Рішення

від 05.02.2024 по справі 904/6104/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6104/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий", м. Львів

до Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 394 110 грн 41 коп.за договором від 02.11.2021 № 10-2021-34008

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" з позовом від 21.11.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" заборгованість у загальній сумі 394 110 грн 41 коп., з яких: 220 000 грн 00 коп. - основний борг, 171 600 грн коп. - пеня, 1 410 грн 41 коп. - 3% річних, 1 100 грн 00 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 02.11.2021 № 10-2021-34008.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 4 729 грн 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку становить 15 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

30.11.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, до якої останнім залучено належні докази направлення позовної заяви з додатками на адресу Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" та квитанція № 6369-7368-4769-6478 від 29.11.2023 про сплату судового збору на суму 00 грн 01 коп., відсутність яких на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 05.12.2023 направлялася відповідачу на його електронний кабінет, зареєстрований в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 06.12.2023 (а.с. 66).

Крім того, ухвала суду від 05.12.2023 завчасно надіслана Дніпропетровській філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" за її місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

17.01.2024 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 16.10.2023, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт виконання робіт, строк оплати за виконані роботи, наявність часткової оплати за виконані роботи, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Як убачається з матеріалів справи, 02.11.2021 між Дніпропетровською філією Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" (замовник, відповідача) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" (виконавець, позивач) укладено договір № 10-2021-34008, відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець зобов`язується виконати інженерно-геологічні вишукування для розробки проектної документації по об`єкту: «Реконструкція автомобільної дороги загального користування державного значення М-10 Львів-Краковець (на м. Краків) (Західний обхід м. Львова) на дільниці км 6+000-км 12+000. Львівська область.».

Роботи виконуються в обсягах, узгоджених протоколом погодження договірної ціни (додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Вартість робіт з інженерно геологічних вишукувань згідно з протоколом погодження про договірну ціну становлять 281 155 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 56 310 грн 00 коп., разом з ПДВ 337 860 грн 00 коп. (п. 3.1 договору).

Замовник перед виконанням роботи здійснює авансові платежі в розмірі 20 000 грн 00 коп. від вартості робіт визначеної п. 3.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 7.1 договору виконавець приступає до підготовки та виконання робіт з інженерно-геологічних вишукувань, після отримання від замовника передбачених договором документів згідно пункту 1.4 цього договору, та оплати авансового платежу згідно пункту 3.2 цього договору.

Виконані роботи з інженерно-геологічних вишукувань згідно п. 2.4 цього договору виконавець передає замовнику по акту виконаних робіт в термін передбачений п. 4.1 цього договору (п. 7.2 договору).

Замовник зобов`язаний протягом трьох днів з дня отримання акту підписати його та повернути виконавцю, або надіслати обґрунтовану відмову від прийняття і свої пропозиції (п. 7.3 договору).

При неотриманні від замовника протягом 15 днів підписаного ним акту або обґрунтованої відмови, акт вважається прийнятим (п. 7.5 договору ).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до виконання ними своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору замовником перераховано виконавцю передплату у розмірі 87 240 грн 00 коп. (а.с. 16, 19), а останнім виконані визначені договором роботи на загальну суму 337 860 грн 00 коп. з ПДВ, які прийняті замовником без зауважень, про що сторонами складений та підписаний акт надання послуг № 34008 від 26.12.2022 (а.с. 22).

Відповідачем було частково сплачено грошові кошти за отримані послуги у сумі 30 620 грн 00 коп. відповідно до платіжної інструкції № 1813 від 30.12.2022 (а.с. 24).

Всього за спірним договором відповідача перерахував на рахунок позивача 117 860 грн 00 коп.

Таким чином, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 220 00 грн 00 коп.

02.08.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості, яка останнім залишена без розгляду (а.с. 27-31).

18.08.2023 та 19.09.2023 на адресу відповідача позивачем повторно були надіслані вимога та претензія про виконання договірних зобов`язань (а.с. 32-41).

Вказані вимоги та претензії залишені відповідачем без відповіді.

Із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 410 грн 41 коп. за загальний період з 21.08.2023 по 06.11.2023 та інфляційні втрати у розмірі 1 100 грн 00 коп. за вересень 2023 року, а також пеню на підставі п. 8.1 договору в суму 171 600 грн 00 коп. за загальний період з 21.08.2023 по 06.11.2023.

Доказів оплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання платних послуг, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу послуги, обумовлені договором на загальну суму 337 860 грн 00 коп, які не були оплачені відповідачем, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 220 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в межах загальної вартості робіт (п. 3.1) після їх остаточного прийняття генеральним замовником та за умови, що роботи виконані належним чином і в погоджений строк.

Фінансові зобов`язання виникають у замовника виключно в межах фактичних надходжень грошових коштів від генерального замовника на оплату робіт, замовлених за цим договором.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг), які складаються виконавцем і подаються для їх подальшої перевірки, підписання та оплати замовником.

До актів виконавцем додається виготовлена документація (п. 3.4 договору).

З огляду на те, що відповідно до акту надання послуг № 34008 від 26.12.2022 замовником були прийняті роботи в повному обсязі, строк оплати наданих послуг є таким, що настав 27.12.2022.

Проте позивач вважає, що грошове зобов`язання відповідачем прострочено з 21.08.2023, вже після пред`явлення вимоги (вих.№ 02/08/2023 від 02.08.2023) про сплату боргу, що є правом останнього та не порушує умови договору, та норми чинного законодавства України.

Оскільки відповідачем своєчасно не сплачено вартість наданих позивачем послуг, суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 220 000 грн 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Господарський суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3 % річних за загальний період прострочення з 21.08.2023 по 06.11.2023 в сумі 1 410 грн 41 коп. та інфляційні втрати в сумі розмірі 1 100 грн 00 коп. за вересень 2023 року, а також пеню на підставі п. 8.1 договору в суму 171 600 грн 00 коп. за загальний період з 21.08.2023 по 06.11.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, відмінність штрафу від пені полягає в тому, що штраф обчислюється з суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання одноразово, а пеня обчислюється за кожний день протягом періоду прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що за неналежне виконання зобов`язань, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 1% від загальної суми договору, за кожен день прострочення.

Таким чином, у договорі сторони фактично визначили, що за порушення зобов`язання з оплати наступає відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторонами в договорі не встановлено строку, більшого, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, були продовженими до закінчення дії карантину.

Проте позивачем неправомірно при розрахунку пені застосовано 1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, оскільки Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За перерахунком суду, зробленим виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, загальна сума пені в межах заявленого позивачем періоду становить 18 877 грн 81 коп., та підлягає до стягнення з відповідача, у стягненні пені у сумі 152 722 грн 19 коп. слід відмовити.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1 410 грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 100 грн 00 коп. та пеня у розмірі 18 877 грн 81 коп.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Киїів, просп. Повітрофлотський, буд. 39/1, код ЄДРПОУ 05416892) в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 26328867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" (79009, м. Львів, просп. Чорновола, 16Е/3, код ЄДРПОУ 43562876) 220 000 грн 00 коп. основного боргу, 1 410 грн 41 коп. 3% річних, 1 100 грн 00 коп. інфляційних втрат, 18 877 грн 81 коп. пені, 2 896 грн 66 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.02.2024.

Суддя І.А. Рудь