Рішення

від 05.02.2024 по справі 904/6306/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6306/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" (м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Дніпропетровська обл., м. Нікополь)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" звернулось з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 102629,85грн, з якої: 69000,00грн основного боргу, 15336,34грн інфляційних збитків, 3397,07грн трьох відсотків річних, 14896,44грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №2106401 від 10.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" залишено без руху на підставі п. 3 ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.12.2023 позивач подав до канцелярії суду уточнену позовну заяву, яка містить зазначення ціни позову у заявленому розмірі та вірну загальну суму заборгованості в прохальній частині позову, а також докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, та усунув недоліки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.12.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в позові.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не вірно визначено строк виконання зобов`язань у зв`язку з чим, невірно нараховано штрафні санкції. Також зазначає, що 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) видала загальний офіційний лист, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого продовжено до лютого місяця 2024 року. Зважаючи на те, що строк оплати по договору наступив 11.04.2022, то фактично строк оплати припав на час дії форс-мажорних обставин, що є підставою для відстрочення строку виконання зобов`язання по договору на час дії цих обставин та звільняє від відповідальності за порушення строків виконання цього зобов`язання. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.01.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що відповідач не виконав умови п. 8.4, 8.5 договору, а тому не може посилатися на настання форс-мажорних обставин. Щодо заперечень відповідача про розмір витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачем було зроблено заяву про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме акт приймання-передачі буде наданий протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" (далі постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №2106401 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п. 2.1 договору).

За змістом п. 3.5 договору, окрім іншого визначено, що разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов`язаний надати покупцю документи, оформлені державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме:

- рахунок-фактуру (оригінал державною мовою), крім випадків, коли для здійснення авансового платежу постачальником надається оригінал специфікації, підписаної з обох сторін;

- видаткову накладну на відпуск товару (оригінал державною мовою);

- копію електронної залізничної накладної, завіреної підписом та печаткою постачальника із відображенням у залізничній накладній інформації про власника товару, відправника товару та одержувача товару за умови поставки залізничним транспортом або товаротранспортну накладну (оригінал) за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника;

- копію належним чином оформленої покупцем заявки на поставку згідно з п. 3.4 цього договору;

- акт прийому-передачі товару (оригінал), оформлений у відповідності до вимог договору та специфікації до цього договору;

- сертифікат якості виробника товару, (найменування виробника у сертифікаті повинно відповідати найменуванню виробника у специфікації), а також інші документи згідно з п. 2.3 Договору (оригінали або належним чином завірені копії);

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат походження та відповідності за системою сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином завірені копії).

Крім того, постачальник зобов`язаний у граничні терміни, які встановлені п.201.10 ПКУ скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства України, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити покупцю через систему електронного документообігу (M.E.Doc, OPZ тощо).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (п. 4.2 договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору (п. 4.6 договору).

Пунктом 4.8 договору, окрім іншого, встановлено, що покупець проводить оплату за товар за умови наявності у покупця підписаних сторонами оригіналів договору та відповідної специфікації з урахуванням наступних умов: у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору. При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п. 3.5 цього договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів постачальником. У цьому разі покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати (п. 4.8.1 договору).

Відповідно до п. 5.8.1 договору переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень покупця до постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам договору. Датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов договору і специфікації до нього або датою усунення постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання товару на складі покупця. Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має особа, що підписала цей договір. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків.

Згідно з п. 8.1 договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини (п. 8.2 договору).

Настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України (п. 8.3 договору).

Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

За змістом п. 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього за допомогою електронної системи документообігу «Вчасно» (а.с. 36 том 1).

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

10.12.2021 між сторонами укладено специфікацію №1/2106402 до договору (а.с. 28-29 том 1). Умовами специфікації визначено:

Найменування товару вентиль гідравлічний 55-335-Д-01, кількість 5шт, загальною вартістю 69000,00грн з ПДВ.

Термін поставки: протягом 30 календарних днів з дати направлення постачальнику заявки на поставку товару.

1. Ціна на товар, зазначений у даній специфікації, включає в себе вартість маркування, транспортні та інші витрати, пов`язані з поставкою товару з урахуванням положень Інкотермс.

2. Порядок розрахунків: строк оплати та порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 30 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом приймання-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п.3.5 цього договору.

3. Умови поставки товару: DDP, склад покупця, згідно з Інкотермс.

4. Поставка продукції супроводжується паспортом виробника.

5. Постачальник гарантує відповідність запропонованих в специфікації товарів вимогам покупця. У разі не відповідності запропонованих згідно специфікації товарів вимогам покупця, такий товар підлягає поверненню або заміні.

6. На ТМЦ повинно бути маркування дати виробництва, заводський номер.

Специфікація №1/2106402 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

На виконання умов договору та додатків до нього (специфікацій) позивач здійснив поставку товару на загальну суму 69000,00грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткову накладну та акт прийому-передачі товару (а.с. 37-40 том 1).

Як стверджує позивач, відповідач за поставлений товар не розрахувався у зв`язку із чим, у нього виникла заборгованість у сумі 69000,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною видатковою накладною відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 4.6 договору, умов специфікації №1/2106402 від 10.12.2021 покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджується актом прийому-передачі.

Враховуючи дату поставки товару 17.02.2022 та дату підписання сторонами акту прийому-передачі товару 10.03.2022, строк оплати є таким, що настав 11.04.2022 (09.04.2023 вихідний день), прострочення з 12.04.2022.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 69000,00грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 69000,00грн визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 10.3.1 договору в розмірі 14896,44грн, 3% річних 3397,07грн, інфляційні втрати 15336,34грн та на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку (а.с. 9 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення.

Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 14896,44грн за загальний період з 20.04.2022 по 20.10.2022.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 14820,82грн за загальний період з 22.04.2022 по 20.10.2022.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 15336,34грн за загальний період з квітня 2022 року по жовтень 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у загальній сумі 3397,07грн за загальний період з 10.04.2022 по 29.11.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховано положення ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, як і при розрахунку пені.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3385,73грн за загальний період з 12.04.2022 по 29.11.2023.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 102542,89грн, з якої: 69000,00грн основного боргу, 3385,73грн 3% річних, 14820,82грн пені, 15336,34грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару у встановлений договором строк матеріли справи не містять і відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2680,08грн.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представника позивача у позовній заяві про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 102629,85грн, з якої: 69000,00грн основного боргу, 15336,34грн інфляційних збитків, 3397,07грн трьох відсотків річних, 14896,44грн пені задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 62, оф. 416, ідентифікаційний код 38599254) 69000,00грн основного боргу, 3385,73грн 3% річних, 14820,82грн пені, 15336,34грн інфляційних втрат, 2680,08грн витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" 75,62грн пені та 11,34грн 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 05.02.2024.

Суддя В.О. Татарчук