Рішення

від 29.01.2024 по справі 908/2082/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/112/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 справа № 908/2082/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2082/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, 69014; адреса для листування: вул. Гоголя, 94/3, м. Запоріжжя, 69002)

до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

про стягнення 386521,91 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 163281,36 грн., які складаються з: 124080,00 грн. основного боргу за договором поставки товару № 53-121-13-21-11013 від 23.12.2021, 4925,81 грн. 3% річних та 34275,55 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-13-21-11013 від 23.12.2021 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 256, 509, 525, 526, 546, 610-612, 625, 629, 692 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 230, 231 ГК України. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивач відніс 19000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що докази понесення цих витрат будуть надані у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу № 908/2082/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2082/23, присвоєно справі номер провадження 18/112/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/2082/23; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 27.07.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно довідок про доставку документу в електронному вигляді - ухвалу суду від 03.07.2023 доставлено на електронну адресу позивача 04.07.2023 та в електронний кабінет відповідача 03.07.2023. ВП "Запорізька атомна електрична станція" отримав ухвалу суду на електронну адресу 04.07.2023.

Від відповідача 17.07.2023 шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав, що позивачем не враховані умови п. 3.3 договору, яким сторони розмежували порядок і строки сплати поставленого товару за договором: вартість товару, зазначена в п. 3.1 договору, сплачується протягом 60 календарних днів (строк) з дати поставки повного обсягу товару (порядок); сума ПДВ сплачується після реєстрації та надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в (ЄРПН) За доводами відповідача, для оплати вартості товару має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, її належне оформлення та, в тому числі, надання Замовнику, тому твердження позивача щодо настання строку оплати вартості поставленого товару в частині сплати суми ПДВ є безпідставними. Позивач, неправильно визначивши строки оплати поставленого товару, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 20680,00 грн. за Договором. Також відповідач вказав на відсутність порушення чинного законодавства України з боку відповідача з огляду на наступне: виробником поставленого позивачем товару є АТ «ЄПК Саратов»; Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений відповідними Указами Президента України і діє на даний час; листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, військову агресію Російської Федерації проти України, що є загальновідомою обставиною і не потребує доказування. Відповідач відзначив, що відповідно до постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації встановлений мораторій (заборона) зокрема на виконання, в тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи, пов`язані з державою агресором. Листом № 25-0005/25858 від 05.04.2022 Національного банку України, згідно з отриманою інформацією Департаментом стратегічних розслідувань національної поліції України виявлено ряд фінансових операцій юридичних осіб-резидентів, які можуть бути спрямовані на фінансування терористичних дій, а також які можуть здійснюватися з активами, які належать резидентам Російської Федерації. За інформацією Національної поліції України такі договори передбачають поставку в Україну продукції виробництва Російської Федерації з території РФ або інших країн. Відповідач вказав, що у нього відсутня інформація стосовного того, чи співпрацює станом на теперішній час позивач з державою-агресором, в тому числі, чи не здійснює наразі закупівлю товарів виробництва РФ, тим самим спонсоруючи державу-терориста. Оскільки поставлений за договором товар російського походження, на етапі перевірки пакету документів (інформації) про фінансові операції (наміри здійснення фінансових операцій) та відомостей про їх учасників, відповідач не мав законних підстав для розрахунків. Обставини, що склались, не залежали від відповідача. Звертає увагу, що АТ «ЄПК Саратов» включено до санкційних списків РНБОУ 27.05.2023, що дає підстави вважати можливою співпрацю позивача з державою-агресором. Щодо визначення розміру 3 % річних та інфляційних втрат відповідач, посилаючись на настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією РФ, роботу підрозділів відповідача у екстремальних умовах, тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність вини відповідача у правопорушенні, просив звільнити його від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач просив в позові відмовити.

Від позивача 19.07.2023 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивачем податкова накладна № 135 від 24.12.2021 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку, що підтверджується наданими до суду копіями документів. Складена податкова накладна також надсилалася засобами програмного забезпечення М.Е.Dос відповідачу 04.01.2022, про що свідчать відповідні скріншоти, а також роздруківка інформації. Щодо походження товару і ризиків розрахунку за товар позивач зазначив, що укладення Договору здійснено за наслідком процедури публічної закупівлі, при цьому, тендерна документація передбачала поставку товару виробництва «ЕПК» (РФ), що також зафіксовано у пункті 1.4 Договору, отже, відповідач цілеспрямовано замовив поставку товару російського походження. Розрахунок між ТОВ «ЄПК Україна» та виробником підшипників проведений у 2021 році, тому кошти, передбачені до сплати ЗАЕС, залишаться у розпорядженні позивача і не передбачені до виплати будь-яким нерезидентам та/або третім особам. Позивач відзначив, що підприємство створене та зареєстроване відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником є громадянин України, інших вигодоодержувачів та/або бенефіціарів ТОВ «ЄПК Україна» не має. ТОВ «ЄПК Україна» не має підпорядкування чи залежності від АТ «ЕПК Саратов», відносно позивача, його посадових осіб та засновника передбачені Законом України «Про санкції» санкції не застосовувались. Відносно клопотання відповідача щодо зменшення суми стягнення позивач заперечив та зазначив, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій. Відповідач не надав жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру заявленої до стягнення суми наслідкам порушення зобов`язання. Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. У відповідності до п. 9.3 Договору відповідач не повідомляв позивача про дію на нього обставин непереборної сили, а також не надавав сертифікат про настання форс-мажорних обставин.

Відповідач у наданих шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" 28.07.2023 запереченнях на відповідь на відзив заперечив посилання позивача на норми ч. 4 ст. 165 ГПК України та визнання відповідачем позовних вимог. Відповідач підтримав викладені у відзиві на позов доводи щодо настання строку оплати суми ПДВ, походження товару та звільнення його від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2082/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом липня 2023 року - січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 29.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 23.12.2021 укладений договір поставки товару №53-121-08-21-11013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з наведеною у зазначеному пункті договору таблицею (підшипник ШМЛ130Т2) на загальну суму 124080,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 1.2 Договору, строк поставки товару: грудень 2021 року - лютий 2022 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість товару за договором без ПДВ - 103400,00 грн., крім того ПДВ - 20680,00 грн. Разом з урахуванням ПДВ - 124080,00 грн.

Згідно із п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).

Поставка товару відбувається на умовах DDР м. Енергодар відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, вантажоодержувач: склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК «Енергоатом» (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

У пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) витратна накладна - 3 шт.; б) рахунок-фактура; в) паспорт (оригінал або копія, завірена постачальником).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято без зауважень передбачений договором товар на суму 124080,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1747 від 24.12.2021.

Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.

Позивачем на адресу відповідача 17.04.2023 направлено претензію вих. № 17 від 17.04.2023 з вимогою у десятиденний строк погасити 124080,00 грн. заборгованості за договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відносно підсудності даної справи Господарському суду Запорізької області суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу; позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Так, у випадку наявності спору, який випливає з діяльності філії, позов, за вибором за приписами частини 3 статті 29 ГПК України подання позову за місцем знаходження відокремленого підрозділу правомірне, якщо спір виникає саме з його діяльності. А отже при визначенні територіальної підсудності ключовим чинником є пов`язаність спору з фактом здійснення філією відповідача господарської діяльності.

Даний спір пов`язаний з діяльністю філії відповідача - відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", оскільки договір поставки товару № 53-121-13-21-11013 від 23.12.2021, заборгованість з оплати поставленого товару за яким є предметом спору, укладений позивачем саме з ВП "ЗАЕС", та з боку відповідача підписаний посадовою особою саме ВП "ЗАЕС" - заступником Генерального директора з забезпечення виробництва ВП «Запорізька АЕС» Маткіним Володимиром Миколайовичем; товар за Договором поставлено саме на адресу ВП "ЗАЕС" відповідно до п. 4.1. Договору: м. Енергодар, вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство".

Таким чином, враховуючи те, що ВП "ЗАЕС" не має статусу юридичної особи, проте є стороною Договору, а також те, що поставка товару здійснювалась саме за місцезнаходженням ВП "ЗАЕС" в Запорізьку область, позивач обґрунтовано вирішив, користуючись наданим йому правом відповідно до ст. 29 ГПК України, пред`явити цей позов до відповідача як юридичної особи, але за місцезнаходженням ВП "ЗАЕС".

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучена до матеріалів справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача за Договором, підписана з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлену за продукцію - 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.

Отже, враховуючи дату поставки 24.12.2021, строк оплати товару - 22.02.2022 (останній день виконання зобов`язання).

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 124080,00 грн.

Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Покупцем зобов`язання з оплати товару з огляду на розмежування строку оплати вартості товару без ПДВ та сплати ПДВ суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом п. 4.4 Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПП у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У відзиві на позов відповідач жодних заперечень відносно надання позивачем податкової накладної на поставлену продукцію не навів, лише вказав на неправильне визначення позивачем строку оплати товару.

Зазначення в п. 3.3 Договору, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Позивачем реєстрація податкової накладної на відвантажений товар здійснена за фактом відвантаження, що підтверджується копіями податкової накладної № 135 від 24.12.2021 та квитанції № 9401329896 від 30.12.2021. Роздруківками з електронної пошти позивача підтверджується направлення податкової накладної № 135 від 24.12.2021 на електронну адресу ВП «Запорізька АЕС».

В електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України (доступ за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/) кожен платник податків має змогу відслідковувати в режимі реального часу всі зареєстровані на його користь податкові накладні.

Відтак, з моменту реєстрації позивачем податкових накладних відповідач мав змогу їх відслідковувати та встановлювати факт їх реєстрації з метою формування у відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

Строк оплати за товар за договором купівлі-продажу (поставки) визначається спеціальною нормою ст. 692 ЦК і на такі правовідносини не можуть поширюватись правила ст. 530 ЦК. Така правова позиція викладена, зокрема, у Оглядовому листі ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 (що є чинним), відповідно до якої строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 124080,00 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 4925,81 грн. 3% річних та 34275,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 23.02.2022 по 21.06.2023, виходячи із простроченої суми заборгованості 124080,00 грн., суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 4925,81 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з 23.02.2022. по 21.06.2023, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 35542,40 грн. Зважаючи на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 34275,55 грн.

Доводи відповідача по відсутність порушення чинного законодавства України з огляду на поставлення позивачем товару російського походження та включення виробника товару АТ «ЄПК Саратов» до санкційного списку РНБОУ суд відхиляє як не обґрунтовані.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ТОВ «ЄПК Україна» створена та зареєстрована відповідно до законодавства України, засновником якого є громадянин України. Інформація щодо наявності інших кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «ЄПК Україна» відсутня. ТОВ «ЄПК Україна» також відсутнє у Переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції. Поставку товару позивачем здійснено у грудні 2021 року, отже, наявні підстави для висновку, що розрахунок ТОВ «ЄПК Україна» з виробником підшипників проведений у 2021 році. Також суд приймає до уваги, що відповідно до постанови НБУ №18 від 24.02.2022 фінансові операції із резидентами РФ не здійснюються.

Відносно посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ та засвідчення листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорних обставини, наявність яких є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав необхідним відзначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 14.02.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

ТПП України 13.05.2022 опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

За змістом п. 9.1 Договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, протиправні дії третіх осіб тощо, …стихійні лиха.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 9.3 Договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа.

Відповідачем не надано доказів дотримання обумовленого Договором порядку повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили та, як наслідок, неможливість забезпечити виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару. Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності багатьма суб`єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).

Відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування наявності підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Нестабільний фінансовий стан відповідача не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язань перед позивачем. Посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є достатньою підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ "ЄПК Україна") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими вимоги позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Судові витрати на надання позивачу професійної правничої допомоги судом не розподіляються, оскільки позивач у позовній заяві зазначив, що відповідні докази понесення цих витрат будуть надані у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (вул. Олексія Поради, буд. 52, м. Запоріжжя, 69014; адреса для листування: вул. Гоголя, 94/3, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код 39025614) 124080,00 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 4925,81 грн. (чотири тисячі дев`ятсот двадцять п`ять грн. 81 коп.) 3% річних, 34275,55 грн. (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят п`ять грн. 55 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.02.2024.

Суддя В.В. Левкут