Рішення

від 31.01.2024 по справі 212/7337/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7337/23

2/212/261/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Голуб О.В., представника відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Заборський О. В. звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника в наслідок нещасного випадку на виробництві, в якому просив стягнути з акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний комбінат» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 600000,00 гривень без урахування податків та інших обов`язкових платежів та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень.

В обґрунтування позовної заяви вказує, що позивач є сином ОСОБА_4 , останній працював формувальником машинної формовки на Криворізькому Центральному Рудоремонтному Заводі - державногодержавного підприємства концерну «Укррудпром» Міністерства промисловості України, правонаступником якого є ПРАТ «Криворізькій Центральний Рудоремонтний Завод».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно до Акту №4 від 04.04.1994 про нещасний випадок та Акту форми Н-5 від 14.04.1994 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 04.04.1994 об 11:50 годині на Криворізькому державному Центральному рудоремонтному заводі концерну «Укррудпром» Міністерства промисловості України нещасний випадок на виробництві стався за наступними обставинами: відповідно до змінного завдання, виданого старшим майстром ОСОБА_5 , формувальник машинної формовки ОСОБА_4 виконував формовку броні конусу. ОСОБА_4 звернув увагу на те, що стрічний конвеєр ЛК - 43б потокової стрічки не працює та не виконується прибирання просипу формувальних складів та вирішив з?ясувати причину. Опустившись у підвал, пройшов по ланцюгу конвеєрів і виявив, що не працює стрічковий конвеєр ЛК - 43. Об 11:30 годині підійшов до формувальника машинної формовки ОСОБА_6 та сказав, що виявив пробуксовку стрічки на приводному барабані конвеєру та її треба усунути. ОСОБА_4 взяв кусок бітуму та повернувся до конвеєру ЛК - 43. Перед виходу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , який працював з ним в одній бригаді, попередив його, щоб він вимкнув привідний барабан конвеєру ЛК - 43, на що ОСОБА_4 відповів, що підкладе бітум акуратно та буде видно, коли стрічка запрацює. Пройшовши загорожу барабана, лівою рукою ОСОБА_4 став підкладати бітум між стрічкою та барабаном. В цей час виник захват руки. Голова ОСОБА_4 уперлась в загорожу, в результаті чого він був смертельно травмований.

Причини нещасного випадку: 1. підсипка на приводний барабан сполучного матеріалу з ціллю усунення пробуксирування стрічки. Порушення п.5.10.16 «Загальних правил безпеки для підприємств та організацій металургійної промисловості»; п.п.1,2; 2.3; 3.6 «Інструкції з охорони праці формувальників ручної та машинної формовки формувальників потокових ліній» ИОТ-116-91; 2. низька промислова дисципліна працівників формувальної дільниці та недостатній контроль зі сторони осіб технічного нагляду за дотриманням обслуговуючим персоналом вимог правил безпеки та інструкцій.

У зв?язку зі смертю ОСОБА_4 , позивач втратив рідну людину, втратив підтримку, виховання, турботу батька. Позивачу, коли не стало батька, було всього 8 років. З дитинства позивач відчував моральні страждання через відсутність батька, батьківської підтримки та поради, був позбавлений можливості пізнати батьківську підтримку, захист, йому прийшлося докладати додаткових зусиль для організації свогожиття, навчатись самостійно виконувати чоловічу роботу. Так, ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнає, у зв`язку зі смертю батька, що призводить до порушення його звичайного способу життя. Оскільки смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, тому позивач вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року відкрито провадження за матеріалами позовної заяви та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

У жовтні 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 надала до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заяви зазначила, що події, які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому, з огляду на вищезазначені вимоги, в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року. Станом на 04.04.1994 року діяли «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов?язків», які передбачать відшкодування моральної шкоди виключно потерпілому.Ст. 456 ЦК УРСР та в Правилах мова йде про стягнення моральної шкоди, яка не пов`язана з інститутом стягнення моральної шкоди, у зв?язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Також вбачається, що ОСОБА_4 було порушено законодавство про охорону праці, внаслідок чого настав нещасний випадок, а тому відсутні безумовні підстави для покладання обов`язку відшкодування моральної шкоди на відповідача. Позивачем не доведено факт спричинення моральних страждань, душевних переживань, порушення нормальних зв`язків, спричинених смертю ОСОБА_4 . Також, представник відповідача вказувала, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є завищеними з огляду на незначну складність справи, що не вимагають від адвоката значних зусиль при підготовці правової позиції, позовної заяви та інших документів.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі, стягнути з відповідача 500000,00 гривень моральної шкоди та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_2 підтримала відзив на позовну заяву в повному обсязі, вказала, що підприємство виплатило кошти сім`ї померлого, відповідачем обов`язки було виконано, також зазначила, що підприємство вже тривали час не здійснює виробничу діяльність, просила відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.04.1986 року, видане Жовтневим відділом РАЦСу м. Кривого Рогу, позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.04.1994, видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 548.

Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком №4 від 04.04.1994 та Акту форми Н-5 від 14.04.1994 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 04.04.1994 об 11:50 годині на Криворізькому державному Центральному рудоремонтному заводі концерну «Укррудпром» Міністерства промисловості України нещасний випадок на виробництві стався за наступними обставинами: «Відповідно до змінного завдання, виданого старшим майстром ОСОБА_5 , формувальник машинної формовки ОСОБА_4 виконував формовку броні конусу. ОСОБА_4 звернув увагу на те, що стрічний конвеєр ЛК - 43б потокової стрічки не працює та не виконується прибирання просипу формувальних складів та вирішив з?ясувати причину. Опустившись у підвал, пройшов по ланцюгу конвеєрів і виявив, що не працює стрічковий конвеєр ЛК - 43. Об 11:30 годині підійшов до формувальника машинної формовки ОСОБА_6 та сказав, що виявив пробуксовку стрічки на приводному барабані конвеєру та її треба усунути. ОСОБА_4 взяв кусок бітуму та повернувся до конвеєру ЛК - 43. Перед виходу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , який працював з ним в одній бригаді, попередив його, щоб він вимкнув привідний барабан конвеєру ЛК - 43, на що ОСОБА_4 відповів, що підкладе бітум акуратно та буде видно, коли стрічка запрацює. Пройшовши загорожу барабана, лівою рукою ОСОБА_4 став підкладати бітум між стрічкою та барабаном. В цей час виник захват руки. Голова ОСОБА_4 уперлась в загорожу, в результаті чого він був смертельно травмований». Причини нещасного випадку:

1. підсипка на приводний барабан сполучного матеріалу з ціллю усунення пробуксирування стрічки. Порушення п. 5.10.16 «Загальних правил безпеки для підприємств та організацій металургійної промисловості»; п.п. 1,2; 2.3; 3.6 «Інструкції з охорони праці формувальників ручної та машинної формовки формувальників потокових ліній» ИОТ-116-91;

2. низька промислова дисципліна працівників формувальної дільниці та недостатній контроль зі сторони осіб технічного нагляду за дотриманням обслуговуючим персоналом вимог правил безпеки та інструкцій.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці», відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд встановив обставини справи, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з втратою близької людини, смерть якої настала внаслідок нещасного випадку на підприємстві відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди Позивачу.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнає позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивач є сином ОСОБА_4 , а відтак є особою, яка переносить тяжкі моральні страждання, назавжди позбавлена можливості спілкування з рідною людиною, позбавлена можливості отримувати піклування та допомогу від батька, незворотність втрати завдає позивачу моральні страждання.

Враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, а також з урахуванням конкретних обставин справи, а саме неналежне виконання (невиконання) ОСОБА_4 своїх прямих трудових обов`язків, порушення трудової і виробничої дисципліни в частині невиконання вимог інструкцій з охорони праці та посадових інструкцій, наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька, підлягає 200000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач пережив та переносить на теперішній час.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Згідно із ст. 141 ЦПК, розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката підтверджуються розрахунком витрат на правничу допомогу від 24.09.2023 у розмірі 6000,00 гривень, актом виконаних робіт від 24.09.2023, свідоцтвом адвоката ОСОБА_1 , а також прибутковим касовим ордером та квитанцією від 24.09.2023 на суму 6000,00 грн за попереднє опрацювання матеріалів та законодавчою бази, що регламентує спірні правовідносини, складання по подання відзиву на апеляційну скаргу, надсилання копії відзиву скаржнику, судове представництво.

Суд встановив, що понесені позивачем ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката підтверджуються розрахунком витрат на правничу допомогу від 24.09.2023 у розмірі 6000,00 гривень, актом виконаних робіт від 24.09.2023, свідоцтвом адвоката ОСОБА_1 , а також прибутковим касовим ордером та квитанцією від 24.09.2023 на суму 6000,00 гривень.

Натомість, суд зазначає, що витрати, зазначені в позрахунку за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу на надсилання копії відзиву скаржнику є передчаним і доведено належним чином.

В іншій частині наведених витрат, враховуючи докази на їх підтвердження, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу є доведеними в сумі 4100, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості, внаслідок чого суд відкидає посилання представника відповідача про їх необґрунтованість та необхідність їх зменшення.

Однак, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 , то судові витрати останнього з оплати доведеного в суді розміру правничої допомоги в сумі 4100 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 920 грн.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 2000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний комбінат» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп., без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний комбінат» на користь ОСОБА_3 витрати з оплати правничої допомоги в сумі 920,00 грн.

Стягнути з акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний комбінат» у дохід держави судовій збір в сумі 2000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Криворізький центральний рудоремонтний завод», місце знаходження юридичної особи: 50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄРДПОУ 00190940.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2024 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт