Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/16717/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/16717/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія"

про стягнення заборгованості в розмірі 610 276,77 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» про стягнення заборгованості в розмірі 610 276,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 36010851/2020-0001 від 20.03.2020 в частині внесення платежів та зборів, нарахованих залізницею при затримці вагонів №№ 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 977228183, 97254502, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 610 276,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

16.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

04.12.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позивач не довів, що затримка вантажу сталась з вини відповідача та з причин, які не залежать від позивача, з урахуванням протоколів контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю, на підставі яких було складено Акти № 305, № 299 та № 276/2022, в зв`язку з чим відсутні підстави для передбачені п. 3.4 Договору для стягнення з відповідача витрат за користування вагонами під час їх затримки, а також витрат на маневрені роботи, додаткові збори та інші платежі, заявлені позивачем. Також, відповідач зазначає, що позивач не виконав свої договірні зобов`язання щодо повідомлення одержувача вантажу (відповідача) про затримку вагоні у спосіб передбачений п. 8.2, п. 8.3 Договору, в зв`язку з чим, з урахуванням ст. 42 Статуту залізниць України, позивач не вправі вимагати від відповідача плати за користування вагонами, плати за зберігання вантажу, маневрової роботи та інших платежів. Крім того відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

08.12.2023 представником позивача подано відповідь на відзив

18.12.2023 представником відповідача подано письмові пояснення.

22.12.2023 представником позивача подано письмові пояснення.

03.01.2024 представником відповідача подано письмові пояснення.

12.01.2024 представником позивача подано письмові пояснення.

16.01.2024 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

22.01.2024 представником відповідача подано письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі залишено без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір), як публічну пропозицію для укладення договору.

20.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (надалі - замовник) подало Акціонерному товариству "Українська залізниця" Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36010851/2020-001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору, тут і надалі в редакції, чинній станом на дату, в яку виникнули спірні правовідносини).

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 Договору).

Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 Договору).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 Договору).

Перевізник за результатами розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:

- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;

- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 Договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 Договору).

Згідно п.п. 2.1.1 та 2.1.2 Договору замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (надалі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. До початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до планів перевезень, а для власних вагонів перевізника - за три доби до дати навантаження.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.

За умовам п. 2.1.7 Договору замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника. У строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше наступного календарного дня від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов?язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ 46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше одного календарного дня від такої його вимоги (п. 2.1.9 Договору).

У пунктах 2.3.1 та 2.3.2 Договору визначено, що перевізник зобов`язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (замовлення на перевезення). Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору та збірнику тарифів.

Згідно п. 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Відповідно до п. 3.4.1 Договору розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2 Договору.

Пунктом 3.4.2 Договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:

Пвик = (Спл / 24) Ч tгод Ч kм, де:

Пвик. - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;

Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору;

24 - кількість годин у добі;

tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів.

kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.

Згідно п. 3.4.2 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (п. 3.4.4 Договору).

За умовами п. 7.3 Договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).

21.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" було надано позивачу до перевезення зі станції відправлення Рудня-Почаївська до станції призначення - Грубешів ПКП вантаж - насіння рапсу за залізничною накладною №35821453 у вагонах №№ 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 97228183, 97254502.

Згідно наявних в матеріалах справи передаточних відомостей вказані вагони направлені на станцію Грубешів Польської залізниці - передавальну станцію приймаючого перевізника.

Проте вказані вагони не прийняті Польською залізницею, повернуті на станцію Ізов по причині "порушення гігієни харчових продуктів", що підтверджується протоколами/актами не прийому № 2276/2022 від 26.10.2022, № 299 від 20.11.2022 та № 305 від 28.11.2022.

28.10.2022, 25.11.2022 та 29.11.2023 працівниками станції Ізов (Україна) були складені акти загальної форми по причині: заборони на ввіз вантажу (порушення гігієни харчових продуктів): № 3670, № 4025 та № 4082 на вагони №№ 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 97228183, 97254502.

04.11.2022, 26.11.2022 та 16.12.2022 працівниками станції Ізов (Україна) були складені акти загальної форми: № 3764, № 4043 та № 4259 в зв`язку із необхідністю стягнення додатково з ТОВ "Українська торгівельно-логістична компанія" провізних платежів за провіз вагонів №№ 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 97228183, 97254502 від кордону до ст. Ізов - за 9 км.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що за затримку вагонів №№ 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 97228183, 97254502 відповідачу були нараховано: плату за користування вагонами; збір за зберігання вантажів у вагонах, який виник через затримку вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; маневрову робота, пов`язану з затримкою вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; збір за надання відправником інформації про затримку вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; тариф за перевезення вантажу від Держкордону до ст. Ізов (9 км) та від ст. Ізова до Держкордону (9 км); послуги пов`язані з прибуттям і здачею за кордон експертних вантажів через станції Львівської залізниці (105 код); послуги пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці (106 код); покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом експортних і імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи і станцію (107 код) у загальній сумі платежів та зборів 610 276,77 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

У відповідності до статті 3 дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За залізничною накладною № 35821453 позивачем було взято на себе зобов`язання перед відповідачем з перевезення зі станції відправлення Рудня-Почаївська УЗ до станції призначення - Грубешів ПКП вантажу - насіння рапсу у вагонах №№ 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 97228183, 97254502. За надання даних послуг перевезення позивачем було нараховано відповідачу провізну плату та інші платежі (згідно із тарифами залізниці).

Проте, дані вагони не були прийняті Польською залізницею, у зв`язку з чим були повернуті на станцію Ізов Української залізниці, тому Акціонерне товариство "Українська залізниця" стверджує про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" обов`язку сплатити додатково донараховані платежі та збори по вагонам №№ 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 97228183, 97254502.

Оскільки за залізничною накладною № 35821453 здійснювалося міжнародне перевезення, то такі правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (надалі - Угода).

Згідно параграфу 1 статті 32 Угоди перевізнику мають бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами та викликані причинами, які не залежать від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами.

В розумінні Угоди (ст. 2) договірним перевізником є перевізник, який уклав з відправником договір перевезення відповідно до цієї Угоди, а перевізником - договірний перевізник та всі наступні перевізники, що беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі по водному ділянці колії в міжнародному залізнично-поромному сполученні;

Тобто в розумінні Угоди перевізником є як Акціонерне товариство "Українська залізниця", так і Компанія PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.

Як на підставу понесення додаткових витрат, пов`язаних з затримкою вагонів з вини вантажовласника, позивач посилається на акти загальної форми ГУ-23 № 3670 від 28.10.2022, № 4025 від 25.11.2022, № 4082 від 29.11.2023, № 3764 від 04.11.2022, № 4043 від 26.11.2022, № 4259 від 16.12.2022, які ним же і складені, та акт Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o. № 276/2022 від 26.10.2022, № 299 від 20.11.2022 та № 305 від 28.11.2022.

Однак, належним доказом, який підтверджує причини відмови в пропуску вагонів через кордон є саме рішення польського державного органу, оскільки саме такий державний орган компетентний встановити заборону на перетин вагонами кордону.

Із змісту протоколів контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю №PGKS-HP.671.638.2022 від 26.10.2022, №PGKS-HP.671.754.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.756.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.757.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.797.2022 від 28.11.2022, №PGKS-HP.671.800.2022 від 28.11.2022, складених державним прикордонним санітарним інспектором у Гребенному вбачається:

1) що мала місце перевірка документації, а саме: фітосанітарних сертифікатів, заяви імпортера, інвойсу, протоколів токсикологічних та ГМО тестів, заводських сертифікатів якості товару, товарно-транспортної накладної, протоколу зважування вантажу на станції Грубешів ШСЛ.

Відомостей про наявність зауважень до документації чи її невідповідність протоколи не містять.

2) здійснювалась оцінка умов транспортування, за наслідками якої було зазначено: вагони в основному, герметичні, негерметичні ділянки заповнені можнатжною піною, закриті, деякі з фізичними пошкодженнями, відсутнє належне маркування, виявлено спроби зафарбувати написи «цемент» - написи просвічуються крізь фарбу, внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом. Залишки цементу, що осипаються з внутрішньої поверхні, забруднюють насіння ріпаку.

3) огляд та оцінка санітарної безпеки не проводились.

З огляду на наведене, відображення Акціонерним товариством "Українська залізниця" в акті загальної форми ГУ-23 № 3670 від 28.10.2022 причин не пропуску вагонів - порушення положення про гігієну харчових продуктів не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки із документу державного прикордонного санітарного інспектора цього не вбачається.

Для визначення особи відповідальної за витрати у зв`язку із забороною державного органу на переміщення вагонів суд оцінює вказані в Протоколах контролю підстави.

Відповідно до параграфа 6 статті 30 Угоди у разі виникнення перешкод до перевезення вантажу з причин, що не залежать від перевізника, було змінено шлях прямування вантажу, провізні платежі обчислюються за перевезення зміненим шляхом слідування.

Згідно параграфу 1 статті 32 Угоди перевізнику мають бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами та викликані причинами, які не залежать від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами.

Із аналізу наведених приписів Угоди у замовника (вантажовідправника) виникає обов`язок оплатити всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами, лише у разі якщо такі витрати виникли не з залежних від перевізника (в розумінні Угоди - як договірного перевізника, так і всіх наступних перевізників, що беруть участь у перевезенні вантажу) причин.

У пункті 3.4 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Як вбачається із Протоколів контролю №PGKS-HP.671.638.2022 від 26.10.2022, №PGKS-HP.671.754.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.756.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.757.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.797.2022 від 28.11.2022, №PGKS-HP.671.800.2022 від 28.11.2022 причинами не прийняття вагонів є те, що вагони в основному, герметичні, негерметичні ділянки заповнені можнатжною піною, закриті, деякі з фізичними пошкодженнями, відсутнє належне маркування, виявлено спроби зафарбувати написи «цемент» - написи просвічуються крізь фарбу, внутрішні та зовнішні поверхні люків і вагонів сильно забруднені цементом. Залишки цементу, що осипаються з внутрішньої поверхні, забруднюють насіння ріпаку.

Умови користування вагонами як транспортними засобами при здійсненні перевезень вантажів у міжнародному залізничному сполученні визначені Договором користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні (надалі - Договір КВВ).

Відповідно до Розділу ІІ параграфу 3 п. 3.1. Договору КВВ власник вагону (в даному випадку - позивач) повинен забезпечувати відповідність технічного стану своїх вагонів вимогам Додатка1 до Договору КВВ, а також зобов`язаний здійснити дії направлені на проведення правильного маркування вагонів з тим, щоб здійснювати міжнародну доставку вантажів.

Технічні вимоги, які пред`являються до вагонів (Додаток 1 до Договору КВВ) передбачають вимоги щодо технічного стану вагонів (ст. 2 - 11 Додатка 1 до Договору КВВ), їх маркування (ст. 12 Додатка 1 до Договору КВВ).

У відповідності до п. 8 Правил перевезення вантажів навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542 (які були чинними станом на дату виникнення спірних правовідносин), залізниця зобов`язана надавати для завантаження контейнери справні, придатні для перевезення, очищені від залишків вантажу і сміття. Придатність контейнера в комерційному відношенні для перевезення вантажу визначається відправником. У разі наявності в контейнері будь-яких несправностей, що можуть негативно впливати на схоронність вантажу, відправник повинен відмовитися від його використання. Очищення контейнерів після вивантаження з них вантажів здійснюється одержувачами. Залізниця не приймає неочищені після вивантаження контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення контейнерів, а з одержувача стягується плата за користування контейнерами за весь час їх перебування під вивантаженням і очищенням. За необхідності додаткова підготовка контейнерів для вантажів, що потребують особливих умов перевезення та зберігання, може здійснюватися залізницею за рахунок відправника на підставі окремого договору.

У пункті 31 Статуту залізниць України вказано, що залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до п. 4.6 параграфа 4 Договору КВВ залізнична компанія, що приймає, має право відмовити в прийом і вагона:

- якщо технічний стан вагона відповідає вимогам Додатка 1 до Договору КВВ, крім випадків, прямо передбачених цими Правилами;

- якщо залізнична компанія, що здає, не виконала інших приписів цих Правил щодо даного вагона;

- якщо національний компетентний орган заборонив приймання цих вагонів;

- якщо вантаж, занурений у вагон, не приймається у випадках, обумовлених в угоді про передачу вантажів між перевізниками або на підставі положень пункту 10.24 СІ до Угоди (заборона на ввіз вантажу).

Пункт 4.7 параграфом 4 Договору КВВ передбачено, що у разі неприйняття вагона залізнична компанія, яка відмовила у прийомі, складає акт згідно з Додатком 4 до Договору КВВ із зазначенням причини неприйняття вагона.

В Актах недопуску вагонів № 276/2022 від 26.10.2022, № 299 від 20.11.2022 та № 305 від 28.11.2022.в розділі "причини не прийомки вагонів" вказано протоколи контролю товарів, що підлягають прикордонному контролю №PGKS-HP.671.638.2022 від 26.10.2022, №PGKS-HP.671.754.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.756.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.757.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.797.2022 від 28.11.2022, №PGKS-HP.671.800.2022 від 28.11.2022.

Отже, Польською залізницею вказано причинами не прийняття спірних вагонів підстави, які залежать від дій/бездіяльності позивача, як власника вагонів та договірного перевізника. Суд не вдається до оцінки достовірності/правдивості зазначених у Протоколах контролю №PGKS-HP.671.638.2022 від 26.10.2022, №PGKS-HP.671.754.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.756.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.757.2022 від 20.11.2022, №PGKS-HP.671.797.2022 від 28.11.2022, №PGKS-HP.671.800.2022 від 28.11.2022 підстав неприйняття вагонів, оскільки це не входить до предмету даного спору.

Відтак, спірні вагони були повернуті Польською стороною та позивачем було пронесено додаткові витрати через причини, які залежали від перевізника (про що вказано у документах Польської сторони), а тому ні приписи Угоди, ні положення Договору не покладають на відповідача обов`язку відшкодувати перевізнику всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами, оскільки настання відповідного обов`язку у замовника обумовлене тим, що понесення таких витрат (зміна маршруту, затримка вагонів тощо) не повинне бути викликане причинами, які не залежать від перевізника.

Суд враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком №6 до Правил користування.

Проте даний правовий висновок стосувався правовідносин із залізничного перевезення вантажу в межах України (тобто в межах такого перевезення перевізником завжди є Українська залізниця), тому складений залізницею акт загальної форми ГУ-23 фактично являється єдиним можливим способом фіксації певних обставин. Натомість в межах справи №910/16717/23 має місце міжнародне перевезення залізничним транспортом, яке врегулюване не лише національним законодавством, а й міжнародним, та в межах такого перевезення може бути два і більше перевізників (договірний перевізник та всі послідуючі перевізники, які також можуть складати акти для фіксування певних обставин), тому суд вважає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, не є релевантним правовідносинам в межах справи №910/16717/23 та не застосовує його.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 610 276,77 грн. є необґрунтованими та відповідно не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 05.02.2024

Суддя О.А. Грєхова