Рішення

від 02.02.2024 по справі 910/4150/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2024Справа № 910/4150/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/4150/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія Енструм"</a>;

про стягнення 878 137,47 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія Енструм"</a> заборгованість за договором №ЕЕ21/0109-1 про постачання електричної енергії споживачу від 24.09.2021 у розмірі 878 137,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"</a> залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

04.04.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"</a> надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/4150/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

06.09.2023 суд ухвалив матеріали справи №910/4150/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія Енструм"</a> про стягнення 878 137,47 грн - передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"</a> на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/4150/23, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі 910/4150/23 про передачу справи за територіальною підсудністю скасовано, а матеріали справи 910/4150/23 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

30.11.2023 матеріали справи 910/4150/23 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, а згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.11.2023 справу передано для розгляду судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято справу №910/4150/23 до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду про прийняття справи до провадження та продовження розгляду справи відкриття провадження у справі № 910/4150/23 направлялася на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія Енструм"</a>: 08302 Київська обл., Бориспільський р-н, вул. Головатого 89, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія Енструм"</a>: 08302 Київська обл., Бориспільський р-н, вул. Головатого 89.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд" (далі - позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія Енструм" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір №ЕЕ21/0109-1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачання електричної енергії споживачу здійснюється відповідно заяви-приєднання до договору на постачання електричної енергії, яка надається споживачем за формою у відповідності до додатку №1 до цього договору, на відповідний розрахунковий період згідно умов цього договору.

Пунктами 5.3. - 5.5. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки сторін за цим договором здійснюються на поточні рахунки відповідно до реквізитів, зазначених у розділі 15 цього договору. Споживач повинен у платіжному доручені у призначенні платежу вказувати номер цього договору за яким здійснюється постачання електричної енергії, розрахунковий період та номер рахунку (у разі його надання). Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Оплата здійснюється споживачем у строки та розміри, визначені в п. 3 - 4 додатку №2 до цього договору. У випадку, якщо день оплати, встановлений у п. 4 додатку №2, припадає на небанківський день - споживач здійснює відповідну оплату не пізніше останнього банківського дня, що передує обумовленому у додатку № 2 до цього договору дню оплати.

Відповідно до ч. 2 та 11 п. 7.2. договору, постачальник зобов`язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору. Постачальник зобов`язується відшкодовувати збитки понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 13.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє на строк відповідно до п. 9 додатку №2 до цього договору, а в частині здійснення розрахунків до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі. Договір подовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити його дію, але при цьому загальний строк дії договору не може перевищувати 3 (трьох) років.

У відповідності з положеннями п. 3 додатку №2 до договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Попередня оплата (Побсяг) розраховується за погодженою сторонами у п. 3 додатку №2 до договору формулою. У разі надходження коштів від споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховуються як оплата заборгованості за минулі періоди, а у разі її відсутності, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за письмовою заявою споживача повертається на його рахунок.

Згідно з положеннями п. 4 додатку №2 до договору, планові платежі розраховуються споживачем самостійно та сплачуються у строк: перший платіж - не пізніше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до кінця місяця, що передує місяцю поставки в розмірі 40% розрахованого Побсяг; другий платіж - не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця поставки в розмірі 60% розрахованого Побсяг; остаточний платіж - по фактичному споживанню з використанням фактичної ціни, яка розраховується відповідно до п. 2 та п. 3 цього додатку, здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту відправлення електронного листа зі сканованими копіями акту купівлі-продажу електроенергії та рахунку за спожиту електричну енергію, на електронну адресу споживача вказану в розділі 11, з подальшим направленням оригіналів рахунку за спожиту електричну енергію та акту купівлі-продажу електроенергії засобами поштового зв`язку, на адресу споживача вказану в розділі 11.

Пунктом 6 додатку №2 до договору визначено, що споживач сплачує за послуги з передачі електричної енергії через постачальника. Споживач сплачує за послуги з розподілу самостійно.

Як зазначається пунктом 9 додатку №2 до договору, договір діє до 31.12.2021 та вважається автоматично продовженим на один рік, якщо жодна із сторін не направила другій стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 21 день до дня його закінчення, але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі.

Позивач вказує на те, що належним чином та у повному обсязі виконував свої зобов`язання за договором, натомість, відповідач, без попередження та безпідставно припинив постачання електричної енергії споживачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом першим частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Положеннями частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", передбачено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Як зазначається частиною 1 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Судом встановлено, що відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що являє собою додаток №1 до договору, початок постачання електричної енергії - 01 листопада 2021 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору здійснив оплату за електронну енергію та передачу електронної енергії на загальну суму 2 593 514,93 грн, відповідно до платіжних доручень №4191 від 03.11.2021, №4335 від 10.11.2021, № 4536 від 23.11.2021, № 4583 від 29.11.2021, №4586 від 30.11.2021., № 4922 від 24.12.2021, №10 від 04.01.2022, №219 від 24.01.2022, №390 від 09.02.2022 та №558 від 23.02.2022.

Відповідно до п.7.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 №312, електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов`язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно.

Також, відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 №312 передбачено, що припинення повністю або частково постачання електричної, енергії, споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача виключно на зазначених у Правилах підставах шляхом направлення відповідного повідомлення про припинення електропостачання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що за час постачання електричної енергії споживачу, постачальником було складено та надіслано на адресу споживача акти купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 1 715 377,46 грн, а саме: акт №38 від 30.11.2021, акт №60 від 31.12.2021 та акт №29 від 31.01.2022.

Таким чином, позивач має переплату за постачання електричної енергії за договором у розмірі 878 137,47 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до абз. 6 п. 3 додатку №2 до договору, у разі надходження коштів від споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої у розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованості за минулі періоди, а у разі її відсутності, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за письмовою заявою споживача повертається на його рахунок.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензію від 16.02.2023 за Вих.№16/02-1 з метою досудового врегулювання конфлікту, в якій позивач заявив вимогу не пізніше 24.02.2023 повернути сплачені кошти у розмірі 878 137,47 грн на власний рахунок. Однак відповідачем не було отримано листа, а сама претензія була повернута позивачу з відміткою пошти про причини повернення: "за закінчення терміну зберігання".

Також позивачем додано в матеріали справи, докази про відправлення претензії на електронну адресу відповідача.

Проте, сума заборгованості, на момент подачі позову, не сплачена, а доказів протилежного від відповідача не надходило.

Отже з наведеного вбачається, що відповідач, зобов`язання з постачання електричної енергії не виконав відповідно до договірних умов, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 878 137,47 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у розмірі 878 137,47 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія Енструм"</a> (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Головатого, будинок 89, ідентифікаційний код 44388509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд"</a> (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 120, ідентифікаційний код 03581836) 878 137 (вісімсот сімдесят вісім тисяч сто тридцять сім) грн 47 коп. заборгованості та 13 172 (тринадцять тисяч сто сімдесят дві) грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко