Рішення

від 30.01.2024 по справі 921/797/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2024 року м. Тернопіль Справа № 921/797/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Кос В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства РЕАН, с.Лопушне Кременецького (колишній Лановецький район) району Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Вікторія Агро, м.Тернопіль

про стягнення 447969,00грн,

за участю представників:

позивача: Шкварок Т.Р., адвокат, ордер серії ВО №1064924 від 27.11.2023;

відповідача: Кметик В.Я., адвокат, ордер серії ВО № 1068347 від 16.01.2024.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Приватне сільськогосподарське підприємство «РЕАН», с.Лопушне Кременецького (колишній Лановецький район) району Тернопільської області звернулося 28.11.2023 (згідно з відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв`язку "Тернопіль-6" оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті поштового відправлення №4600603269707) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро», м.Тернопіль, про стягнення 250000,82грн основного боргу, 89954,10грн інфляційних нарахувань, 18308,28грн - 3% річних та 109705,80грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №17/05/2021-5 від 17.05.2021 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар пшеницю.

15.01.2024 позивачем подано заяву без номера від 15.01.2024 (вх.№383) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, у зв`язку з здійсненням відповідачем часткової оплати товару на суму 20000,00грн на підставі платіжної інструкції №382 від 26.12.2023, просив зменшити розмір позовних вимог в частині суми основного боргу.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2024 позовні вимоги в частині суми основного боргу (230000,82грн) визнав. Позов в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних заперечив, оскільки вважає, що позивачем невірно визначено період їх нарахування (на думку відповідача, днем прострочки оплати є 17.07.2021, оскільки податкову накладну №15 від 09.06.2021 (господарська операція на суму 260829,05грн з ПДВ по видатковій накладній №12 від 09.06.2021) позивачем зареєстровано 15.07.2021, тому вірним застосуванням для обрахунку санкцій є період з 17.07.2021). Позов в частині нарахування пені заперечив, зазначивши, що неустойку нараховано позивачем без врахування шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України; позивачем пропущено позовну давність на звернення до відповідача з цією вимогою. Аналогічні доводи наведено відповідачем у відзиві на позов №382/4 від 29.01.2024, що поданий 30.01.2024 (вх.№854).

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з призначенням судового засідання на 26.12.2023, в якому, оголошувалася перерва до 16.01.2024, а згодом, з урахуванням клопотання представника відповідача №369/3 від 16.01.2024 (вх.№439 від 16.01.2024), судове засідання відкладалося до 30.01.2024.

Ухвалою суду від 16.01.2023 прийнято до розгляду заяву позивача без номера від 15.01.2024 (вх.№383 від 15.01.2024) про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 30.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

17.05.2021 між Приватним сільськогосподарським підприємством «РЕАН» як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ АГРО» як Покупцем укладено договір поставки №17/05/2021-5 (далі - договір), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором Постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність Покупця зернові та олійні культури (далі - товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар у строки і на умовах, що передбачені цим договором та специфікаціями, що є додатками до договору та його невід`ємними частинами; якість, термін поставки, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість та вартість товару узгоджуються сторонами договору та зазначаються у специфікаціях (п.1.1, 1.2, 5.1, 5.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість однієї тонни товару на кожну конкретну партію товару вказується в специфікаціях чи видаткових накладних; з моменту досягнення усіх домовленостей стосовно вартості товару, вона не може змінюватися у бік збільшення. Точна вартість кожної партії товару визначається у видатковій накладній по факту кожної поставки (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору оплата товару проводиться в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника. Можлива часткова або повна попередня оплата товару. У специфікаціях сторони можуть погодити інший порядок розрахунків.

Згідно з п.3.4 договору моментом оплати товару є дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Загальна ціна товару за договором становить загальну вартість товару, яка зазначається у видаткових накладних, згідно яких зроблена поставка товару протягом строку дії договору (п.3.5 договору).

У п.3.6 договору визначено, що Покупець по факту поставки кожної партії сплачує 86% від вартості товару, яка зазначена у видатковій накладній, а решту 14% - протягом двох банківських днів з моменту здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної на поставлений товар у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни, що не містить помилок та дає код товару за УКТЗЕД.

У разі зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН Постачальнику, Покупець вправі притримати оплату за товар (партію товару) у розмірі 14% від вартості товару (партії товару) до поновлення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

У разі поновлення реєстрації податкових накладних Постачальнику, оплату залишку 14% від вартості товару Покупець гарантує на протязі двох банківських днів після повідомлення Постачальника.

Відповідно до п.4.1 договору Постачальник зобов`язується здійснити поставку кожної партії товару на умовах, що передбачені у відповідній специфікації. Датою поставки товару та перехід права власності відбувається в момент його передачі, що оформлюється видатковою накладною та іншими супроводжуючими документами.

Постачальник зобов`язаний передати Покупцю наступні документи: накладну; договір, специфікацію, сертифікат якості та інші документи на вимогу Покупця (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.6 договору, за згодою сторін, товар за цим договором, що визначений у специфікації, може передаватися частинами в межах такої специфікації, але не пізніше відповідного терміну, що зазначений в специфікації.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.6.4 договору у випадку порушення Покупцем строків оплати партії товару (її частини), Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої партії товару (її частини) за кожен день прострочення.

Договір набрав чинності з дати його підписання 17.05.2021 та діяв до 31.12.2021 (в договорі допущено очевидну описку та помилково зазначено до 31.12.2020, що є неможливим з огляду на дату укладення договору).

17.05.2021 сторонами підписано Специфікацію №1 (додаток №1 до договору) щодо поставки пшениці озимої врожаю 2020 року, загальною вартістю 740000,00грн (з ПДВ) з терміном поставки до 31.05.2021 (п.1, 2 Специфікації №1).

Відповідно до п.3 Специфікації №1 доставка товару здійснюється транспортом Покупця на умовах поставки - FCA Франко перевізник (назва місця завантаження - Тернопільська область, Лановецький район, село Лопушне), в редакції Інкотермс 2010 (lncoterms 2010).

Згідно п.5 Специфікації (додаток №1 до договору) оплата товару проводиться в українських гривнях шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника на десятий банківський день з моменту завантаження.

24.05.2021 сторонами підписано Специфікацію №2 (додаток №2 до договору) на поставку пшениці озимої врожаю 2020 року, загальною вартістю 2920000,00грн (з ПДВ) з терміном поставки до 05.06.2021 (п.1, 2 Специфікації).

Відповідно до п.3 Специфікації №2, доставка товару здійснюється транспортом Покупця на умовах поставки - FCA Франко перевізник (назва місця завантаження - Тернопільська область, Лановецький район, село Лопушне), в редакції Інкотермс 2010 (lncoterms 2010).

Пунктом 5 Специфікації №2 встановлено строк оплати товару до 15.06.2021.

На виконання взятих на себе договірних зобов`язань в період з 18.05.2021 по 19.06.2021 ПСП «РЕАН» передано, а ТОВ «КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ АГРО» прийнято товар на підставі видаткової накладної №05 від 18.05.2021 на суму 283346,09грн, видаткової накладної №06 від 18.05.2021 на суму 263514,08грн, видаткової накладної №07 від 18.05.2021 року на суму 279646,08грн, видаткової накладної №11 від 31.05.2021 на суму 552829,10грн, видаткової накладної №01 від 01.06.2021 на суму 265428,05грн, видаткової накладної №02 від 02.06.2021 на суму 249441,05грн, видаткової накладної №03 від 02.06.2021 на суму 285065.06грн, №04 від 03.06.2021 на суму 258639,05грн, видаткової накладної №05 від 04.06.2021 на суму 263165,05грн, видаткової накладної №06 від 04.06.2021 на суму 266815,05грн, №07 від 04.06.2021 на суму 289664,06грн, №08 від 07.06.2021 на суму 266158,05грн, видаткової накладної №12 від 09.06.2021 на суму 260829,05грн; всього на суму 3784539,82грн.

Видаткові накладні підписано обома сторонами та скріплено печатками юридичних осіб.

Позивачем 15.07.2021 зареєстровано в ЄДРПН податкову накладну №15 від 09.06.2021, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної.

Також поставка пшениці згідно видаткової накладної №12 від 09.06.2021 здійснювалася автомобілем ДАФ НОМЕР_1 з причепом ВК23-10ХТ, водій ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортною накладною №50 від 09.06.2021, пункт навантаження с.Лопушне Лановецького району Тернопільської області, пункт розвантаження с.Суходоли Бродівського району Львівської області.

Як вказує позивач і це підтверджується відповідачем, останній в повній мірі не розрахувався за переданий у власність товар, а здійснив лише часткову оплату на суму 3534539,00грн, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви до суду (28.11.2023) допустив заборгованість в розмірі 250000,82грн, зокрема по оплаті за товар, отриманий за останньою видатковою накладною №12 від 09.06.2021 на суму 260829,05грн.

Позивач звернувся з позовом про примусове стягнення з відповідача суми основного боргу, нарахувавши за період з 16.06.2021 по 23.11.2023 до стягнення 89954,10грн інфляційних втрат, 18308,28грн - 3% річних та 109705,80грн пені.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем після пред`явлення позову до господарського суду та відкриття провадження у справі, на підставі платіжної інструкції №382 від 26.12.2023 перераховано грошові кошти в сумі 20000,00грн на розрахунковий рахунок позивача як оплату за отриманий згідно договору товар. У зв`язку з цим, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої суми основного боргу.

Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.

Матеріали справи свідчать, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем як Покупцем умов договору, в частині проведення оплати отриманого ним у власність товару згідно договору поставки №17/05/2021-5 від 17.05.2021.

Умови договору, права та обов`язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Сторони у справі досягли всіх істотних умов відносно даного правочину, а тому відповідно до вимог ст.ст.638, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 180, 265 Господарського кодексу України такий правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст.173, 174, 175 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України.

Матеріали справи, а саме наявні у справі первинні документи, котрі оформлені належним чином та складені на виконання господарських операцій за договором поставки від 17.01.2021 свідчать про виконання договірного обов`язку Приватним сільськогосподарським підприємством «РЕАН» щодо поставки та передачі відповідачу товару, зокрема за видатковою накладною №12 від 09.06.2021 на загальну суму 260829,05грн. Зазначений у накладній товар по якості, кількості, ціні, асортименті, прийнято Покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ АГРО», без зауважень та будь яких застережень, про що свідчить підпис відповідальної особи про його отримання.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є здійснення оплати вартості товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.3.6 договору сторонами узгоджено, що Покупець по факту поставки кожної партії сплачує 86% від вартості товару, яка зазначена у видатковій накладній, а залишок 14% - протягом двох банківських днів з моменту здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної на поставлений товар у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством, що не містить помилок та дає код товару за УКТЗЕД. У разі зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН Постачальнику, Покупець вправі притримати оплату за товар (партію товару) у розмірі 14% від вартості товару (партії товару) до поновлення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Поставка товару здійснюється з урахуванням погоджених сторонами у Специфікаціях конкретизованих умов в частині зокрема обсягів, вартості товару, які є невід`ємними частинами договору поставки від 17.05.2021 (п.1.2, 2.2 договору).

При цьому сторонами у п.3.3 договору також передбачено можливість погодити у специфікації інший порядок розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару на підставі видаткової накладної №12 від 09.06.2021, по оплаті якого і виникла заборгованість, відбувалася на умовах, що узгоджені в Специфікації №2 до договору, пунктом 5 якої сторонами встановлено строк оплати товару до 15.06.2021.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З`ясовано, що станом на дату розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 230000,82грн по оплаті за товар, отриманий на підставі видаткової накладної №12 від 09.06.2021 (ця обставина представником відповідача підтверджена в судовому засіданні).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки обов`язок відповідача оплатити товар виник з моменту поставки товару і закінчився 15.06.2021, то передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару підлягає застосуванню, починаючи з 16.06.2021, що вбачається з Специфікації №2 до договору. Відтак, з цього приводу заперечення відповідача відхиляються як необґрунтовані, адже Специфікація №2 підписана сторонами після підписання договору, відповідно за згодою сторін, у ній змінено строк оплати товару.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на суму 230000,82грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 230000,82грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 230000,82грн боргу.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченого зобов`язання.

Позивачем у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, заявлено до стягнення 89954,10грн інфляційних втрат, нарахованих з липня 2021 року по жовтень 2023 року включно та 3% річних в розмірі 18308,28грн, нараховані за період з 16.06.2021 до 23.11.2023 на суму основного боргу. Суд, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених 3% річних та інфляційних втрат у заявлений позивачем період на суму простроченого грошового зобов`язання по видатковій накладній №12 від 09.06.2021, дійшов висновку, що їх розрахунок проведено вірно, а тому в цій частині вимоги як правомірні підлягають до задоволення.

Щодо заявлених вимог в частині нарахованої пені в розмірі 109705,80грн, яку нараховано з 16.06.2021 до 23.11.2023 на борг в розмірі 230000,82грн, суд враховує наступне.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони у п.6.4 договору передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені, зокрема, у випадку порушення Покупцем строків оплати партії товару (її частини), Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої партії товару (її частини) за кожен день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В пункті 1 частини 2 вказаної статті передбачено, зокрема, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, суд враховує, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до пункту 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 №928 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 продовжено до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023 (постанова №383 від 25.04.2023).

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що ним здійснено нарахування неустойки за період з 16.06.2021 до 23.11.2023 на суму простроченого боргу - 250000,82грн.

Оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до спливу строку, встановленого ст. 258 ЦК України для звернення з даним позов до суду, суд дійшов висновку, що позивачем подано позов в межах відповідного строку, а тому заява відповідача про застосування позовної давності відхиляється судом.

Відтак, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГК України, пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.7 Прикінцевих положень ГК України, а також заяви-заперечення відповідача щодо строку нарахування пені та строку звернення з позовом з вимогами про стягнення пені, суд вважає обґрунтованими періоди нарахування пені з 16.06.2021 (як вірно визначено позивачем) по 30.06.2023 (дата скасування карантину).

Наведеним вище також спростовуються доводи відповідача щодо порушення позивачем строку нарахування пені понад шість місяців від дати прострочення відповідачем виконання зобов`язання.

Водночас позивачем при здійсненні розрахунку пені неправомірно застосовано розмір подвійної облікової ставку Національного банку України, адже згідно п.6.4 договору сторони погодили сплату пені у випадку порушення Покупцем строків оплати партії товару (її частини) в розмірі облікової ставки НБУ.

Відтак, здійснивши перерахунок пені, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 88877,01грн (розрахунок долучено до справи).

Висновки господарського суду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними, допустимими, достовірними, а також вірогідними і взаємозв`язаними у сукупності доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача частково. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача 230000,82грн боргу, 89954,10 інфляційних нарахувань, 18308,28грн- 3% річних, 88877,01грн пені. В іншій частині вимоги як необґрунтовані та неправомірно нараховані до задоволення не підлягають.

Розподіл судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 7019,56 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі з урахуванням зменшених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 219, 220, 221, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Вікторія Агро, вул.Грушевського М., будинок 23, офіс 313, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 43000742) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства РЕАН (с.Лопушне Кременецького (колишнього Лановецького) району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31092086) 230000(двісті тридцять тисяч)грн 82коп. основного боргу, 89954(вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири)грн 10коп. інфляційних нарахувань, 18308(вісімнадцять тисяч триста вісім)грн 28коп. - 3% річних, 88877 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім)грн 01коп. пені та 6707(шість тисяч сімсот сім)грн 10коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 05.02.2024.

Суддя Н.О. Андрусик