Рішення

від 24.01.2024 по справі 921/725/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/725/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 )

до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова 3", вул. Корольова, буд. 3, кв. 108, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область

про зобов`язання вчинити дії

За участі представників

позивача: Буряка В. М.

відповідача: не прибув

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

26.10.2023 ОСОБА_1 , далі - позивач, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова 3", далі відповідач, про визнання ОСОБА_1 членом ОК "ЖБК "Корольова 3" та внесення ним пайового внеску в повному обсязі для подальшої державної реєстрації прав на нерухоме майно (квартиру) та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відмову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова 3" у наданні документів для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 26.10.2023 головуючим суддею для розгляду справи №921/725/23 визначено суддю Гирилу І. М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2023 зазначену вище позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до заяви б/н від 08.11.2023 (вх. № 9015) позивачем усунуто визначені в ухвалі від 31.10.2023 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/725/23; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/725/23 підготовче засідання на 09:05 год. 06.12.2023; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті спору чи з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, зважаючи на відсутність у суду інформації щодо отримання відповідачем ухвали по відкриття провадження у даній справі, підготовче засідання було відкладено на 10:30 год. 20.12.2023. Позивача про судове засідання 20.12.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача ухвалою від 06.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2023, у зв`язку із технічним збоєм під час фіксування підготовчого засідання у справі № 921/725/23, останнє було відкладено на 09:30 год. 03.01.2024.

У підготовчому засіданні 03.01.2024, яке відбулось за участі позивача, враховуючи закінчення визначених процесуальним законодавством строків підготовчого провадження, відсутність у позивача будь-яких заяв чи клопотань, які сторона може заявити на стадії підготовчого провадження, його позицію про виконання завдань підготовчого провадження, суд закрив підготовче провадження та призначив справу №921/725/23 до судового розгляду по суті на 10:00 год. 24.01.2024, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Позивача про судове засідання 24.01.2024 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача ухвалою від 03.01.2024 та телефонограмою від 19.01.2024 (в матеріалах справи).

В судове засідання 24.01.2024 відповідач явки свого уповноваженого представника не забезпечив, причин неприбуття не повідомив. Станом на день провадження даного судового засідання у суду відсутня інформацію про отримання відповідачем ухвали від 03.01.2024.

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі надіслані судом за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Корольова, буд. 3, кв. 108, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область.

Однак, ухвала від 13.11.2023 про відкриття провадження у даній справі повернута підприємством зв`язку із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", ухвала від 06.12.2023 про відкладення розгляду справи повернута підприємством зв`язку із відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

19.01.2024 судом отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходженням Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова 3" є саме адреса, на яку і направляв суд усі процесуальні документи. Окрім того, враховуючи наявну у зазначеному Витягу інформацію (номер телефону) для здійснення зв`язку із юридичною особою, судом надано відповідну телефонограму за №921/725/23/33/2024 від 19.01.2024 (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами (далі Закон № 755-IV), Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).

П. 10 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

У постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 Верховний Суд вказав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Ст. 42 ГПК України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод" при розгляді даної справи, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За даних обставин, беручи до уваги вжиття судом усіх можливих передбачених законом заходів та створення належних умов з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, надання йому можливості підготуватись до розгляду справи, надати заяви по суті справи та докази в обґрунтування своєї позиції, зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою не затягування строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути спір в даному судовому засідання, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 24.01.2024, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово позивача, з`ясував обставини справи та здійснив перевірку їх доказами, перейшов до судових дебатів, заслухав заключне слово присутнього учасника справи та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

05.11.2007 між ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", як Стороною 1, та ОСОБА_1 , як Стороною 2, укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого Сторона 1 приймає Сторону 2 у пайове будівництво на двохкімнатну квартиру №96, поверх дев`ятий, проектною площею 68, 23 кв. м, за адресою: м. Тернопіль, вул. Корольова, 3. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію 2009 рік.

П. 1.2 Договору сторони визначили, що попередня базова вартість квартири становить двісті сорок тисяч двісті тридцять вісім гривень. Остаточна ціна будівництва визначається після його закінчення шляхом розрахунку проектною та фактичною (за даними БТІ) загальною площею квартири.

Поряд із цим, у п. 2.1 Договору сторони вказали, що при його складанні Сторона 2 внесла суму двісті сорок тисяч твісті тридцять вісім грн, що становить 100% оплати і є фіксованою до кінця будівництва.

Відповідно до п. 2.2 Договору Сторона 1 зобов`язалась, зокрема, до моменту передачі квартири Стороні 2, завершити виконання всіх будівельно-монтажних робіт, включаючи цементну стяжку під підлогу, штукатурку стін (крім стелі), вхідні двері, лічильники, електроенергії, води, газу, вікна, ліфт; після здачі будинку в експлуатацію видати Стороні 2 всі необхідні документи для оформлення права власності на вказану в договорі квартиру.

Факт повної оплати ОСОБА_1 визначеної у Договорі від 05.11.2007 вартості квартири в сумі 240 238 грн, порушення ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" взятих на себе зобов`язань (не здійснення дій по прийняттю в експлуатацію будинку та передачі квартири ОСОБА_1 в обумовлений строк) встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.05.2013 у справі №607/4986/13-ц, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано майнові права на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 , згідно укладеного між ним та ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" Договору від 05.11.2007.

Слід зазначити, що наявна у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація свідчить про те, що вказане рішення суду набрало законної сили 27.05.2013; відмітка про набрання ним законної сили наявна і у долученій до матеріалів справи його копії.

14.01.2010 між ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", як Стороною 1, та ОСОБА_1 , як Стороною 2, укладено Договір про надання послуг, за умовами п. 1.1 якого Сторона 1 зобов`язалась в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі, забезпечити користування мережами водопостачання, водовідведення та енергопостачання об`єкту, який знаходиться за адресою: с. Байківці, вул. Корольова, 3, а Сторона 2 зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, відшкодувати витрати, понесені Стороною 1 за забезпечення водопостачання, водовідведення та енергопостачання.

19.07.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відомості про реєстрацію юридичної особи - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3", вул. Корольова, буд. 3, кв. 108, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область.

20.07.2011 між ПП "Тернопільська фірма "Будівельник", з однієї сторони, та Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3", з другої сторони, укладено Договір, відповідно до п. 1 якого Сторона 1 безоплатно передає, а Сторона 2 приймає у власність матеріали та обладнання, які були використані у процесі будівництва (створення майна) об`єкта незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), вартістю згідно експертної оцінки, за адресою: вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

П. 2 Договору від 20.07.2011 сторони погодили, що Сторона 1 безоплатно передає Стороні 2 технічну та іншу документацію щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Сторони беруть до уваги, що Сторона 1 погодилася на вилучення та переоформлення права користування земельної ділянки по Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, у користування Сторони 2. Сторона 2 бере на себе подальші зобов`язання щодо організації завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області (п. 4-5 Договору від 20.07.2011).

Згідно з п. 6 Договору Сторона 2 є Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3", членами якого є або можуть стати в порядку, визначеному Статутом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3" та чинним законодавством за рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3" за їх бажанням особи, з якими укладено договори щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку за будівельною адресою: вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, згідно зі списком (додається). Членами Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3" можуть стати також інші особи відповідно до Статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3" та чинного законодавства.

Відповідно до п. 7-9 Договору від 20.07.2011 Сторона 1 передає право подальшого будівництва об`єкта незавершеного будівництва по вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області Стороні 2. Сторони зобов`язуються здійснити приймання-передачу матеріалів, обладнання, які були використані у процесі будівництва (створення майна) об`єкта незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку) та документації шляхом підписання актів приймання-передачі до вересня 2011 року, але не пізніше 10 днів з дня підписання цього Договору. Право власності на незавершений об`єкт будівництва по вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області переходить до Сторони 2.

Позивач стверджує, що у квартирі №96 по вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області він проживає з січня 2010 року, - до здачі будинку в експлуатацію. Після передачі будинку Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Корольова-3" він на правах члена кооперативу сплачує всі нараховані внески та вважає себе членом кооперативу (належним чином засвідчені копії виданих ЖБК "Корольова 3" квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату ОСОБА_1 членських внесків у жовтні 2012 року, у лютому 2013 року, у грудні 2014 року, у березні 2015 року, у травні 2016 року, у липні 2017 року, у січні 2018 року, у листопаді 2020 року, у березні 2021 року, у серпні 2022 року та квітні 2023 року та комунальних послуг у вересні 2011 року, у січні 2013 року, у грудні 2014 року, у березні 2015 року в матеріалах справи). Проте відповідач, незважаючи на фактичне закінчення будівництва, введення будинку в експлуатацію, свої зобов`язання щодо фактичної передачі позивачу зазначеної вище квартири включно із необхідними документами для реєстрації права власності на неї відповідно до умов договору з ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" не виконав. На першочергових зборах ОК "ЖБК "Корольова-3" позивачу відмовив в отриманні статусу члена кооперативу до моменту сплати повної вартості квартири.

25.04.2014 правлінням ОК "ЖБК "Корольова-3" було видано ОСОБА_1 довідку №4 про те, що витрати на добудову та введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_5 , компенсацію за використану електроенергію, воду та вивіз сміття по квартирі АДРЕСА_6 оплачував він.

Позивач зазначає, що з метою реєстрації права власності на квартиру він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати йому усі необхідні документи. Проте його письмові звернення не були прийняті та зареєстровані належним чином, а в усній формі йому повідомляли, що для прийняття рішення, згідно положень статуту, необхідно провести збори. Однак, про дати проведення таких його не інформували.

Вказує, що 26.01.2023 він звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про сплату повної вартості квартири №96 згідно договору з забудовником за адресою: вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області та повний пакет документів для оформлення права власності на вказану вище квартиру. Однак, відповідач дане звернення залишив без відповіді та задоволення. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 21.04.2023 за № 67287557, у зв`язку із поданням позивачем документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, зокрема, без довідки про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, зупинено розгляд його заяви від 19.04.2023. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 01.06.2023 за №67846709, у зв`язку із не усуненням обставин, які слугували підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій.

До матеріалів справи долучено звернення позивача б/н від 28.06.2023 до керівника ОК "ЖБК "Корольова-3", відповідно до якого він просив для державної реєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_7 , надати йому довідку про членство в кооперативі та внесення ним пайового внеску в повному обсязі.

20.07.2023 позивач звернувся до керівника ОК "ЖБК "Корольова-3" із заявою б/н, відповідно до якої просив розглянути його заяву про вступ до членів ОК "ЖБК "Корольова-3" та надіслати йому копію діючого Статуту. До вказаної заяви долучив: заяву про прийняття його в члени ОК "ЖБК "Корольова-3" б/н від 20.07.2023; копії паспорта, ІПН, Договору з ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" про пайове будівництво квартири, квитанції до прибуткового касового ордеру ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" про сплату повної вартості квартири; судового рішення у справі №607/4986/13-ц; довідки № 4 від 25.04.2014.

Долучені до матеріалів справи копії: опису вкладення, фіскальних чеків та накладної АТ "Укрпошта" за №4602703086203 свідчать про те, що заяву від 20.07.2023 та додані до неї документи було надіслано на адресу відповідача 20.07.2023.

Однак, як стверджує позивач, вказані вище відправлення відповідачем не отримані та повернуті на його адресу. Невиконання відповідачем зобов`язань щодо передачі ОСОБА_1 необхідних для оформлення права власності на вказану вище квартиру документів, за твердженням останнього, позбавляє його можливості здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить визнати його членом ОК "ЖБК "Корольова 3" та внесення ним пайового внеску в повному обсязі для подальшої державної реєстрації прав на нерухоме майно (квартиру) та їх обтяжень.

Судом також встановлено, що з аналогічним позовом ОСОБА_1 звертався до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Однак, ухвалою від 13.09.2023 у справі №607/16995/23 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження на підставі ч. 1 ст. 186 ЦПК України та зазначено, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

П. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Ст. 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

Ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з системного аналізу ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 4 ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При цьому позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 3 ст. 45 ГПК).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію" № 1087-IV від 10.07.2003, з наступними змінами (далі Закон № 1087-IV).

За змістом ст. 2 Закону № 1087-IV обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Ст. 6 Закону № 1087-IV визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами (ч. 1-3, 5-6 ст. 7 Закону № 1087-IV).

Ч. 1 ст. 8 Закону № 1087-IV передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно з ст. 10 Закону № 1087-IV членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1087-IV вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів (ч. 3 ст. 12 Закону № 1087-IV).

Ст. 13 Закону № 1087-IV визначено, що членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема: визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ст. 15 Закону № 1087-IV).

Згідно з ст. 16 Закону № 1087-IV виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Ч. 1-2 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно з ст. 77-79 ГПК України Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що Статут ОК "ЖБК "Корольова-3", який відповідно до приписів ст. 8 Закону № 1087-IV є правовим документом, що регулює діяльність відповідача (порядок набуття особою статусу члена кооперативу, розмір та порядок внесення вступного внеску та паю) в матеріалах справи відсутній. З клопотанням про витребування такого (статуту) позивач у передбаченому процесуальним законом порядку до суду не звертався. Наведене позбавляє суд можливості дослідити питання порядку набуття особою статусу члена ОК "ЖБК "Корольова-3".

Поряд із цим, правовий аналіз наведених вище положень Закону № 1087-IV свідчить про те, що членом кооперативу може бути, зокрема, фізична особа, яка внесла вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу. При цьому вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви та рішення Правління Кооперативу про прийняття до Кооперативу, яке підлягає схваленню Загальними зборами членів Кооперативу.

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що питання щодо прийняття/включення особи до членів кооперативу, розмір та порядок внесення вступного внеску та паю належить до внутрішньої діяльності кооперативу. Для вирішення таких питань загальні збори членів кооперативу обирають правління, яке організовує відповідну роботу на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу.

Відповідно до приписів ст. 6 ГК України заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини є одним із загальних принципів господарювання в Україні.

Суд, як орган державної влади, не може підміняти органи управління кооперативу. Чинне законодавство наділяє суд лише можливістю перевірити законність діянь юридичної особи.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних в розумінні ст. 76-79 ГПК України доказів на підтвердження включення/не включення позивача до членів ОК "ЖБК "Корольова-3" чи винесення даного питання на розгляд загальних зборів та наявності відповідного рішення.

Ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Аналогічний перелік способів захисту порушеного права встановлений ст. 16 ЦК України.

З огляду на наведене, вимога позивача про визнання членом кооперативу не відповідає передбаченим законодавством способам захисту порушеного права та не випливає із приписів спеціального Закону, який такі відносини регулює.

Окрім того, суд відзначає, що вимога позивача про визнання внесення ним пайового внеску в повному обсязі для подальшої державної реєстрації прав на нерухоме майно (квартиру) та їх обтяжень, по своїй суті, є вимогою про встановлення юридичного факту, який може встановлюватися лише як елемент оцінки фактичних обставин справи при розгляді господарськими судами спору про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, позаяк до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За даних обставин, зважаючи на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав у задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 членом ОК "ЖБК "Корольова 3" та внесення ним пайового внеску в повному обсязі для подальшої державної реєстрації прав на нерухоме майно (квартиру) та їх обтяжень суд відмовляє.

Разом із тим, суд вважає за доцільне зазначити, що у ч. 2 ст. 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004, з наступними змінами (далі - Закон № 1952-IV), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV ).

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у ст. 16 ЦК України.

У ст. 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений ст. 392 ЦК України, є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку, як ефективного способу захисту порушених прав, підтримується і Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц, від 03.04.2019 у справі № 1609/6643/12, від 15.05.2019 у справі № 522/102/13-ц, від 29.05.2019 у справі № 1609/6645/12, від 26.06.2019 у справі № 761/3428/15-ц.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, беручи до уваги вказані позивачем у позовній заяві доводи про відсутність у нього можливості реалізувати свої правомочності власника, у зв`язку із ненаданням відповідачем документів, необхідних для реєстрації права власності, суд прийшов до висновку, що за умови доведення ОСОБА_1 обставин укладення з ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" договору щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку за будівельною за адресою: вул. Корольова, 3 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області; включення позивача до переліку осіб, з якими ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" уклав договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_5 ; визнання за ОСОБА_1 майнових прав на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_6 , поверх дев`ятий, проектною площею 68, АДРЕСА_8 ; надання доказів введення будинку в експлуатацію, належним та ефективним способом захисту прав позивача є позов про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Зважаючи на те, що суд відмовив у задоволенні позову, понесені позивачем при зверненні до суду зданим позовом судові витрати покладаються на ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст. 73-79, 86, 123, 129, 165, 232-233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.02.2024

Суддя І.М. Гирила