, 15.05.2003 року ПП Маркову Олександру Яковичу було передано в оренду земельну ділянку площею 102,672 га, про що між останнім та Петропавлівською райдержадміністрацією було укладено Договір оренди землі.

03.03.2006 року договір оренди земельної ділянки площею 102,672 га було переукладено на новий строк. Умовами пункті 1.1. зазначеного договору сторони визначили, що земельна ділянка надається в строкове платне користування як земельна ділянка з не витребуваних паїв Дмитрівської сільської ради.

У складі реєстраційної справи про державну реєстрацію (а.с. 68-75, том 1) зазначеного договору оренди землі міститься викопіювання з плану земель користування Дмитрівської сільської ради із зображенням ділянки, яка надається в оренду ПП Маркову О.Я., кадастровий план, схема розподілу. Співставлення зазначених графічних матеріалів з планом зовнішніх меж землекористування до державного акту на право постійного користування та схемою поділу земель колективної власності на земельні частки свідчить про те, що ділянка, яка надана в оренду ПП Маркову О.Я., фактично закоординована в складі земель раніше переданих КСП ім. Чкалова в постійне користування, зокрема, на ділянках площею 57,3 га та 26,8 га, тобто на землях державного резервного фонду.

Зазначені висновки суду також підтверджуються наявною в матеріалах реєстраційної справи пояснювальною запискою (а.с. 76, том 1), з якої вбачається, що спірна земельна ділянка пропонується для надання в оренду із земель запасу Дмитрівської сільської ради.

В подальшому, частина зазначеної земельної ділянки, як земельна ділянка з не витребуваних паїв, була передана Відповідачу-2 на підставі оскаржуваного розпорядження та договору оренди землі.

На підставі наданих у справу доказів судом встановлено, що земельна ділянка, яка була передана в користування Відповідачу-2 за спірним розпорядженням та договором оренди, знаходиться в полі земельної ділянки площею 57,3 га, тобто ділянки, яка залишилася в землях державного резервного фонду, що не входила до земель колективної власності КСП ім. Чкалова та не підлягала паюванню, адже згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність відповідним сільськогосподарським підприємствам.

Таким чином, за відсутності належного документального підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до нерозподілених земельних паїв, та доведення матеріалами справи факту належності такої ділянки до земель резервного фонду, Відповідач-1 не мав повноважень щодо розпорядження зазначеною ділянкою, як ділянкою з не витребуваних паїв Дмитрівської сільської ради, що свідчить про невідповідність оскаржуваного розпорядження вимогам законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3,4 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті: індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно пункту 31 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до п.1. п.п.13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) паїв. Таким чином, передача земельної ділянки в оренду відбулася незаконно.

Разом із тим, господарський суд звертає увагу, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації не є ефективним способом захисту, адже дане розпорядження не є правовстановлюючим документом, а задоволення такої вимоги не призведе до відновлення прав позивача. При цьому, позивач (прокурор) у межах розгляду справи про повернення земельної ділянки вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного розпорядження без пред`явлення вимоги про визнання його незаконним та скасування.

Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Також господарський суд звертає увагу на Висновки Верховного Суду, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

У зазначеній справі прокурор пред`явив вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Велика палата Верховного Суду дійшов висновку, що в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області). За висновками суду, зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

У даній справі склалася подібна ситуація, за якої прокурор заявив вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації № Р-531/0/350-15 від 24.12.2015, тобто в частині даної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Петропавлівської РДА та її правонаступника - Синельниківської РДА).

З урахуванням викладеного, позов прокурора в частині визнання незаконними та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації № Р-531/0/350-15 від 24.12.2015 задоволенню не підлягає.

Щодо вимог прокурора в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.01.2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини другої статті 135 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Земельний кодекс України та інші законодавчі акти в редакції, чинній на день укладення оспорюваного договору не передбачали можливості передачі спірної земельної ділянки, з урахуванням встановленого судом статусу землі, поза процедурою земельних торгів.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів "б", "ґ" статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам.

Відповідно до Висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Водночас, як у справі, що переглядалася Верховним Судом, так і у даній справі №904/2960/22 земельні торги проведені не були.

Отже, договір оренди землі від 29.01.2016 укладений між Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а тому відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70).

З урахуванням наведеного, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на земельну ділянку та повернення земельної ділянки Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно принципу jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до Висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У даній справі, речове право Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича зареєстровано в реєстрі, а фактичне користування земельною ділянкою відбувається на підставі договору оренди, що є недійсним (нікчемним). Отже, за встановленими обставинами, ефективним способом захисту власника ділянки, є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав на вказану ділянку та її повернення на користь власника.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин, позов прокурора підлягає задоволенню в частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича та зобов`язання фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути земельну ділянку загальною площею 4,7908 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1022 Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Крім того, господарський суд зазначає про те, що у зв`язку з відмовою в задоволені позову про скасування спірного розпорядження та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки через неналежність та неефективність способу захисту порушеного права, суд не надає оцінку доводам учасників справи щодо пропуску строку позовної давності за вказаними вимогами.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, які по суті є вимогами про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), то як вище зазначено судом, відповідний позов може бути пред`явлений впродовж усього часу тривання порушення прав позивача, і на такі вимоги позовна давність не поширюється.

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги лише в частині позовних вимог, які скеровані до Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, витрати зі сплати судового збору, які понесені прокурором під час звернення з даним позовом до суду, покладаються на Відповідача-2 пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на земельну ділянку загальною площею 4,7908 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1022 яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Зобов`язати фізичну особу - підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Миколаївській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області (52744, Дніпропетровська область, Синельниківський (Петропавлівський) район, с. Миколаївка, вул. Першотравнева, 182, ідентифікаційний код 04339066) земельну ділянку загальною площею 4,7908 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1022, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі землі.

В решті позовних вимог прокурора - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 962 грн 00 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.02.2024.

Суддя І.А. Рудь