Ухвала

від 29.01.2024 по справі 480/1267/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 р. Справа № 480/1267/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2023, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 19.07.23 по справі №480/1267/22

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування пунктів наказу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (надалі також відповідач), в якій просила суд визнати протиправним та скасувати пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5 "Про задоволення скарги".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань 992,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерство юстиції України та Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради подали апеляційні скарги.

Міністерство юстиції України обґрунтовувало вимоги апеляційної скарги покликанням на законність та обґрунтованість власного рішення.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради в обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про те, що рішення суду першої інстанції впливає на його права та обов`язки. Вказав на відсутність у суду першої інстанції повноважень на задоволення позовної заяви у частині скасування п. 1 спірного наказу, вважаючи, що питання оскарження рішення Міністерства юстиції України про задоволення скарги має розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства. В іншій частині задоволених позовних вимог покликався на те, що в діях позивача є порушення, а спірне рішення скасовано з формальних підстав. Також вважав, що позивач не має права оскаржувати спірне рішення у зв`язку зі спливом строку накладення санкції на підставі такого наказу.

19.09.2023 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 по справі № 480/1267/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу.

Також Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради подавав заяву про залучення його до участі у справі як третьої особи, вмотивованої тим, що рішення суду першої інстанції може вплинути на його права.

Ухвалою суду від 29.01.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у залученні Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до участі у справі як третьої особи.

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому у просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скарги без задоволення. Вказував на те, що наказ Міністерства юстиції України, у частині що оскаржувався, не впливає на права, інтереси та обов`язки Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши вимог апеляційних скарг, вважає наявними підстави для закриття апеляційного провадження у цій справі з таких підстав.

Щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України, колегія суддів зазначає.

Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Стаття 57 КАС України вказує перелік осіб, які можуть бути представниками.

Так, відповідно до частини 1, 2 вказаної статті представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 4, 8 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Водночас самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Таким чином, представництво юридичної особи може здійснюватися виключно або через особу, яка діє в порядку самопредставництва, або через представника.

Апеляційну скаргу від імені Міністерства юстиції України підписано його представником Панасенком Б.А., який на підтвердження своїх повноважень, додає витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Витяг).

Відповідно до Витягу Панасенко Б.А. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди) - представник.

Разом з тим, інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва.

Водночас обмеження повноважень стосується представників учасника справи та у відповідності до частини другої статті 60 КАС України повинні бути відображені у довіреності або ордері.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 826/18492/14, від 13 липня 2021 року у справі № 420/7407/20, від 12 січня 2022 року № 160/10938/20, у справі № 280/797/20 від 28 грудня 2021 року, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/507/21,від 21 грудня 2021 року у справі № 320/7683/20, від 07 лютого 2022 року № 520/5993/21, від 21 листопада 2022 року у справі № 640/18911/18, від 02 березня 2023 року у справі № 380/2518/22.

Отже, з наведеного випливає, що ОСОБА_2 не може вважатися особою, що здійснює самопредставництво Міністерства юстиції України, оскільки з доданого до апеляційної скарги Витягу не передбачається такої можливості у зв`язку з наявними обмеженням, що суперечить самої суті інституту самопредставництва.

Жодних інших документів, перелік яких визначено в ст. 59 КАС України, якими б підтверджувались повноваження підписанта такої скарги, до апеляційної скарги не додано та матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з підстав, викладених у п. 2 ч. 1 ст. 305 КАС України.

Щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

Водночас, суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, у чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України, яка пов`язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб`єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

На переконання суду, рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У цьому випадку, як було зазначено вище, рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків вичерпного кола осіб, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

За таких обставин суд наголошує на тому, що апелянтом не зазначено, яким саме чином оскаржуване судове рішення безпосередньо вплинуло на його права, свободи інтереси чи обов`язки.

Покликання апелянта на можливе скасування п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5 є хибним та спростовується як резолютивною частиною оскаржуваного рішення суду першої інстанції так і відсутністю вказаного пункту спірного наказу у прохальній частині позову.

Висновки суду у цій справі узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 по справі № 580/3147/19, від 09.06.2022 по справі № 200/2624/20, від 20.02.2019 у справі №817/689/16, від 11.08.2021 у справі №420/3863/20 тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з підстав, викладених у п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи вище зазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Міністерство юстиції України з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 305 КАС України та Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради - з підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, п. 2, 3 ч. 1 ст. 305, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі №480/1267/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст узвали складено 05.02.2024.