Постанова

від 22.05.2024 по справі 240/13900/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13900/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

22 травня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000171;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що товариство відповідно до контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 придбало добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг. ББ, код УКТЗЄД 31021010 у Литовській Республіці (Литва). Надалі, з метою імпорту товару на територію України подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару. На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023 на підставі інформації, наявної в митному органі. Зазначає, що інформація з бази даних ЄАІС ДФС не є достатнім доказом ціни товару та не може бути єдиною підставою для застосування резервного методу. Вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрочемпіон» («Покупець») та UAB «Eudara» («Продавець») укладено контракт №17-01-2023, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого, "Продавець" зобов`язується поставити, а "Покупець" прийняти та оплатити товар - добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг ББ, код УКТ ЗЕД 31021010, походження - ЄС (Литва), Узбекистан.

Кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023, складає 500 метричних тон +/- 5% в опціоні "Покупця". Країна призначення - Україна (пункти 1.3, 1.4 контракту).

Згідно з пунктом 3.1 контракту "Продавець" поставляє товар на умовах FCA Литва (Інкотермс 2010).

Контрактна ціна товару на умовах поставки FCA Литва (склад) складає 620 Євро за метричну тону (пункт 5.1 контракту).

Вартість кожної партії товару визначається в проформі-інвойсі (інвойсі) на поставку. У вартість товару включаються всі витрати, які несе "Продавець" до передачі товару "Покупцеві", а також суми податків, мит та інших зборів, що сплачуються при вивезенні з країни "Продавця" (пункт 6.3 контракту).

З метою здійснення митного оформлення товару 07.02.2023 уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 , подано до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - Житомирська митниця, відповідач) митну декларацію №23UA101020004156U6 від 07.02.2023, до якої було додано наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №17-01-2023 від 17.01.2023;

- рахунок-фактура № 13003 від 03.02.2023;

- автотранспортна накладна СМК №ЕТЮ-185 від 03.02.2023;

- довідка про транспортні витрати №3 від 03.02.2023;

- рахунок на оплату транспортних послуг №13 від 03.02.2023;

- договір-заявка №3001-10 від 30.01.2023.

Надалі, відповідачем, відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, позивачу (декларанту) надіслано повідомлення від 07.02.2023 про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

У відповідь на повідомлення від 07.02.2023, позивач вказав, що з консультацією ознайомлений та додатково надав:

- копію митної декларації країни відправлення;

- банківський платіжний документ;

- проформа інвойс.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA101020/2023/000012/2 та картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2023/000171.

В розділі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено наступне: "На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, у тому числі тих, виробником яких є АВ "Maxam-Chirchiq".

Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що було фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Додатково надана на вимогу митного органу проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності.

Додатково надане платіжне доручення від 03.02.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт №17-01-2023 від 17.01.2023 без рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а саме (93000,00 євро) є менше ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції.

Відповідно до довідки №4 від 03.02.2023, складеної ФОП ОСОБА_2 транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м.Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 28946,62 грн, що еквівалентно 734 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.05.2022 №416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500.00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, і що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме; 1) виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товару);

2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого і визначається;

3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

4) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №UA205050/2023/9736 (23UA205050009736U4) від 31 січня 2023 року "добрива мінеральні або хімічні, азотні: сечовина (карбамід) MOCZNIK 46% NOD, із вмістом 46,3 мас % азоту у перерахунку на сухий безводний продукт, що становить 96304 кг, GOST 2081-2010. Товар в мішках по 1000 кг, всього 208 мішків (біг-бег) вага нетто 208000 кг, вага брутто 208416 кг Добриво сільськогосподарського призначення. Торговельна марка немає даних. Виробник "Maxam-Chirchiq", країна виробник (походження) Узбекистан і складає 1,74 євро/кг або 0,805 євро/кг з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року".

У зв"язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000171, з тих підстав, що митна декларація не може бути оформлена, у зв"язку з тим що декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1 та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Позивач за захистом своїх прав звернувся до суду оскільки вважає протиправними та таким що підлягає скасуванню рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023 про коригування митної вартості товарів та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000171.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

Враховуючи зазначене, суд вражає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

У постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/АА23/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У свою чергу, у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:

Додатково надана на вимогу митного органу проформа №01-2023/1 від 26.01.2023 не завірена підписом та печаткою продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності.

Додатково надане платіжне доручення №145 від 03.02.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт №17-01-2023 від 17.01.2023 без рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а саме (93000,00 євро) є менше ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі №13003 від 03.02.2023 (121210,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції.

Відповідно до довідки №4 від 03.02.2023 транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м.Кібартай (Литва) до митного переходу "Ягодин" складають 28946,62 грн, що еквівалентно 734 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.05.2022 №416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500.00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, і що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

З огляду на зазначене у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

З метою усунення таких сумнівів позивачу було запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

- рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Також зазначено про можливість подання декларантом або уповноваженою ним особою за власним бажанням додаткових наявних у них документів для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З метою переконання митного органу у достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару, декларант надав копію митної декларації країни відправлення, проформу інвойс серії 17 №01-2023/1 від 26.01.2023, платіжне доручення від 03.02.2023.

Однак, за результатами вивчення поданих позивачем документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу, викладеним у спірному рішенні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 "Продавець" зобов`язується поставити, а "Покупець" (позивач) прийняти та сплатити за добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг ББ, код УКТЗЕД 31021010, що має назву "товар".

Згідно з пунктом 1.3 даного контракту кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023 складає 500 метричних тон +/- 5% в опціоні "Покупця".

Відповідно до пункту 3.3 контракту "Покупець" зобов`язується надати "Продавцю" протягом 5 робочих днів з дати підписання цього контракту наступну інформацію, необхідну для здійснення відвантаження: повне найменування вантажоодержувача, код одержувача вантажу; адресу вантажоодержувача; кількість товару, що заявляється на відвантаження. Документом, що засвідчує відвантаження партії товару є копія CMR. Дата, зазначена в CMR, вважається датою відвантаження.

Згідно з пунктом 5.1 контракту контрактна ціна товару, на умовах поставки FCA Литва (склад) складає 620 євро за метричну тону.

На виконання умов вказаного договору "Продавцем" складено проформу-інвойс серії 17 №01-2023/1 від 26.01.2023 на 150 тон товару, вартістю 620 євро за тону. Загальна сума 93000,00 євро.

За результатами отримання від "Покупця" інформації, "Продавець" склав рахунок-фактуру №13003 від 03.02.2023, який містить інформацію про 9 партій товару, вагою 19500 т та 22 т, відповідно, вартістю 620 євро за тонну, які мають бути поставлені на умовах FCA м.Кібартай, Литва. У зазначеному рахунку також міститься інформація про номера вантажівок та номера CMR, згідно з якими здійснюється поставка, зокрема, CMR №EUD-185, вантажівка ВК8056ВІ/ВК2128ХТ.

Названа CMR№EUD-185, у якій вказана аналогічна вантажівка, була надана позивачем під час митного оформлення вантажу.

Також, на підтвердження вартості імпортованого товару позивачем надано експортну декларацію 23LTVC0100EK04FB92 від 03.02.2023, у якій зазначений аналогічний номер вантажівки, вага партії товару та його вартість.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідно до п.6.3 Контракту вартість кожної партії товару визнається у проформі-інвойсі на поставку товару. Згідно з п.6.4 Контракту оплата товару здійснюється на умовах, визначених у проформі-інвойсі.

Отже, даний документ, є визначальним для перевірки ціни товару, що підлягають сплаті за товар.

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Отже, позивачем під час митного оформлення наданий договір, на підставі якого придбано товар, видатковий документ, на підставі якого здійснено відпуск партії товару, товаро-супровідний документ, що підтверджує його транспортування, а також митну декларацію, на підставі якої такий товар виїхав з країни, у якій його придбав позивач.

Зазначена у названих документах інформація узгоджується між собою, а оформлені сторонами договірних відносин документи, підписані обома сторонами правочину.

Платіжна інструкція в іноземній валюті №145 від 03.02.2023 підтверджує передоплату за товар згідно з контрактом №17-01-2023 від 17.01.2023, а не оплату за партію товару, яка поставлялась згідно МД 23UA101020004228U8.

Рахунок-фактура №13003 від 03.02.2023 підтверджує загальну вартість отриманого позивачем товару у кількості 9 партій на загальну суму 121210 євро, що відповідає вимогам міжнародного контракту №17-01-2023 від 17.01.2023.

Також суд зауважує, що відповідач не надав нормативного обґрунтування вимогам про обов`язковість наявності на платіжній інструкції, яка підтверджує здійснення оплати через SWIFT, підпису та печатки банківської установи.

Суд також звертає увагу, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 "Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року №258. Згідно з цими стандартами мають бути обов`язково заповнені відповідні поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Водночас чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа №826/9719/16, провадження №К/9901/16498/18).

Крім того, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина 2 зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо

Натомість на спростування твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження оплати за придбаний товар, позивач надав суду платіжну інструкцію №145JBKL№2 від 03.02.2023, яка містить посилання на контракт №17-01-2023, підпис уповноваженої особи та печатку банківської установи, яка проводила платіж.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що платіжна інструкція №145 від 03.02.2023 не містить посилання на рахунок-фактуру, оскільки достатнім є посилання інструкції в призначенні платежу на контракт CNTR №17-01-2023 від 17.01.2023.

Окрім того, вартість імпортованого товару підтверджується експортною декларацією.

Щодо проведення декларантом передоплати по контракту, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчить зміст вищевказаних пунктів контракту, вартість кожної партії товару визначається в проформі-інвойсі (інвойсі) на поставку. У вартість товару включаються всі витрати, які несе продавець до передачі товару покупцеві, а також суми податків, мит та інших зборів, що сплачуються при вивезенні з країни продавця. Оплата партії товару здійснюється покупцем банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця на умовах, визначених в проформі-інвойсі (інвойсі).

Згідно проформою-інвойсом серія 17 №01-2023/1 від 26.01.2023 визначено вартість 150 тон карбаміда 500 кг становить 620 євро, загалом 93000 євро.

Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) від 03.02.2023 №145 позивач оплатив визначену у названому проформі-інвойсі суму.

Отже, на виконання умов контракту позивач провів попередню оплату за товар, а відвантаження партії товару підтверджує CMR, що також узгоджується з умовами контракту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження відповідача про порушення умов контракту позивачем, є помилковим.

Щодо вартості транспортування, то у рішенні відповідач зазначив, що відповідно до довідки №4 від 03.02.2023, складеної ФОП ОСОБА_2 , транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м.Кібартай (Литва) до митного переходу Ягодин складають 28946,62 грн, що еквівалентно 734 євро.

Проте відповідно до доводів митниці та листа ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 17.05.2022 №416, згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500.00-3500,00 євро. Отже, за переконанням відповідача, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, і що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Разом з тим, суд зауважує, що у листі ДП "Укрпромзовнішекпертиза" від 17 травня 2022 року №415, на який посилається відповідач, така країна, як Литва, відсутня.

Суд зауважує, що автомобіль номерний знак - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вказаний у CMR, експортній декларації та інвойсі.

Довідка містить інформацію, що транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно з Договором-заявкою №3001-11 від 30.01.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту: м.Кібартай (Литва) - с.Парипси (Україна) складає 57446,62 грн.

У договорі-заявці №3001-13 від 30.01.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, у рядку "сума і форма оплати" вказано: 65,00 євро за одну тонну в б/г розрахунку по курсу НБУ на дату завантаження. Оплата здійснюється згідно з виставленим рахунком на розвантаженні.

По довогору-заявці виставлено рахунок на оплату №14 від 03.02.2023.

Договір-заявка №3001-13 від 30.01.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом засвідчує бронювання автомобіля для міжнародного перевезення вантажу. Дата погрузки, яка визначається у договорі-заявці в даному випадку є орієнтовною, оскільки залежить від багатьох факторів, таких як: готовності товару до завантаження; наявності підтвердження у "Продавця" оплати за товар; наявності технічних можливостей у тому місці де відбувається завантаження товару.

Оскільки оплата за товар відбулася у тому числі згідно з платіжною інструкцією №145 в іноземній валюті (МТ103 вихідний ЧЕРЕЗ SWIFT) саме 03.02.2023, то саме 03.02.2023 відбулося завантаження товару, як зазначено в CMR EUD-185.

У постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про не підтвердження позивачем розміру витрат на транспортування товару.

Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов`язкові документи, передбачені статтею 53 МК України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (стаття 53 МК України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов`язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.

Не зважаючи на те, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, справа № 814/283/14).

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Загальний висновок проте, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, від 21 січня 2020 року у справа № 813/2719/15).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №809/872/17 витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що також узгоджується з правовою позицією наведеної у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752.

Таким чином, з системного аналізу норм МК України, наведених вище правових позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, діяла всупереч вимогам МК України та сталій судовій практиці, висловленій Верховним Судом.

На виконання повідомлення митного органу позивач надав копію експортної декларації, яка підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару.

Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.

Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, а тому суд дійшов висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA101020/2023/000012/2 від 07.02.2023 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2023/000171, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про відхилення долучених позивачем документів з некоректним перекладом, оскільки переклад їх зроблено ПП "Мовно-перекладацька агенція", яка має свідоцтво про реєстрацію юридичної особи №807908 від 11.02.2002. До повноважень суду не належить переклад наданих сторонами доказів на українську мову та встановлення правильності або неправильності перекладу.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується із тим, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 5368 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400 грн., оскільки такі витрати підтверджуються матеріалами справи та є співмірними з її складністю.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.