Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/12933/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/12933/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА" (м. Київ)

до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (м. Київ)

про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від позивача: Скрипчук М.Є.

Від відповідача: Лопатнікова А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

22.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2023.

22.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.

02.10.2023 від позивача надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.

05.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали: про продовження позивачу процесуального строку для подання відповіді на відзив та встановив його до 13.10.2023 включно, та про оголошення перерви в підготовчому засідання до 07.11.2023.

13.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.12.2023.

07.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 16.01.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

16.01.2024 по виходу з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Дата виготовлення повного тексту рішення вказана з урахуванням перебування судді Ващенко Т.М. у відпустці в період з 22.01.2024 по 26.01.2024 та з 01.02.2024 по 02.02.2024.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тродат ЮА" (далі - позивач), звернувся до відділення АТ КБ "Приватбанк" (далі - відповідач, Банк) у місті Києві з метою відкриття поточного рахунку для юридичної особи. Під час звернення директором Товариства було надано повний пакет документів для оформлення та підписання договору, в тому числі реєстраційні документи, паспорт та код директора, фінансову звітність за останній звітний період, повідомлено про наявність відкритих рахунків в інших банківських установах - АТ "Комінбанк" та АТ "Укрсиббанк".

Однак Банк повідомив директора позивача про відмову у відкритті банківського рахунку Товариства в Банку.

09.06.2023 керівник Товариства звернувся до Банку із запитом щодо з`ясування причин відмови в обслуговуванні.

Листом №20.1.0.0.0/7-230609/9319 від 20.06.2023 Банк повідомив позивача про те, що в липні 2022 року на адресу Товариства було направлено повідомлення про розірвання ділових відносин. Рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятного високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.

Як вказує позивач, відповідь Банку не містить в собі жодного критерію ризиків, визначеного Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 №65, щодо Товариства.

У відповідь на адвокатський запит вих.№0707/23 від 07.07.2023 відповідач повідомив, що у встановленні ділових відносин/відкриття рахунку відмовлено відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Надати копію рішення Банку про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятного високого рівня ризику або повідомити реквізити вказаного рішення Банк відмовився, посилаючись на Закон України "Про інформацію" та статус інформації з обмеженим доступом.

Позивач вважає відмову Банку від встановлення ділових відносин, а саме від відкриття банківського рахунку Товариству необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам закону, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, зокрема, що рішення про відмову в підтриманні ділових відносин прийнято ним у порядку реалізації Банком права на відмову від встановлення (підтримання) договірних відносин з урахуванням приписів ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та вимог Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020. №65.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність", цей закон серед іншого визначає економічні, організаційні і правові засади діяльності банків.

Статтею 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

При цьому ч. 5 цієї статті визначено, що банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Статтею 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в редакції, яка була чинною на момент існування спірних правовідносин) система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", внутрішній фінансовий моніторинг, це сукупність заходів з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; обов`язкового звітування до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення про фінансові операції, щодо яких виникає підозра, а також подання додаткової та іншої інформації у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що вивчення клієнта, це процес отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов`язаних з ними осіб; з`ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири).

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

Заперечуючи проти доводів позивача, Банк у відзиві вказує, що ним було проведено перевірку Товариства при встановлення ділових відносин, з метою визначення його кінцевого бенефіціарного власника, за результатом якої у Банку виникли обґрунтовані підозри, що ТОВ "Тродат ЮА" створено задля уникнення обмежень, встановлених постановою Національного банку України №18 від 24.02.2022.

Пунктом 15 постанови Національного банку України №18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:

1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;

2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки);

4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;

5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;

6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);

7) страхових виплат (страхових відшкодувань) за договорами страхування, укладеними до дати набрання чинності рішенням Національного банку України про застосування до страховика заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, включаючи страхові виплати шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку;

9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення;

11) страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно);

12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України.

13) оплати фізичною особою медичних послуг у закладах охорони здоров`я України.

Так, ТОВ "Тродат-Україна", ідентифікаційний код 30652855, створене 24.02.2000, його засновниками є ОСОБА_1 , громадянин України, та ОСОБА_2 , громадянин РФ, з дати реєстрації компанії директором був призначений ОСОБА_1 .

Одним із кінцевих бенефіціарним власників ТОВ "Тродат-Україна" є громадянин РФ, тож ця компанія підпадає під обмеження, встановлені постановою Національного банку України №18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", а саме: зупинення здійснення обслуговування банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятками встановленими даною постановою.

При цьому ОСОБА_1 є єдиним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та директором позивача (дата реєстрації Товариства - 13.04.2022), що, за висновком Банку, свідчить про наявність обґрунтованих підозр про те, що підприємство позивача було створено задля уникнення обмежень, встановлених постановою Національного банку України №18 від 24.02.2022.

Як зазначає позивач, ТОВ "Тродат ЮА" було зареєстроване року та має в назві схожу назву у складі якої наявне слово "ТРОДАТ" яке вказує на відношення до австрійської компанії TRODAT, яка є найбільшим в світі виробником автоматичної штемпельної продукції, та на те, що ТОВ "Тродат ЮА" взяла на себе функції офіційного представника компанії TRODAT в Україні.

Як вірно вказує позивач у відповіді на відзив, встановлені постановою НБУ №18 від 24.02.2022 обмеження стосуються виключно ТОВ "Тродат-Україна", яке повністю зупинило свою господарську діяльність до закінчення військового стану.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 прийняв рішення про створення ТОВ "Тродат ЮА", ідентифікаційний код 44772742, в якій він, як громадянин України, є єдиним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та директором.

ТОВ "Тродат ЮА" було зареєстроване 13.04.2022 року та має в назві схожу назву у складі якої наявне слово "ТРОДАТ" яке вказує на відношення до австрійської компанії TRODAT, яка є найбільшим в світі виробником автоматичної штемпельної продукції, та на те, що ТОВ "Тродат ЮА" взяла на себе функції офіційного представника компанії TRODAT в Україні.

ТОВ "ТРОДАТ ЮА" має ті ж самі види економічної діяльності, що і ТОВ "Тродат-Україна", оскільки продовжує вести ту ж саму господарську діяльність.

При цьому позивач стверджує, що:

- ОСОБА_1 засуджує військову агресію РФ щодо України;

- після початку військового стану зупинив господарську діяльність ТОВ "Тродат-Україна";

- ОСОБА_1 припинив будь-які стосунки з співзасновником ТОВ "Тродат-Україна" ОСОБА_2 , громадянином РФ;

- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення ним повноважень директора ТОВ "Тродат-Україна", який було задоволено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/13236/22;

- має бажання вийти зі складу учасників ТОВ "Тродат-Україна", проте чинне законодавство України не дозволяє йому цього зробити. ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ "Тродат-Україна" з часткою 50 % статутного капіталу, іншим учасником з часткою 50% є громадянин РФ - ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.

Тобто, для виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Тродат-Україна", останньому потрібна нотаріальна згода іншого учасника - ОСОБА_2 , громадянина РФ, що на даний час неможливо.

ТОВ "Тродат ЮА" створене відповідно до законодавства України, діяльність Товариства абсолютно прозора, повністю відповідає положенням законодавчих актів, не передбачає будь-яких розрахунків з державою агресором, господарську діяльність здійснює виключно на території України, своєчасно та в повному обсязі сплачує податки в бюджет, нараховує заробітну плату працівникам та здійснює відповідні відрахування із заробітної плати.

За весь час існування, з квітня 2022 року до теперішнього часу, позивач здійснює розрахунки з бюджетом та контрагентами через поточні рахунки, відкриті в АТ "Укрсиббанк" та в АТ "Комінбанк", і у цих банків, податкової та інших контролюючих і правоохоронних органів немає жодних зауважень до господарської діяльності ТОВ "Тродат ЮА".

Позивач вказує, що безпосередньо ОСОБА_1 як фізична особа та як фізична особа - підприємець є клієнтом відповідача, має відкриті рахунки в Банку, активно їх використовує, користується перевагами VIP-клієнта та має найелітнішу картку банку "WORLD ELIT" по якій проводяться сотні тисяч гривень особистих коштів ОСОБА_1 тільки за 10 місяців 2023 року, і у відповідача відсутні зауваження до ОСОБА_1 та до його діяльності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" Банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або неподання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Пунктом 3 Розділу І Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 №584, встановлено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Пунктом 34 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" належна перевірка - заходи, що включають:

- ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);

- встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності);

- встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;

- проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями);

- забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Відповідно до п. 3.4 Політики АТ КБ "ПриватБанк" з питань ПВК/ФТ Банк залишає за собою право з урахуванням ризик-орієнтованого підходу відмовити клієнту (особі) у встановленні/підтриманні ділових відносин, проведенні фінансової операцій, якщо така фінансова операція або діяльність клієнта та/або контрагента клієнта підвищує ризик Банку бути використаним з протиправною метою, має індикатори підозрілості, визначені Банком, або не супроводжуються даними, визначеними законодавством у сфері ПВК/ФТ.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Відповідно до частини 4 цієї ж статті при визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

За частиною 5 статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин), зокрема стосовно таких клієнтів:

клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава (юрисдикція), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення. Перелік держав (юрисдикцій), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, формується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України на основі висновків міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті спеціально уповноваженого органу;

клієнтів, включених до переліку осіб, клієнтів, які є представниками осіб, включених до переліку осіб, клієнтів, якими прямо або опосередковано володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб;

іноземних фінансових установ (крім фінансових установ, зареєстрованих у державах - членах Європейського Союзу, державах - членах Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), крім держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України"), з якими встановлюються кореспондентські відносини;

іноземних публічних діячів, членів їх сімей та осіб, пов`язаних з такими політично значущими особами, а також клієнтів, кінцевими бенефеціарними власниками яких є зазначені особи;

клієнтів, стосовно яких (кінцевих бенефіціарних власників яких) застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції";

клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (частина 6 статті 7 вказаного Закону).

При цьому матеріалами справи не підтверджується наявність передбачених законом ознак для встановлення Банком високого ризику ділових відносин щодо позивача.

Фактично підставою для відмови від підтримання ділових відносин/відмови в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунків позивача стало ненадання ним опису бізнес-історії кінцевого бенефіціарного власника із зазначенням інформації щодо досвіду роботи та посиланнями на відкриті джерела.

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що ТОВ "Тродат-Україна", ідентифікаційний код 30652855, створене 24.02.2000 за законодавством України, його засновниками є ОСОБА_1 , громадянин України, та ОСОБА_2 , громадянин РФ, директор - ОСОБА_1 .

Це товариство було офіційним представником в Україні компанії TRODAT, виробника штемпельної продукції, та з 24.02.2022 зупинило свою діяльність в Україні.

У подальшому, 13.04.2022, було зареєстровано ТОВ "Тродат ЮА", директором та єдиним засновником якого є ОСОБА_1 , який на час звернення до Банку був також директором та співзасновником ТОВ "Тродат-Україна". При цьому позивач здійснює таку ж діяльність, що і ТОВ "Тродат-Україна".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Банк при проведенні первинного фінансового моніторингу обґрунтовано встановив високий ризик ділових відносин щодо позивача, що, у свою чергу, є належною достатньою підставою для відмови у відкриття рахунку та укладенні відповідних правочинів з Товариством.

Доводи позивача про те, що "- ОСОБА_1 засуджує військову агресію РФ щодо України;

- після початку військового стану зупинив господарську діяльність ТОВ "Тродат-Україна";

- ОСОБА_1 припинив будь-які стосунки з співзасновником ТОВ "Тродат-Україна" ОСОБА_2 , громадянином РФ;

- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення ним повноважень директора ТОВ "Тродат-Україна", який було задоволено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 у справі № 910/13236/22;

- має бажання вийти зі складу учасників ТОВ "Тродат-Україна", проте чинне законодавство України не дозволяє йому цього зробити. ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ "Тродат-Україна" з часткою 50 % статутного капіталу, іншим учасником з часткою 50% є громадянин РФ - ОСОБА_2 ", не спростовують висновків Банку про наявність обґрунтованих підстав для встановлення Товариству неприйнятно високого ризику, що є підставою для відмови у встановлені ділових відносин з позивачем.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача на відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру ОСОБА_1 вийти зі складу учасників ТОВ "Тродат-Україна", зокрема, шляхом скликання загальних зборів учасників цього товариства за його ініціативою, звернення до суду з відповідними вимогами тощо.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні є необґрунтованими, недоведеними та спростованими відповідачем належним чином у встановленому законом порядку, а відтак не можуть бути задоволені судом.

Інші доводи і твердження сторін судом не наводяться як такі, що не змінюють встановлених обставин і не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.02.2024.

Суддя Т.М. Ващенко