Ухвала

від 06.02.2024 по справі 2-909/11

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 2-909/11

Провадження № 6/210/48/24

У Х В А Л А

іменем України

06 лютого 2024 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвіненко Н. А.,

при секретарі Таранущенко В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Ткаченко Є.В., звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 2-909/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Вказує, що 12 квітня 2011 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено рішення по справі № 2-909/11 щодо стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, що встановлено для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 лютого 2011 року і до повноліття дитини на користь матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по вказаній справі було видано Виконавчий лист.

Просить видати дублікат виконавчого листа замість втраченого оригіналу виконавчого листа по справі №2-909/11 від 12 квітня 2011 року.

Сторони по справі в судове засідання не з`явилися. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.

Представником заявника подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності заявниці, заяву підтримують та просять задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.04.2011 р. ухвалено стягувати щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, що встановлено для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 лютого 2011 року і до повноліття дитини (а.с.17).

На підставі вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який було отримано позивачем ОСОБА_1 особисто 11.05.2011, про що свідчить розписка про отримання. (а.с. 19).

Представником позивача в обґрунтування заяви про видачу дублікату виконавчого листа зазначено, що виконавчий лист позивачем було втрачено.

Згідно із п. 17. 4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із ч. 1 ст.129 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Європейського суду) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі «СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ» проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов`язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб`єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

В рішенні по справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (заява №60750/00), «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (заява №67534/01), «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (перше рішення стосовно Росії: «Бурдов проти Росії». Комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 тощо).

З урахуваннямвикладеного,суд вважаєза необхіднезаяву представниказаявника ОСОБА_1 ,адвоката Ткаченко Є.В. про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити та видати дублікат виконавчого листа.

Керуючись п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа - задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-909/11 від 12.11.2011 року про стягнення аліментів на утримання дитини.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Суддя: Н. А. Літвіненко