Ухвала

від 31.01.2024 по справі 518/299/24

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

31.01.2024 Справа №: 518/299/24 Провадження № 2/518/199/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

Суддя Ширяївського районного суду Одеської області Тарасенко М.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації Ширяївський ринок, Ширяївської селищної ради Березівскього району Одеської області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, нежитловими будівлями і спорудами, присадибною земельною ділянкою, під`їзною дорогою до житлового будинку (землями загального користування та автомобільною дорогою) шляхом встановлення безособового, безоплатного та безстрокового земельного сервітуту та шляхом знесення самочинних будівель та споруд, -

Встановив:

До Ширяївського районногосуду Одеськоїобласті надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації Ширяївський ринок, Ширяївської селищної ради Березівскього району Одеської області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, нежитловими будівлями і спорудами, присадибною земельною ділянкою, під`їзною дорогою до житлового будинку (землями загального користування та автомобільною дорогою) шляхом встановлення безособового, безоплатного та безстрокового земельного сервітуту та шляхом знесення самочинних будівель та споруд.

Відповідно до ч. 1, 2статті 2 Цивільного процесуального кодексу Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу Українивизначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Відповідно до ч. 3ст. 13 Цивільного кодексу України, учасники справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 3ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В роз`ясненнях, викладених уПостанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Частиною 5ст. 177 ЦПК Українивстановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, нежитловими будівлями і спорудами, присадибною земельною ділянкою, з посиланням на приписи ст. 391 ЦК України.

Згідно положеньст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Право власності на нерухомість виникає в момент його державної реєстрації.

Відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття прав на нерухомість, його зміни або припинення шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок, нежитлові будівлі і споруди, а також присадибну земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання якими вимагає позивач.

Крім того, відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною першою статті 100 ЗК Українивизначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно статті 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Відповідно до статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 року по справі№ 348/1992/16-ц, провадження № 61-45579св18 (ЄДРСРУ № 81952852).

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати докази у підтвердження того, що в інший законний спосіб, крім встановлення земельного сервітуту, є неможливим нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати висновок експерта в порядку ст. 106 ЦПК України щодо встановлення сервітуту або надати дані у підтвердження неможливості надання такого висновку.

Окрім того, земельний сервітут може бути встановлений лише на сформованій земельній ділянці. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1ст. 79-1 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4ст. 79-1 ЗК України).

Позивачем у позовній заяві не вказано відомостей щодо земельної ділянки на якій просить встановити сервітут, чи являється вона сформованою.

про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Відповідно до ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст.175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суддя -

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації Ширяївський ринок, Ширяївської селищної ради Березівскього району Одеської області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, нежитловими будівлями і спорудами, присадибною земельною ділянкою, під`їзною дорогою до житлового будинку (землями загального користування та автомобільною дорогою) шляхом встановлення безособового, безоплатного та безстрокового земельного сервітуту та шляхом знесення самочинних будівель та споруд- залишити без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки вказані в мотивувальній частині ухвали в строк не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.Тарасенко