Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/2440/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/2440/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.01.2024:

від позивача: Іваненко М.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Мітічкін А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 12.06.2023 (повний текст складено 19.06.2023)

у справі № 910/2440/23 (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»)

про стягнення 8642802,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ про стягнення інфляційних втрат у сумі 7532991,38 грн, 3% річних у сумі 1109811,04 грн, які нараховані на суму боргу стягнуту в межах справи №910/20279/20.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем було виконано рішення Господарського суду міста Києва, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/20279/20 про стягнення боргу та санкцій, поетапно - 26.10.2022 та 02.11.2022, тому позивачем було нараховано фінансові санкції за невиконання грошового зобов`язання відповідачем за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 на суму боргу - 23537600 грн та за період з 27.10.2022 по 02.11.2022 на суму боргу - 15686654,18 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Заперечуючи проти позову, відповідач просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, а у випадку задоволення позову відстрочити виконання рішення на один рік, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства, необхідність фінансових ресурсів для негайних закупівель для стабільної генерації електричної енергії, ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (10009, місто Житомир, вулиця Вітрука, будинок 55; ідентифікаційний код 39292800) 1109811 (один мільйон сто дев`ять тисяч вісімсот одинадцять) грн 04 коп. трьох процентів річних, 7532991 (сім мільйонів п`ятсот тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) грн 38 коп. інфляційних втрат, а також 129642 (сто двадцять дев`ять тисяч шістсот сорок дві) грн 03 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають повторному доказуванню факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/20279/20, яке набрало законної сили і є чинним, зокрема, щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором у сумі 23537600 грн.;

- відповідачем було виконано рішення Господарського суду міста Києва, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/20279/20 про стягнення боргу та санкцій, поетапно - 26.10.2022 та 02.11.2022, тому позивачем обгрунтовано було нараховано фінансові санкції за невиконання грошового зобов`язання відповідачем за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 на суму боргу - 23537600 грн та за період з 27.10.2022 по 02.11.2022 на суму боргу - 15686654,18 грн., тобто за періоди, коли відповідний борг існував;

- клопотання позивача про зменшення розміру трьох процентів річних визнано судом першої інстанції необґрунтованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню;

- відмовляючи у відстроченні виконання рішення на 1 рік, суд першої інстанції врахував, що надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів на тривалий період без дотримання балансу інтересів сторін порушує основи судового рішення, яке ухвалюється іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3% річних та зменшити їх розмір з урахуванням наведених відповідачем обставин; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції та прийняти нове рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначав, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у відстроченні виконання оскаржуваного рішення на один рік та у зменшенні 3% річних, не врахувавши складний фінансовий стан підприємства, необхідність фінансових ресурсів для негайних закупівель для стабільної генерації електричної енергії, ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, а також і наявність форс-мажорних обставин у вигляді збройної агресії російської федерації, що посвідчено листом ТПП від 28.02.2022 № 202/02.0.-7.1, а також наявність заборгованості перед відповідачем інших контрагентів, та виконання відповідачем спецобов?язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

18.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на відсутність обумовлених законом підстав для відстрочення виконання оскаржуваного рішення на один рік та зменшення 3% річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3% річних та зменшити їх розмір з урахуванням наведених відповідачем обставин; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції та прийняти нове рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/2440/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23.

26.07.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/2440/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2440/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023. Судове засідання призначено на 19.09.2023 об 13 год. 15 хв.

18.08.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення сду першої інстанції без змін.

05.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (адв. Іваненко М.А.) надійшла заява участь в судовому засіданні, яке призначено на 19.09.2023, в режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду) з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (адв. Іваненко М.А.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

18.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/2440/23, для надання часу для вирішення питання щодо можливого врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди у справі № 910/2440/23.

18.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» надійшло клопотання про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, клопотання обґрунтоване тим, що відповідач систематично апелює до мирової угоди виключно з метою затягування розгляду справи.

18.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання про зменшення розміру 3% річних , в якому відповідач просить суд зменшити розмір заявлених позивачем 3% річних до 1 % річних, що складає 369 937,01 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 вирішено відкласти на 26.10.2023 о 12 год. 00 хв. 26.10.2023 розгляд заяви не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 23.10.2023 по 27.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. 25.09.2023 по 28.09.2023 включно перебував у відрядженні, з 29.09.2023 по 06.10.2023 включно, з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно, з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебував у відряджені, з 25.10.2023 по 03.11.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/2440/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023. Судове засідання призначено на 23.11.2023 об 12 год. 00 хв.

15.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» надійшла заява про проведення судового засідання, яке призначене на 23.11.2023 та усіх наступних засіданнях у справі № 910/2440/23, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» про проведення судового засідання, яке призначене на 23.11.2023 та усіх наступних засіданнях у справі № 910/2440/23, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

23.11.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 20.11.2023 по 08.12.2023 включно судді Яковлєва М.Л у відпустці.

В свою чергу, суддя Гончаров С.А, який входить до складу колегії суддів, але не суддею-доповідачем, 11.12.2023 перебував у відпустці і вирішення питання стосовно апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/2440/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023. Судове засідання призначено на 30.01.2024 об 11 год. 30 хв.

11.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» надійшла заява про проведення усіх судових засідань у справі № 910/2440/23 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

В свою чергу, суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, 11.12.2023 перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої заяви здійснюється після його виходу з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» про проведення судових засідань у справі № 910/2440/23, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про заміну відповідача його процесуальним правонаступником у справі № 910/2440/23 - задоволено, замінено відповідача у справі № 910/2440/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ: 24584661) на його процесуального правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ: 24584661).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 30.01.2024 з`явився представник відповідача, а представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні 30.01.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3% річних та зменшити їх розмір з урахуванням наведених відповідачем обставин; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції та прийняти нове рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2024 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 19.09.2018 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-18-01552 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених договором, поставити кондиціонери автономні виробництва АТ "ЗАВОД ЕКВАТОР" (продукція) для потреб ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача 23537600 грн основного боргу, 1307557,78 грн 3% річних, 1511182,20 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/20279/20, яке змінене постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" 23537600 грн основного боргу, 1437948,38 грн 3% річних, 2029009 грн 40 коп. інфляційних втрат та 405040, 23 грн судового збору.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають повторному доказуванню факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/20279/20, яке набрало законної сили і є чинним, зокрема, щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором у сумі 23537600 грн.

В свою чергу, відповідачем було виконано рішення Господарського суду міста Києва, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/20279/20 про стягнення боргу та санкцій, поетапно - 26.10.2022 та 02.11.2022, тому позивачем було нараховано фінансові санкції за невиконання грошового зобов`язання відповідачем за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 на суму боргу - 23537600 грн та за період з 27.10.2022 по 02.11.2022 на суму боргу - 15686654,18 грн.

Крім того, на стадії апеляційного розгляду справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" та Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про заміну відповідача його процесуальним правонаступником у справі № 910/2440/23 - задоволено, замінено відповідача у справі № 910/2440/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ: 24584661) на його процесуального правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ: 24584661), що враховується судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням її меж та вимог (а саме в частині відмови у зменшенні 3% річних та в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції на один рік з дати ухвалення рішення), перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивач зазначав, що рішення суду №910/20279/20 від 05.04.2021 про стягнення 23537600 грн основного боргу, 1437948,38 грн 3% річних, 2029009 грн 40 коп. інфляційних втрат було виконано після пред`явлення його до примусового виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 26.10.2022 було сплачено 7850945,82 грн (платіжні доручення №№83,84) та 02.11.2022 було сплачено 17128858,79 грн (платіжні доручення №№104, 105).

Стягнувши увесь борг за рішенням №910/20279/20 від 05.04.2021, органом державної виконавчої служби було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, що підтверджується відповідною постановою від 02.11.2022 №70157674.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що основну суму боргу за Договором у сумі 23537600 грн відповідачем було повністю погашено 02.11.2022, у зв`язку із чим, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1109811,04 грн, а також 7532991,38 грн інфляційних втрат нараховані за період з 06.04.2021 по 26.10.2022 та 9025,20 грн 3% річних нарахованих за період з 27.10.2022 по 02.11.2022, і відповідні нарахування вказаних показників є арифметично правильними, документально підтвердженими та здійснені з урахуванням вірних строків та ставок нарахувань.

Відповідач в свою чергу у відзиві зазначав, що він належить до суб`єктів господарської діяльності у власності та користуванні якого є об`єкти підвищеної небезпеки, дохід підприємства складається із виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється його відокремленими підрозділами - атомними електростанціями, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі чого запроваджено воєнний стан, атомні станції працюють в екстремальних умовах. Відповідач наголошував, що ним були втрачені виробничі потужності, що забезпечували майже половину від його доходу, що значно погіршило матеріальний стан відповідача та ускладнило виконання основного зобов`язання.

Заперечуючи проти нарахування інфляційних втрат відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, а саме, введення воєнного стану в Україні через військову агресію Російської Федерації проти України, внаслідок чого розмір інфляції з 24.02.2022 в Україні є наслідком війни, а тому не може бути застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування інфляційних втрат.

Суд першої інстанції присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 7 532 991,38 грн. інфляційних втрат, і рішення суду першої інстанції в цій частині скаржником не оскаржується.

Крім того, відповідач просив з урахуванням вищенаведеного, зменшити розмір 3% річних як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, подавши відповідне клопотання на стадії апеляційного розгляду справи, в якому просив зменшити розмір 3% річних до 1 % річних, що складає 369 937,01 грн.

Розглянувши доводи скаржника в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин (підтверджених згідно листом ТПП від 28.02.2022 № 202/02.0.-7.1), як підстави для звільнення від нарахування та зменшення 3% річних, - є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці компенсаційні нарахування не є штрафними санкціями, передбаченими статтею 230 Господарського кодексу України, а тому на них не поширюються положення часини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 902/417/18 - не підлягають застосуванню в контексті вирішення даного спору, оскільки у цій постанові досліджувалося питання зменшення відсотків річних, як визначені у більшому розмірі (40 %), ніж передбачені у статті 625 Цивільного кодексу України. Також, у вказаній постанові Верховний Суд не вказував на можливість суду самостійно та/або за клопотанням сторони зменшувати саме інфляційні нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання позивача про зменшення розміру трьох процентів річних є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню, у зв?язку з чим відхиляється судом апеляційної інстанції. Крім того, з аналогічних правомірних доводів судом першої інстанції обгрунтовано було відхилено відповідне клопотання і під час розгляду справи в суді першої інстанції, і доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції необгрунтовано було відхилено клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на один рік - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу судового акту про надання відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач просить відстрочити виконання рішення у цій справі на один рік з дня його ухвалення, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований строк та не надає жодних доказів на підтвердження того, що після спливу цього строку рішення суду буде ним виконано.

Крім того, не є безумовною підставою для надання відстрочки у виконанні судового рішення введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану, оскільки ДП "НАЕК "Енергоатом" не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та неможливістю своєчасного виконання своїх договірних зобов`язань.

Крім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання скаржника на обставини невиконання зобов?язань його контрагентами та відсутність коштів - судом апеляційної інстанції також відхиляються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, що надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів на тривалий період без дотримання балансу інтересів сторін порушує основи судового рішення, яке ухвалюється іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення необхідно враховувати не тільки фінансовий стан відповідача, а й позивача, а тому з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале невиконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, відсутні правові підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій справі. Доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Усі інші посилання, обгрунтування, доводи враховані судом апеляційної інстанції, проте не такими, що спростовують висновки суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, рішення в оскаржуваній частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі № 910/2440/23 в частині відмови у зменшенні 3 % річних та в частині відмови у відстрочці виконання рішення на 1 рік - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/2440/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 05.02.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв