Рішення

від 19.02.2024 по справі 904/6104/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6104/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий", м. Львів

до Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 394 110 грн 41 коп.за договором від 02.11.2021 № 10-2021-34008

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" з позовом від 21.11.2023 № б/н, в якому просить стягнути з Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" заборгованість у загальній сумі 394 110 грн 41 коп., з яких: 220 000 грн 00 коп. - основний борг, 171 600 грн коп. - пеня, 1 410 грн 41 коп. - 3% річних, 1 100 грн 00 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 02.11.2021 № 10-2021-34008.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 4 729 грн 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку становить 15 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням господарського суду від 05.02.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" 220 000 грн 00 коп. основного боргу, 1 410 грн 41 коп. 3% річних, 1 100 грн 00 коп. інфляційних втрат, 18 877 грн 81 коп. пені, 2 896 грн 66 коп. - витрат зі сплати судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

07.02.2024 через систему "Електронний суд" позивачем до суду подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 06.02.2024, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2024 вирішено розгляд заяви позивача про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу у строк до 14.02.2024 надати письмові заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

15.02.2024 від відповідача до суду через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання (заяву) про стягнення судових витрат від 14.02.2024, в яких останній зазначає про те, що сума витрат невиправдано завищена, оскільки справа є невеликої складності, за результатами розгляду даної справи позовні вимоги було задоволено частково, проте позивач просить покласти на відповідача повну суму витрат.

Крім того, відповідач вказує про те, що позивач мав право подати заяву про розподіл судових витрат із відповідними доказами лише до закінчення судових дебатів. Оскільки в зазначений строк заява та докази надані не були, відповідач вважає, що вказана заява підлягає залишенню без розгляду у відповідності до абз. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Так, статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001127 від 29.08.2018, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.11.2023, платіжна інструкція № 1626 від 15.012024, рахунок від 28.12.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 06.02.2024, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 06.02.2024, договір про надання правничої допомоги від 09.11.2023.

Так, 09.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Пролекс", в особі керуючого партнера Науменко Ірини Василівни (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № б/н, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором адвокат зобов`язується здійснити представництво інтересів клієнта, що вказане в цьому договорі, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та нести фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, в розмірі та на умовах, визначених у договорі (п. 2 договору).

Сторони погодили виплату клієнтом фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги у Господарському суді Дніпропетровської області у розмірі 15 000 грн 00 коп. (п. 3 договору).

Сторони погодили, що виплата гонорару (винагороди) здійснюється в наступний спосіб: 7 500 грн 00 коп. у строк до 31.12.2023; остаточний розрахунок - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати ухвалення рішення за позовною заявою поданою адвокатом в інтересах клієнта на виконання умов цього. Дострокова оплата допускається (п. 5 договору).

06.02.2024 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг, в якому визначили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу за договором від 09.11.2023: представництво інтересів клієнта у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6104/23; вартість послуг наданих адвокатом та прийнятих клієнтом становить 15 000 грн 00 коп.

З детального опису виконаних робіт від 06.02.2024 вбачається, що адвокатом були виконані наступні роботи:

підготовка та направлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви;

- аналіз зобов`язань сторін, аналіз підстав для звернення з позовом до суд;

- отримання довідок про реєстрацію відповідача в системі "Електронний суд";

- розрахунок штрафних санкцій;

- відправлення копії позовної заяви відповідачу з використанням поштового зв`язку;

- підготовка та направлення до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про стягнення судових витрат.

28.12.2023 об`єднання виставило клієнту до сплати рахунок № б/н від 28.12.2023 на суму 7 500 грн 00 коп., який оплачений позивачем 15.01.20243, що підтверджується платіжною інструкцією №1626 від 15.01.2024.

Водночас, оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про неприйнятність заявленого до стягнення фіксованого розміру цих витрат у розмірі 15 000 грн 00 коп., у зв`язку з їх неспівмірністю та нерозумністю, з огляду на таке.

Як вже зазначалось, 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

У даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, тому не вимагала від адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, значних професійних зусиль для належного представництва інтересів позивача у справі.

Підготовка позовної заяви у спорі, що виник між сторонами, не потребує тривалого часу для аналізу договору, первинних документів: заборгованість відповідача стосується неналежного виконання відповідачем договору поставки в частині своєчасної поставки товару.

При викладених обставинах, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідачів складає 5 000 грн 00 коп.

Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.

Доводи відповідача стосовно наявності підстав для залишення заяви позивача про стягнення судових витрат без розгляду, господарським судом до уваги не приймаються, оскільки зважаючи на те, що справа № 904/6104/23 була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі подати докази на підтвердження розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та складають 3 062 грн 44 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 06.02.2024 №б/н задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Киїів, просп. Повітрофлотський, буд. 39/1, код ЄДРПОУ 05416892) в особі Дніпропетровської філії Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Дніпродіпродор" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 26328867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут інженерно-геодезичних та геологічних вишукувань "Мірничий" (79009, м. Львів, просп. Чорновола, 16Е/3, код ЄДРПОУ 43562876) 3 062 грн 44 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог заяви відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено - 19.02.2024.

Суддя І.А. Рудь