Постанова

від 23.05.2024 по справі 908/3517/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3517/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 (повне рішення підписана 05.02.2024, суддя Зінченко Н. Г.) у справі №908/3517/23

за позовом Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ, (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А)

про стягнення 184719,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7, м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ, м. Запоріжжя про стягнення 184 719,95 грн, з яких: 159655,84 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.20222 по 30.09.2023 на корить Балансоутримувача, 9081,73 грн. заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023 на користь місцевого бюджету, 5556,98 грн. інфляційних втрат на користь Балансоутримувача, 1520,40 грн. інфляційних втрат на користь місцевого бюджету, 3284,24 грн. 3 % річних на користь Балансоутримувача, 488,48 грн. 3% річних на користь місцевого бюджету, 4799,33 грн. штраф на користь Балансоутримувача та 332,95 грн. штраф на користь місцевого бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст., ст. 286, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України, Закон України Про оренду державного та комунального майна, договір оренди нежитлового приміщення № 2060 від 19.07.2006.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Електроіндустрія на користь місцевого бюджету 9081 грн. 73 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023, 272 грн. 45 коп. штрафу, 488 грн. 48 коп. 3 % річних, 1520 грн. 40 коп. інфляційних втрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Електроіндустрія на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 159 655 грн. 84 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2022 по 30.09.2023, 4789 грн. 67 коп. штрафу, 3284 грн. 24 коп. 3 % річних, 5556 грн. 98 коп. інфляційних втрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Електроіндустрія на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 2682 грн. 98 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ, в якій просить скасувати рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема посилається на те, що:

-судом не взято до уваги, що розрахунок заборгованості по орендній платі є неправильним;

-Відповідач звільнений від оплати орендної плати за користування комунальним майном, оскільки на договір оренди розповсюджується дія постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану»;

-розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснені без пояснень, формул та розрахунків, які б можна було перевірити.

Позивач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.03.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/3517/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

01.04.2024 матеріали справи №908/3517/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 4156,20 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

15.04.2024 на адресу суду від скаржника (направлена засобами поштового зв`язку 08.04.2024), на виконання вимог ухвали від 02.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додана: платіжна інструкція №125 від 08.04.2024 про сплату 4156,20 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 у справі №908/3517/23 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення і додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

19.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ (далі орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди державного нерухомого майна № 2060 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору орендар приймає у строкове платне користування вбудовані в підвальний поверх 4-х поверхової будівлі гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею по внутрішньому обміру 163,4 кв.м. (літ.А-4), приміщення коридору № 3, кімнати №, №: 4, 5, 6, 7 , 8, 9, 10) (далі - майно) у будинку 39а, по вул. 40 років Радянської України.

Відповідно до п.2.1. Договору, вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі орендованого майна.

Акт приймання-передачі орендованого майна підписаний - 19.07.2006.

11.01.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ укладено договір про зміни № 6, відповідно до якого по всьому тексту Договору та акту приймання-передачі змінено орендаря, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю Електроіндустрія, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31970746, змінено на - Товариство - з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Електроіндустрія, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37056792.

Договір про зміни № 6 від 14.01.2013 р. є невід?ємною частиною Договору оренди №2060.

Договором про зміни № 7 від 02.09.2013 до договору оренди від 19.07.2006 № 2060 договір оренди № 2060 від 19.07.2006 викладено у новій редакції, згідно якої змінено орендодавця та залучено балансоутримувача.

Додатковою угодою від 18.06.2018 до Договору змінено балансоутримувача на КП Наше місто Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01.10.2018 до Договору змінено балансоутримувача на Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (далі Позивач у справі).

Додатковою угодою від 28.12.2018 Договір викладено у новій редакції, зокрема, але не виключно, в п.1.1. Договору змінено характеристику майна на ...частину нежитлового приміщення Х підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 163,30 кв.м. у складі; коридору №3 площею 30,30 кв.м., кабінетів №, № 4-6, 8-11 загальною площею 132,50 кв.м., комори 0,50 кв.м. по вул. Незалежної України, 39-а..., термін дії Договору продовжений до 12.06.2019.

Додатковою угодою від 06.10.2021 Договір викладено у новій редакції, зокрема, але не виключно, змінено характеристику майна на ...частину нежитлового приміщення Х підвального поверху (літ.А-4) у складі приміщень №, № 3-11 загальною площею 163,30 кв.м. за адресою: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-а..., термін дії Договору продовжено до 05.10.2026.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата розраховується та спрямовується самостійно щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на відповідні рахунки у наступному розмірі:70 % від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету; 30 % розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 3.3 в редакції згідно додаткової угоди від 01.06.2022 орендна плата розраховується та спрямовується орендарем 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожен місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Оплата орендної плати підтверджується орендарем шляхом надання балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії платіжних документів про оплату орендної плати).

Пунктом 3.5 Договору сторони узгодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем або балансоутримувачем у судовому порядку.

У випадку порушення строків оплати та обсягу платежу орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3 % від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення.

Згідно п.6.2 Договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та Договором.

Додатковою угодою від 27.08.2019 термін дії Договору продовжено до 12.06.2020.

Додатковою угодою від 25.06.2020 термін дії Договору продовжено до 12.06.2021.

Як свідчать матеріали справи, за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.03.2022 по 30.09.2023 за Орендарем наявна заборгованість з оплати орендної плати за Договором у розмірі 159655,84 грн. на корить Балансоутримувача, та заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023 на користь місцевого бюджету в розмірі 9081,73 грн.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ 159655,84 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.20222 по 30.09.2023 на корить Балансоутримувача, 9081,73 грн. заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2022 по 30.09.2023 на користь місцевого бюджету, а також нараховані у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання - 5556,98 грн. інфляційні втрати на користь Балансоутримувача, 1520,40 грн. інфляційні втрати на користь місцевого бюджету, 3284,24 грн. 3 % річних на користь Балансоутримувача, 488,48 грн. на користь місцевого бюджету, 4799,33 грн. штраф на користь Балансоутримувача та 332,95 грн. штраф на користь місцевого бюджету є предметом позовних вимог у цій справі.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з доведеності, обґрунтованості та законності вимог позивача.

Зменшуючи розмір штрафу, який підлягає стягненню, суд керувався помилкою в розрахунках.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі не надання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, ін. правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або ін. вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутись до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено Господарським судом та вбачається з матеріалів справи у відповідача наявна заборгованість з оплати орендної плати за Договором у розмірі 159655,84 грн. на користь Балансоутримувача, за період з 01.03.2022 по 30.09.2023 та заборгованість з орендної плати у розмірі 9081,73 грн. на користь місцевого бюджету, за період з 01.04.2022 по 30.09.2023.

Згідно з п.3.3 Договору орендна плата розраховується та спрямовується самостійно щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним на відповідні рахунки у наступному розмірі: 70 % від розміру орендної плати (без нарахування ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету; 30 % розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Відповідачем доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості за Договором не надано. Доказів відсутності підстав для сплати вказаної суми боргу також не надано.

Позивачем, в свою чергу, доведено належними доказами наявність у відповідача спірної заборгованості за Договором в розмірі 159655,84 грн. з орендної плати на корить Балансоутримувача, та в розмірі 9081,73 грн. на користь місцевого бюджету.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 159655,84 грн. заборгованості з орендної плати на корить Балансоутримувача та 9081,73 грн. заборгованість з орендної плати на користь місцевого бюджету.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 3.5 Договору, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3 % від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення.

Враховуючи прострочення відповідачем оплати орендних платежів, позивачем заявлена вимога про стягнення з ТОВ Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ 4799,33 грн. штрафу на користь Балансоутримувача та 332,95 грн. штрафу на користь місцевого бюджету.

Відповідно ст. 612 ЦК України, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 3284,24 грн. 3% річних на користь Балансоутримувача за період з 21.04.2022 по 22.11.2023 та 488,48 грн. на користь місцевого бюджету за період з за період з 21.05.2022 по 22.11.2023.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення 5556,98 грн. інфляційних втрат на користь Балансоутримувача, за період з травня 2022 по жовтень 2023, та 1520,40 грн. інфляційних втрат на користь місцевого бюджету, за період з червня 2022 по жовтень 2023.

За результатами перевірки Господарським судом, з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, встановлено, що до стягнення підлягають 272 грн. 45 коп. штрафу, 488 грн. 48 коп. 3 % річних, 1520 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 4789 грн. 67 коп. штрафу, 3284 грн. 24 коп. 3 % річних, 5556 грн. 98 коп. інфляційних втрат.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, оцінюються колегією суддів критично з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, згідно з п. 3.1. Договору оренди, місячна орендна плата становить суму, визначену за наслідками проведення аукціону, скоригована на індекс інфляції, у розмірі 7 071,89 грн.* інф.(08,09,10/2021) та яка сплачується з моменту укладення додаткової угоди від 06.10.2021.

Згідно з п. 3.2. Договору оренди орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції.

Згідно з п.3.3. Договору орендна плата розраховується орендарем самостійно, у тому числі й ПДВ.

Для прикладу відповідач зазначив, що на прикладі липня 2022 року, позивач не вірно розрахував розмір орендного платежу і вважає, що розмір такого платежу повинен бути за липень 2022 р. - 7779,079 грн., а не 14 586,86 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору оренди, місячна орендна плата становить суму, визначену за наслідками проведення аукціону, скоригована на індекс інфляції, у розмірі 7 071,89 грн.*І інф.(08,09,10/2021) та яка сплачується з моменту укладення додаткової угоди від 06.10.2021.

Отже, 7071,89*0,998(І.інф.08.2021)*1,012(І.інф.09.2021)*1,009(І.інф.10.2021)*=7206,72 грн., з яких частина у розмірі 5044,70 грн. складає 70% від розміру орендної плати, а частина у розмірі 2594,42 грн. (2162,02 грн.+20%ПДВ) припадає на 30% від розміру орендної плати.

Отже, з жовтня 2021 року розмір орендної плати складає: на користь місцевого бюджету (70% від розміру орендної плати) - 5044,70 грн.; на користь балансоутримувача (30% від розміру орендної плати з додатковим нарахуванням ПДВ) - 2 594,42 грн.

Розмір орендного платежу з січня 2022 року складає: на користь місцевого бюджету (70% від розміру орендної плати) - 5044,70 грн.* річний І.інф. 1,1=5 549,17 грн. на користь балансоутримувача (30% від розміру орендної плати з додатковим нарахуванням ПДВ) - 2594,42 грн.* річний І.інф. 1,1=2 853,86 грн.

01.06.2022 порядок сплати орендної плати було змінено і орендна плата розраховується орендарем самостійно та перераховується у повному обсязі 100% розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожен місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним.

Звідси, згідно нових умов розміру орендного платежу, що підлягає оплаті, нарахування орендної плати 100% розміру орендної плати за червень 2022 року повинен складати 9 512,87 грн. (за умовами додаткової угоди від 01.06.2022), які складаються з 5549,17 грн. (70% розміру орендної плати), на які необхідно нарахувати 20% ПДВ, +2853,86 грн. (30% розміру орендної плати).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову, нарахування за червень 2022 року відбулися без врахування нових умов по розрахунку орендної плати, проте в липні 2022 року, у зв`язку з цим, здійснено перерахунок та донараховано відповідний розмір орендного платежу за червень 2022 року у липні 2022 року.

Позивач з липня 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану обрав спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 % доходу із звільненням від ПДВ.

Тому, за липень 2022 року повинно бути нараховано орендної плати 9512,87:1,2 = 7927,39 грн. (розмір нарахування орендної плати без додаткового нарахування ПДВ).

Відтак, нарахування за липень 2022 року у розмірі 14 586,40 грн. складають: 7927,39 грн. (нарахування орендного платежу за липень 2022 року) +6 659,01 грн.(5549,17+20% ПДВ) (донарахування за червень 2022 року).

Орендний платіж з січня 2023 складає 10 036,08 грн. (7927,39 грн.+ річний І.інф. 26,6%).

У серпні 2023 року позивач повернувся на свою звичайну систему оподаткування, тому додатково нараховується ПДВ, у зв`язку з чим у серпні 2023 року нараховано 12 043,30 грн. (10 036,08+20% ПДВ).

Щодо звільнення відповідача від оплати орендної плати за користування комунальним майном, оскільки на договір оренди розповсюджується дія постанови КМУ від 27.05.2022. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Так, відповідач посилається на те, що оскільки об`єкт оренди знаходиться на території Запорізької області, то відповідач звільняється від оплати орендної плати на період з дня набрання законної сили вказаної постанови КМУ від 27.05.2022 №634 і до 31.12.2022, посилаючись на нижченаведені пункти зазначеної постанови:

«...1) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:

фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).».

Проте, необхідно зазначити, що відповідач не є фізичної особою або фізичною особою підприємцем, а предмет оренди не розташований в Запорізькій області в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів, в межах яких припинився доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану.

Тому твердження відповідача про звільнення його від обов`язку оплати орендних платежів є помилковим.

Щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Господарським судом розрахунки інфляційних втрат, 3% річних, надані позивачем, перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що дані розрахунки виконані правильно.

Власних контррозрахунків відповідач не надав.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України

З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 у справі №908/3517/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 у справі №908/3517/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕЛЕКТРОІНДУСТРІЯ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.05.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков