Постанова

від 24.01.2024 по справі 300/7015/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7015/23 пров. № А/857/21179/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р.; Мікули О.І.

за участю секретаря судового засіданняГриньків І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (головуючий суддя Остап`юк С.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради в якому просила визнати протиправним та скасувати припис відповідача № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023р.

Крім того, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила зупинити дію Припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року заяву задоволено. Зупинено дію припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023, до набрання судовим рішенням в даній справі законної сили.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просила зупинити дію Припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023 - відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що будинок на АДРЕСА_1 - «Готель «Австрія», з 1921-1939рр - готель «Варшава» (мур.) - є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення (охоронний номер 354-іф).

За результатами проведення незаконних будівельних робіт на пам`ятці культурної спадщини місцевого значення (охоронний номер 354-іф) на АДРЕСА_1 директором Департаменту містобудування та архітектури міської ради Орестом Кошиком, головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини департаменту містобудування та архітектури Володимиром Ідаком відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», було видано припис про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023 - власнику цієї пам`ятки ОСОБА_1 .

Зокрема, за результатами огляду пам`ятки архітектури на АДРЕСА_1 після завершення будівельних робіт встановлено самовільне проведення робіт із зміни памґятки а саме: змінено пропорції частин будинку, силует та планування будівлі на рівні першого поверху - ліквідовано загальнодоступну галерею без відповідного дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ч. 1 ст. 22, абзацу 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та з метою усунення виявлених порушень ОСОБА_1 поставлено вимогу усунути порушення шляхом відновлення пам`ятки, зокрема розісклити міжколонний простір на рівні першого поверху та відновити загальнодоступну галерею до попереднього вигляду в термін 14 календарних днів з дня видання цього припису.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Також, згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини від 18.07.2023, яким зобов`язано ОСОБА_1 відновити пам`ятку, суд першої інстанції бере до уваги доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості поновлення оспорюваних прав позивача, а результати розгляду справи про оскарження вказаного припису не матимуть змісту і права позивача не будуть захищені, оскільки, вимоги оскаржуваного індивідуального акту приписують демонтаж встановлених скляних конструкцій в будівлі.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією №К (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заявник не надала жодних доказів в підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам та інтересам.

Відповідно до припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини було поставлено вимогу ОСОБА_1 усунути порушення шляхом відновлення пам`ятки, зокрема розісклити міжколонний простір на рівні першого поверху та відновити загальнодоступну галерею до попереднього вигляду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Також відповідно до п. п. 9, 13 ч. 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: 9) погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; 13) надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення, а також відповідно до п. 7 ч. 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: 7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до п. 4.17 ДБН А.2.2-14:2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування» науково-проектна документація розробляється, зокрема, на реставрацію, консервацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт (реставраційний), пристосування пам`яток в різних поєднаннях цих видів робіт і заходів окремо.

Таким чином, чинним законодавством встановлений певний порядок проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам`яток. Такі роботи, в тому числі замовлення науково-проектної документації; звернення за висновком щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних перетворень на пам`ятках місцевого значення, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; звернення за погодженням відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних перетворень, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення; отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення - здійснюється самим власником пам`ятки культурної спадщини. Тобто усі дії, передбачені чинним законодавством і пов`язані з відновленням пам`ятки на вул. Січових Стрільців, Пум. Івано-Франківську, що вимагаєтся приписом, повинні здійнюватись самою ж ОСОБА_1 , а не третіми особами чи шляхом зруйнування її майна.

Таким чином, суд першої інстанції підійшов до вирішення питання накладення забезпечення позову - формально, без встановлення законодавчих положень щодо порядку проведення робіт для відновлення пам`ятки культурної спадщини (демонтажу встановлених скляних конструкцій) та без врахування того, що усі передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини» дії, направлені на відновлення пам`ятки, повинні здійснюватися самою ж заявницею, що повпливало на надання правильної оцінки щодо наявності реальної загрози ускладнення виконання рішення через невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису.

Крім того, заявник обґрунтовує незаконність припису тільки тим, що припис видано органом, який неуповноважений здійснювати нагляд за дотримання законодавства у сфері культурної спадщини та наявності формальних невідповідностей на бланку документа. Водночас суду не надано жодного доказу про відсутність таких повноважень. Крім того, заявниця жодним чинним не обґрунтовує законність здійснення нею будівельних робіт, зокрема щодо зміни пропорції частин будинку, силуету та планування будівлі на рівні першого поверху, ліквідації загальнодоступної галереї на пам`ятці культурної спадщини - будівлі на АДРЕСА_1 . Також, заявниця жодним чином не наводить свої заперечення проти припису, які би вказували, що проведені нею роботи є дійсно законними - зокрема які доводять про наявність у заявника погодження науково-проектної документації на проведення робіт на пам`ятці, дозволу на проведення робіт на пам`ятці.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що ні заявником, ні судом першої інстанції не зазначено, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також суд першої інстанції без дослідження порядку виконання припису щодо відновлення пам`ятки культурної спадщини дійшов висновку про неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що предметом заявленого адміністративного позову є протиправність припису за № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023.

При цьому, суд вірно врахував, що відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 даного Кодексу суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Подана заява про забезпечення позову, мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості поновлення оспорюваних прав позивача, а результати розгляду справи про оскарження вказаного припису не матимуть змісту і права позивача не будуть захищені, оскільки, вимоги оскаржуваного індивідуального акту приписують демонтаж встановлених скляних конструкцій в будівлі.

Заходом забезпечення позову позивач визначив зупинення дії припису за № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023 про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Враховуючи предмет заявленого адміністративного позову, про вжиття заходів забезпечення якого заявлено клопотання, та види забезпечення позову, передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд підставно вважав, що заява позивача про забезпечення позову заслуговує на увагу та підлягає до задоволення, а належним способом забезпечення позову є зупинення дії припису за № 147/31.1-15/07в від 18.07.2023 про усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, прийняв ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 300/7015/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді А.Р. Курилець

О.І. Мікула

повний текст складено 02.02.2024