Постанова

від 30.01.2024 по справі 210/388/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/30/24 Справа № 210/388/21 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі:Житлово-будівельний кооператив «Восток-24», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2021 року, постановлену суддею Строговою Г.Г. в м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні), -

ВСТАНОВИВ

У березні 2021 року до Криворізького районного суду Дніпропетровської області, на підставі розпорядження голови Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.02.2021 №14, надійшла цивільна справа №210/388/21 за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживача послуг, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання відсутності права вимагати сплати за житлово-комунальні послуги.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила суд:

- визнати відсутність права у ЖБК «Восток-24» вимагати сплати за житлово-комунальні послуги та послуги за утримання будинку, оскільки ЖБК «Восток-24» є фіктивною організацією і не може бути управителем будинку АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду (реальні збитки) в розмірі 63621,82 грн;

- за систематичне порушення ЗУ «Про захист прав споживачів», за надання завідомо неправдивої інформації споживачу, за постійне ведення в оману позивача, як споживача та за завдану шкоду тривалими (16 років) протиправними діями «керівників» юридичної особи ЖБК «Восток-24», що декларує надання комунальних послуг (які не має права надавати взагалі), стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмір 480 000,00 грн.;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача та його представників судові витрати, пов`язані з явкою до суду у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять за всі дні, коли позивач та його представники з`являлися до суду, по 288,88 грн за кожне засідання;

- у разі скасування державної реєстрації ЖБК «Восток-24» до винесення рішення в справі, всі вимоги щодо матеріальної та моральної шкоди стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Криворізькогорайонного судуДніпропетровської областівід 25жовтня 2021року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відсутності права вимагати сплати за житлово-комунальні послуги.

Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживача послуг, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали суду, ставить питання про її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі у відмовленій судом частині позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суть її позову саме у визнанні відсутності права у ЖБК «Восток-24» вимагати сплати за житлово-комунальні послуги, так як власники квартир не наймали ЖБК «Восток-24» для управління своїм будинком, і відповідно загальні збори співвласників будинку про дозвіл керувати ними відповідачами не проводилися та не оформлювалися протоколом, затвердженим наказом Мінрегіону від 25.08.2015 року №203. Вказує, що оскільки відповідачі позиціонують себе як «надавачі послуг», яких ніхто не заказував, то позов подано відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, скаржник зазначає, що вона ніколи не вступала в члени ЖБК «Восток-24», не писала заяв про вступ, правління та загальні збори її не приймали, обов`язкового посвідчення їй не надавали, вказує, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 за спадщиною повністю викупленої.

Позивач вказує, що вона не є членом ЖБК «Восток-24» 1971 року створення і не є членом ЖБК «Восток-24» 2005 року створення, не є, не була і фізично не могла бути членом цих ЖБК, які є різними, так як різні засновники.

На думку позивача у даній ситуації корпоративні відносини відсутні, оскільки вимоги про визнання відсутнім права вимагати сплату комунальних послуг, а також вимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на юридичний захист та моральної шкоди, завданої порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності ЖБК «Восток-24». Саме такого висновку дійшов Господарський суд Дніпропетровської області.

Наголошує на тому, що незгода суду з правовим обґрунтуванням позовної заяви не є підставою для визнання її не поданою і повернення позивачу, а є надмірним формалізмом.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддюдоповідача,вислухавши думкупредставника відповідача ЖБК «Восток-24» Павлів О.В., яка, заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання відсутності права у ЖБК «Восток-24» вимагати сплати за житлово-комунальні послуги та послуги за утримання будинку, оскільки ЖБК «Восток-24» є фіктивною організацією і не може бути управителем будинку АДРЕСА_1 , виходив з того, що правові відносини у цій частині не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

При цьому суд першої інстанції не зазначив в якому порядку повинна була звернутися до суду позивач ОСОБА_1 в частині цих позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Статтею 4 ЦПК Українизакріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вивчивши матеріали даного цивільного провадження колегія суддів вважає, що на стадії відкриття провадження по справі суд першої інстанції передчасно прийняв рішення про відмову у відкриті провадження в вищезазначеній частині позовних вимог не вказавши при цьому до якої юрисдикції слід звернутися позивачу з цими вимогами.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, а тому, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питаня відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2021 скасувати і повернути справу для розгляду в суд першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: