Постанова

від 06.02.2024 по справі 906/1089/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року Справа № 906/1089/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Анна-Анастасія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 жовтня 2023 року, повний текст cудового рішення складено 24 жовтня 2023 року) по справі №906/1089/23 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Адвокатського бюро Андрія Мамедова

до Фермерського господарства "Анна-Анастасія"

про стягнення 16 843 грн 89 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське бюро Андрія Мамедова (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просило суд стягнути з Фермерського господарства "Анна-Анастасія" (надалі - Відповідач) 14630 грн основного боргу, 1753 грн 35 коп. інфляційних втрат та 460 грн 54 коп. трьох відсотків річних.

В обґрунтування позову посилається на те, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги від 20 липня 2022 року, за яким Відповідачу надано правничу допомогу, результатом якої є підготовка та надсилання до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21. Позивач вказує, що гонорар адвоката за вказані послуги становить 14 630 грн, який клієнт не оплатив. Правовими підставами позову вказано Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статті 525, 526, частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19 жовтня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 14630 грн основного боргу, 1753 грн 35 коп. інфляційних втрат та 460 грн 54 коп. трьох відсотків річних.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 8 Договору, розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення, бюро позитивного результату, якого бажає Відповідач. Суд виснував, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами у розмінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, факт надання послуг на виконання умов Договору, результатом яких є підготовка та надсилання до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21. Перелік наданої правничої допомоги викладений у рахунку на оплату від 20 липня 2022 року та становить 14 630 грн.

Аналізуючи матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що враховуючи надсилання 15 вересня 2022 року апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21 до Сьомого апеляційного адміністративного суду з електронної пошти адвоката Мамедова А.В., суд вважає, що Відповідач схвалив дії адвоката на представництво його інтересів, а також прийняв вартість послуг у розмірі 14 630 грн на правничу допомогу, яка визначена у рахунку №20/07/22 від 20 липня 2022 року. З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача до Відповідача про стягнення 14 630 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних та річних, то місцевий господарський суд зазначив, що розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених Позивачем розмірах.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 74-76), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19 жовтня 2023 року та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Апелянт звертає також увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що при розгляді справи за яку нараховані витрати адвоката представник Позивача у жодному судовому засіданні участі не приймав, а відповідач заяв по суті не подавав, а отже у представника позивача була відсутня потреба у додатковій витраті часу на підготовку відповідей на них, що додатково підтверджує незначну складність справи. Також Відповідач вказав, що нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося. Вказані вище обставини, на переконання скаржника, свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Відповідач вважає, що представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід участі у судових засіданнях, об`єктивно потребувалась незначна кількість часу на опрацювання матеріалів справи, аналіз чинного законодавства з урахуванням предмета спору та предмета доказування.

Крім того, скаржник зауважує, що судом першої інстанції не досліджено факти належного повідомлення Позивачем для Відповідача ніби-то рахунку № 20/ 07/22 від 20 липня 2022 року на суму 14 630 грн за послуги з аналізу правовідносин, вивчення судового рішення від 24 травня 2022 року в справі № 240/20275/21 та вимоги про сплату на рахунок Позивача заборгованості за договором про надання правничої допомоги від 20 липня 2022 року, оскільки, останню Відповідач не отримував.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2023 року по справі №906/1089/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (а.с. 104).

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 906/1089/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 28 грудня 2023 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №906/1089/23 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 26 лютого 2024 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

20 липня 2022 року між Адвокатським бюро Андрія Мамедова, в особі директора - адвоката Мамедова Андрія Вагіфовича та Відповідачем, в особі голови Мартиненка Павла Сергійовича укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (надалі - Договір; а.с. 23-24).

За умовами пункту 1 Договору, якого Позивач здійснює представництво та надає всі види правничої (правової) допомоги Відповідачу, а Відповідач оплачує надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до пункту 7 Договору, розмір гонорару зазначається в додатках (рахунки, акти) до цього Договору, які є невід`ємними частинами Договору.

Пунктом 8 Договору сторони передбачили, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом, бюро позитивного результату, якого бажає Відповідач.

Згідно з пунктом 10 Договору, оплата за правничу (правову) допомогу проводиться згідно рахунку в день його отримання Відповідачем.

У пункті 11 Договору сторони узгодили, що рахунок вважається наданим Позивачем та прийнятим Відповідачем до оплати, в разі: безпосереднього надання рахунку Відповідачу; надіслання сканкопії рахунку через програми (додатки): Viber (Вайбер), WhatsApp, тощо, електронні пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, але не виключно, для реєстрації в яких використано номери мобільного телефону.

Пунктом 13 Договору сторонами узгоджено, що розмір гонорару визначається за обсягом часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступеню складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; вірогідністю того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю бюро інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідністю виїзду у відрядження; важливістю доручення для клієнта; особливими або додатковими вимогами Відповідача.

20 липня 2022 року Позивачем направило на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, рахунок №20/07/22 від 20 липня 2022 року на суму 14 630 грн за послуги з аналізу правовідносин, вивчення судового рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21, аналіз судової практики в аналогічних справах, складення та направлення апеляційної скарги на судове рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21 (а.с. 27, 28).

15 вересня 2022 року адвокат Андрій Мамедов надіслав на електронну пошту до Сьомого апеляційного адміністративного суду (inbox@7aa.court.gov.ua), апеляційну скаргу Відповідача, квитанцію про сплату судового збору, доказ отримання копії оскаржуваного рішення, ордер на представництво інтересів Відповідача (а.с.22).

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в справі за адміністративним позовом Відповідача до Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення. Справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (https://reestr.court.gov.ua/Review/106597724).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року залишено без змін (https://reestr.court.gov.ua/Review/108083944).

1 квітня 2023 року адвокат Мамедов А.В. надіслав на адресу Відповідача вимогу про сплату на рахунок Позивача заборгованість за Договором, на підставі якого здійснено підготовку та надсилання до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21 (а.с. 25-26).

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 14630 грн основного боргу, 1753 грн 35 коп. інфляційних втрат та 460 грн 54 коп. трьох відсотків річних.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174,175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на заперечення, наведені в апеляційній скарзі щодо недоведеності Позивачем надання всього обсягу правничої допомоги, зазначеної в Договорі та рахунку-фактурі №20/07/22, з урахуванням того, що Відповідачем в апеляційні скарзі не заперечується сам факт укладення такого Договору, то колегія суду дослідивши докази долучені до матеріалів справи в розрізі умов Договору зауважує таке.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відтак зважаючи на описані доводи апеляційної скарги колегія суду звертає увагу апелянта, що спірні правовідносини у цій справі не стосуються розподілу судових витрат, оскільки такі витрати не можливо розподілити за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача з огляду на залишення її без задоволення (а тому не регулюються нормами процесуального права), і саме тому до даних правовідносин застосовуються загальні норми діючого законодавства, котрі регулюють зобов`язальні правовідносини щодо укладених договорів, зокрема, Главою 63 Цивільного кодексу України.

При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що дане випливає і з самого обгрунтування та практики на котру посилається останній адже в ній йде мова про право суду аналізувати завищенність таких витрат щодо іншої сторони спору, даному випадку це могло стосуватися іншої сторони в адміністративному спорі, з котрою у Відповідача виник спір, і з котрої у разі виграшу такого спору відповідна сторона могла б стягнути дані витрати у повному обсязі (якщо суд не оцінив би саме їх при такому вирішенні спору завищенними). В той же час, при вирішенні договірного спору між Позивачем і Відповідачем дана правова концепція не діє, а йде оцінка договірних відносин між адвокатом та клієнтом, та ступінь виконання цих договірних відносин.

Відтак, враховуючи зобов`язальний та договірний характер цих правовідносин, для їх врегулювання застосовуються загальні вимоги договірного права, норми цивільного права, що урегульовують зобов`язальні договірні відносини.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 Цивільного кодексу України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 1 статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 5 статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

У випадку, коли ціна є істотною умовою договору, вона має бути обов`язково встановлена ним. Проте невизначеність ціни у відплатному договорі не звільняє покупця (замовника) від обов`язку оплатити прийнятий ним товар (роботи, послуги).

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року від 9 червня 2017 року (зі змінами), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В силу дії частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням угоди.

Отже, ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких необхідно розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 14 Правил адвокатської етики, адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно частини 3 статті 28 Правил адвокатської етики, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та / або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Дослідивши зміст Договору вбачається, що укладений між сторонами Договір не містить чітко визначеного переліку послуг, що надаються за цим Договором, а також розміру гонорару, порядку приймання-передачі послуг, зокрема, шляхом підписання актів приймання-передачі послуг.

Поміж тим, пунктом 7 Договору визначено, що розмір гонорару зазначається в додатках (рахунки, акти) до цього Договору, які є невід`ємними частинами Договору.

Відтак, предметом доказування у справі є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності.

Згідно з матеріалами справи, Позивач надав правничу допомогу Відповідачу, результатом якої була підготовка та надсилання до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21.

Так, 15 вересня 2022 року адвокат Андрій Мамедов надіслав на електронну пошту до Сьомого апеляційного адміністративного суду (inbox@7aa.court.gov.ua) апеляційну скаргу Відповідача з додатками, серед яких, квитанція про сплату Відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду (а.с. 22, 32).

Апеляційну скаргу від 15 вересня 2022 року на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21 підписав Мамедов А.В. (а.с. 17-20), повноваження якого підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АМ №1031469 від 15 вересня 2022 року (а.с. 29), виписаним на підставі Договору.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, врахував Сьомий апеляційний адміністративний суд при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 4 жовтня 2022 року (https://reestr.court.gov.ua/Review/ 106597724).

В той же час суд констатує, що Відповідач у відзиві на позов, та у апеляційній скарзі не заперечує наявність Договору та факт надсилання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21 від Відповідача.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Указана норма закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на викладене, враховуючи закріплену законом презумпцію правомірності правочину, колегія суду виснує, що Договір недійсним повністю чи частково в судовому порядку не визнавався, сторонами не розривався та не змінювався, є дійсним та обов`язковим до виконання.

Разом з тим, у переліку найменування послуг, зазначених у рахунку на оплату від 22 липня 2022 року, немає вказівки про участь адвоката у судових засідання під час апеляційного розгляду справи №240/20275/21 (а.с.28).

Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу дослідження обставин щодо отримання Відповідачем рахунку №20/07/22 від 20 липня 2022 року, то колегія суду зауважує таке.

У пункті 11 Договору сторони узгодили, що рахунок вважається наданим Позивачем та прийнятим Відповідачем до оплати, в разі: безпосереднього надання рахунку Відповідачу; надіслання сканкопії рахунку через програми (додатки): Viber (Вайбер), WhatsApp, тощо, електронні пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, але не виключно, для реєстрації в яких використано номери мобільного телефону.

20 липня 2022 року Позивачем направлено на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, рахунок №20/07/22 від 20 липня 2022 року на суму 14 630 грн за послуги з аналізу правовідносин, вивчення судового рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21, аналіз судової практики в аналогічних справах, складення та направлення апеляційної скарги на судове рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21 (а.с. 27, 28).

Відтак, Позивачем належним чином виконано умови пункту 11 Договору, надіслано рахунок (в котрому детально відображено перелік наданих послуг) на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому за умовами Договору важливим є виключно факт надіслання рахунку на обумовлені програми чи електронну пошту, а не факт відкриття такого відправлення іншою строною, адже даний вольовий фактор не залежить від Позивача, а залежить виключно від Відповідача (котрий може як відкрити так і не відкрити відповідний файл, а також може видалити його). В той же час, суди при оцінці факту такого повідомлення мають виходити саме з умов Договору та факту виконання чи не виконання його умов при надсиланні Позивачем. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції приходить до висновку про належне (відповідно до Договору) надіслання Позивачем Відповідачу описаного вище рахунку, а відтак щодо надуманості і безпідствності таких тверджень зі сторони апелянта.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При цьому, колегія суду ще раз звертає увагу, що згідно з пунктом 8 Договору, розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення, бюро позитивного результату, якого бажає Відповідач.

Отже, підсумовуючи усе описане вище Відповідачем доведено належними та допустимими доказами у розмінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, факт надання послуг на виконання умов Договору, результатом яких є підготовка та надсилання до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21.

Перелік наданої правничої допомоги викладений у рахунку на оплату від 20 липня 2022 року та становить 14 630 грн.

В той же час враховуючи надсилання 15 вересня 2022 року апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в справі №240/20275/21 до Сьомого апеляційного адміністративного суду з електронної пошти Позивача (адвоката Мамедова А.В.), колегія суду вважає, що Відповідач схвалив дії адвоката на представництво його інтересів у розмірі 14 630 грн на правничу допомогу, яка визначена у рахунку №20/07/22 від 20 липня 2022 року.

У частині 4 статті 28 Правил адвокатської етики зазначено, що не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Частиною 5 статтею 28 Правил адвокатської етики визначено, що Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов`язаних з виконанням доручення.

З огляду на викладене вище, вимоги Позивача до Відповідача про стягнення 14 630 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Що ж до вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1753 грн 35 коп. інфляційних та 460 грн 54 коп. 3% річних, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача (а.с. 46-47), інфляційні нарахування склали 1753 грн 35 коп. та розраховані на суму 14 630 грн за період серпень 2022 року - червень 2023 року (14 630 х 1,119847 (сукупний індекс інфляції за вказаний період) - 14 630) та 3% річних склали 460 грн 54 коп. та розраховані на суму 14630 грн в період з 21 липня 2022 року до 7 серпня 2023 року (14 630 х 383 дні х 3% /365 днів х 100%).

Згідно з умовами Договору, оплата за правничу (правову) допомогу проводиться згідно рахунку в день його отримання клієнтом.

20 липня 2022 року Позивач направив на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 рахунок №20/07/22 від 20 липня 2022 року на суму 14 630 грн. і за умови пункту 11 Договору, як вже встановлено вище це і є дата отримання такого рахунку за умовами Договору.

Згідно з частиною 1 статею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, нарахування інфляційних та 3% річних підставою здійснювати з 21 липня 2022 року.

Північно-західним апеляційним господарським судом здійснено перерахунок річних та інфляційних за допомогою калькулятора «Системи ліга закон» з урахуванням часткових проплат, та встановлено, що розмір річних та інфляційних є арифметично вірним та обгрунтованим, а тому колегія суду задовольняє позов в частині стягнення річних та інфляційних повністю в сумах, зазначених Позивачем в позовній заяві.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін і у цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення. Відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анна-Анастасія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 жовтня 2023 року по справі №906/1089/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19 жовтня 2023 року по справі №906/1089/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 906/1089/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.