Рішення

від 12.01.2024 по справі 910/5857/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2024Справа № 910/5857/22За позовом: Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

до 1) Київської обласної ради

2) Державного агентства лісових ресурсів України

3) Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай"

про визнання недійсним та скасування рішення Київської обласної ради, визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII "Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" на території Київської області". Просив визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 № 2, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" (далі - ТОВ "Господарство "Зелений гай") та Державним агентством лісових ресурсів України (далі - договір № 2) та договір від 27.10.2020 № 9, укладений між ТОВ "Господарство "Зелений гай" та Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" (далі - договір № 9).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Київською обласною радою прийнято рішення від 19.12.2019 № 728-32-VII "Про закріплення мисливських угідь за ТОВ "Господарство "Зелений гай" на території Київської області" із порушенням норм ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", за відсутності погоджень усіх власників та користувачів земельних ділянок. Мотивує позов також наявністю обставин, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для визнання недійсними договорів № 2, № 9, укладених на виконання незаконного рішення Київської обласної ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.08.2023.

Постановою Верховного суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/5857/22 касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5857/22 скасовано. Справу № 910/5857/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023 для нового розгляду справи визначено суддю Мельник В.І.

Ухвалою суду від 21.09.2023 призначено підготовче засідання на 10.11.2023.

09.10.2023 відділом діловодства суду від відповідача1 отримано відзив на позовну заяву.

23.10.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано відповідь на відзив.

31.10.2023 відділом діловодства суду від відповідача4 отримано відзив на позовну заяву.

10.11.2023 розгляд справи не відбувся.

Ухвалою суду від 10.11.2023 призначено підготовче засідання на 20.11.2023.

14.11.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 20.11.2023 призначено розгляд справи по суті на 15.12.2023.

14.12.2023 відділом діловодства суду від відповідача отримано пояснення по справі.

В судове засідання 15.12.2023 прокурор з?явився, надав свої усні пояснення.

В судове засідання 15.12.2023 представники відповідачів з?явилися, надали свої усні пояснення.

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 15.12.2023 відкладено розгляд справи на 12.01.2024.

В судове засідання 12.01.2024 з`явився прокурор, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 12.01.2024 з`явилися представники відповідача, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.01.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

19.12.2019 Київською обласною радою прийнято рішення № 728-32-VII "Про закріплення мисливських угідь за ТОВ "Господарство "Зелений гай" на території Київської області", згідно з яким ТОВ "Господарство "Зелений гай" надано у користування мисливські угіддя у Білоцерківському та Сквирському районах Київської області площею 17 315 га строком на 49 років у межах згідно з додатком до цього рішення (далі - спірне рішення).

З наявного у матеріалах справи додатку до спірного рішення вбачається, що ТОВ "Господарство "Зелений гай" надано мисливські угіддя у межах Білоцерківського та Сквирського районах:

- з півночі: з с. Дрозди по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Фастів - м. Біла Церква;

- зі сходу: далі по дорозі м. Фастів - м. Біла Церква, далі по окружній дорозі, по приміських межах до р. Рось, далі вверх проти течії р. Рось до межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунівка;

- з півдня: по межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунівка, далі по межі між польовими угіддями с. Трушки і польовими угіддями с. Яблунівка, далі по межі з лісовими масивами урочища "Пожарна" Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" і польовими угіддями с. Яблунівка і по межі Сквирського району до с. Тарасівка;

- з заходу: від с. Тарасівка по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Сквира - м. Біла Церква, далі по цій дорозі через с. Шамраївка до с. Пищики, далі від с. Пищики до р. Кам`янка, далі вверх проти течії р. Кам`янка до с. Дрозди та лісового урочища "Макіївська дача".

На виконання рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VІІ "Про закріплення мисливських угідь за ТОВ "Господарство "Зелений гай" на території Київської області", 22.10.2020 між Державним агентством лісових ресурсів України (центральний орган) та ТОВ "Господарство "Зелений гай" (користувач) було укладено договір про умови ведення мисливського господарства № 2, яким врегульовано відносини між центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання.

Також 27.10.2020 між ТОВ "Господарство "Зелений гай" (користувач мисливських угідь) та Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" (постійний землекористувач) укладено договір № 9, відповідно до умов якого користувач мисливських угідь зобов`язувався відповідно до ст. 24 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" вносити постійному землекористувачу плату за користування мисливськими угіддями, які знаходяться на земельних ділянках, що передані у користування постійному землекористувачу в порядку, строки та розмірах, визначені цим договором.

За доводами прокурора, прийняттю рішення Київської обласної ради № 728-32-VІІ від 19.12.2019 передував розгляд даного питання на постійній комісії Київської обласної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин, про що останньою складено відповідні висновки та рекомендації від 25.10.2019, що є Додатком до протоколу №1 від 25.10.2019.

Пунктом 1 Висновків і рекомендацій вирішено погодити подання про закріплення мисливських угідь за ТОВ «Господарство «Зелений гай» на території Білоцерківського та Сквирського районів Київської області загальною площею 17 315 га за умови доопрацювання пакету документів в частині надання товариством погоджень власників та користувачів земельних ділянок, на яких розташовані відповідні мисливські угіддя (уточнення опису меж на території Сквирського району).

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що в порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», на момент прийняття обласною радою оскаржуваного рішення, погодження на ведення ТОВ «Господарство «Зелений гай» мисливського господарства в межах мисливських угідь, що надаються у користування, було надано не всіма власниками та користувачами земельних ділянок.

Згідно з планом типів мисливських угідь і біотехнічних мисливського господарства ТОВ «Господарство «Зелений гай», наданого ДП «Білоцерківське лісове господарство» разом із інформацією від 19.11.2021 № 886, надані в користування відповідачу-4 мисливські угіддя знаходяться на землях, що розташовані на території Дроздівської, Пилипчанської, Яблунівської, Макіївської, Тарасівської, Шамраївської сільських рад та Фурсівської сільської територіальної громади.

У свою чергу, згідно з листом від 13.02.2022 № 0112/14 Білоцерківського національного аграрного університету, який є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:013:0002 площею 181,3493 га в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області для дослідних та навчальних цілей погодження на використання даної земельної ділянки для ведення мисливського господарства адміністрацією університету не надавалось.

Згідно з листом від 30.12.2021 № 497 ТОВ «Шамраївське», який є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3224088200:02:002:00001 площею 30,5535 га на території Сквирської ОТГ в межах с. Шамраївка для розміщення та обслуговування гранітного кар`єру, ТОВ «Господарство «Зелений гай» не зверталося до підприємства про погодження надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства, відповідне погодження не надавалося.

Відповідно до листа ТОВ «Акватрест», яке є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3220488301:02:004:0025 площею 25,92 га на території Фурсівської об`єднаної територіальної громади для рибогосподарських потреб, риборозведення, звернень від ТОВ «Господарство «Зелений гай» про погодження надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на адресу товариства не надходило, відповідне погодження підприємством не надавалося.

Згідно з листом від 14.01.2022 № 1/1 ТОВ «Мостехагро», яке є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:01:018:0059 площею 13,1301 га на території Білоцерківської об`єднаної територіальної громади для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, погодження на використання даної земельної ділянки підприємством не надавалося.

Листом від 18.01.2022 № 1 Фермерського господарства «Ященко А.М.», яке є користувачем земельних ділянок з кадастровими 3224085600:04:010:0011 3224085600:07:004:0017, 3224085600:07:027:0020 загальною площею близько 20 га на території Фурсівської об`єднаної територіальної громади для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, документи щодо даних погодження на використання земельних ділянок для ведення мисливського господарства не надавались.

ТОВ Агрофірма «Нива» листом повідомило, що не надавало погодження на використання ТОВ « Господарство «Зелений гай» для ведення мисливського господарства земельних ділянок 3224085600:04:006:0014, кадастровими номерами 3224085600:04:009:0023, 3224085600:07:024:0004, 3224085600:04:004:0002, що знаходяться у користуванні вказаного товариства.

Відповідно до листа від 31.01.2022 №б/н інформації ТОВ «Дельфін», останнім не надавалося погодження на використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224085600:04:010:0008 для ведення мисливського господарства, звернень з цього приводу не отримувало та категорично заперечує проти такого використання.

Листом від 19.01.2022 № 63/02-14 Фурсівська сільська рада повідомила, що не приймалось рішення про погодження на використання ТОВ «Господарство «Зелений гай» земельних ділянок комунальної форми власності.

Як вбачається з листа від 17.01.2022 № 132 Сквирської міської ради, інформація про надання у 2019 році Шамраївською сільською радою погодження на використання ТОВ «Господарство «Зелений гай» земельних ділянок комунальної власності, розташованих на території вказаної сільської ради для ведення мисливського господарства у Сквирській міській раді відсутня.

Обґрунтовуючи позов, заступник керівника Київської обласної прокуратури посилався на те, що рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» прийняте з порушенням вимоги ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки дане рішення прийнято за відсутності відповідних погоджень зазначених вище 8 власників та користувачів земельних ділянок, а оскільки договори № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020 укладено на виконання незаконного рішення відповідача-1, відповідно такі договори суперечить вимога законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.

З урахуванням наведеного, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VІІ «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області», визнання недійсними договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020.

Відповідач-1, не погоджуючись з позовними вимогами прокурора, в обґрунтування правомірності прийняття Київською обласною радою вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 140 Конституції України, органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 43, районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами України.

Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання, мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Згідно з абз. 2 ст. 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до абз. 1 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Згідно з п. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до пп. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014р. №521, основними завданнями Держлісагентства є реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Також, згідно з пп. 4, 6 п. 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; здійснює державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання.

Отже, для прийняття рішення про надання мисливських угідь у користування необхідно: подання Державного агентства лісових ресурсів України; погодження обласної державної адміністрації; погодження власників або користувачів земельних ділянок.

Київською обласною радою з метою встановлення єдиного механізму прийняття обласною радою рішень про надання у користування мисливських угідь та припинення права їх користування було прийнято рішення від 27 квітня 2018 року № 435-21- VII Порядок надання у користування мисливських угідь та припинення права користування ними (далі - Порядок) яке визначає пріорітети , які враховуються обласною радою при прийнятті відповідних рішень та визначає порядок розв`язання спірних питань, що виникають при розгляді питань щодо надання у користування мисливських угідь, а також врахування інтересів землевласників та користувачів на території мисливських угідь.

Порядок надання у користування мисливських угідь та припинення права користування ними розроблений відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Порядку, Київська обласна рада приймає рішення щодо надання у користування мисливських угідь на підставі подання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Київською обласною державною адміністрацією, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Порядку, для розгляду Київською обласною радою питання про надання у користування мисливських угідь до виконавчого апарату Київської обласної ради подаються такі документи:

1. Подання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

2. Погодження Київської обласної державної адміністрації.

3. Погодження власників і землекористувачів земельних ділянок, на яких розташовані відповідні мисливські угіддя (погодження у вигляді списку або лист від юридичної особи).

4. Копії запитів до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, або його територіальних органів, та відповідей на вказані запити стосовно землевласників та землекористувачів, що знаходяться в межах мисливських угідь, із зазначенням кадастрових номерів.

5. Копії установчих документів (статут (положення)).

6. Рішення сільської (селищної) ради про погодження надання мисливських угідь із зазначенням площі, на території якої знаходяться мисливські угіддя (у випадку, якщо сільська (селищна) рада є власником або користувачем земельних ділянок).

7. Карта-схема з нанесеними межами мисливських угідь, які пропонується надати у користування.

8. План розвитку мисливського господарства.

9. Відмова попереднього користувача мисливських угідь (у разі надання мисливських угідь новому користувачу).

Відповідно до пп. 2.6 п. 2 Порядку, погодження власників і землекористувачів земельних ділянок, на яких розташовані відповідні мисливські угіддя надаються у формі списку з підписами власників або користувачів земельних ділянок, листа від юридичної особи.

Погодження власників і землекористувачів земельних ділянок, на яких розташовані відповідні мисливські угіддя має містити такі реквізити:

- прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи або повне найменування юридичної особи, що надає погодження;

- площу земель, що перебувають у власності або користуванні, на яких створюється мисливське господарство;

- повне найменування користувача мисливських угідь, якому погоджується надання мисливських угідь;

- дата надання погодження.

Список з підписами власників або користувачів земельних ділянок має бути засвідчений сільським, селищним, міським головою або інженером землевпорядником.

Саме на органи Держлісагентства покладено обов`язок організовувати ведення мисливського господарства, в тому числі оформлення всіх супутніх документів для винесення на розгляд Київської обласної ради питання про надання мисливських угідь у користування.

Так, Державним агентством лісових ресурсів України на розгляд Київської обласної ради було надано подання від 06 червня 2019 року № 03- 11/4488-19 (вх. КОР від 07 червня 2019 року №05-01-15/1676-01) щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» у користування мисливських угідь, загальною площею 17315 га, розташованих на території Білоцерківського та Сквирського районів Київської області, на строк не менш як на 15 років.

До вказаного вище подання було надано погодження Київської обласної державної адміністрації від 22 травня 2019 року №11-13/3481/01/28-2019 та погодження землевласників та землекористувачів.

Також в пакеті документів, згідно пп. 2.4 п.2 Порядку, містяться лист Держгеокадастру №416/121-18 від 06.12.2018, яким останній надав інформацію щодо власників (землекористувачів) земельних ділянок на території Білоцерківського районів згідно Додатку.

Також, наявна копія лиетка-погодження мисливської дільниці ТОВ «Господарство «Зелений гай» терміном на 49 років загальною площею 18 188 га., відповідно до якої містяться відмітки про погодження всіх власників (землекористувачів) земель Білоцерківського району та включаючи погодження землевласників в Сквирському районі.

Таким чином, подання Держліеагентства України містило повний пакет документів, в тому числі і погоджень, необхідних для надання мисливських угідь у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай».

Щодо неврахування при прийнятті рішення Київською обласною радою від 19.12.2019 року № 728-32-УІІ висновку постійної комісії Київської обласної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин Відповідач -1 зазначає, що Рішенням Київської обласної ради «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» та згідно додатку до рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 №728-32-VІІ опис меж мисливських угідь ТОВ «Господарство «Зелений гай» включають Білоцерківський та Сквирський райони, а саме:

З півночі: від с. Дрозди по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Фастів - м. Біла Церква.

Зі сходу: далі по дорозі м. Фастів - м. Біла Церква, далі по окружній дорозі, по приміських межах до р. Рось, далі вверх проти течії р. Рось до межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунівка.

З півдня: по межі між польовими угіддями с. Городище і польовими угіддями с. Яблунівка, далі по межі між польовими угіддями с. Трушки і польовими угіддями с. Яблунівка, далі по межі з лісовими масивами урочища «Пожарна» Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» і польовими угіддями с. Яблунівка і по межі Сквирського району до с. Тарасівка.

З заходу: від с. Тарасівка по асфальтній дорозі до перетину з дорогою м. Сквира - м. Біла Церква, далі по цій дорозі через с. Шамраївка до с. Пищики, далі від с. Пищики до р. Кам`янка, далі вверх проти течії р. Кам`янка до с. Дрозди та лісове урочище «Макіївська дача».

Згідно копій листка погодження, відповідно до Додатку, наявні погодження з усіма власниками земель Білоцерківського та Сквирського районів, про що стоїть відмітка про погодження.

Відповідач-4, заперечуючи проти позовних вимог вказує, що на виконання висновку постійної комісії Київської обласної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин Відповідачем-4 було вжито необхідних дій, спрямованих на доопрацювання пакету документів. Належним чином підготований пакет документів було надано Київській обласній раді для винесення питання про закріплення мисливських угідь за Відповідачем-4 на розгляд сесії обласної ради.

Так серед зазначених документів Відповідачем-4 було надано відповідь Головного управління Держгеокадастру у Київській області за вих. № 416/121-18 від 06.12.2018 року з додатками, у якій міститься вичерпна інформація щодо власників (землекористувачів) земельних ділянок на вказаній території. Відповідачем-4 було отримано та надано на розгляд сесії погодження усіх без виключення власників та користувачів земельних ділянок, на яких розташовані відповідні мисливські угіддя, інформація про яких міститься у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідачем-4 було надано до матеріалів справи докази отримання Відповідачем-4 усіх необхідних погоджень, а саме Київською обласною державною адміністрацією, Сквирською районною державною адміністрацією та землекористувачами, на підставі яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, було внесено відповідне подання до Київської обласної ради.

Суд погоджується з тим, що з метою визначення вичерпного кола власників та землекористувачів земельних ділянок, які можуть увійти до складу мисливських угідь, Відповідачу-4 необхідно було звертатись до управління Держгеокадастру - органу, який містить дані про кількісну та якісну характеристику земель, їх оцінку, розподіл між власниками та користувачами, система Державного земельного кадастру дає можливість оперативно отримувати необхідну інформацію про земельні ділянки на всій території України; і в подальшому керуватись саме відомостями, отриманими від управління Держгеокадастру.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні докази отримання відповідачем-4 усіх необхідних погоджень, на підставі яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, було внесено відповідне подання до Київської обласної ради.

Таким чином, твердження прокурора про те, що надання у користування мисливських угідь не було погоджено з власниками та користувачами земельних ділянок судом не приймається до уваги, оскільки прокурором не надано доказів в підтвердження зазначеного.

Відповідач-4 вказує на те, що відповідно до Закону України «Про землеустрій» суб`єктами землеустрою є землевласники та землекористувачі. Землеустрій полягає у сукупності соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Водночас, чинним законодавством не передбачено при наданні мисливських угідь у користування розроблення технічної документації та здійснення землевпорядкування території, не визначаються конкретні і точні межі мисливських угідь в розумінні землевпорядкування. Користувач мисливських угідь не є землекористувачем, у зв`язку з чим при наданні таких мисливських угідь у користування не розробляються текстові і графічні матеріали. За таких обставин, встановити, чи накладаються межі земельних ділянок власників або користувачів, вказаних прокурором, на землі мисливських угідь ТОВ «ГОСПОДАРСТВО «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ», на підставі довідки ТОВ «Геоматичні рішення», є неможливим, оскільки за основу для своєї роботи ТОВ «Геоматичні рішення» було взято не точну план-схему меж, яка була б виготовлена в процесі землевпорядкування території, на якій би було відображено, які юридичні особи, в якому обсязі та на якій правовій підставі володіють чи користуються земельними ділянками, а було взято наданий прокурором план типів мисливських угідь і біотехнічних заходів мисливського господарства ТОВ «Господарство «Зелений гай», який містив лише приблизне графічне зображення мисливських угідь без вказання точних меж та координат.

З огляду на викладене, суд погоджується з тим, що встановити, чи накладаються межі земельних ділянок власників або користувачів, вказаних прокурором, на землі мисливських угідь відповідача-4 на підставі кадастрової карти не вбачається можливим.

Прокурором крім довідки ТОВ «Геоматичні рішення» та відповідей юридичних осіб: Білоцерківський національний аграрний університет, ТОВ «Шамраївське», ТОВ «Акватрест», ТОВ «Мостехагро», Фермерське господарство «Ященко А.М.», ТОВ Агрофірма «Нива» ТОВ «Дельфін», Фурсівська сільська рада, в якості додаткового доказу на підтвердження того, що ці юридичні особи є власниками та користувачами земельних ділянок в межах спірних мисливських угідь, було надано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідачі не погодились з тим, що відповіді вищеназваних юридичних осіб та інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, беззаперечно підтверджують позицію Позивача, викладену у позовній заяві. Відповідач - 4 зазначив, і з цим погоджується суд, що з наданих прокурором інформаційних довідок можливо встановити права перелічених прокурором осіб на відповідні земельні ділянки на момент прийняття Київською обласною радою оспорюваного рішення, але, водночас, які б відомості не містились в цих інформаційних довідках, в них відсутні відомості про те, що ці земельні ділянки знаходяться саме в межах мисливських угідь, переданих у користування Відповідачу-4 оспорюваним рішенням.

Відповідач - 4 стверджує, що ТОВ «АКВАТРЕСТ» своїм листом б/н і б/д повідомило, що не заперечує проти використання земельної ділянки, яка є у його власності, для ведення мисливського господарства ТОВ «ГОСПОДАРСТВО «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ». Так само ТОВ «МОСТЕХАГРО» не заперечує проти користування земельною ділянкою для ведення мисливського господарства, що підтверджується листом від 30.08.2022 р. за вих. № 08/02. Більше того, у своєму листі ТОВ «МОСТЕХАГРО» зазначає, що не має ніяких претензій до ТОВ «ГОСПОДАРСТВО «ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ». Крім того, стосовно наявності погодження Фурсівської сільської ради Відповідач-4 наголосив, що таке погодження було отримане. Але зважаючи на норми статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», яка не визначає форми погодження надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства, не встановлює вимог щодо обов`язкового дотримання такої форми (зокрема у вигляді рішень сесій органів місцевого самоврядування) та, відповідно, не встановлює наслідків недотримання форми погодження, погодження надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства Відповідачу-4 було надано Фурсівською сільською радою шляхом підписання та скріплення печаткою листка-погодження.

Крім того і Відповідач-1 і Відповідач-4 у своїх відзивах на позовну заяву вказують на відсутність права у прокурора звертатись до суду з цією позовною заявою, на обґрунтування чого Відповідачі зазначають, наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. ч. 3,4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Інтереси держави закріплюються ж нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосудця, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 13 Г Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 і Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон У країни «Про прокуратуру».

За змістом частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

Положенням про Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 22.06.2021 № 370 передбачено, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів України, та завданням Управління є реалізація повноважень Держлісагентства на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до п. 4.2 цього положення передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання.

Водночас, згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства; а також звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування. їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів. що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, з наведених положень вбачається, що спеціально уповноваженими органами, які мають право на здійснення контролю за законністю прийнятих рішень органів місцевого самоврядування з питань надання у користування мисливських угідь є Державне агентство лісових ресурсів України в особі його територіальних органів та Державна екологічна інспекція України у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Заступником керівника Київської обласної прокуратури в позовній заяві зовсім не обґрунтовано чим саме порушуються інтереси держави оскаржуваним рішенням Київської обласної ради та яким чином обмежено право користування, володіння та розпорядження власників та користувачів земельних ділянок, що перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай».

Також не надано належних доказів на підтвердження бездіяльності відповідних органів чи неналежність здійсненого ними захисту, що зумовило настання обставин, за яких прокурор може звернутись із даним позовом до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 924/1237/17 від 20.09.2018 та № 910/18770/17 від 01.11.2018, № 920/284/18 від 26.02.2019.

Доводи прокурора про порушення інтересів держави шляхом обмеження спірним рішенням Київської обласної ради та договором права користування, володіння та розпорядження власників та користувачів земельних ділянок, що перебувають у користуванні Відповідача - 4, а також позбавлення Українського народу або конкретної територіальної громади правомочностей власника вказаних земель також не можуть братись судом до уваги, оскільки: - прокурором в порушення вимог статті 53 ГПК України не було зазначено конкретного державного органу, уповноваженого представляти інтереси Українського народу в спірних правовідносинах, а також не доведено відсутності такого органу; а посилаючись на позбавлення конкретної територіальної громади правомочностей власника вказаних земель, прокурором у якості позивача не було визначено жодного з органів місцевого самоврядування, уповноважених представляти інтереси відповідної територіальної громади.

Отже, прокурором не було у встановленому законом порядку доведено порушення інтересів держави оскаржуваним рішенням Київської обласної ради, водночас вимоги прокурора зводяться, зокрема, до порушення спірним рішенням інтересів конкретних власників та землекористувачів земельних ділянок, тобто окремо взятих суб`єктів: ТОВ «Шамраївське», ТОВ «АКВАТРЕСТ», ФГ «Ященко А. М.», ТОВ «МОСТЕХАГРО», ТОВ «Дельфін», Білоцерківський Національний аграрний університет, ТОВ Агрофірма «Нива», при цьому прокурор не надав доказів того, що ці суб`єкти господарювання позбавлені права самостійно звертатись за захистом своїх порушених прав до суду (у випадку їх порушення).

Крім того, прокурор як до подання позовної заяви в інтересах держави, так і після цього навіть не звертався до спеціально уповноважених органів, які мають право на здійснення контролю за законністю прийнятих рішень органів місцевого самоврядування з питань надання у користування мисливських угідь з листами, повідомленнями про порушеннями (на його думку) вимог законодавства під час прийняття Позивачем - 1 оскаржуваного рішення та укладення на виконання оскаржуваного рішення відповідних договорів, не звертався з вимогами про усунення порушень чинного законодавства, що підтверджується відсутністю копій відповідних звернень та вимог серед додатків до позовної заяви.

Відповідачі вважають, що позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури є безпідставним та необгрунтованим, крім того, Прокуратуро не доведено, що оскаржуваним рішенням Київської обласної ради було порушено будь які матеріальні або інші інтереси держави.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів прокурора, що рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VІІ «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарство «Зелений гай» на території Київської області» прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

Судом встановлено, що прокурором не доведено належними доказами в підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради від 19.12.2019 № 728-32-VII "Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" на території Київської області", що унеможливлює визнання договору № 2 про умови ведення мисливського господарства від 22.10.2020 та договору № 9 про умови ведення мисливського господарства від 27.10.2020 недійсним з цих підстав.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави до Київської обласної ради, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство". Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Зелений гай" про визнання недійсним та скасування рішення Київської обласної ради, визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГТІК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.01.2024.

Суддя В.І. Мельник