Постанова

від 01.02.2024 по справі 344/10522/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10522/23

Провадження № 22-ц/4808/190/24

Провадження № 22-ц/4808/191/24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г.В.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

секретар Петріва Д.Б.

за участю представника апелянта

адвоката Кожокара М.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Малетина А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Таун Девелопмент» - адвоката Кожокара Максима Юрійовича на рішення Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2023 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2023 року в складі судді Домбровської Г. В., ухвалені у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю «Дрім Таун Девелопмент» про розірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні2023року ОСОБА_1 звернулась досуду ізпозовом до ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» про розірваннядоговору тастягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 червня 2019 року між нею та ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» було укладено договір купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №1-10/06/2019, предметом якого є квартира в шостому під`їзді на четвертому поверсі, загальною площею 45 кв.м в м. Івано-Франківську (будівельна адреса АДРЕСА_1 )). Згідно з п.1.5 договору планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію комплексу, в якому знаходиться квартира друге півріччя 2021 року. На виконання договірних зобов`язань нею повністю сплачено вартість квартири у розмірі 18270 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ КБ «Приватбанк» на день оплати. Однак, відповідачем не виконано взятих за договором зобов`язань, станом на визначену договором дату (друге півріччя 2021 року) не завершено будівництво об`єкту, квартира не добудована, і на цей час жодні роботи на даному об`єкті не проводяться.

Посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору, позивачка просила розірвати договір купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №1-10/06/2019 від 10 червня 2019 року; стягнути з ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» на її користь грошові кошти, сплачені за договором у розмірі 18 270 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2023 року позов задоволено.

Вирішено розірвати договір купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №1-10/06/2019 від 10 червня 2019 року, укладений між ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №1-10/06/2019 від 10 червня 2019 року, в розмірі 18 270,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за встановленим НБУ курсом станом на 26 жовтня 2023 року становить 667 425,02 грн.

Також стягнуто з ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» на користь держави судовий збір у розмірі 7 747,85 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору (повне невиконання його умов), у зв`язку з чим існують передбачені статтею 651 ЦК України підстави для розірвання договору купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №1-10/06/2019 від 10 червня 2019 року. У зв`язку із розірванням договору з відповідача підлягають стягненню кошти, які були сплачені ОСОБА_1 на виконання умов такого договору у розмірі 18270,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за встановленим НБУ курсом станом на 26 жовтня 2023 року становить 667425,02 грн.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2023 року стягнуто з ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» - адвокат Кожокар М. Ю., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 6.2 укладеного між сторонами договору дострокове розірвання договору до закінчення виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених у ньому може бути проведено тільки за взаємною згодою сторін. Проте, між сторонами спору відсутня взаємна згода на дострокове розірвання договору купівлі-продажу, що свідчить про неможливість його розірвання за ініціативою позивачки.

Крім того звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України договір може розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Звертаючись до суду з цим позовом позивачка не обґрунтувала настання істотних порушень умов договору з боку відповідача, а суд не перевірив чи дійсно має місце настання для позивача істотних порушень договору. Відповідач є діючим підприємством, веде господарську діяльність та жодним чином не відмовляється і не ухиляється від виконання умов договору, укладеного з позивачем.

Помилковим, вважає, і висновок суду першої інстанції про стягнення 18270,00 доларів США в еквіваленті 667425,02 грн. Як вбачається із позовної заяви позивачка крім розірвання договору просила стягнути 18270,00 доларів США. Стягуючи кошти з визначенням еквіваленту у національній валюту суд в порушення вимог частини 2 статті 264 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог. Крім того, на виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено кошти у національній валюті у розмірі 477822,00 грн.

Також вказує, що представником позивачки не надано жодного платіжного або іншого документу, який би підтвердив понесення ОСОБА_1 будь-яких витрат на правову допомогу.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Малетин А. Я., зазначає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати на правничу допомогу адвоката, які має понести позивачка стягнути з апелянта.

Заяви (клопотання) учасників справи

09 січня 2024 року представник апелянта адвокат Кожокар М. Ю. сформував в системи «Електроний суд» заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 січня 2024 року заяву задоволено. Вирішено забезпечити участьпредставника ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» - Кожокар М. Ю. вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Малетин А. Я. апеляційну скаргу не визнали, просили її залишити без задоволення.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що 10 червня 2019 року між ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому №1-10/06/2019.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт нерухомого майна, що буде створений в майбутньому, описаний у п.1.2 даного договору, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

За даним договором у власність покупця передається наступне нерухоме майно, в подальшому об`єкт, що знаходитиметься в житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення в м. Івано-Франківськ (будівельна адреса: вул. Степана Бендери, (поруч будинку №60) (далі по тексту Комплекс), зокрема, квартира в 6-му під`їзді на четвертому поверсі, загальною площею, 45 кв.м (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пунктом 2.1 договору загальна вартість об`єкту на момент укладання цього договору становить суму у розмірі гривневого еквіваленту 18 270 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати.

Згідно з пунктом 1.5 договору планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу, в якому знаходиться вказаний у п. 1.2. об`єкт друге півріччя 2021 року.

ОСОБА_1 повністю сплачено вартість квартири в розмірі гривневого еквіваленту 18 270 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати, що не заперечив відповідач.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою та третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин першої-третьої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі чи пряма вказівка закону щодо відповідних підстав для розірвання договору, або істотна зміна обставин.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, також істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Отже, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказувала, що відповідачем порушено умови зазначені у пункті 1.5 договору про планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу, в якому знаходиться вказаний у п. 1.2. об`єкт друге півріччя 2021 року. Станом на червень 2023 року об`єкт, який був предметом договору не був зданий, відповідно, позивач не отримала очікуване у визначений строк, що слід вважати істотним порушенням.

Відповідач не надав суду першої інстанції доказів, які б спростовували твердження позивачки (здійснення будівництва Комплексу). Не представленні такі і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору (повне невиконання його умов), у зв`язку з чим існують передбачені статті 651 ЦК України підстави для розірвання договору №1-10/06/2019 купівлі-продажу майна,що будестворено вмайбутньому від 10 червня 2019 року.

Доводи апелянта щодо неможливості розірвання договору за ініціативою позивачки не заслуговують на увагу, оскільки можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін передбачена, зокрема, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначитигрошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання.

За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому загальна вартість об`єкту на момент укладення цього договору становить суму у розмірі гривневого еквіваленту 18270,00 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати.

Згідно з п. 2.2. договору покупець сплачує повну вартість об`єкту у національній валюті України у вигляді внесків відповідно до графіку:

гривневого еквіваленту 13000,00 доларів США, що на день укладення цього договору становить 341900, грн за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» до 10 червня 2019 року;

гривневого еквіваленту 1 054,00 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати до 15 грудня 2019 року;

гривневого еквіваленту 1 054,00 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати до 15 червня 2019 року;

гривневого еквіваленту 1 054,00 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати до 15 грудня 2020 року;

гривневого еквіваленту 1 054,00 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати до 15 червня 2021 року;

гривневого еквіваленту 1 054,00 доларів США за курсом купівлі доларів в ПАТ «ПриватБанк» на день оплати до 15 грудня 2021 року.

Враховуючи зміст вказаних пунктів договору, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фактичну ціну договору сторони визначили в іноземній валюті 18270 доларів США.

А тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у грошовою одиницею договору визначено національну валюту.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чиномвисновок судупершої інстанціїщодо зазначенняу резолютивній частині рішення про стягнення двох грошових сум: іноземної валюти та її гривневого еквівалента не відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду, тому рішення суду щодо зазначення гривневого еквіваленту необхідно змінити.

При цьому колегія суддів також враховує, що позивачка у позовній заяві просила стягнути саме 18270,00 доларів США.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, то необхідно зазначити таке.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 у позовній заяві просила також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що представник позивачки адвокат Малетин А. Я. 26 жовтня 2023 року подав заяву, в якій зазначив, що докази розміру витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з моменту отримання рішення.

26 жовтня 2023 року місцевим судом ухвалено рішення по справі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Малетин А. Я. 30 жовтня 2023 року сформував в системі «Електроний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Дрім Таун Девелопмент» витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат суду надано: договір про надання професійної правничої допомоги №01/05/23 від 01 червня 2022 року; акт про надання професійної правничої допомоги від 26 жовтня 2023 року.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

З огляду на наведене, необґрунтованими є аргументи апелянта про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на неподання заявником доказів на підтвердження їх оплати.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Таун Девелопмент» - адвоката Кожокара Максима Юрійовича задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2023 року змінити, виключити з резолютивної частини рішення зазначення гривневого еквіваленту в сумі 667425,02 грн.

В решті рішення суду та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І. О. Максюта

В. Д. Фединяк