Рішення

від 29.01.2024 по справі 908/2081/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 справа № 908/2081/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2081/23

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива (вул. Богородицька (Червонофлотська), 30, оф. 2, м. Херсон, 73000; адреса представника позивача адвоката Павлової О.М.: вул. Саксаганського, 119, оф. 28, м. Київ, 01032)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО (вул. Академіка Амосова, буд. 107, м. Запоріжжя, 69063)

про стягнення 720000,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО 720000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 2342 від 15.12.2021.

Позовні вимоги вмотивовані наступним. СТОВ Таврійська перспектива, в якості Покупця, та ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО, в якості Постачальника, 15.12.2021 укладений договір поставки № 234, за умовами якого та відповідно до п. 1 Специфікації № 1 до якого відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача Товар, а саме комплектну трансформаторну підстанцію з трансформатором КТП-250/35/10 У1 у кількості 1 шт. Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Специфікації №1 встановлена попередня оплата Покупцем на поточний рахунок Постачальника у національній валюті у розмірі 60% від загальної вартості на суму 720000,00 гривень з урахуванням ПДВ. На виконання умов договору поставки, 24.12.2021 позивач здійснив передоплату на суму 720000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4688 від 24.12.2021, однак відповідачем Товар не поставлений, повідомлення про поставку позивач не отримував. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення внесеного авансового платежу, але відповідей на них відповідачем не надано. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 509, 526, 530, 610-612, 651, 655, 693, 712 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача. В наданому суду клопотанні від 07.07.2023 позивачем наведений розрахунок гонорару Додаток до Договору про надання правової допомоги від 05.06.2023 та зазначено, що акт виконаних робіт (наданих послуг) буде наданий по результату розгляду справи, з коригуванням суми правничої допомоги залежно від кількості судових засідань, які будуть проведені у даній справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу № 908/2081/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.07.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2081/23, присвоєно справі номер провадження 18/130/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2081/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 14.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується довідками про доставку електронного листа позивачу та адвокату позивача від 21.07.2023 та рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику відповідача 27.07.2023.

Від відповідача 11.08.2023 надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив отримання від позивача 720000,00 грн. передплати за договором поставки № 2342 від 15.12.2021, факт не поставки товару за договором та неповернення позивачу суми передплати. Відповідач відзначив, що така ситуація склалася у зв`язку запровадженням в Україні воєнного стану, який в свою чергу одночасно призвів до складних умов господарської діяльності відповідача та стрімкого погіршення фінансового становища. В адресованому позивачу листі № 018Б від 10.04.2023 ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» зазначило, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» залишилося без значної частини кваліфікованого трудового колективу (мобілізовані, виїхали закордон, знаходься у відпустці за власний рахунок тощо), що призвело до часткового припинення виробничого процесу та критичного зменшення обігових коштів, що не дозволяє своєчасно здійснити розрахунок із позивачем. Даним листом ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» гарантувало повернення передоплати за договором № 2342 від 15.12.2021 у розмірі 720000,00 грн. та буде прикладати всі зусилля, щоб як найшвидше розрахуватися із підприємством. Посилаючись на введення на території України воєнного стану, який діє по теперішній час, та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України, та те, що місто Запоріжжя щоденно було та є об`єктом ракетних атак зі сторони Російської Федерації, у зв`язку із чим керівництвом ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» прийнято рішення (без видачі наказу по підприємству) тимчасово припинити діяльність товариства, відповідач вважає наявними обставин, які ускладнюють в подальшому виконання рішення суду, яке буде прийнято по даній справі. Також відповідач вказав, що під час дії воєнного стану протягом 2022 року контрагенти ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» стрімко почали нарощувати кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги, посилаючись на форс-мажорні обставин. Відповідно до Балансу ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» станом на 31.12.2022 загальна сума кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги складає 10350,8 тис. грн. Згідно із Балансом ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» станом на 31.12.2022 непокритий збиток підприємства складає 2164,9 тис. грн. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 3025,9 тис. грн. Крім іншого, ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» має зобов`язання виконувати низку рішень та ухвал Господарського суду Запорізької області, зокрема, у справах №908/635/23, №908/2151/22 та №908/45/23. Також на адресу ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» надійшла позовна заява від ПП «КРИСТАЛ УМАНЬ» про стягнення передоплати за непоставлений товар та штрафні санкції за договором поставки № 2358 від 21.01.2022 у розмірі 1271532,19 грн. За доводами відповідача, одночасне стягнення сум рішеннями судів за вищевказаними справами у розмірі майже 2500000,00 грн. призведе до повної неплатоспроможності та неминучого банкрутства підприємства. Відповідач зазначив, що наразі ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» вчиняє всі можливі дії щодо відновлення виробничого процесу, укладає нові контракти та угоди на поставку обладнання, проводить судово-претензійну роботу зі стягнення дебіторської заборгованості та інше, що покращить фінансове становище підприємства та дасть змогу в повній мірі розрахуватися із СТОВ «Таврійська Перспектива». Відповідач вважає, що погашення заборгованості можливе лише відповідно до розстрочки виконання прийнятого рішення суду. Розстрочка виконання рішення суду надасть відповідачу можливість поступового погашення заборгованості без значного фінансового навантаження на нього, а позивачу - можливість реального отримання присуджених до стягнення коштів, тобто забезпечить необхідний баланс інтересів обох сторін. Посилаючись на норми ст. 331 ГПК України, відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення у справі № 908/2081/23 згідно наведеного графіку з вересня 2023 року по червень 2024 року зі сплатою рівним платежами по 72000,00 грн. Відносно заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідач вказав на відсутність документального підтвердження таких витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/2081/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом липня 2023 року січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 29.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива (Покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО (Постачальником, відповідачем у справі) 15.12.2021 укладений договір поставки № 2342 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору за даним договором Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар електротехнічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених даним договором та Специфікаціями.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Товар може поставлятися партіями за письмовим погодженням сторін. Кількість, асортимент, вартість Товару, строк (термін) поставки вказується у відповідній Специфікації на кожну партію Товару. Кожна окрема Специфікація є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 4.1 Договору вартість Товару визначається у кожній окремо Специфікації на поставку Товару. Вартість Товару може бути змінена лише за погодженням сторін, шляхом підписання Специфікації або Додаткової угоди до договору.

Ціна договору визначається як вартість всього Товару, який буде поставлений Покупцю протягом дії даного договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що розрахунок за даним договором проводиться Покупцем у безготівковій формі в наступному порядку, якщо інше не передбачено Специфікацією:

п. 4.3.1. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 60% від загальної вартості Товару, визначеної у відповідній Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання відповідної Специфікації на підставі рахунку-фактури Постачальника;

п. 4.3.2. Покупець проводить остаточний розрахунок у розмірі 40% від загальної вартості Товару, визначеної у відповідній Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність Товару до поставки на підставі рахунку-фактури Постачальника.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 серпні 2023 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

Згідно з умовами Договору сторонами підписана Специфікація № 1 від 15.12.2021, якою передбачено поставку комплектної трансформаторної підстанції з трансформатором КТП-250/35/10 У1 у кількості 1 шт. на суму 1200000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 загальна вартість Товару, що поставляється, складає 1200000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1 Специфікації № 1 визначено, що перша оплата у розмірі 60% від загальної вартості на суму 720000,00 грн. з урахуванням ПДВ здійснюється Покупцем на поточний рахунок Постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання договору поставки та специфікації на підставі рахунку-фактури Постачальника.

На виконання умов Договору позивачу виставлений на оплату рахунок-фактура № 140 від 16.12.2023 на суму 720000,00 грн. з ПДВ.

Позивачем оплата виставленого відповідачем рахунку-фактури здійснено 24.12.2023, що підтверджується платіжним дорученням № 4688 на суму 720000,00 грн.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 термін виготовлення товару: протягом 60 (шістдесят) робочих днів наступної дати з моменту отримання Постачальником попередньої оплати у розмірі 60% від загальної вартості та з правом дострокової поставки зі згоди Покупця.

Як вказує позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору позивачем на електронну адресу відповідача направлялась заява-вимога про припинення договору поставки та №2342 від 15.12.2021 та повернення суми передплати.

В направленій на адресу відповідача 16.09.2022 досудовій вимозі № 15/09-1 від 15.06.2022 позивач вказав на припинення договору поставки, вимагав повернути передплату за договором та попередив про звернення до суду з відповідним позовом в разі неповернення коштів.

Відповідач вказав на надання позивачу відповіді листом № 018-Б від 10.04.2023 щодо неможливості здійснити поставку товару та повернути здійснену позивачем передплату з незалежних від нього обставин, що пов`язано з настанням форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару і, як наслідок, неповернення суми передплати стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії платіжного доручення №4688 від 24.12.2021, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 720000,00 грн., призначення платежу «компл. трасф. підстанція рах. 140 від 16.12.2021».

Відповідачем свої зобов`язання щодо передання позивачу товару, всупереч вимогам чинного законодавства України, не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом відмови від договору та пред`явлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Відповідне право передбачає собою відмову від договору поставки та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

За умовами Специфікації № 1 до договору від 15.12.2021 сторони передбачили термін виготовлення товару: протягом 60 (шістдесят) робочих днів з наступної дати з моменту отримання Постачальником попередньої оплати у розмірі 60% від загальної вартості та з правом дострокової поставки зі згоди Покупця. Кінцевий строк поставки припадав на 18.03.2022. Відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконано, що ним не заперечується.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Специфікації строк поставки товару, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Незважаючи на звернення позивача з заявою-вимогою № 16/06-1 від 16.06.2022 та досудовою вимогою № 15/09-1 від 15.09.2022, відповідач суму передплати не повернув.

Досудова вимога про повернення коштів направлена позивачем 16.09.2022. Доказів направлення на електронну адресу відповідача заяви-вимоги від 16.06.2022 позивачем суду не надано.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 N 958, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за N 173/24950, «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень»:

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

місцевої Д+2, пріоритетної Д+1

у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) Д+3, пріоритетної Д+2

між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) Д+4, пріоритетної Д+3

між іншими населеними пунктами різних областей України Д+5, пріоритетної Д+4,

де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання

1, 2, 3, 4, 5 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, зважаючи на направлення позивачем вимоги 16.09.2022 та строки пересилання (Д+4), семиденний термін повернення коштів з дня отримання вимоги сплинув 27.09.2022.

З часу здійснення позивачем авансового платежу за товар та з моменту обумовленого Специфікацією № 1 строку поставки товару на виконання своїх зобов`язань відповідачем жодних дій не здійснено, після направлення досудової вимоги щодо повернення коштів та пред`явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 720000,00 грн. обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтував, а відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів здійснення поставки товару або повернення суми передплати не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Відповідач у відзиві на позов просив суд надати розстрочку виконання рішення суду на 10 місяців (з вересня 2023 року по червень 2024 року) зі сплатою рівним платежами по 72000,00 грн.

Розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання судового рішення відповідач вказує на введення воєнного стану в Україні через військову агресію Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України. Відповідач посилається на тимчасове припинення господарської діяльності підприємства, наявність значної кредиторської та дебіторської заборгованості, а також необхідність виконання низки рішень та ухвал Господарського суду Запорізької області.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 14.02.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. ТПП України підтверила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

ТПП України 13.05.2022 опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Відповідно до п., п. 7.2-7.4 Договору сторона, для якої створюється неможливість належного виконання договірних обов`язків, повинна негайно в письмовому вигляді інформувати іншу сторону про настання та припинення обставин, які не дозволяють належним чином виконувати свої зобов`язання. При настанні зазначених обставин строки, відведенні на виконання цього Договору, будуть автоматично продовжені на період дії цих обставин, якщо сторонами не буде обумовлене інше. Належним підтвердженням дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Відповідачем не надано доказів дотримання обумовленого Договором порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість забезпечити поставку товару, за який позивачем сплачена попередня оплата, з моменту початку збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).

Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду по даній справі.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, невиконання відповідачем зобов`язань може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Нестабільний фінансовий стан відповідача не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан, доказів на підтвердження наявності якого надано недостатньо, не є достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.

При цьому судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Судові витрати на надання позивачу правової допомоги судом не розподіляються, оскільки позивач у клопотанні від 07.07.2023 зазначив, що відповідні докази понесення цих витрат (акт виконаних робіт тощо) будуть надані за результатами розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО (вул.Академіка Амосова, буд. 107, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код 40905126) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Таврійська перспектива (вул. Богородицька (Червонофлотська), 30, оф. 2, м. Херсон, 73000; адреса представника позивача адвоката Павлової О.М.: вул. Саксаганського, 119, оф. 28, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 720000,00 грн. (сімсот двадцять тисяч грн. 00 коп.) попередньої оплати та 10800,00 грн. (десять тисяч сімсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.02.2024.

Суддя В.В. Левкут