Рішення

від 05.02.2024 по справі 240/13900/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Житомир

справа № 240/13900/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон"звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмовив прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чипропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000171;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що товариство відповідно до контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 придбало добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг. ББ, код УКТЗЄД 31021010 у Литовській Республіці (Литва). Надалі, з метою імпорту товару на територію України подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023 на підставі інформації, наявної в митному органі.

Зазначає, що інформація з бази даних ЄАІС ДФС не є достатнім доказом ціни товару та не може бути єдиною підставою для застосування резервного методу.

Вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач - Житомирська митниця надіслала до суду відзив на позовну заяву від 28.06.2023 (за вх.№44624/23), у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за товар щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами.

Вказує, щоза результатами перевірки встановлено, що: заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є AB "Maxam-Chirchiq"; документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Зазначає, що задекларована сума транспортних витрат у розмірі 57446,62 грн, (еквівалент 734 євро, по курсу Євро НБУ на дату перевезення) не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару.

Наданий до митного оформлення документ: проформа інвойс серія 17 №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності.

Також вказує, що проформа-інвойс серії 17№01-2023/1 від 26.01.2023 підтверджує оплату товару по контракту за 150 тон (620 євро/тонна) у розмірі 93000,00 євро, а не по конкретній партії, що поставляється, як зазначено в ЕМД №231ІА101020004319Ш від 08.02.2023 (розмір 22 тони на сума 13640,00 євро, СМR (товаро-транспортна накладна) ЕUD-180 від 03.02.2023 у розмірі 22 тонн, що є порушенням п.п.6.3, 6.4 Контракту.

Окрім того вказує на некоректний переклад платіжної інструкції №145 від 03.02.2023, де в призначенні платежу зазначено: передоплата за добрива Сечовина (гранули) рахунок СNTR №17-01-2023 від 17.01.2023 POL, LT, POD, UA.

30 червня 2023 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (за вх.№45296/23), у якій просить задовольнити позов в повному обсязі, оскільки митному органу до перевірки надано достатньо доказів достовірності розміру декларування витрат на транспортування товару; ціна товару підтверджена документами, наданими до митного оформлення.

12 липня 2023 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№47907/23), у яких, підтримуючи викладене у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ухвалою суду від 04.08.2023 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, відмовлено.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5ст.250 КАС Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між 17.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрочемпіон» («Покупець») та UAB «Eudara» («Продавець») укладено контракт №17-01-2023, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого, "Продавець" зобов`язується поставити, а "Покупець"прийняти та оплатити товар- добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг ББ, кодУКТ ЗЕД31021010, походження - ЄС (Литва), Узбекистан.

Кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023, складає 500 метричних тон +/- 5% в опціоні "Покупця". Країна призначення- Україна (пункти 1.3, 1.4 контракту).

Згідно з пунктом 3.1 контракту "Продавець" поставляє товар на умовах FCA Литва (Інкотермс 2010).

Контрактна ціна товару на умовах поставки FCA Литва (склад) складає 620 Євро за метричну тону (пункт 5.1 контракту).

Вартість кожної партії товару визначається в проформі-інвойсі (інвойсі) на поставку. У вартість товару включаються всі витрати, які несе "Продавець" до передачі товару "Покупцеві", а також суми податків, мит та інших зборів, що сплачуються при вивезенні з країни "Продавця" (пункт 6.3 контракту).

З метою здійснення митного оформлення товару 07.02.2023 уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 , подано до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - Житомирська митниця, відповідач) митну декларацію №23UA101020004156U6 від 07.02.2023, до якої було додано наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №17-01-2023 від 17.01.2023;

- рахунок-фактура № 13003 від 03.02.2023;

- автотранспортна накладна СМК №ЕТЮ-185 від 03.02.2023;

- довідка про транспортні витрати №3 від 03.02.2023;

- рахунок на оплату транспортних послуг №13 від 03.02.2023;

- договір-заявка №3001-10 від 30.01.2023.

Надалі, відповідачем, відповідно до вимог ч. 3ст. 53 Митного кодексу України, позивачу (декларанту) надіслано повідомленнявід 07.02.2023про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

У відповідь на повідомлення від 07.02.2023, позивач вказав, що з консультацією ознайомлений та додатково надав:

- копію митної декларації країни відправлення;

- банківський платіжний документ;

- проформа інвойс.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA101020/2023/000012/2 та картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/000171.

В розділі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено наступне: "На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, у тому числі тих, виробником яких є АВ "Maxam-Chirchiq".

Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що було фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Додатково надана на вимогу митного органу проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності.

Додатково надане платіжне доручення від 03.02.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт №17-01-2023 від 17.01.2023 без рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а саме (93000,00 євро) є менше ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції.

Відповідно до довідки №4 від 03.02.2023, складеної ФОП ОСОБА_2 транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м.Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 28946,62 грн, що еквівалентно 734 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.05.2022 №416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500.00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документальнопідтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, і що відповідно до ч. 10ст. 58 Митного кодексу Україниє складовою митної вартості.

Відповідно до ч,3ст. 53 Митного кодексу Українине подано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме; 1)виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару);

2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого і визначається;

3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

4) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №UA205050/2023/9736 (23UA205050009736U4) від 31 січня 2023 року"добрива мінеральні або хімічні, азотні: сечовина(карбамід) MOCZNIK 46% NOD, із вмістом 46,3 мас % азоту у перерахунку на сухий безводний продукт, що становить 96304 кг, GOST 2081-2010. Товар в мішках по 1000 кг, всього 208 мішків (біг-бег) вага нетто208000 кг, вага брутто 208416 кг Добриво сільськогосподарського призначення. Торговельна марканемає даних. Виробник "Maxam-Chirchiq", країна виробник (походження) Узбекистан і складає1,74 євро/кг або 0,805 євро/кг з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року".

Узв"язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№UA101020/2023/000171, з тих підстав, що митна деклараціяне може бути оформлена,у зв"язку з тим що декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1 та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним углаві 9 Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаютьсяМитним кодексом України(далі -МК України) та іншими законами України.

Частиною 1статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1статті 248 МК Українимитне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларуванняз моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1статті 257 МК Українивстановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення,центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1статті 4 МК Українимитні органицентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно зістаттею 49 МК Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2статті 51 МК Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Частиною 1статті 52 МК Українивстановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Згідно з частиною 4статті 58 МК Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті,це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2статті 52 МК Українидекларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК Українивизначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунокфактура (інвойс), або рахунокпроформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявностіінші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування,страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 5статті 53 МК Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4статті 54 МК Українивстановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно з частиною 3статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:

Додатково надана на вимогу митного органу проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності.

Додатково надане платіжне доручення №145 від 03.02.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт №17-01-2023від 17.01.2023без рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а саме (93000,00 євро) є менше ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції.

Відповідно до довідки №4 від 03.02.2023 транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м. Кібартай (Литва) до митного переходу "Ягодин" складають 28946,62 грн, що еквівалентно 734 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.05.2022 №416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500.00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документальнопідтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, і що відповідно до ч. 10ст. 58 Митного кодексу Україниє складовою митної вартості.

З огляду на зазначене у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

З метою усунення таких сумнівів позивачу було запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

-рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Також зазначено про можливість подання декларантом або уповноваженою ним особою за власним бажанням додаткових наявних у них документів для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З метою переконання митного органу у достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару, декларант надав копію митної декларації країни відправлення, проформу інвойс серії 17 №01-2023/1 від 26.01.2023, платіжне доручення від 03.02.2023.

Однак, за результатами вивчення поданих позивачем документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу, викладеним у спірному рішенні, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 "Продавець" зобов`язується поставити, а "Покупець" (позивач) прийняти та сплатити за добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг ББ, кодУКТЗЕД31021010, що має назву "товар".

Згідно з пунктом 1.3 даного контракту кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023 складає 500 метричних тон+/- 5% в опціоні "Покупця".

Відповідно до пункту 3.3 контракту "Покупець" зобов`язується надати "Продавцю" протягом 5 робочих днів з дати підписання цього контракту наступну інформацію, необхідну для здійснення відвантаження: повне найменування вантажоодержувача, код одержувача вантажу; адресу вантажоодержувача; кількість товару, що заявляється на відвантаження. Документом, що засвідчує відвантаження партії товару є копія CMR. Дата, зазначена в CMR, вважається датою відвантаження.

Згідно з пунктом 5.1 контракту контрактна ціна товару, на умовах поставки FCA Литва (склад) складає 620 євро за метричну тону.

На виконання умов вказаного договору "Продавцем" складено проформу-інвойссерії 17 №01-2023/1 від 26.01.2023 на 150 тон товару, вартістю 620 євро за тону. Загальна сума 93000,00 євро.

За результатами отримання від "Покупця" інформації,"Продавець" склав рахунок-фактуру№13003 від 03.02.2023, який містить інформацію про 9 партій товару, вагою 19500 т та 22 т, відповідно, вартістю 620 євро за тонну, які мають бути поставлені на умовах FCA м.Кібартай, Литва. У зазначеному рахунку також міститься інформація про номера вантажівок та номера CMR, згідно з якими здійснюється поставка, зокрема, CMR №EUD-185, вантажівка НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Названа CMR№EUD-185, у якій вказана аналогічна вантажівка, була надана позивачем під час митного оформлення вантажу.

Також, на підтвердження вартості імпортованого товару позивачем надано експортну декларацію 23LTVC0100EK04FB92 від 03.02.2023, у якій зазначений аналогічний номер вантажівки, вага партії товару та його вартість.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідно до п.6.3 Контракту вартість кожної партії товарувизнається у проформі-інвойсі на поставку товару. Згідно з п.6.4 Контракту оплата товару здійснюється на умовах, визначених у проформі-інвойсі.

Отже, даний документ, є визначальним для перевірки ціни товару, що підлягають сплаті за товар.

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Отже, позивачем під час митного оформлення наданий договір, на підставі якого придбано товар, видатковий документ, на підставі якого здійснено відпуск партії товару, товаро-супровідний документ, що підтверджує його транспортування, а також митну декларацію, на підставі якої такий товар виїхав з країни, у якій його придбав позивач.

Зазначена у названих документах інформація узгоджується між собою, а оформлені сторонами договірних відносин документи, підписані обома сторонами правочину.

Платіжна інструкція в іноземній валюті №145 від 03.02.2023 підтверджує передоплату за товар згідно з контрактом №17-01-2023 від 17.01.2023, а не оплату за партію товару, яка поставлялась згідно МД 23UA101020004228U8.

Рахунок-фактура№13003 від 03.02.2023 підтверджує загальну вартість отриманого позивачем товару у кількості 9 партій на загальну суму 121210 євро, що відповідає вимогам міжнародного контракту №17-01-2023 від 17.01.2023.

Також суд зауважує, що відповідач не надав нормативного обґрунтування вимогам про обов`язковість наявності на платіжній інструкції, яка підтверджує здійснення оплати через SWIFT, підпису та печатки банківської установи.

Суд також звертає увагу, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року №258. Згідно з цими стандартами мають бути обов`язково заповнені відповідні поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Водночас чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа №826/9719/16, провадження №К/9901/16498/18).

Крім того, відповідно до частини другоїстатті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV(далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першоїстатті 9 Закону №996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина 2 зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо

Натомість на спростування твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження оплати за придбаний товар, позивач надав суду платіжну інструкцію №145JBKL№2 від 03.02.2023, яка містить посилання на контракт №17-01-2023, підпис уповноваженої особи та печатку банківської установи, яка проводила платіж.

Суд не бере до увагипосилання відповідача на те, що платіжна інструкція №145 від 03.02.2023 не містить посилання на рахунок-фактуру, оскільки достатнім є посилання інструкції в призначенні платежу на контракт CNTR №17-01-2023 від 17.01.2023.

Додатково суд зауважує, що вартість імпортованого товару підтверджується експортною декларацією.

Щодопроведення декларантом передоплати по контракту, суд зауважує на наступне.

Як свідчить зміст вищевказаних пунктів контракту, вартість кожної партії товару визначається в проформі-інвойсі (інвойсі) на поставку. У вартість товару включаються всі витрати, які несе продавець до передачі товару покупцеві, а також суми податків, мит та інших зборів, що сплачуються при вивезенні з країни продавця. Оплата партії товару здійснюється покупцем банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця на умовах, визначених в проформі-інвойсі (інвойсі).

Згідно проформою-інвойсом серія 17 №01-2023/1 від 26.01.2023 визначено вартість 150 тон карбаміда 500 кг становить 620 євро, загалом 93000 євро.

Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) від 03.02.2023 №145 позивач оплатив визначену у названому проформі-інвойсі суму.

Отже, на виконання умов контракту позивач провів попередню оплату за товар, а відвантаження партії товарупідтверджує CMR, що також узгоджується з умовами контракту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про порушення умов контракту позивачем, є помилковим.

Щодо вартості транспортування, то у рішенні відповідач зазначив, що відповідно до довідки №4 від 03.02.2023, складеної ФОП ОСОБА_2 , транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м. Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 28946,62 грн, що еквівалентно 734 євро.

Проте відповідно до доводів митниці та листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.05.2022 №416, згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500.00-3500,00 євро. Отже, за переконанням відповідача, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, і що відповідно до ч.10ст.58 Митного кодексу Україниє складовою митної вартості.

Разом з тим, суд зауважує, що у листі ДП "Укрпромзовнішекпертиза" від 17 травня 2022 року №415, на який посилається відповідач, така країна, як Литва, відсутня.

Суд зауважує, що автомобіль номерний знак - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вказаний у CMR, експортній декларації та інвойсі.

Довідка містить інформацію, що транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно з Договором-заявкою №3001-11 від 30.01.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту: м.Кібартай (Литва) - с.Парипси (Україна) складає 57446,62 грн.

У договорі-заявці№3001-13 від 30.01.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, у рядку "сума і форма оплати" вказано: 65,00 євро за одну тонну в б/г розрахунку по курсу НБУ на дату завантаження. Оплата здійснюється згідно з виставленим рахунком на розвантаженні.

По довогору-заявці виставлено рахунок на оплату №14 від 03.02.2023.

Договір-заявка №3001-13 від 30.01.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом засвідчує бронювання автомобіля для міжнародного перевезення вантажу. Дата погрузки, яка визначається у договорі-заявці в даному випадкує орієнтовною, оскільки залежить від багатьох факторів, таких як: готовності товару до завантаження; наявності підтвердження у "Продавця" оплати за товар; наявності технічних можливостей у тому місці де відбувається завантаження товару.

Оскільки оплата за товар відбулася у тому числі згідно з платіжною інструкцією №145 в іноземній валюті (МТ103 вихідний ЧЕРЕЗ SWIFT) саме 03.02.2023, то саме 03.02.2023 відбулося завантаження товару, як зазначено в CMR EUD-185.

У постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщозакономне визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.МК Українине визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача про не підтвердження позивачем розміру витрат на транспортування товару.

Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов`язкові документи, передбаченістаттею 53 МК України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначенийзаконом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиноюзаконпов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (стаття 53 МК України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов`язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.

Не зважаючи на те, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, справа № 814/283/14).

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиноюзаконпов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Загальний висновок проте, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, від 21 січня 2020 року у справа № 813/2719/15).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №809/872/17 витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що також узгоджується з правовою позицією наведеної у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752.

Таким чином, з системного аналізу нормМК України, наведених вище правових позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, діяла всупереч вимогамМК Українита сталій судовій практиці, висловленій Верховним Судом.

На виконання повідомлення митного органу позивач надав копію експортної декларації, яка підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару.

Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.

Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Ураховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000171, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відхилення долучених позивачем документів з некоректним перекладом, оскільки переклад їх зроблено ПП "Мовно-перекладацька агенція", яка має свідоцтво про реєстрацію юридичної особи №807908 від 11.02.2002. До повноважень суду не належить переклад наданих сторонами доказів на українську мову та встановлення правильності або неправильності перекладу.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1статті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1 та 3 частини 3статті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно достатті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Частинами 1 та 2статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українимає бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1, 7статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України"Про адвокатуру" та адвокатську діяльністьвід 05 липня 2012 року №5076-VI (далі -Закон України №5076-VI).

Статтею 30 Закону України №5076-VIпередбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формахфіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчисленняпри зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Позивач просить стягнути судові витрати у розмірі 9868,00 грн, про що зазначено у відповіді на відзив.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги №8 від 15 березня 2023 року, акт №9 від 12.05.2023, рахунок на оплату юридичних послуг від 30.06.2023 та розрахунок судових витрат.

Згідно з актом №9 від 12.05.2023 позивачу надано послуги з підготовки та складання позовної заяви у справі на суму 3000 грн.

Згідно з рахунком на оплату від 30.06.2023 адвокатом підготовлено відповідь на відзив вартість послуги становить 1500 грн.

Проте, в свою чергу відповідно до розрахунку судових витрат, поданого представником позивача разом з відповіддю на відзив на позовну заяву від 30.06.2023, також позивачем заявлена до відшкодування сума сплаченого судового збору у розмірі 5368 грн, що разом з витратами на оплату правничої допомоги складає суму 9868,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення заявлених позивачем до відшкодування сум витрат, відповідач зауважує на необґрунтоване завищення вартості наданих адвокатом послуг враховуючи предмет пору, обсяг та характер доказів у справі, наданих адвокатом, розгляд справи у спрощеному провадженні.

За результатами оцінки доводів сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту договору про надання правничої (правової) допомоги №8 від 15 березня 2023 року юридичну допомогу, що надає бюро, клієнт оплачує в гривнях, у сумі, що визначається згідно з актом виконаних робіт, за авансовим платежем 20 відсотків (пункт 4.1).

Згідно з пунктом 4.3 договору за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. А акті вказуються обсяг наданої бюро юридичної допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта, бюро може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Відповідно до наведених умов договору, сторонами 26.04.2023підписано акт №9, згідно з яким бюро надало ТОВ "Агрочемпіон" юридичну допомогу, а саме підготовка позовної заяви про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA101020/2023/000171 та рішення про коригування митної вартості №UA101020/2023/000012/2 від 07 лютого 2023 року, вартістю 3000,00 грн.

Однак, доказів проведення оплати 20% цієї вартості, тобто 600,00 грн, згідно з пунктом 4.1 договору позивач суду не надав.

Згідноз правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі №200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої уКодексі адміністративного судочинства Україниз 15 грудня 2017 року.

Водночас, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №826/4466/18 Верховний Суд, застосовуючи положенняКодексу адміністративного судочинства Україниу редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, виходив з істотного значення умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку проведення розрахунків за ним. Тобто, якщо на час розгляду питання про розподіл витрат на правову допомогу такі витрати вже мали б бути оплачені, то надання зазначених документів узгоджується з приписами частини 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд зауважує, що на підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі розміром 1500,00 грн. за підготовку відповіді на відзив, позивач надав рахунок на оплату юридичних послуг від 30.06.2023. Натомість акт виконаних робіт на аналогічну суму позивач суду не надав.

З огляду на викладене, саме поведінка позивача, яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу в сумі 2100,00 грн (600 грн +1500 грн), які мають бути наявні станом на час ухвалення судового рішення, обумовлює висновок суду про відмову в їх відшкодуванні з відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22.

Отже, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 2400,00 грн = (4500 грн - 2100 грн).

В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5368,00 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (вул.Лугова, 78, Парипси, Житомирський район, Житомирська область,13536, код ЄДРПОУ 42881830) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул.Перемоги, 25, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000171.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 5368 (п"ять тисяча триста шістдесят вісім) грн 00 (нуль) коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400 (дві тисячі чотриста) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 05 лютого 2024 року.

Суддя А.В. Горовенко