Рішення

від 05.02.2024 по справі 908/3517/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/229/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024 Справа № 908/3517/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ», (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А)

про стягнення 184719,95 грн.

27.11.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.11.2023, (вх. № 3863/08-07/23 від 27.11.2023) Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ», м. Запоріжжя про 19.07.2006, в тому числі 159655,84 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.20222 по 30.09.2023 на корить Балансоутримувача, 9081,73 грн. заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023 на користь місцевого бюджету, 5556,98 грн. інфляційні втрати на користь Балансоутримувача, 1520,40 грн. інфляційні втрати на користь місцевого бюджету, 3284,24 грн. 3 % річних на користь Балансоутримувача, 488,48 грн. на користь місцевого бюджету, 4799,33 грн. штраф на користь Балансоутримувача та 332,95 грн. штраф на користь місцевого бюджету.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 справу № 908/3517/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3517/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/229/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 14.02.2024.

20.12.2023 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № б/н від 20.12.2023 (вх. № 27292/08-08/23 від 20.12.2023), у зв`язку з необхідністю вирішення питання про укладення мирової угоди або подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи № 908/3517/23, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3517/23 в порядку спрощеного позовного провадження, та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд вважає, за необхідне зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання такого процесуального документу як відкладення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, тому вказане клопотання пояснення за вх. № б/н від 20.12.2023 (вх. № 27292/08-08/23 від 20.12.2023) не приймається судом до розгляду, як процесуально необґрунтоване.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 286, 509, 525, 526, 530, 629ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна»,договором оренди нежитлового приміщення № 2060 від 19.07.2006, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача 159655,84 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.20222 по 30.09.2023 на корить Балансоутримувача, 9081,73 грн. заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023 на користь місцевого бюджету, 5556,98 грн. інфляційні втрати на користь Балансоутримувача, 1520,40 грн. інфляційні втрати на користь місцевого бюджету, 3284,24 грн. 3 % річних на користь Балансоутримувача, 488,48 грн. на користь місцевого бюджету, 4799,33 грн. штраф на користь Балансоутримувача та 332,95 грн. штраф на користь місцевого бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З відомостей, які знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ» (код ЄДРПОУ 37056792) є: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/3517/23 відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.12.2023 про відкриття провадження у справі, яка 08.12.2023 отримана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ», про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Крім того, 14.12.2023 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ» надійшла Заява про ознайомлення з матеріалами справи за вих. № б/н від 13.12.2023 (вх. № 26775/08-08/23 від 14.12.2023), та як вже зазначалось судом клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № б/н від 20.12.2023(вх. № 27292/08-08/23 від 20.12.2023)

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином обізнаний про відкриття провадження у справі № 908/3517/23.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою суду від 04.12.2023у справі № 908/3517/23 відповідачу запропоновано у строк до 20.12.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 04.12.2023 у справі № 908/3517/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 03.01.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 05.02.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

19.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ» (далі орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди державного нерухомого майна № 2060 (далі - Договір).

Згідноп.1.1. Договору орендар приймає у строкове платне користування вбудовані в підвальний поверх 4-х поверхової будівлі гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею по внутрішньому обміру 163,4 кв.м. (літ.А-4), приміщення коридору № 3, кімнати №, №: 4, 5, 6, 7 , 8, 9, 10) (далі - майно) у будинку 39а, по вул. 40 років Радянської України.

Відповідно до п.2.1. Договору, вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі орендованого майна.

Акт приймання-передачі орендованого майна підписаний - 19.07.2006.

11.01.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ» укладено договір про зміни № 6, відповідно до якого по всьому тексту Договору та акту приймання-передачі змінено орендаря, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроіндустрія», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31970746, змінено на - Товариство - з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37056792.

Договір про зміни № 6 від 14.01.2013 р. є невід?ємною частиною Договору оренди № 2060.

Договором про зміни № 7 від 02.09.2013 до договору оренди від 19.07.2006 № 2060 договір оренди № 2060 від 19.07.2006викладено у новій редакції, згідно якої змінено орендодавця та залучено балансоутримувача.

Додатковою угодою від 18.06.2018 до Договору змінено балансоутримувача на КП «Наше місто» Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01.10.2018 до Договору змінено балансоутримувача на Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (далі Позивач у справі).

Додатковою угодою від 28.12.2018 Договір викладено у новій редакції, зокрема, але не виключно, в п.1.1. Договору змінено характеристику майна на «...частину нежитлового приміщення Х підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 163,30 кв.м. у складі; коридору №3 площею 30,30 кв.м., кабінетів №, № 4-6, 8-11 загальною площею 132,50 кв.м., комори 0,50 кв.м. по вул. Незалежної України, 39-а...», термін дії Договору продовжений до 12.06.2019.

Додатковою угодою від 06.10.2021 Договір викладено у новій редакції, зокрема, але не виключно, змінено характеристику майна на «...частину нежитлового приміщення Х підвального поверху (літ.А-4) у складі приміщень №, № 3-11 загальною площею 163,30 кв.м. за адресою: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-а...», термін дії Договору продовжено до 05.10.2026.

Згідно п. 3.3 Договору орендна плата розраховується та спрямовується самостійно щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на відповідні рахунки у наступному розмірі:70 % від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету; 30 % розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 3.3 в редакції згідно додаткової угоди від 01.06.2022 орендна плата розраховується та спрямовується орендарем 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожен місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного зазвітним. Оплата орендної плати підтверджується орендарем шляхом надання балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії платіжних документів про оплату орендної плати).

Пунктом 3.5 Договору сторони узгодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем або балансоутримувачем у судовому порядку.

У випадку порушення строків оплати та обсягу платежу орендар зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 3 % від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення.

Згідно п.6.2 Договору орендар зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та Договором.

Додатковою угодою від 27.08.2019 термін дії Договору продовжено до 12.06.2020.

Додатковою угодою від 25.06.2020 термін дії Договору продовжено до 12.06.2021.

Як свідчать матеріали справи, за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.03.2022 по 30.09.2023 за Орендарем наявна заборгованість з оплати орендної плати за Договором у розмірі 159655,84 грн. на корить Балансоутримувача, та заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023 на користь місцевого бюджету в розмірі 9081,73 грн.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ» 159655,84 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.20222 по 30.09.2023 на корить Балансоутримувача, 9081,73 грн. заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023 на користь місцевого бюджету, а також нараховані у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання - 5556,98 грн. інфляційні втрати на користь Балансоутримувача, 1520,40 грн. інфляційні втрати на користь місцевого бюджету, 3284,24 грн. 3 % річних на користь Балансоутримувача, 488,48 грн. на користь місцевого бюджету, 4799,33 грн. штраф на користь Балансоутримувача та 332,95 грн. штраф на користь місцевого бюджету є предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору № 2060 від 19.07.2006 оренди нежитлового приміщення, який за своєю природою є договором оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1, 6 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно п.6.2. Договору орендар зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем наявна заборгованість з оплати орендної плати за Договором у розмірі 159655,84 грн. на користь Балансоутримувача,за період з 01.03.20222 по 30.09.2023 та заборгованість з орендної плати у розмірі 9081,73 грн. на користь місцевого бюджету,за період з 01.04.2022 по 30.09.2023.

Згідно п.3.3 Договору орендна плата розраховується та спрямовується самостійно щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на відповідні рахунки у наступному розмірі: 70 % від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету; 30 % розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Відповідачем доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості за Договором не надано. Доказів відсутності підстав для сплати вказаної суми боргу також не надано.

Позивачем, в свою чергу, доведено належними доказами наявність у відповідача спірної заборгованості за Договором в розмірі 159655,84 грн. з орендної плати на корить Балансоутримувача, та в розмірі 9081,73 грн. на користь місцевого бюджету.

Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 159655,84 грн. заборгованості з орендної плати на корить Балансоутримувача та 9081,73 грн. заборгованість з орендної плати на користь місцевого бюджету підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Умовами п. 3.5 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу орендар зобов?язаний сплатити штраф у розмірі 3 % від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення.

Враховуючи прострочення відповідачем оплати орендних платежів, позивачем заявлена вимога про стягнення з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ» 4799,33 грн. штрафу на користь Балансоутримувача та 332,95 грн. штрафу на користь місцевого бюджету.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок штрафу та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно та допущено арифметичну помилку.

Згідно проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 4789,67 грн. на користь Балансоутримувача та в розмірі 272,45 грн. на користь місцевого бюджету.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача штрафу заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 4789,67 грн. на користь Балансоутримувача та в розмірі 272,45 грн. на користь місцевого бюджету. В іншій частині вимог про стягнення штрафу в задоволені позову відмовляється.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 3284,24 грн. 3 % річних на користь Балансоутримувача за період з 21.04.2022 по 22.11.2023 та 488,48 грн. на користь місцевого бюджету за період з за період з 21.05.2022 по 22.11.2023.

Судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3 % річних та встановлено, що дані розрахунки позивачем виконані правильно.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 3284,24 грн. 3 % річних на користь Балансоутримувача та 488,48 грн. на користь місцевого бюджету заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 5556,98 грн. інфляційні втрати на користь Балансоутримувача, за період з травня 2022 по жовтень 2023, та 1520,40 грн. інфляційні втрати на користь місцевого бюджету, за період з червня 2022 по жовтень 2023.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунки інфляційних втрат, надані позивачем, та встановлено, що дані розрахунки виконані правильно.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 5556,98 грн. інфляційних втрат на користь Балансоутримувачата 1520,40 грн. інфляційних втрат на користь місцевого бюджету заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія», (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-а, код ЄДРПОУ 37056792) на користь місцевого бюджету на розрахунковий рахунок (IBAN) № UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГм.Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) 9081 (дев`ять тисяч вісімдесят одну) грн. 73 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 45 коп. штрафу, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 48 коп. 3 % річних, 1520 (одну тисячу п`ятсот двадцять) грн. 40 коп. інфляційнійних втрат.

Стягувач - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об?єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ЄДРПОУ 05478717). Видати наказ.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія», (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-а, код ЄДРПОУ 37056792) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об?єднання № 7», (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, розрахунковий рахунок (IBAN) НОМЕР_1 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) 159 655 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2022 по 30.09.2023, 4789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев?ять) грн. 67 коп. штрафу, 3284 (три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 24 коп. 3 % річних, 5556 (п`ять тисяч п?ятсот п?ятдесят шість) грн. 98 коп. інфляційних втрат. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія», (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-а, код ЄДРПОУ 37056792) на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032, розрахунковий рахунок(IBAN) НОМЕР_1 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 05478717) 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 98 коп. судового збору. Видати наказ.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 05» лютого 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.