Постанова

від 24.01.2024 по справі 632/511/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 632/511/23 Головуючий суддя І інстанції Библів С. В.

Провадження № 22-ц/818/380/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про поновлення на роботі, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.,

суддів колегіїБурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року по справі № 632/511/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Олексіївський-Агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

18.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Олексіївський-Агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, згідно якої прохав суд ухвалити рішення, яким поновити його на посаді робітника з благоустрою; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток час вимушеного прогулу в сумі 6700,00 грн.; моральної шкоди в розмірі 5400,00 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог вказано, що згідно до наказу N 70/к/тр від 30.01.2023 року він був прийнятий на роботу робітника з благоустрою до Комунального підприємства «Олексіївський-Агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області з 01.02.2023 року. Наказом № 150/к/тр від 28.03.2023 року його було звільнено з займаної посади за угодою сторін з 31.03.2023 року. Вважає, що звільнення відбулося незаконно. Так, 27.03.2023 року його безпосередній керівник раптово та несподівано наполіг на тому, аби він пішов до відділу кадрів та написав заяву на звільнення з роботи. Ця звістка його приголомшила, а відповіддю про причини звільнення було те, що він не впорався з роботою. Продовжував наполягати на звільненні, не пояснюючи деталей та не конкретизуючи. Тому, він був змушений написати заяву про звільнення з роботи за угодою сторін, хоча це не була взаємна згода, а було тільки наполягання однієї сторони роботодавця. Через це позивач вимагає поновлення на роботі, а за весь час вимушеного прогулу просить стягнути з відповідача середній заробіток. Крім того, незаконним звільненням йому спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, втраті душевного спокою через відсутність засобів до існування. Все це проявляється у безсонні, роздратованості, депресії, втраті почутті власної гідності.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що відсутність в заяві про звільнення за угодою сторін конкретної дати свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору.

Вказує, що його прохання у заяві звільнити його з роботи з 01.04.2023 року не означає, що була зазначена конкретно дата звільнення, оскільки в його розумінні це означає будь-яке інше число у квітні 2023 року. Натомість він був звільнений 31.03.2023 року, саме тому він і звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, за відсутності позивача, який свого представника у судове засідання також не направив, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, відсутність домовленості сторін про розірвання трудового договору за взаємною згодою, не доведено наявність обставин викладених позивачем щодо неможливості усвідомлення ним своїх дій під час написання заяви на звільнення та видачі наказу.

За таких умов відсутні підстави поновлення на роботі позивача, тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає. Оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як і стягнення моральної шкоди, є вимогами похідними від поновлення на роботі, в задоволенні якої суд відмовляє, то і вони задоволенню не підлягають. Отже, в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та через його безпідставність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийстаттею 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 36Кодексу Законів про Працю Українипідставою припинення трудового договору є угода сторін. Наведені нормиКЗпП Українизастосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору.

Згідно вимогст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У ч. 1 п. 8 постанови пленумуВерховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9зазначається, що при домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП договір припиняється у строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справа N 570/894/16-ц.

У частині другійстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що звільнення позивача відбулося 31.03.2023 року, саме з тої дати, з якої в своїй заяві від 27.03.2023 року він зазначив сам. Проте, вже з 28.03.2023 року позивач на роботі не появлявся, про що свідчить акт керівництва та бухгалтерії підприємства, а також доповідні записки майстра дільниці благоустрою (а.с.17-21). З`явився ж позивач до підприємства за трудовою книжкою лише 12.04.2023 року, отримав її та розписався про ознайомлення з наказом про звільнення, при цьому, як встановлено з показань свідків, незадоволень з приводу звільнення та бажання продовжувати робити на підприємстві у нього не було. Отже, кілька днів до та після звільнення позивач на роботу не приходив, трудові обов`язки не виконував, тобто фактично трудові відносини були припинені у день звільнення.

З вказаного вбачається, що сторони дійшли згоди щодо звільнення позивача з 31.03.2023 року.

Колегія суддів також звертає увагу, що 31.03.2023 року було останнім робочим днем тижня, тому зазначення у заяві позивача про його звільнення 01.04.2023 року з урахуванням вищевказаної поведінки позивача, який фактично припинив свою роботу наприкінці березня дійсно свідчить про те, що сторони досягли угоди про припинення трудових відносин саме 31 березня 2023 року, тобто до 01.04.2023 року..

Жодних належним і допустимих доказів на спростування вищевказаних обставин матеріали справи не містять, у доводах скарги про них також не зазначено.

Суд першої інстанції відповідно до наявних у справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем того, що позивач на час написання заяв про звільнення та видачі наказу про звільнення перебував у пригніченому психологічному стані та не усвідомлював значення своїх дій, за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів того, при тому, що власноруч написав заяву на звільнення, отримав трудову книжку та розрахунок, де також ставив підписи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.