Постанова

від 14.05.2024 по справі 645/5455/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» травня 2024 року

м. Харків

справа № 645/5455/23

провадження № 22ц/818/1456/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів Мальованого Ю.М., Маміної О. В.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивач - Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, представниця позивача Пєскова Ю. В.,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідачки ОСОБА_3 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року в складі судді Алтухової О.Ю.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221050000054 від 05 травня 2018 року за частиною 2 статті 197-1 КК України встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 самовільно без розробки та погодження проєкту, отримання дозволу на початок будівельних робіт, здачі об`єктів до експлуатації провели реконструкцію належної їм квартири шляхом будівництва житлової прибудови та мансарди, а також збудували надвірні споруди. У результаті реконструкції квартири АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,27 га збудовано двоповерховий житловий будинок: літ «АА-2» загальною площею 96,2 кв м.; житловий будинок з мансардою літ «АБ-1» загальною площею 96,7 кв м.; житловий будинок з мансардою літ «АВ-1» загальною площею 337, 6 кв м. Надвірні споруди літ «А-Д» - альтанка, літ «Я» - льох. Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано за відповідачами на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2012 року.

Зазначив, що самовільно зайнята відповідачами земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 63101138500:01:001:0029, не є сформованою, будь-яких рішень щодо виділення її у власність чи користування відповідачам Харківською міською радою не приймалося, що виключає можливість реєстрації права власності/користування на неї за відповідачами.

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради відповідно до проєкту землеустрою щодо зміни і встановлення межі міста Харкова, погодженого рішенням 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про погодження проєкту землеустрою щодо зміни і встановлення межі міста Харкова» від 25 квітня 2012 року № 700/12 та рішенням 13 сесії Харківської обласної ради 6 скликання «Про подання Харківської обласної ради до Верховної ради України щодо зміни і встановлення межі міста Харкова» від 21 червня 2012 року № 456-V1, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:01:001:0029, розташована в межах міста Харкова та належить до земель комунальної форми власності.

Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:01:001:0029 відноситься до земель державної форми власності з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту для експлуатації залізничних колій, виробничих, складських, допоміжних адміністративних будівель та споруд.

Таким чином частина земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:01:001:0029 знаходиться у санітарно-захисній зоні земель залізничного транспорту.

Вказав, що відповідачі не обліковуються як платники земельного податку та орендної плати за спірну земельну ділянку. Інформація щодо нарахування та сплати за землю відсутня. Станом на 01 вересня 2021 року інформація про укладені договори оренди землі до контролюючого органу не надходила.

Більш того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказана вище земельна ділянка не надавалася у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як на момент винесення вказаного рішення, так і на теперішній час. До сьогодні вона залишається несформованою.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всупереч вказаним вимогам законодавства, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у власність чи користування, договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, здійснили самовільне зайняття вказаної земельної ділянки шляхом незаконного будівництва житлових будівель з надвірними спорудами з одночасним огородженням парканом земельної ділянки площею 0,27 га для їх обслуговування, чим спричинено шкоду інтересам Харківської міської територіальної громади.

Зазначив, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки становить 577432,60 грн.

Просила стягнути з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 солідарно на користь Харківської міської ради шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 0,27 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в сумі 577432,60 грн.

У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 подав до суду клопотання про закриття провадження, яке мотивовано тим, що оскільки будівлі, які знаходяться на начебто самовільно зайнятій земельній ділянці, а саме двоповерховий житловий будинок: літ «АА-2» загальною площею 96,2 кв м.; житловий будинок з мансардою літ «АБ-1» загальною площею 96,7 кв м.; житловий будинок з мансардою літ «АВ-1» загальною площею 337, 6 кв м, надвірні споруди літ «А-Д» - альтанка, літ «Я» - льох, як і сама земельна ділянка, використовуються відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у господарській діяльності як фізичними особами-підприємцями, за яку вони отримували прибутки, що також підтверджено прокурором, то правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими. Просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року провадження по справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На вказану ухвалу суду Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не звернув увагу на те, що даний позов спрямований на стягнення шкоди, заподіяної Харківській міській територіальній громаді кримінальним правопорушенням злочином, передбаченим частиною 2 статті 197-1 КК України шляхом самовільного зайняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,27 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі за рахунок земель санітарно-захисної зони, а не з приводу речового права на земельну ділянку, що виник між Харківською міською радою та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказала, що суб`єктом цивільної відповідальності за шкоду, завдану вищевказаним кримінальним правопорушенням злочином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть бути лише фізичні особи, не залежно від статусу фізичної особи-підприємця.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В суді апеляційної інстанції представниця позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити. Акцентував увагу суду на усталену практику Верховного Суду щодо розгляду категорії цих справ.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Немишлянської окружноїпрокуратури містаХаркова вінтересах Державив особіХарківської міськоїради необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку по суті виник спір між Харківською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як суб`єктами господарювання з іншої сторони, пов`язаний із здійсненням відповідачами підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому позов у даній справі має розглядатись у порядку господарського судочинства.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Харківської міської ради шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 0,27 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в сумі 577432,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на території даної земельної ділянки знаходиться двоповерховий житловий будинок літ «АА-2» загальною площею 96,2 кв м, житловий будинок з мансардою літ «АБ-1» загальною площею 96,7 кв м, житловий будинок з мансардою літ «АВ-1» загальною площею 337,6 кв м, надвірні споруди: літ «АД2 альтанка, літ «Я» - льох.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано за відповідачами на підставі рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 грудня 2012 року (справа № 2033/1737/2012).

З матеріалів справи вбачається, що на території зазначеної земельної ділянки знаходяться два двоповерхові будинки, будівлі та споруди, які використовуються у комерційній діяльності з надання послуг міні-готель «Wood-Cottage» згідно класифікації видів цільового призначення земель 03.38 «Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування».

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 11 серпня 2005 року, види діяльності: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 16.10 лісопильне та стругальне виробництво; 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.75 роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приладдями в спеціалізованих магазинах.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 24 березня 2021 року, види діяльності: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 10.85 виробництво готової їжі та страв, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.21 постачання готових страв для подій, 56.29 постачання інших готових страв, 96.09 падання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.

Здійснення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підтверджується також податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, квитанціями про реєстрацію податкових декларацій. Відомостями про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року провадження по справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 2Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Частиною першою статті 19ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другою статті 4Господарського процесуальногокодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексомУкраїни (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право - і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження№ 12-37гс19).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру

Матеріалами цієї справи підтверджується, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані як фізичні особи-підприємці.

Видами економічної діяльності ОСОБА_1 визначені 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 16.10 лісопильне та стругальне виробництво; 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.75 роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приладдями в спеціалізованих магазинах.

Видами економічної діяльності ОСОБА_2 визначені 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 10.85 виробництво готової їжі та страв, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.21 постачання готових страв для подій, 56.29 постачання інших готових страв, 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.

Відомості про припинення ними підприємницької діяльності відсутні.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 10-ДК/16/АО/10/01/-22 від 19 січня 2022 року вказана земельна ділянка за класифікацією видів цільового призначення відноситься до земель 03.38 «Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування».

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Харківською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як суб`єктами господарювання з іншої сторони існує спір, пов`язаний із здійсненням відповідачами підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 686/1411/19 (провадження№ 61 -12620св22), від 10 квітня 2024 року у справі № 638/5573/21 (провадження № 61-17037св23).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що позовна заява Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Враховуючи викладене, підстав вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Немишлянської окружноїпрокуратури містаХаркова вінтересах Державив особіХарківської міськоїради залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

О. В. Маміна

Повний текст постанови складено 14 травня 2024 року.