Рішення

від 22.01.2024 по справі 910/17166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024Справа № 910/17166/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса»

до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України

про визнання додаткових угод до договорів укладеними,

За участю представників сторін:

від позивача: Базелюк Ю.В.,

від відповідача: Жарий О.К., Погас О.С.,

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» із позовом до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про визнання додаткових угод до договорів укладеними, а саме:

- додаткової угоди № 5 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020;

- додаткової угоди № 4 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 23/11-20 від 23.11.2020;

- додаткової угоди № 3 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 23/04-21 від 23.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю підстав для продовження строку повернення поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги за вищевказаними договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

15.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17166/23, підготовче засідання призначено на 20.12.2023. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

04.12.2023 до суду через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 відзив Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на позовну заяву та клопотання про долучення доказів у справі № 910/17166/23 повернуто відповідачу без розгляду.

07.12.2023 до суду через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшли письмові пояснення.

13.12.2023 до суду через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

18.12.2023 до суду через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

В підготовче засідання 20.12.2023 з`явилися представники сторін. Третя особа в підготовче засідання своїх представників не направила, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлена належним чином, заяв/клопотань, а також пояснень по суті позовних вимог до суду не подавала.

Суд, заслухавши представників сторін, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи № 910/17166/23 по суті на 22.01.2024.

В судове засідання 22.01.2024 з`явилися представники сторін. Третя особа в судове засідання своїх представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаного учасника справи.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22.01.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 126 «Про затвердження Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року» (зі змінами) затверджено Державну цільову програму розвитку аеропортів на період до 2023 року (надалі також - Програма), метою якої є задоволення потреб держави у забезпеченні стабільного розвитку авіаційної галузі, приведення інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність з міжнародними стандартами, забезпечення набуття Україною статусу транзитної держави з урахуванням її унікального географічного розташування, підвищення ефективності управління державним майном.

Додатком 2 до вказаної програми (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 № 1370) визначено завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року, серед яких - забезпечення розвитку Міжнародного аеропорту «Одеса» (завдання 10), яке включає в себе заходи щодо проектування, реконструкції та будівництва аеродромного комплексу комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» (надалі також - Захід Програми).

Державним замовником Програми визначено Державне агентство інфраструктурних проектів України (Укрінфрапроект) (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 29 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» реорганізовано шляхом приєднання до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури); строк виконання Програми: 2016-2023 роки; джерелами фінансування Програми є, зокрема, державні кошти, у тому числі кошти, що залучаються під державні гарантії.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 714 «Деякі питання реалізації інфраструктурних проектів» постановлено Міністерству інфраструктури разом з Укрінфрапроектом розробити та затвердити механізм фінансування виконання завдань і здійснення заходів, передбачених додатком 2 до Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 126.

На виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 126 «Про затвердження Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року», постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 714 «Деякі питання реалізації інфраструктурних проектів», а також п. 1 спільного наказу Міністерства інфраструктури України та Державного агентства інфраструктурних проектів України від 12.12.2016 № 439/12, наказом Державного агентства інфраструктурних проектів України від 29.12.2016 № 22 (зі змінами, внесеними наказами Державного агентства інфраструктурних проектів України від 14.11.2017 № 33, від 20.12.2017 № 42, від 04.09.2018 № 25) та наказом від 28.05.2019 № 28 (зі змінами, внесеними наказом від 29.05.2019 № 30) затверджено Механізм фінансування виконання заходу «Проектування, реконструкція, будівництво аеродромного комплексу комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Одеса» завдання 10 додатка 2 до Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 126 від 24.02.2016 № 126 (із змінами) (надалі - Механізм).

Підпунктом 6 п. 2 вказаного Механізму визначено, що замовником будівництва та отримувачем фінансової допомоги є Державне підприємство «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту «Одеса», визначене забудовником згідно з титулом будови «Реконструкція, будівництво аеродромного комплексу комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 1031-р.

Статутом Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса», затвердженим наказом Державного агентства інфраструктурних проектів України від 10.09.2021 № 87 передбачено, що Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства інфраструктурних проектів України (Уповноважений орган управління) на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 «Про передачу цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» до сфери управління Державного агентства інфраструктурних проектів».

Пунктом 2.1. вказаного Статуту визначено, що Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» створене для здійснення господарської діяльності з метою, зокрема:

- забезпечення капітального будівництва та реконструкції Міжнародного аеропорту «Одеса» та будівництва (реконструкції) інших об`єктів, визначених Державною цільовою програмою розвитку аеропортів на період до 2023 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 126 (зі змінами);

- виконання функцій замовника капітального будівництва й реконструкції Міжнародного аеропорту «Одеса» та інженерної інфраструктури, будівництва (реконструкції) інших об`єктів, визначених Державною цільовою програмою розвитку аеропортів на період до 2023 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 126 (зі змінами), з метою ефективного використання капітальних вкладень, що спрямовуються на цю мету;

- забезпечення управління об`єктами, побудованими (реконструйованими) в рамках Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 126 (зі змінами).

Пунктом 6 Механізму передбачено, що для фінансування Заходу Програми Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» надає фінансову допомогу замовнику будівництва відповідно до укладених договорів, погоджених замовником Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року.

Організаційні дії щодо фінансування заходу «Проектування, реконструкція, будівництво аеродромного комплексу комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Одеса» завдання 10 додатку 2 до Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року визначено наказом Укрінфрапроекту від 29.12.2016 № 23.

Наказом Укрінфрапроекту від 29.12.2016 № 24 «Про затвердження Орієнтовної форми договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги» (за змінами, внесеними наказом Укрінфрапроекту від 24.11.2017 № 34» затверджено орієнтовну форму договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги, відповідно до якого має здійснюватися фінансування Заходу Програми.

15.12.2017 між Укрінфрапроектом, Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» та Державним підприємством «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» укладено договір (надалі - тристоронній договір), предметом якого, в редакції змін, внесених додатковою угодою № 8 від 15.11.2021, є узгоджена діяльність сторін щодо здійснення спільних заходів, спрямованих на реалізацію Заходу Програми протягом 2017-2022 років.

Відповідно до п. 1.2. вказаного тристороннього договору в редакції додаткової угоди № 6 від 01.12.2020, за цим договором сторонами вживаються спільні дії щодо реалізації Заходу Програми згідно яких замовник будівництва за рахунок коштів, наданих Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» у формі фінансової допомоги, відповідно до розпорядчих документів Замовника Програми та прогнозних обсягів фінансових результатів визначених Програмою на виконання Заходу Програми, зобов`язується забезпечити будівництво об`єкту, визначеного в п. 8 розділу «Визначення термінів», на земельних ділянках, визначених в п. 10 розділу «Визначення термінів» цього договору, відповідно до проекту та титулу будівництва.

Пунктом 4.3. тристороннього договору визначено, що Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» спрямовує кошти, надані Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» у формі фінансової допомоги на підставі та на умовах договору, для утримання служби замовника будівництва, придбання товарів, робіт та послуг, пов`язаних із будівництвом об`єкту, визначеного п. 8 розділу «Визначення термінів», відповідно до Програми, Механізму, проекту та титулу будівництва та введенням його в експлуатацію.

При цьому, за визначенням, наведеним в п. 19 розділу «Визначення термінів» тристороннього договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 15.11.2021) договір фінансової допомоги - Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 15.12.2017 № 15/12-17, Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 28.12.2018 № 28/12-18, Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 28.02.2019 № 28/02-19, Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 19.07.2019 № 19/07-19, Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 31.10.2019 № 31/10-19, Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 12.08.2020 № 12/08-20, Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 23.11.2020 № 23/11-20, Договір про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 23.04.2021 № 23/04-21, із відповідними змінами та доповненнями до них, укладені між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» та Державним підприємством «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса».

Так судом встановлено, що 12.08.2020, 23.11.2020 та 23.04.2021 між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» та Державним підприємством «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» укладено договори про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20, № 23/11-20 та № 23/04-21 (надалі також - Договори), відповідно.

Пунктами 1, 2 вказаних Договорів передбачено, що Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» за погодженням із Замовником Програми надає Державному підприємству «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути отримані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цими договорами. Фінансова допомога надається з метою виконання Державним підприємством «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» Заходу Програми, а саме будівництва об`єкта (комплексу будівель і споруд) на земельних ділянках, визначених у п. 9 розділу договорів «Визначення термінів», відповідно до Проекту і Титулу об`єкта.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-2020 від 12.08.2020 фінансова допомога надається частинами/траншами (або одноразово в повному обсязі) в національній валюті України в межах суми 237 516 096,00 грн без ПДВ, за рахунок коштів відповідно до Механізму та розпорядчих документів замовника.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 23/11-20 від 23.11.2020 фінансова допомога надається частинами/траншами (або одноразово в повному обсязі) в національній валюті України в межах суми 117 510 000,00 грн без ПДВ, за рахунок коштів відповідно до Механізму та розпорядчих документів замовника.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 23/04-21 від 23.04.2021 (в редакції додаткової угоди № 2 від 08.12.2022) фінансова допомога надається отримувачу в національній валюті України, на безоплатній основі (тобто плата за користування грошовими коштами не стягується), одноразовим платежем в повному обсязі або частинами, в межах суми 499 108 828,29 грн без ПДВ.

За положеннями п. 3.4. Договорів, строк, на який надається фінансова допомога становить 360 календарних днів. Перебіг строку починається з моменту зарахування на рахунок отримувача (Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса») частини (або у повному обсязі) фінансової допомоги.

Пунктом 3.5. Договорів визначено, що строк повернення фінансової допомоги може бути продовжений за письмовим погодженням замовника Програми (Державного агентства інфраструктурних проектів України), шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 7.1. Договорів, ці договори вважаються укладеними з моменту підписання сторонами та набирають чинності з моменту надання фінансової допомоги (чи в межах визначених частин/траншів) отримувачу та діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами.

Згідно з п. 9.4. Договорів зміни в ці договори можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляються додатковою угодою до договору.

Листом від 11.11.2022 № 1278/03/11-22 Укрінфрапроект повідомив Державне підприємство «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» та Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» про свою згоду на продовження строку повернення фінансової допомоги на період дії воєнного стану та узгодження розумного строку необхідного для повернення поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від дати його припинення.

Так, між сторонами 08.12.2022 укладено додаткові угоди до Договорів, а саме:

- додаткову угоду № 4 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 12.08.2020 № 12/08-20;

- додаткову угоду № 3 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 23.11.2020 № 23/11-20;

- додаткову угоду № 2 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги від 23.04.2021 № 23/04-21.

Вказаними додатковими угодами сторони вирішили продовжити строк повернення фінансової допомоги, наданої згідно Договорів у строк по 19.02.2023 включно, тобто до закінчення строку дії воєнного стану в Україні, який продовжений згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-ІХ. Крім того, сторони вирішили, що у разі продовження дії воєнного стану в Україні, строк повернення фінансової допомоги, наданої за договорами є також 19.02.2023 включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим він звертався до відповідача із пропозиціями про внесення змін до Договорів щодо продовження строку повернення фінансової допомоги, до 31.12.2023 включно. Однак, всупереч погодженню Замовника Програми (Укрінфрапроекту), яке надано третьою особою листом від 11.11.2022 № 1278/03/11-22, відповідач не підписав та не повернув позивачу надіслані ним додаткові угоди до Договорів щодо продовження строку повернення фінансової допомоги. При цьому, позивач зазначає, що вказані договори у розумінні статей 13, 181, 183 Господарського кодексу України є державними контрактами, що свідчить про обов`язковість укладення додаткових угод щодо продовження строку повернення фінансової допомоги в силу приписів ст. 179 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить визнати укладеними між сторонами у викладених в позові редакціях:

- додаткову угоду № 5 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020;

- додаткову угоду № 4 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 23/11-20 від 23.11.2020;

- додаткову угоду № 3 до договору про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 23/04-21 від 23.04.2021.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Однак, позивачем не наведено жодного факту наявності істотного порушення договору відповідачем, як і не наведено жодних випадків, встановлених договором або законом, настання яких зумовлювало б право позивача ініціювати в судовому порядку питання зміни договірних правовідносин з відповідачем. Також відповідач вказує, що положення пунктів 3.5., 9.4. Договорів встановлюють право, а не обов`язок сторін вносити зміни до них шляхом укладення додаткових угод. Крім того, відповідач заперечував проти доводів позивача, що вказані договори є державними контрактами, оскільки вони не відповідають положенням частин 1, 2 ст. 13 Господарського кодексу України, а відтак ст. 179 вказаного Кодексу не мають застосовуватися до спірних правовідносин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин (ст. 20 Господарського кодексу України).

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики, відносини за яким регулюються статтями 1046 - 1053 Цивільного кодексу України.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, укладені сторонами договори про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021 за своєю правовою природою є договорами позики.

Вказані договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд визнає договори про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021 належною підставою, у розумінні норм ст. 11 цього Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, з урахуванням додаткових угод від 08.12.2022 до Договорів, строк повернення позивачем фінансової допомоги визначено до 19.02.2023, тобто, до закінчення строку дії воєнного стану, який продовжено відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022.

Втім, загальновідомо, що воєнний стан в Україні після 19.02.2023 неодноразово продовжувався, а саме відповідно до Указів Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023 та від 06.11.2023 № 734/2023, та станом на момент прийняття даного рішення не є скасованим.

Позивач вважає, що оскільки третьою особою, як Замовником Програми, було погоджено строк повернення фінансової допомоги на період дії воєнного стану, відповідач мав підписати надіслані додаткові угоди щодо продовження строку повернення фінансової допомоги до 31.12.2023.

При цьому, позивач вказував, що укладені із відповідачем договори про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021 за своєю суттю є державними контрактами.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому, передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.

Отже, суд вправі задовольнити позов про зобов`язання укласти договір лише у разі, якщо встановить наявність правовідносин, зважаючи на які, сторони зобов`язані укласти договір, але одна зі сторін ухилилася від цього. При цьому, має бути доведено і наявність прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору з позивачем.

Як визначено у ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб`єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб`єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

За положеннями ст. 183 Господарського кодексу України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб`єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов`язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами. Спори, пов`язані з укладенням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.

Отже, здійснивши аналіз наведених норм та укладених між сторонами договорів про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021, суд дійшов висновку, що за своїм суб`єктним складом та предметом вказані правочини не підпадають під визначення державних контрактів.

Враховуючи викладене, надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги здійснюється за договорами, які не ґрунтуються на державному замовленні.

При цьому, ані положення чинного законодавства, ані умови тристороннього договору та договорів про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021 не передбачають прямого обов`язку продовження строку повернення наданої за цими договорами фінансової допомоги на період дії воєнного стану.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки прямий законодавчо встановлений обов`язок для відповідача з укладення додаткових угод до вказаних договорів щодо продовження строку повернення фінансової допомоги на період воєнного стану в Україні відсутній, їх укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору.

Відповідно до частин 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в ч. 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що зміна умов договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені або законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Згідно з ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України); 3) в інших випадках встановлених законом (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України); 4) у випадках встановлених договором (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

При цьому, як визначено в п. 3.5. договорів про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021, строк повернення фінансової допомоги може бути продовжений за згодою замовника Програми, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договорів. Пунктом 9.4. цих договорів погоджено, що зміни у договори можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що внесення відповідних змін до вказаних вище договорів є можливим лише за згодою сторін, оскільки відповідним законом обов`язкового внесення змін щодо продовження строку повернення фінансової допомоги не передбачено.

Суд встановив, що в матеріалах справи наявні листи позивача від 16.01.2023 № 11, від 20.02.2023 № 44, від 03.03.2023 №№ 55, 56, адресовані відповідачу із пропозиціями продовження строку повернення фінансової допомоги шляхом укладення відповідних додаткових угод до договорів про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021, втім доказів направлення цих листів відповідачу в матеріали справи не надано.

Разом з тим, судом враховано, що відповідачем під час розгляду даної справи не заперечувався факт направлення йому позивачем вказаних вище листів.

Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, за якою право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Водночас, позивачем не вказано жодних підстав, передбачених статтями 651-653 Цивільного кодексу України чи ст. 187 Господарського кодексу України для внесення змін до договорів про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021 шляхом продовження строку повернення фінансової допомоги.

Суд зазначає, що сам лише факт продовження в Україні строку дії воєнного стану не може бути підставою для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого.

Доводи позивача про погодження третьою особою продовження строку повернення фінансової допомоги не можуть бути підставою для визнання укладеними додаткових угод до Договорів, оскільки п. 9.4. Договорів передбачає для цього обов`язкову наявність згоди сторін.

Лист Укрінфрапроекту від 11.11.2022 № 1278/03/11-22, наданий у відповідь на лист Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» від 19.10.2022 № 1203/10-22, яким погоджено сторонам строк повернення фінансової допомоги на період дії воєнного стану, не може вважатись підставою для обов`язку укладення сторонами додаткових угод про продовження строку повернення фінансової допомоги за Договорами до 31.12.2023, адже цей лист має виключно рекомендаційний характер. При цьому, після надання третьою особою такого погодження за вказаним листом сторонами за взаємною згодою вже було реалізовано право на внесення змін до Договорів шляхом укладення додаткових угод від 08.12.2022 №№ 2, 3, 4.

Отже, ненадання відповідачем відповіді на пропозиції позивача щодо укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5 до Договорів попри наявність погодження третьої особи, не може трактуватись як порушення умов договору, оскільки відповідачем таким чином виявлено свою незгоду із запропонованими позивачем змінами до договору, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання укладеними в судовому порядку додаткових угод №№ 3, 4, 5 до договорів про надання поворотної безвідсоткової цільової фінансової допомоги № 12/08-20 від 12.08.2020, № 23/11-20 від 23.11.2020 та № 23/04-21 від 23.04.2021, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.02.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко