Постанова

від 01.02.2024 по справі 914/2180/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа №914/2180/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 12.12.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 (повний текст рішення складено 22.11.2023, суддя Ділай У.І.)

у справі № 914/2180/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія»

про зобов`язання надати інформацію щодо діяльності товариства та копій документів

за участю представників:

від позивача Семеренко П.Я.

від відповідача Михновецький Ю.О.

14 липня 2023 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія» про зобов`язання надати інформацію щодо діяльності товариства.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що є учасником ТОВ «Богемія» з часткою в статутному капіталі 25%, відтак, на підставі ч. 4, 5 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернулася до товариства із заявою про надання копій документів за переліком, який наведений у ч. 1 ст. 43 вказаного Закону, однак така її вимога товариством не була задоволена.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 , Господарський суд Львівської області у рішенні від 13.11.2023 відмовив у задоволенні таких, покликаючись на таке:

- стверджуючи про порушення своїх корпоративних прав, позивачка зазначає, що 27.01.2023 її представником Іваником О.Ю. на адресу ТОВ «Богемія» було надіслано заяву від 25.01.2023 про надання копій документів згідно з переліком, до якої долучено копію довіреності. Відповідач не заперечує отримання відповідної заяви, проте зазначає, що таку було залишено ним без розгляду, позаяк з долученої фотокопії довіреності не вбачалося за можливе встановити її дійсність, законність та коло повноважень за нею;

-на вимогу суду позивачкою не було надано для огляду оригіналів документів, які слугують підставою позову, зокрема, довіреності від 13.01.2023, якою передбачено повноваження Іваника О.Б., як уповноваженого представника позивача для отримання документів згідно ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». В матеріалах справи означена довіреність відсутня, як і будь-які докази, які б свідчили про звернення позивачки з відповідною заявою самостійно;

-зважаючи на відсутність в матеріалах справи довіреності від 13.01.2023, суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

Позивачка не погодилася з ухваленим рішенням та оскаржила його, звернувшись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, оскільки вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що прийняте без врахування усіх дійсних обставин справи, виходячи з наступного:

- вказані у вимозі документи відповідають наведеному в ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» переліку, вказана норма Закону не містить застережень чи додаткових умов для надання чинному учаснику визначеної законом інформації щодо діяльності товариства. Відповідач свій обов`язок з надання запитуваної інформації на вимогу позивачки не виконав, що порушує законні права та інтереси позивачки та є підставою для їх захисту;

- скаржниця наголошує на безпідставності пов`язаності факту її особистого звернення до відповідача із вимогою про надання інформації про діяльність товариства (а не через її уповноваженого представника) з позитивним вирішенням судового спору на користь позивачки, оскільки ні законом, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачена вимога звернення до товариства в порядку у ст. 43 згаданого Закону лише самим учасником товариства;

-позивачка звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що жодна із ухвал місцевого господарського суду не містила вимоги подати суду для огляду саме оригінал довіреності від 13.01.2023, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу І.О. Чорним та зареєстрованої в реєстрі за № 88;

-за наведених обставин, на переконання скаржниці, у суду не було достатніх підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи позивачки та зазначив, що за положенням ч. 5 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передумовою для надання запитуваних документів є дія учасника товариства у вигляді надання письмової вимоги про надання таких документів. Відповідач стверджує, що від ОСОБА_1 , як учасника товариства, жодних заяв (вимог) про надання копії документів та інформації щодо його діяльності не отримував, а також не відмовляв у їх наданні. Відтак, відповідач вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов, вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов. Крім цього, відповідач зазначає, що судом першої інстанції неодноразово в ухвалах витребовувалися для огляду в судовому засіданні оригінали доказів, що долучені до позову в копіях, та участь представника позивача була визнана обов`язково. Натомість, позивачка жодного разу не забезпечила участі уповноваженого представника та витребуваних судом документів, в тому числі, що підтверджують обставини позову, для огляду не надала.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які підтримали вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія» (81300, Львівська область, Яворівський район, м. Мостиська, вул. Грушевського, буд. 49-Б, ідентифікаційний код 32188444) з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 25%, що становить у грошовому еквіваленті 1575000,00 тисяч гривень.

27 січня 2023 року, на підставі ч. 4 та ч. 5 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», позивачка звернувся до відповідача з заявою про надання копій документів згідно з переліком, наведеного у ч. 1 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка була надіслана засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу відповідача (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Грушевського, буд. 49-Б) та за місцем проживання директора Товариства ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

За твердженням позивачки, вказана заява отримана директором товариства 30.01.2023, проте залишилась без відповіді та задоволення, що зумовило позивачку звернутися до суду з даним позовом про зобов`язання ТОВ «Богемія» надати копії наступних документів:

-протоколи загальних зборів учасників за весь період діяльності товариства (з 12.11.2002);

-статути товариства, у тому числі нові редакції та зміни до статуту за весь період діяльності товариства (з 12.11.2002);

-документи товариства, що регулюють діяльність органів управління товариства (положення, накази тощо), та зміни до них;

-накази і розпорядження виконавчого органу товариства за останні три роки; аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати) товариства за останні три роки;

-документи звітності, що подаються відповідним державним та контролюючим органам за останні три роки;

-правовстановлюючі, реєстраційні та інші документи, що підтверджують речові права товариства на майно (земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, транспортні засоби, обладнання тощо);

-документи бухгалтерського обліку за останні три роки.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що спірна заява від імені учасника ТОВ «Богемія» була подана уповноваженим представником ОСОБА_1 - Іваником Олегом Богдановичем, на підвтердження повноважень якого до заяви була долучена фотокопія завіреної О.Б.Іваником копії нотаріально засвідченої довіреності від 13.01.2023.

Оскільки, вказана копія довіреності від 13.01.2023 за своїм змістом та формою не відповідала вимогам законодавства України, із роздрукованої фотографії довіреності неможливо було встановити її дійсність, законність та коло повноважень за нею, а ТОВ «Богемія» самостійно не мало можливості перевірити чинність довіреності від 13.01.2023 з огляду на відсутність вказаної інформації у відкритому доступі, відтак товариство залишило без розгляду заяву ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 .

Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи в сукупності із наданими поясненнями, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Норми Цивільного кодексу України (ст. 16) та Господарського кодексу України (ст. 20) передбачають право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським товариством, у відповідно до ст. 113 ЦК України, є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богемія» є юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Корпоративні права, у відповідності до ст. 167 ГК України,- це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з вимогою про зобов`язання ТОВ «Богемія» надати копії документів, передбачених ч. 1 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Водночас, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову суду необхідно встановити підставність заявлених вимог. Якщо за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 , за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія».

Пункт 5 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України наділяє учасників господарського товариства правом у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства.

Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено перелік документів, які підлягають збереженню товариством, доступ до яких, у відповідності до ч. 4 цієї статті, забезпечується кожному учаснику (його представнику).

Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні товариством.

27.01.2023 представником позивачки О.Б.Іваником, на підставі статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», засобами поштового зв`язку було направлено відповідачу заяву від 25.01.2023 про надання копій документів згідно із переліком, до якої долучено копію довіреності від 13.01.2023, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу І.О.Чорним та зареєстрованої за №88.

Відповідач не заперечив одержання вказаної заяви, однак зазначив, що долучена копія довіреності від 13.01.2023 за своїм змістом та формою не відповідала вимогам законодавства України, а із роздрукованої фотографії довіреності неможливо було встановити її дійсність, законність та коло повноважень за нею. Відтак, заяву О.Б. Іваника, подану в інтересах ОСОБА_1 , відповідач залишив без розгляду, а відповідне повідомлення надіслав представнику позивачки 09.02.2023 (а.с. 83,84).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Господарський суд Львівської області неодноразово (ухвалами від 19.07.2023, від 07.09.2023, від 26.09.2023, від 12.10.2023) зобов`язував позивача забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання та надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали долучених до позовної заяви документів, а ухвалою від 12.10.2023 (після подання відповідачем відзиву на позов) суд першої інстанції зобов`язав сторін надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів, долучених до матеріалів справи в копіях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка жодного разу в судове засідання не з`явилася, участі уповноваженого представника не забезпечила, натомість її представником подавались клопотання про розгляд справи без його участі. Судова колегія звертає увагу, що всі ухвали суду першої інстанції, надіслані на адресу ОСОБА_1 , були повернуті суду із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання».

Варто зауважити, що сторони в судовому процесі наділені не лише правами, а й обов`язками, що полягають у сприянні своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленні всіх обставин справи; обов`язковій участі в судовому засіданні за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подачі усіх наявних у сторін доказів, в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також на сторони покладається обов`язок не приховувати докази, тощо.

Частина 2 ст. 164 ГПК України зобов`язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивачкою вимоги суду було проігноровано, оригінали витребуваних документів, які долучені до матеріалів справи в копіях, в тому числі й довіреності від 13.01.2023, яка встановлювала повноваження Іваника Олега Богдановича, як уповноваженого представника позивача, для отримання документів згідно з ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" суду не подано, участі уповноваженого представника в судових засіданнях суду першої інстанції не забезпечено.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Вчинення представником правочинів на підставі довіреності є свідченням існування між ним та особою, яку представляють, домовленості на вчинення юридичних дій.

Довіреність сама по собі не є підставою виникнення відносин представництва, а лише дозволяє їх суб`єктам зручніше оформити ці відносини. Центральною функцією довіреності є інформаційна функція для третьої особи - учасника правочину, адже саме з її змісту вона переважно дізнається про зміст, обсяг, строк та характер повноважень представника. Оскільки повноваження представника випливають не з довіреності, а з іншої підстави, ознайомлення з довіреністю необхідне в першу чергу для третіх осіб, з якими укладається правочин. З цією метою закон дозволяє довірителю надати довіреність безпосередньо третій особі.

Таким чином, подання довіреності або належним чином її засвідченої копії представником позивача є необхідним для отримання документів згідно з ст. 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні, а позивачкою не подані докази особистого її звернення до ТОВ «Богемія» із заявою, в порядку ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

З огляду на наведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушення суб`єктивного права позивачки, оскільки останньою не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем її суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської від 13.11.2023 у справі № 914/2180/23.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 у справі №914/2180/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 05.02.2024.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік