Ухвала

від 01.02.2024 по справі 645/5455/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5455/23

Провадження № 2/645/293/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання Малій О.Л.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Керівник Немишлянської окружноїпрокуратури містаХаркова Сотник С.О., в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Харківської міської ради шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, загальною площею 0,27 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 577 432, 60 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Санін А.О. 21.12.2023 року подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Клопотання обґрунтованетим,що прокуроромпідтверджено,що будівлі,які знаходятьсяна начебтосамовільно зайнятійземельній ділянці,а самедвоповерховий житловийбудинок:літ.«АА-2»загальною площею96,2кв.м.;житловий будинокз мансардоюліт.«АБ-1»,загальною площею96,7кв.м.;житловий будинокз мансардоюліт.«АВ-1»,загальною площею337,6кв.м.Надвірні спорудиліт.«А-Д»-альтанка,літ.«Я» -льох.як ісама земельнаділянка використовуютьсявідповідачами,в томучислі ОСОБА_2 ,у господарськійдіяльності якфізичними особами-підприємцями.за якувони отримувалиприбутки. Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Твердження прокурора, що Харківська міська рада не є суб`єктом господарювання, оскільки є суб`єктом владних повноважень, що представляє інтереси Харківської міської територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, не впливає на кваліфікацію вказаних правовідносин як цивільно-правових чи як господарсько-правових, оскільки визначальним для віднесення справи до підсудності господарського суду є встановлення факту ведення діяльності особою як ФОП на земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Оскільки будівлі, які знаходяться на начебто самовільно зайнятій земельній ділянці, а саме двоповерховий житловий будинок: літ. «АА-2» загальною площею 96,2 кв.м.; житловий будинок з мансардою літ. «АБ-1», загальною площею 96,7 кв.м.; житловий будинок з мансардою літ. «АВ-1», загальною площею 337, 6 кв.м. Надвірні споруди літ. «А-Д» - альтанка, літ. «Я» - льох. як і сама земельна ділянка використовуються відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у господарській діяльності як фізичними особами-підприємцями, за яку вони отримували прибутки, що також підтверджено прокурором, то правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими. Також, прокурор зазначає, що ним пред`явлено цивільний позов про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням поза кримінальним провадженням, проте по тексту позовної заяви відсутні посилання на ст. 127 та ст. 128 КПК України, як нормативні підстави пред`явлення цивільного позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої діяннями обвинувачених, які вчинили суспільно небезпечне діяння. Тобто, у позовній заяві прокурор взагалі не зазначає, що це саме цивільний позов у кримінальному провадженні, а посилається на обставини начебто встановлені в ході досудового розслідування, як на обставини, що підтверджують позовні вимоги. По-друге, прокурор зазначаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 21.06.2010 по 19.06.2012 було вчинене самовільне зайняття земельної ділянки, навіть приблизно не зазначено загальний розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а розраховано такий розмір лише за 2022 рік. Тобто, прокурор, не пред`являє вимоги про стягнення всього розміру шкоди завданої кримінальним правопорушенням. По-третє, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/ або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Так, ухвалою Фрунзенського районного суду від 15 січня 2024 року по справі № 645/3049/23 кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 2 КК України закрито у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України. Верховний Суд у своїй постанові від 15.09.2021 року у справі №711/3111/19 зробив висновок, що направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК. Отже, на даний час позивач, в тому числі прокурор в інтересах позивача Харківської міської ради, втратили передбачене ст. 128 КПК України право на подання цивільного позову у кримінальному провадженні № 42018221050000054 від 07.05.2018, оскільки на даний час кримінальне провадження закрите, ОСОБА_2 не є підозрюваною, а судовий розгляд не розпочато. При цьому, позивач не позбавлений права здійснити заходи щодо притягнення відповідачів до господарсько-правової відповідальності та стягнути шкоду за вчинення відповідачами господарського правопорушення.

28.12.2023 року від керівника Немишлянської окружноїпрокуратури містаХаркова Сотника С.О. надійшли письмові заперечення на клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі.

Заперечення обґрунтовані тим, що позов уцій справіспрямований настягнення шкоди,заподіяної Харківськійміській територіальнійгромаді кримінальнимправопорушенням -злочином,передбаченим ч.2ст.197-1Кримінального кодексуУкраїни,шляхом самовільногозайняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки,загальною площею0,27га,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,у томучислі,за рахунокземель санітарно-захисноїзони,а нез приводуречового правана земельнуділянку,що виникміж Харківськоюміською радоюта ФОП ОСОБА_2 як суб`єктамигосподарювання (яквважає представникВідповідача 2). Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,за відсутностірішення органумісцевого самоврядуваннящодо передачіземельної ділянки,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,у власністьчи користування,договору орендиземельної ділянкита йогодержавної реєстрації,здійснили самовільнезайняття вищевказаноїземельної ділянкишляхом незаконногобудівництва житловихбудівель знадвірними спорудамиз одночаснимогородженням парканомземельної ділянки,площею 0,27га,для їхобслуговування,чим спричиненошкоду інтересамХарківської міськоїтериторіальної громади.Більш того,не сплачуючигрошові коштиза використаннявищевказаної земельноїділянки тане оформлюючижодних речовихправ нанеї з2010року потеперішній час,Відповідачі усправі,у томучислі, ОСОБА_2 отримували прибутки,використовуючи самовільнозайняту земельнуділянку усвоїй господарськійдіяльності,що такожпідтверджено наданимипредставником Відповідача2податковими деклараціямиплатника єдиногоподатку -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,що неспростовує доводипозовної заяви,а лишепідтверджує їх.Статус ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо фактусамовільного зайняттяземельної ділянки,загальною площею0,27га,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,.що кваліфікованоорганами досудовогорозслідування яккримінальне правопорушення-злочин,передбачений ч.2ст.197-1Кримінального кодексуУкраїни,підтверджується наданимисуду копіямиобвинувального актувід 28.06.2023відносно ОСОБА_2 ,повідомлення пропідозру ОСОБА_1 від 12.09.2023. Законодавець уст.ст.127,128КПК передбачивальтернативні варіантизахисту своїхпорушених правособою,якій завданошкоду кримінальнимправопорушенням. Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів, територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Частина 5 ст. 1 Регламенту Харківської міської ради передбачає, що міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Харкова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами. Міський голова, міська рада та її виконавчі органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених законом. Акти міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими для виконання на території міста Харкова громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території міста Харкова, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами, органами виконавчої влади. Враховуючи вищевикладене, Харківська міська рада не є суб`єктом господарювання, оскільки є суб`єктом владних повноважень, що представляє інтереси Харківської міської територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Таким чином, твердження представника відповідача, що спірні правовідносини склалися між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_3 як суб`єктами господарювання є безпідставними та не відповідають вимогам діючого законодавства. Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що внаслідок самовільного зайняття Відповідачами земельної ділянки, площею 0,27 га та не відшкодування у добровільному порядку завданої такими протиправними діями шкоди порушено інтереси державі в особі Харківської міської ради, оскільки стягнення шкоди здійснюється до бюджету територіальної, громади, в адміністративних межах якої знаходиться самовільно зайнята земельна ділянка.

У судовому засіданні прокурор Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова Харитонова Н.В. проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечувала.

Представники відповідачів адвокати Санін А.О., Андрощук Б.М. клопотання підтримали.

Розглянувши вказане клопотання, суд прийшов до таких висновків.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.

Так, звернувшись до суду із позовом прокурор просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Харківської міської ради шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, загальною площею 0,27 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що на території даної земельної ділянки знаходиться: двоповерховий житловий будинок літ. «АА-2», загальною площею 96,2 кв.м., житловий будинок з мансардою літ. «АБ-1», загальною площею 96,7 кв.м., житловий будинок з мансардою літ. «АВ-1», загальною площею 337,6 кв.м., надвірні споруди: літ. «АД2 альтанка, літ. «Я» - льох.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано за відповідачами на підставі рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28.12.2012 року (справа № 2033/1737/2012).

З матеріалів справи вбачається, що на території зазначеної земельної ділянки знаходяться два двоповерхові будинки, будівлі та споруди, які використовуються у комерційній діяльності з надання послуг міні-готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно класифікації видів цільового призначення земель 03.38 «Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування».

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 11.08.2005 року, основний вид діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 24.03.2021 року, основний вид діяльності 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а також: 10.85 Виробництво готової їжі та страв, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.21 Постачання готових страв для подій, 56.29 Постачання інших готових страв, 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

Здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 підтверджується також Податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, квитанціями про реєстрацію податкових декларацій. Відомостями про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частини першоїстатті 24 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях25,26цього жКодексупередбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановленіКонституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно із частиною другоюстатті 4 ГПК Україниюридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українивизначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованихЦК України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й устатті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другоїстатті 50 ЦК Українифізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина другастатті 2 Земельного кодексу України).

Частиною 2статті 93 Земельного кодексу Українивстановлено, щоземельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 686/1411/19 від 21 червня 2023 року зі схожих правовідносин (справа за позовом Хмельницької міської ради Хмельницької області до особи, яка мала статус фізичної особи-підприємця, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку), зазначено, що «матеріалами справи підтверджується, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП. Основними видами її економічної діяльності визначені роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12). Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні. З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Хмельницькою міською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання з іншої сторони існує спір, пов`язаний із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства».

Таким чином, твердження прокурора, що Харківська міська рада не є суб`єктом господарювання, оскільки є суб`єктом владних повноважень, що представляє інтереси Харківської міської територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, не впливає на кваліфікацію вказаних правовідносин як цивільно-правових чи як господарсько-правових, оскільки визначальним для віднесення справи до підсудності господарського суду є встановлення факту ведення діяльності особою як ФОП на земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками міні-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом вище зазначалося, що відповідачі зареєстровані як фізичніособи підприємці. Відомостей про припинення їх підприємницької діяльності станом на дату звернення прокурора з позовом немає.

Основним видом діяльності відповідачів, як ФОП є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Прокурор у позові також стверджує про користування відповідачами земельною ділянкою загальною площею 0,27 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою здійснення комерційної діяльності з надання послуг. Та надає докази розташування на земельній ділянці міні-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є господарською діяльністю.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/ або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Частина 2 ст. 127 КПК України передбачає, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Поряд з цим, ч. 7 ст. 128 КПК України прямо передбачає, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення пропуску строку позовної давності у спірних правовідносинах, вважаючи, що суб`єктами кримінальної відповідальності можуть бути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , лише як фізичні особи не залежно від наявності чи відсутності в них статусу суб`єкта підприємницької діяльності, прокурор звернувся з цим позовом до Фрунзенського районного суду м. Харкова за правилами цивільного судочинства.

Однак, враховуючи те, що прокурор не скористався своїм правом пред`явити цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420182210500000054, суд при вирішенні питання про юрисдикцію даного спору, застосовує не положення КПК України, а положення ЦПК та ГПК.

Суд вважає недопустимим перекладання на суди загальної юрисдикції повноважень господарських судів лише через недосконалість кримінального процесуального законодавства, зокрема ч. 7 ст. 128 КПК України.

Окрім того, у постанові від 05.06.2019 року у справі № 454/1690/16 (провадження № 14-152цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо відшкодування шкоди, що виникають між юридичними особами та органами прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.

Таким чином, на думку суду, обґрунтування якої викладено вище, спір у цій справі за суб`єктним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки дані правовідносини виникли між Харківською міською радою, в інтересах якої діє прокурор, та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як суб`єктами підприємницької діяльності, а тому даний спір підвідомчий господарському суду.

Керуючись ст.ст. 200, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Провадження по цивільній справі за позовом Немишлянської окружноїпрокуратури містаХаркова вінтересах Державив особіХарківської міськоїради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третя особа:Головне управлінняДержгеокадастру уХарківській області,про відшкодуванняшкоди,заподіяної самовільнимзайняттям земельноїділянки закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 06.02.2024 року.

Суддя О.Ю.Алтухова