Ухвала

від 02.02.2024 по справі 489/8251/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/8251/23

Номер провадження 4-с/489/3/24

УХВАЛА

Іменем України

02 лютого 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва скаргу Окружної прокуратури міста Миколаєва на рішення та дії державних виконавців (виконавче провадження №59335543 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 у справі №1/1416/429/2012 про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину у сумі 9361 грн. на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради)

встановив

В грудні 2023 року представник скаржника звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державних виконавців (виконавче провадження №59335543 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 у справі №1/1416/429/2012 про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину у сумі 9361 грн. на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради). В обґрунтування своїх вимог зазначив, що Окружною прокуратуроюміста Миколаєвау порядкувідомчого контролю27.10.2023до Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Миколаївськійобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)було скерованоскаргу нарішення табездіяльність виконувачаобов`язківначальника Інгульськоговідділу ДВС(далі-Інгульського ВДВС) Гаїбова Р.Е. при перевірці законності виконавчого провадження №59335543. Постановою про результати перевірки законності зазначеного виконавчого провадження від 24.11.2023 доводи, викладені у скарзі прокурора знайшли своє підтвердження, дії виконувача обов`язківначальника ІнгульськогоВДВС Гаїбова Р.Е. щодо перевірки законності виконавчого провадження №59335543 визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", абз. 4,5 п. 7 розд. 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція). Крім того, під час перевірки виконавчого провадження №59335543, відкритого постановою державного виконавця від 12.06.2019, начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень Ю. Голотребчук дійшов висновку, що постанову про відкриття виконавчого провадження винесено всупереч вимогам п.6 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", абз. 1 п. 4 розд. 3 Інструкції. Як наслідок, останній доручив скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського відділудержавної виконавчоїслужби містаМиколаїв Головноготериторіального управлінняюстиції уМиколаївській області про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019. Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. вважає, що постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 від 24.11.2023 в цій частині незаконна та підлягає скасуванню.

Зазначаючи про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019 начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень Ю. Голотребчук посилався на невідповідність виконавчого документу - виконавчого листа №1/1416/429/2012, виданого 13.05.2013, вимогам законодавства, оскільки виконавчий документ складено російською мовою та останній не містить даних про місцезнаходження стягувача. Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. зазначив, що такі висновки начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень суперечать нормам матеріального права. До виконавчого документу мають застосовуватись вимоги законодавства, чинного на час його видачі. Вирок у справі було викладено російською мовою, тому відповідно виконавчий документ мав містити резолютивну частину рішення саме на такій мові, оскільки перекладання судового рішення для виконавчого документу не передбачено жодним нормативним актом.

Крім того, у виконавчому документі було зазначено код ЄДРПОУ стягувача та інші його реквізити, у тому числі і платіжні, маючи доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого на час винесення постанови про відкриття провадження був відкритим, у державного виконавця не було жодних перешкод для відкриття виконавчого провадження. Виконавчий документ №1/1416/429/2012, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013, перебував на виконанні в органах державної виконавчої служби з 14.06.2013. У подальшому на вимоги прокурора 04.09.2013 за №117/02-/56/5, 14.01.2014 за №210/02/56/5 за підписом начальника Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Ю.А. Голотребчука надавалась інформація про хід виконавчого провадження та жодних порушень в діях державного виконавця при відкритті виконавчого провадження останнім не вбачалось. Аналогічно надавалась інформація за підписом начальника та виконувача обов`язків начальника Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області по виконавчим провадженням №№41553723, 44830090, 52439055, в яких лише зазначався хід виконавчих проваджень, при цьому зауважень до змісту виконавчого документу, які могли б стати підставою для його повернення без прийняття до виконання, не висловлювались. З огляду на зазначене виконавчий лист №1/1416/429/2012, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва від 13.05.2013, не суперечив вимогам чинного на той час законодавства, а отже постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 від 24.11.2023 в частині скасування постанови головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019 є незаконною та підлягає скасуванню, а дії начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень Ю. Голотребчука з її винесення в цій частині є протиправними.

Також, в скарзі зазначено, що начальником Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенком А.О. з урахуванням скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 №59335543, 11.12.2023 було проведено перевірку законності зазначеного виконавчого провадження за результатами чого постанови, винесені у виконавчому провадженні №59335543 після його відкриття визнано такими, що винесені з порушенням вимог ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", розділу 3 Інструкції та, як наслідок, скасовані. Із змісту зазначеної постанови вбачається, що начальником Інгульського ВДВСу м.Миколаєві 11.12.2023 також винесено постанову, якою визнано постанову головного державного виконавця Інгульського ВДВС містаМиколаєва Головноготериторіального управлінняюстиції уМиколаївській областіпро відкриттявиконавчого провадженнявід 12.06.2019 такою, що винесена з порушенням вимог п.6 ч.4 ст. 4, абз. 1 ч.2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", абз. 1 п.4 розд. 3 Інструкції та скасовано її. Враховуючи незаконність постанови начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень Ю. Голотребчука про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 від 24.11.2023 в частині зобов'язання скасування постанови головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019, постанови від 11.12.2023 про скасування відповідної постанови головного державного виконавця Інгульського ВДВС та від 11.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 є незаконними та підлягають скасуванню, а дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А. Терещенка щодо їх винесення є протиправними.

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. вважає, що постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 від 24.11.2023 в частині зобов'язання скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019 та від 11.12.2023 про скасування вказаної постанови про відкриття провадження і про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 прийняті без дотримання прав та інтересів сторін у виконавчому провадженні та з порушенням вимог законодавства України щодо виконавчого провадження. Внаслідок дій начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень та начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), прийняття рішень з порушенням вимог законодавства, зазначене судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 збитків, заподіяних злочином, залишиться невиконаним, що порушує інтереси держави, принципи державної політики у сфері судочинства, адже виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і забезпечується державою.

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. просить: визнати протиправними дії начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень Ю. Голотребчука з винесення постанови від 24.11.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 в частині зобов'язання начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019; скасувати постанову від 24.11.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 в частині зобов'язання начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019; визнати протиправними дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А. Терещенка щодо винесення постанови від 11.12.2023 про визнання постанови головного державного виконавця Інгульського ВДВС міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019, такою, що винесена з порушеннями вимог п.6 ч.4 ст. 4, абз. 1 ч.2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", абз. 1 п. 4 розд. 3 та її скасування; скасувати постанову від 11.12.2023 про визнання постанови головного державного виконавця Інгульського ВДВС міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019, такою, що винесена з порушеннями вимог п.6 ч.4 ст. 4, абз 1 ч.2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", абз. 1 п. 4 розд. 3 Інструкції та її скасування; визнати протиправними дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А. Терещенка щодо винесення постанови від 11.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543; скасувати постанову від 11.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543.

Від представникаУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уМиколаївській областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Романчука С.М. надійшов до суду відзив на скаргу Окружної прокуратури міста Миколаєва. У відзиві зазначено, що виконавчий лист, як виконавчий документ, не відповідав вимогам до виконавчого документа, встановленим ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Внаслідок складення виконавчого листа не державною мовою, зазначені у ньому дані неналежно оформлені. Українське законодавство не давало і не дає жодних підстав для використання російської мови у складанні ні судових рішень, ні виконавчих документів, виданих судами. Невідповідність виконавчого документа вимогам до виконавчого документа встановленим ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" також полягала в тому, що у виконавчому листі не зазначено місцезнаходження стягувача. Доводи представника скаржника з посиланням тільки на загальні принципи законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень та судову практику в окремих рішеннях Верховного Суду, ухвалених за обставин, які не є подібними, знову є неспроможними, оскільки не спростовують висновків постанови про перевірку законності виконавчого провадження від 24.11.2023, які ґрунтуються на законодавстві. Посилання представника скаржника на те, що за відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запити до відповідних державних органів для отримання цієї інформації є безпідставним, оскільки за умовами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" необхідну інформацію державний виконавець може отримати при здійсненні виконавчого провадження, тобто вже після відкриття виконавчого провадження. За умови, коли виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання і виконавче провадження відповідно не здійснюється, логічним є те, що правові підстави направляти державним виконавцем будь-які запити для встановлення даних, які у виконавчому документі не зазначено, відсутні.

Крім того, внаслідок безпідставного визначення стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження прокуратури Миколаївської області, дійсний стягувач згідно з виконавчим документом - Департамент финансов Николаевского городского совета, був позбавлений процесуальних прав у виконавчому провадженні, зокрема щодо звернення до суду для приведення виконавчого документа у відповідність з вимогами до виконавчого документа, не отримував жодних процесуальних документів, які направлялися сторонам виконавчого провадження та жодної участі у виконавчому провадженні не приймав. Водночас прокурор, який активно, протягом тривалого часу приймав участь у виконавчому провадженні як учасник також не звертав увагу на зазначені порушення державного виконавця та не вживав заходів, спрямованих на усунення очевидних порушень закону. Висновок про порушення державним виконавцем абз.1 ч.2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" Окружною прокуратурою міста Миколаєва взагалі не оскаржується, хоча вказане порушення є окремою та самостійною підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. З цих підстав, обґрунтовуючи інші доводи скарги нібито порушенням прав сторін виконавчого провадження, представник скаржника оминає та не вказує хто визначений стягувачем у виконавчому провадженні (прокуратура Миколаївської області) і що це є грубим порушенням внаслідок якого постанова про відкриття виконавчого провадження не може існувати та підлягає скасуванню. Інші доводи представника скаржника про обставини та події 2013-2014 років, коли зазначені порушення не були встановлені не мають відношення та правового значення, оскільки предметом доказування є правомірність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження 12.06.2019 та наступних прийнятих рішень і вчинених дій у виконавчому провадженні.

Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що аналогічно є необґрунтовані доводи заявника в частині оскарження постанови начальника Інгульського відділу ДВС Терещенка А.О. про перевірку законності виконавчого провадження від 11.12.2023, оскільки постанова винесена внаслідок виявлених фактичних порушень у діях державного виконавця, які суперечать вимогам закону. Начальник Інгульського відділу ДВС Терещенко А.О. отримавши доручення згідно з постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.11.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження та безпосередньо встановивши, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 суперечить вимогам закону, обґрунтовано, в межах своєї компетенції та відповідно до закону таку постанову державного виконавця скасував. Таким чином, усі оскаржувані дії та рішення посадових осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Інгульського відділу ДВС вчинені відповідно до закону та в межах повноважень останніх, права скаржника не були порушені, а подана скарга є необґрунтованою, що виключає можливість задоволення такої скарги.

Представником Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А.О. Терещенком подано до суду відзив в якому зазначено, що встановлено порушення головного державного виконавця Щербатих М.В. при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 59335543: постанову державного виконавця Щербатих М.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 винесено всупереч п. 6 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 1 п. 4 розд. ІІІ Інструкції; постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Щербатих М.В. від 12.06.2019 винесено всупереч абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». У скарзі взагалі не згадано про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 винесена всупереч абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у постанові державного виконавця Щербатих М.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 визначено стягувачем Прокуратуру Миколаївської області (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28). У виконавчому листі ж зазначено, що виконавчий документ видано на користь «Департамента финансов Николаевского городского совета» (мовою оригіналу). Як наслідок, стягувач не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та жодного іншого документу виконавчого провадження, був позбавлений можливості скористатися правами відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Найголовніше, що у випадку стягнення коштів, стягувач би не отримав і кошти.

Також, перевіркою було встановлено невідповідність виконавчого документа вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». До скарги прокурора доданий виконавчий лист, який складений російською мовою, з такими даними: «исполнительній лист № 1/1416/429/2012 видан 13.05.2013 Ленинским районным судом г. Николаева взыскать с ОСОБА_2 в пользу государства в лице департамента финансов Николаевского городского совета средства, потраченные Николаевской городской больницей скорой медицинской помощи на лечение потерпевшей ОСОБА_3 в сумме 9361 (девять тысяч триста шестьдесят одна) грн.» (мовою оригіналу). На момент видачі виконавчого документа діяли ряд нормативно-правових актів, які закріплювали вимоги до складання судових документів державною мовою. Вбачати ознаки формальності у дотриманні державним виконавцем вимог закону, з боку представника скаржника є неприйнятним. Оскільки, виконавчий документ видається на користь чи в інтересах стягувача, саме стягувач має бути в першу чергу заінтересований в приведені виконавчого документа у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження», що в подальшому унеможливить оскарження дій/ рішень державного виконавця боржником з приводу неправомірності відкриття виконавчого провадження.

Крім того, у виконавчому листі № 1/1416/429/2012 від 13.05.2013 відомості про РНОКПП боржника внесено ручкою синього кольору не дивлячись на те, що весь інший текст виконавчого документа надруковано. Тобто, всупереч пункту 16.6.2 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68 (діяла на час видачі виконавчого листа -13.05.2013) дані виконавчого листа виправлялись. І нормами Кримінального процесуального кодексу України і нормами Цивільного процесуального кодексу України визначено, що виправлення вносяться відповідною ухвалою суду. До заяви про відкриття не додавалося жодних ухвал. Хто і навіщо в такий спосіб вніс дані про РНОКПП боржника до виконавчого документа наразі невідомо, так само як і невідомо, чи дійсно вказаний РНОКПП належить боржнику. Внесення даних про РНОКПП боржника в такий спосіб, знову ж, вказує на неналежне оформлення у ньому даних, передбачених ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Кожне вказане порушення є окремою підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. І навіть за відсутності інших порушень кожне з вказаних порушень є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Тому, представник Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А.О. Терещенко просить відмовити в задоволенні скарги Окружної прокуратури міста Миколаєва.

Від заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Д. Чобану надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі УЗПВР у Миколаївській області) в своєму відзиві посилається на ч.1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», якою передбачено, що судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою не враховуючи той факт, що на час видачі виконавчого листа діяла редакція вказаного закону від 07.07.2010 і ч. 4 цієї ж статті передбачено, що у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин". Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою (в редакції на час ухвалення вироку суду та видачі виконавчого документу). УЗПВР у Миколаївській області у своєму відзивів посилається на ч. 1 ст. 29 КПК України. Однак, КПК України прийнятий 13.04.2012, відповідно до п.1 Прикінцевих положень набрав чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім певних винятків. На сайті Верховної Ради міститься позначка про набрання кодексом чинності 19.11.2012 (розділ картка документа, історія документа та редакції). Вирок на підставі якого видано виконавчий лист винесено 17.09.2012, тобто за правилами Кримінального процесуального кодексу, прийнятого 28.12.1960. Згідно з ст. 19 КПК (в редакції від 12.08.2012 чинній на час винесення вироку) мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України "Про засади державної мовної політики". У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Миколаївська міська рада 21.08.2012 прийняла рішення №2419-VI «Про надання російській мові статусу регіональної у місті Миколаєві», відповідно до якого російська мова набула статусу регіональної на території міста Миколаєва. Тому, станом на 17.09.2012 (дата постановлення вироку) складення судових документів російською мовою в м. Миколаєві допускалося. Наразі можливість чи необхідність перекладу судових рішень складених в ті часи не передбачена нормативно-правовими актами. Тому, вирок та складений на його виконання виконавчий лист відповідають вимогам чинного на той час законодавства.

Крім того, у відповіді на відзив зазначено, що кожен державний орган у своїй діяльності повинен бути логічним, послідовним та спрямовувати свою діяльність на виконання тих завдань та функцій, які визначені для нього законодавством та для яких він власне і створений. Натомість в Інгульському відділі ДВС такої спрямованості своєї діяльності не вбачається. Якщо прокуратура вживає усіх заходів до встановлення режиму законності та справедливості, а також забезпечення повного, швидкого та, як наслідок, ефективного виконання судового рішення, складається стійке враження, що дії Інгульського відділу ДВС у вказаному виконавчому провадженні спрямовані на протидію прокуратурі, на що витрачається багато часу, який слід би було приділити виконанню своїх головних функцій. Так, зазначаючи про відсутність адреси стягувача у виконавчому листі, як підставу для повернення виконавчого листа без прийняття його до виконання, логічним було би вжити саме ті дії, які передбачені законодавством, а саме повернути виконавчий документ стягувачу. Натомість, державний виконавець Інгульського відділу ДВС відкриває виконавче провадження та протягом тривалого періоду часу, а саме 3,5 років, проводить виконавчі дії та приймає процесуальні рішення. Під час здійснення цих виконавчих дій, як уже про це зазначалося у скарзі, у державного виконавця Інгульського відділу ДВС були абсолютно всі можливості, користуючись відповідними джерелами та базами даних з`ясувати фактичну та юридичну адресу стягувача, а не займатися формалізмом. Таким чином, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення її стягувачу без прийняття до виконання через 3,5 роки не є ані логічним та послідовним, ані законним рішенням. Аналогічне твердження можна застосувати і до доводів Інгульського відділу ДВС щодо відомостей РНОКПП боржника, які внесено ручкою синього кольору, тоді як весь текст виконавчого документу надруковано. Зазначення РНОКПП ручкою синього кольору не містить ані помарок ані виправлень.

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Д. Чобану зазначає, що аналогічне твердження можна застосувати і до доводів УЗПВР у Миколаївській області стосовно неправильного зазначення державним виконавцем стягувача, а саме прокуратури Миколаївської області замість Департаменту фінансів Миколаївської міської ради. По-перше, у даному випадку слід говорити про технічну помилку державного виконавця. По-друге, вказану помилку допущено підлеглим працівником Інгульського відділу ДВС, що залишалось поза увагою керівництва протягом 3,5 років. Внаслідок таких дій УЗПВР у Миколаївській області відповідним державним органам (Миколаївська міська рада, суд, прокуратура, ДВС) необхідно вчинити певну кількість формальних дій, які тягнуть зайве витрачання часу та державних коштів. Водночас, замість вчинення вищевказаних дій, державним виконавцем Інгульського відділу ДВС необхідно було внести зміни у постанову про відкриття виконавчого провадження та зазначити правильного стягувача, таким чином виправивши помилку. З огляду на зазначене виконавчий лист № 14/1416/429/2012, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва від 13.05.2013 не суперечив вимогам чинного на той час законодавства, а отже повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 11.12.2023 є незаконним.

Від представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А.О. Терещенка надійшли до суду заперечення в яких зазначено, що у відповіді на відзив представник скаржника погоджується з тим фактом, що у постанові державного виконавця Щербатих М. В. про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019 визначено стягувачем Прокуратуру Миколаївської області (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) в той час, як у виконавчому документі зазначено «Департамент финансов Николаевского городского совета» (мовою оригіналу), та з тим, що внаслідок чого стягувач не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та жодного іншого документу виконавчого провадження, був позбавлений можливості скористатися правами відповідно до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас представник скаржника зазначив, що державним виконавцем допущено технічну помилку, яку можна виправити внесенням змін у постанові про відкриття виконавчого провадження. Але, визначення невірного стягувача не є ні граматичною, ні арифметичною помилкою. В даному випадку мова не йде про, наприклад, пропущену, зайву або невірну літеру чи цифру в найменуванні стягувача, а стягувач взагалі визначений не вірно. Таким чином, виявлене порушення вимог ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», можливо усунити лише шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Немає жодного значення в який саме термін та ким саме було виявлено порушення. Факт порушення вимог ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» було виявлено посадовою особою, права якої на перевірку законності виконавчого провадження визначено ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», що не заперечує представник скаржника. Виявлення такого порушення потребувало відповідного реагування для його усунення, внаслідок чого і була скасована постанова державного виконавця Щербатих М. В. про відкриття виконавчого провадження №59335543 від 12.06.2019, оскільки інших способів усунення такого порушення не передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Також, в запереченнях ОСОБА_4 зазначено, що положення ст.15 Закону України "Про засади державної мовної політики" вказують на можливість додатково використовувати регіональну мову, наприклад, коли обвинувачений не розуміє державної мови, однак не скасовує необхідності першочергового використання державної мови. На момент видачі виконавчого документа діяли ряд нормативно-правових актів, які закріплювали вимоги до складання судових документів саме державною мовою. ОСОБА_4 зазначає, що у даній скарзі предметом оскарження не є повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, тому строки зазначені положеннями ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» взагалі не стосуються предмету спору. Крім того, нормами КПК України і нормами ЦПК України визначено, що виправлення вносяться відповідною ухвалою суду. До заяви про відкриття не додавалося жодних ухвал. На думку представника скаржника написаний текст мав би містити ще й помарки та помилки. Однак, саме внесення до виконавчого документа даних про РНОКПП боржника ручкою вже є виправленням даних виконавчого документа, що має оформлюватися відповідною ухвалою суду. Щодо посилання на повноваження виконавця визначені п.3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», що начебто державний виконавець сам може встановити чи є допис у виконавчому листі саме РНОКПП боржника, представник скаржника повністю ігнорує норми Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець може проводити виконавчі дії в тому числі і перевірити ідентифікуючи данні боржника після відкриття виконавчого провадження, тому встановити відомості на етапі перевірки відповідності виконавчого документа вимогам зазначеним у ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» є неможливим. Таким чином, підтверджений представником скаржника факт допису у виконавчому документі ручкою синього кольору вказує на неналежне оформлення у ньому даних, передбачених ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, ОСОБА_4 вказав на те, що у відповіді на відзив представником скаржника зазначається недостовірна інформація стосовно неодноразової перевірки Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (раніше Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області) в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016) матеріалів (копій матеріалів) виконавчих проваджень відкритих на підставі виконавчого листа №1/1416/429/2012 виданого 13.05.2013 Ленінським районним судом м. Миколаєва, оскільки такі матеріали (копії матеріалів) витребовувалися для перевірки законності виконавчого провадження Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (раніше Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області) вперше за скаргою Окружної прокуратура міста Миколаєва від 27.10.2023.

Від представника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) С.М. Романчука надійшли до суду заперечення в яких зазначено, що незважаючи на можливість використання громадянами в судовому процесі іншої мови, ніж державна, суди зобов`язані були використовувати в процесі судочинства та при складанні процесуальних документів, виключно державну мову. Доводи представника скаржника спрямовані та ототожнення обов`язку складення судових документів державною мовою з можливістю використання особами, які беруть участь у справі іншої мови, ніж державна, є неспроможними. Окружна прокуратура міста Миколаєва, яка була заявником щодо виконання виконавчого листа та активним учасником виконавчого провадження впродовж усього часу з дати його відкриття, не звертала увагу на очевидні істотні порушення в діях та рішеннях державного виконавця з якими була ознайомлена, що також сприяло тривалості існування порушень та стало наслідком скасування постанови про відкриття виконавчого провадження лише через 3,5 роки. Також, недоречними є доводи представника скаржника про те, що продовження чи поновлення строків для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не передбачено, оскільки ні Управлінням, ні Інгульським відділом ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) таких рішень (про поновлення чи продовження строку) не приймалось. Також, вказуючи що порушення, яке полягає у неправильному визначенні стягувача є "технічною помилкою" і могло бути усунено шляхом виправлення та внесення змін у постанову про відкриття виконавчого провадження, представник скаржника ніяк не обґрунтував таку можливість державного виконавця та не вказав якою нормою закону чи підзаконного нормативно-правового акту передбачені такі дії. Визначення у постанові про відкриття виконавчого провадження стягувача всупереч абз. 1 ч.1 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" не є помилкою, а є порушенням закону і єдиним можливим та законним способом усунення такого порушення закону є виключно скасування такої постанови. С.М. Романчук просив відмовити в задоволенні скарги Окружної прокуратури міста Миколаєва.

Прокурор в судовому засіданні скаргу підтримала, просила вимоги задовольнити.

Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заперечували проти задоволення скарги з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії виконавчого листа, який складений російською мовою: «исполнительній лист № 1/1416/429/2012 видан 13.05.2013 Ленинским районным судом г. Николаева взыскать с ОСОБА_2 в пользу государства в лице департамента финансов Николаевского городского совета средства, потраченные Николаевской городской больницей скорой медицинской помощи на лечение потерпевшей ОСОБА_3 в сумме 9361 (девять тысяч триста шестьдесят одна) грн.» (мовою оригіналу).

Постановою начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О. від 11.12.2023 визнано постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатих М.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 такою, що винесена з порушенням вимог п. 6 ч. 4 ст. 4, абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 1 п. 4 розд. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Крім того, скасовано постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатих М. В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019. Також, зобов`язано головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Степанець-Лосєву М. С., в строк до 13.12.2023, провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до копії постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 24.11.2023, винесеної начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Голотребчуком Ю.А. у виконавчому провадженні №59335543, дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатих М.В. при здійсненні виконавчого провадження №59335543 визнано такими, що вчиненні з порушенням вимог п. 6 ч. 4 ст. 4, абз. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 18, ч. 4 ст. 27, ч. 8 ст. 48, абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 1 п. 4 розд. III, абз. 4 п. 8 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, п. 5 розд. I Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5. Також, дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Степанець-Лосєвої М. С. при здійсненні виконавчого провадження № 59335543 визнано такими, що вчиненні з порушенням вимог ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 18, ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 розд. I Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5; дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюка П.М., щодо перевірки законності виконавчого провадження №59335543, визнано такими, що вчиненні з порушенням вимог абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 4, 5 п. 7 розд. XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5; дії начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О., щодо перевірки законності виконавчого провадження №59335543, визнано такими, що вчиненні з порушенням вимог абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 4, 5 п. 7 розд. XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5; дії виконувача обов`язків начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Р.Е., щодо перевірки законності виконавчого провадження №59335543, визнано такими, що вчиненні з порушенням вимог абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 4, 5 п. 7 розд. XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Також, доручено начальнику Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенку А.О.: скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатих М.В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 №59335543; зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Степанець-Лосєву М.С. при здійсненні виконавчого провадження №59335543 провести виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; повідомити Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання даної постанови у строк до 11.12.2023.

З копії постанов у виконавчому провадженні №59335543: про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.01.2020; про арешт коштів боржника від 09.12.2020; про арешт коштів боржника від 12.07.2021; про арешт майна боржника від 23.07.2021; про арешт коштів боржника від 21.03.2023; про арешт коштів боржника від 16.10.2023 вбачається, що стягувачем вказана прокуратура Миколаївської області.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ст. 19 КПК (в редакції чинній на час постановлення вироку) мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови (ст. 15 Закону України "Про засади державної мовної політики").

Миколаївська міська рада 21.08.2012 прийняла рішення «Про надання російській мові статусу регіональної у місті Миколаєві», відповідно до якого російська мова набула статусу регіональної на території міста Миколаєва.

Таким чином, станом на 17.09.2012 (дату постановлення вироку) складення судових документів російською мовою в м. Миколаєві допускалося. Наразі можливість чи необхідність перекладу таких судових рішень не передбачена чинним законодавством. Виконавчий лист повинен відповідати резолютивній частині судового рішення.

Згідно з п. 6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п.4 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбаченихчастиною четвертоюстатті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

В ч. 1 ст. 4 Закону України«Про виконавчепровадження» зазначено, що у виконавчомудокументі зазначаються: назваі датавидачі документа,найменування органу,прізвище,ім`я,по батьковіта посадапосадової особи,яка йоговидала; датаприйняття іномер рішення,згідно зяким виданодокумент; повненайменування (дляюридичних осіб)або прізвище,ім`я та,за наявності,по батькові(дляфізичних осіб)стягувача таборжника,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або адресамісця проживаннячи перебування(дляфізичних осіб),дата народженняборжника -фізичної особи; ідентифікаційнийкод юридичноїособи вЄдиному державномуреєстрі юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формуваньстягувача таборжника (дляюридичних осіб-за наявності); реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків абосерія таномер паспорта(дляфізичних осіб,які черезсвої релігійніпереконання вустановленому порядкувідмовилися відприйняття реєстраційногономера обліковоїкартки платникаподатків таповідомили проце відповіднийконтролюючий органі маютьвідмітку впаспорті)боржника (дляфізичних осіб-платників податків); резолютивначастина рішення,що передбачаєзаходи примусовоговиконання рішень; датанабрання рішеннямзаконної сили(крімрішень,що підлягаютьнегайному виконанню); строкпред`явлення рішеннядо виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

З копії виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 у справі №1/1416/429/2012 вбачається, що стягувачем є юридична особа (Департамент финансов Николаевского городского совета (мовою оригіналу)) і не зазначено її місцезнаходження, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Вимога про зазначення місцезнаходження стягувача містилася в нормі закону, що діяв як на час видачі виконавчого листа так і на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник скаржника посилається на постанови Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц та від 27.12.2018 у справі № 469/1357/16ц, але правовідносини щодо яких вирішувався спір та ухвалювались зазначені рішення, не були подібними до підстав та обставин даної справи. За змістом наведених представником скаржника постанов Верховного Суду предметом спору були правомірність повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання через відсутність у виконавчих листах відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортних даних боржника, а не місцезнаходження стягувача, відсутність якого вже є окремою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

При вирішенні питання про відкриття виконачого провадження за відсутності дати народження або ідентифікаційного номеру боржника необхідно виходити з того, що стягувачу такі дані можуть бути невідомі і він обєктивно не зможе їх самостійно отримати.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з абз. 1 ч.2 ст. 15 Закону України«Про виконавчепровадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абз. 3 ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Суд враховує, що у постанові державного виконавця Щербатих М. В. про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2019 визначено стягувачем прокуратуру Миколаївської області (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28), а у виконавчому листі, виданому Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 у справі №1/1416/429/2012, зазначено, що виконавчий документ видано на користь «Департамента финансов Николаевского городского совета» (мовою оригіналу). Тобто, як наслідок, стягувач не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та жодного іншого документу виконавчого провадження, був позбавлений можливості скористатися правами відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Також, у випадку стягнення коштів, стягувач би не отримав такі кошти. Таким чином, встановлено порушення вимог ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», усунення якого можливе лише шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки така помилка не є граматичною чи арифметичною і начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження не можуть виправити таку невідповідність.

Згідно з п. 16.6.2 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді,затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68 (в редакції, чинній на час постановлення вироку та видачі виконавчого листа) виконавчі листи повинні заповнюватись чітко і грамотно. Ніякі помарки і виправлення у виконавчих листах не допускаються. Під час заповнення виконавчих листів про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах на підставі даних, що є в матеріалах судової справи.

Посилання представника скаржника на те, що раніше надавалась інформація за підписом начальника та виконувача обов`язків начальника Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області по виконавчим провадженням №№41553723, 44830090, 52439055, в яких лише зазначався хід виконавчих проваджень, при цьому зауважень до змісту виконавчого документу, які могли б стати підставою для його повернення без прийняття до виконання, не висловлювались, не свідчить про те, що виконавчий лист №1/1416/429/2012, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва від 13.05.2013, не суперечив вимогам чинного на той час законодавства.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недоліки виконавчого листа, виявлені державним виконавцем, повинні бути виправлені, а виконавчий лист повинен відповідати вимогам закону.

Суд приходить до висновку, що постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 від 11.12.2023, винесена начальником Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенком А.О., постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження №59335543 від 24.11.2023, винесена начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ю. А. Голотребчуком, відповідають вимогам законодавства, тому дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є законними. Враховуючи вище викладене, суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні скарги Окружної прокуратури міста Миколаєва на рішення та дії державного виконавця (виконавче провадження №59335543 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 у справі №1/1416/429/2012 про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину у сумі 9361 грн. на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради).

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд

ухвалив

Відмовити в задоволенні скарги Окружної прокуратури міста Миколаєва на рішення та дії державного виконавця (виконавче провадження №59335543 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 13.05.2013 у справі №1/1416/429/2012 про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину у сумі 9361 грн. на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 06.02.2024.

Суддя В. В. Кокорєв