Постанова

від 31.10.2024 по справі 480/1267/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 р.Справа № 480/1267/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2023, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 19.07.23 по справі № 480/1267/22

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України третя особа Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

про визнання протиправними та скасування пунктів наказу,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - Мінюст, відповідач), Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі по тексту - третя особа) у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5 «Про задоволення скарги»;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 992 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність пунктів 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 25.09.2020 № 06.01-16/2274 та вирішено тимчасово (на три місяці) заблокувати державному реєстратору ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки відповідачем протиправно не повідомлено позивача про дату та час розгляду скарги, внаслідок чого остання не мала можливості ознайомитись зі скаргою та надати пояснення, чим порушено її право на справедливий розгляд справи.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17 зазначила, що Міністерство юстиції України повинно обирати і притримуватись такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнані про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Тобто, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну неспроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги.

Крім того, відповідачем допущено порушення строків розгляду скарги, встановлених Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту - Закон № 393/96-ВР), в силу статті 20 якого, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Разом з цим, у спірних правовідносинах, заява в Міністерстві юстиції України була зареєстрована 21.10.2020, в той час, як оскаржуваний наказ прийнятий лише 06.07.2021.

На думку позивача, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради не має жодного відношення до земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:001:004, а відтак, є неуповноваженим органом на подання скарги, оскільки згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень її власником є Сумська міська рада, що слугує додатковою підставою для задоволення позовних вимог.

Звернула увагу, що у висновку Колегії від 06.07.2021 та інформаційній довідці вказано, що 20.01.2021 міні-магазин (спірний об`єкт нерухомості на зазначеній вище земельній ділянці) було відчужено на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.01.2021 посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. При цьому, ОСОБА_1 рішенням від 22.08.2020 № 53729955 зареєструвала право власності за ОСОБА_3 .

Таким чином, оскільки згідно з пунктом 2 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі по тексту - Закон № 1952-IV), Міністерство юстиції та його територіальні органи повинні відмовити у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується, відповідач зобов`язаний був прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги.

З огляду на те, що блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень унеможливлює виконання позивачем, як державним реєстратором, своїх посадових обов`язків, наполягала на порушенні свого конституційного права на працю та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 по справі № 480/1267/22 позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування пунктів наказу - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5 "Про задоволення скарги".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), за рахунок бюджетних асигнувань, 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 480/1267/22 закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі №480/1267/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу.

Постановою Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 480/1267/22 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі № 480/1267/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу - скасовано.

Справу № 480/1267/22 направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року.

На переконання Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, відкритого за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України, є помилковим з огляду на наступне.

Так, колегія суддів врахувала, що вирішуючи питання чи нівелює можливість діяти в порядку самопредставництва юридичної особи наявність у витягу з ЄДРПОУ даних щодо відповідної особи про обмеження повноважень (в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг), Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №440/14831/23 (адміністративне провадження №К/990/12289/24) відступила від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 грудня 2023 року у справі №200/658/21-а та у інших справах, у яких Верховний Суд вказував, що за умови обмеження в ЄДРПОУ певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи, та сформувала правову позицію, згідно якої обмеження повноважень в ЄДРПОУ (зокрема щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) особи (працівника), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не спростовує можливості діяти такій особі в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень).

Відтак, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у згаданій вище справі підсумувала, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою [членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах].

Таким чином, оскільки в межах спірної справи на підтвердження своїх повноважень підписантом апеляційної скарги подано копії наказу від 17 жовтня 2022 року № 4078/04, відповідно до якого ОСОБА_4 з 18 жовтня 2022 року переведено на посаду начальника Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Положення про Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги, затвердженого наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 жовтня 2022 року №132/7, та витягу з ЄДРПОУ, колегія суддів касаційного суду, врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №440/14831/23 (адміністративне провадження №К/990/12289/24), вважала достатніми докази на підтвердження повноважень ОСОБА_4 представляти Міністерство юстиції України в адміністративному судочинстві, підписувати процесуальні документи, зокрема апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі в порядку самопредставництва.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року на підставі статті 353 КАС України підлягає частковому скасуванню, зокрема в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі № 480/1267/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, з направленням справи до цього ж суду для продовження апеляційного розгляду у відповідній частині.

Натомість, оскільки ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі № 480/1267/22, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, не оскаржується особою, яка зверталася із апеляційною скаргою, а тому касаційним судом не переглядалась.

Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Перцова Т.С., судді Жигилій С.П., Русанова В.Б.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 прийнято до провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 по справі № 480/1267/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування пунктів наказу та призначено до апеляційного розгляду на 31.10.2024 року об 11:00 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань № 1.

Апеляційна скарга Міністерства юстиції України мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Пояснено, що реєстрація права власності на збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 591036300:05:001:0044 міні-магазин, який є тимчасовою спорудою і віднесений до малих архітектурних форм, є порушенням вимог частини 4 статті 5 Закону № 1952-IV за змістом якого, державній реєстрації не підлягають речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення та під час проведення реєстраційних дій державним реєстратором Білолюбською І.В. не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, та не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, чим порушено вимоги статей 10, 24, 27 Закону № 1952-IV.

Зауважив, що обираючи до державного реєстратора захід реагування у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем було встановлено факт порушення та оцінено його ступінь та характер, та вирішено що такий захід є необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав.

Додатково зауважив, що пунктом 3 спірного наказу тимчасово заблоковано державному реєстратору ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 3 (три) місяці, проте на момент розгляду справи в суді спірний наказ в цій частині вичерпав свою дію, а тому не може бути скасований після його виконання.

Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Переконував, що жодних доказів на підтвердження законності наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5, які б свідчили про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду Міністерством надано не було.

На думку позивача, всі аргументи апелянта фактично зводяться до прохання здійснити переоцінку доказів.

Крім того, принцип пропорційності, про який згадує Міністерство в апеляційній скарзі, не може бути використаний як підстава для грубого порушення норми пункту 2 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150) (далі по тексту - Порядок № 1128).

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені заздалегідь та належним чином.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено, що земельну ділянку з кадастровим №5910136300:05:001:0044, яка перебуває у комунальній власності Сумської міської ради (а.с.16) надано в оренду під розміщення міні - магазину (а.с.43, 52-58, з.б.а.с.49).

22.08.2020 позивачем здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на міні - магазин № 53729955 (реєстраційний № об`єкта 2152059659101), розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:001:0044 (а.с.64).

27.08.2020 на підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 27.08.2020, засвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О. міні-магазин було поділено між подружжям Кудлаєнків по 1/2 частині; 1/2 частину міні-магазину чоловіком ОСОБА_3 було подаровано їй на підставі договору дарування від 16.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського окружного нотаріального округу Кушнір Л.Г.

20.01.2021 міні-магазин, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:001:0044 було відчужено на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.01.2021, засвідченого приватним нотаріусом Кушнір Людмилою Григорівною.

28.09.2020 до відповідача надійшла скарга Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР, який є виконавчим органом Сумської міської ради з питань управління та розпорядження земельних ресурсів (а.с.66-71) щодо правомірності прийнятого позивачем рішення про державну реєстрацію міні - магазину, розташованого на земельній ділянці з кадастровим № 5910136300:05:001:0044 (а.с.38-42).

Вказана скарга призначена до розгляду Південно-Східною регіональною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратор через оголошення на веб-сайті на 06.07.2021 о 11 год. 30 хв., за адресою: м. Дніпро, вул. Яворницького, 21-А, каб. 207 у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (а.с.79-80).

За результатами розгляду скарги колегією прийнято висновок від 06.07.2021, яким рекомендовано задовольнити вказану скаргу (а.с.73-74).

23.07.2021 наказом Міністерства юстиції України за № 2633/5 скаргу Департаменту ЗРП СМР задоволено, скасовано рішення державного реєстратора (позивача) № 53729955 від 22.08.2020 та тимчасово заблоковано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строком на 3 місяці (а.с.72).

Вважаючи протиправними пункти цього наказу, а саме в частині задоволення скарги та тимчасового блокування доступу до реєстру, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного наказу, як такого, що прийнято з перевищенням 45 календарних днів для розгляду та вирішення скарги, тобто всупереч статті 37 Закону № 1952-ІV та Порядку № 1128, та без урахування вимог пункту 2 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV, відповідно до якого державна реєстрація права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується є самостійною підставою для відмови в задоволенні скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон № 1952-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини першої статті 3 Закону № 1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 21) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Частиною першою статті 7 Закону № 1952-ІV визначено, що Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 91) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону № 1952-ІV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону № 1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

За змістом частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Згідно із частинами восьмою, десятою статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Процедура здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації) визначена Порядком № 1128.

Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2020 № 71/5 затверджено Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Положення про Колегію № 71/5), пунктом 2 розділу І якого передбачено, що Колегія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, здійснює колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфери державної реєстрації).

Колегія створюється Мін`юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження її складу відповідно до цього Положення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

Пунктом 8 Порядку № 1128 передбачено, що у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

Згідно із пунктом 10 Порядку № 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Пунктом 12 Порядку № 1128 передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Положенням абзацу першого пункту 14 Порядку № 1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що положеннями Закону № 1952-IV та Порядку № 1128 визначена процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації, дотримання якої є обов`язковим для її учасників, оскільки вона є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання 06.07.2021 Південно-Східної регіональної колегії Міністерства юстиції України (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, каб. 207), з розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 25.09.2020 № 06.01-16/2274, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.09.2020 № 2092/-26-20, щодо нерухомого майна, розташованого в межах Сумської, Чернігівської, Полтавської областей на 11:30 год тип об`єкту нерухомого майна : громадський будинок (міні-магазин), адреса АДРЕСА_2 . Суб`єкт оскарження : державний реєстратор Стецівської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбська Ірина Вікторівна. Заінтересовані сторони: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (а.с. 79-80).

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що із дослідженої судом роздруківки із офіційного сайту Міністерства юстиції України не можливо встановити факт своєчасного розміщення вказаного оголошення на сайті.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання (направлення) позивачу копії відповідної скарги та доданих до неї документів, що позбавило ОСОБА_1 права бути обізнаною з обставинами оскарження та матеріалами, що були предметом розгляду, а також можливості ознайомитись з доводами та вимогами скарги, подати пояснення та докази.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог пунктів 9 та 11 Порядку № 1128, в частині не надання суб`єкту оскарження та заінтересованим особам копії скарги та доданих до неї документів.

Як зазначив Верховний суд у постановах від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, від 10.01.2024 у справі № 520/13239/2020, процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказів Міністерства юстиції України в частині анулювання доступу державному реєстратору речових прав до реєстру.

Зазначені накази не підлягають перевірці по суті встановлених ним обставин, тобто результатів перевірки скарг, оскільки позбавлення заінтересованих осіб можливості взяти участь у розгляді скарг є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, що є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування спірних наказів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16.

Також, Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17 звернено увагу на те, що Міністерство юстиції України повинно обирати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги.

Міністерство юстиції України має запросити скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміну (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22.10.1984).

Суд або трибунал у змістовному значенні визначається за судовими функціями, тобто визначенням питань, що знаходяться у межах повноважень органу, що засновані на нормах права, і після проведення провадження у передбаченому законом порядку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22.10.1984 та справі Cyprus v. Turkey від 10.05.2001).

Право винесення рішення входить у визначення поняття «суд». Провадження повинні забезпечувати «визначення судом проблем у спорі» відповідно до статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Benthem v. the Netherlands від 23.10.1985).

Стаття 6 Конвенції містить два аспекти вимоги безсторонності. По-перше, орган, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно, тобто жодний його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне. По-друге, такий орган повинен також бути безстороннім з об`єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього (рішення Європейського суду з прав людини у справі Academy Trading Ltd. and Others v. Greece від 26.02.1998, Daktaras v. Lithuania від 19.09.2000; Moiseyev v. Russia від 09.10.2008).

Виклики до суду, здійснені за допомогою публічного повідомлення, є недостатніми відповідно до Конвенції та порушують статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Dridi v. Germany від 26.10.2018).

На національні суди покладається обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Созонов та інші проти України від 08.11.2018).

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість уявити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно іншої сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996; Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands від 27.10.1993; Duљko Ivanovski v. the former Yugoslav Republic of Macedonia від 24.07.2014; Popov v. Russia від 11.12.2006).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.10.2018 у справі Dridi v. Germany виклики до суду, здійснені за допомогою публічного повідомлення, є недостатніми відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушують статтю 6 Конвенції.

Верховний Суд вважає, що коли в результаті рішення органу державної влади може відбутись втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитись, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №640/17492/20.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 19.06.2019 у справі № 826/9614/17, від 11.10.2019 у справі № 810/1701/18, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, що процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

У п. 71 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04) зазначено:

«державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

У постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16 зазначено: «…71. Отже, на Міністерство юстиції України покладено обов`язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

У контексті норми п. 11 Порядку № 1128 колегія суддів дійшла висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють належному виконанню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення скарги.

З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не брав участі у розгляді скарги та не надавав жодних пояснень через неповідомлення відповідачем про наявність скарги та дату, час та місце її розгляду.

Разом з цим, на переконання колегії суддів, позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Також, слід зауважити, що в силу абзацу 1 та 2 частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, скаргу на дії державного реєстратора відповідачем було отримано 22.08.2020.

Водночас, оскаржуваний наказ, всупереч положень абзаців 1 та 2 частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV винесено лише 23.07.2021, тобто поза межами 45-ти денного строку.

При цьому, обґрунтувань причин не розгляду скарги у встановлений законом строк відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

Матеріали справи не містять жодних відомостей вжиття відповідачем у вказаний період заходів, спрямованих для вирішення отриманої скарги.

Разом з цим, у постановах від 07.07.2022 у справі № 280/2030/21, від 25.06.2024 у справі № 160/29710/23 Верховний Суд зазначив, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства у частині дотримання строків подачі та розгляду скарги, а також безпідставне поновлення строків звернення зі скаргою, ставить під сумнів законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення, зокрема, у частині анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, колегія суддів враховуючи вказані висновки Верховного Суду, дійшла висновку про те, що порушення строку розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України у сукупності розцінюється, як підстава для скасування наказу Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарги третьої особи.

До того ж, як доречно зауважив суд першої інстанції, на момент надходження скарги відповідачу, державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за № 2152059659101 20.08.2020 була здійснена за ОСОБА_3 , в той же час, на момент прийняття наказу, за результатом розгляду скарги, відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні реєстратора, а саме 20.01.2021 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 .

Зазначене, в силу норми пункту 2 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV є самостійною підставою для відмови в задоволенні скарги. При цьому, саме відповідач внаслідок тривалого розгляду скарги повинен нести будь-які ризики, в тому числі і щодо перевірки фактів перереєстрації права власності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та невідповідність пунктів 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 2633/5 «Про задоволення скарги» критеріям правомірності рішення, встановленим частини 2 статті 2 КАС України, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги - відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 по справі № 480/1267/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2024 року