Постанова

від 08.01.2025 по справі 908/2082/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2082/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,

судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 у справі № 908/2082/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна"

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 163 281, 36 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» звернулось до господарського суду Запорізької області про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 163281,36 грн., які складаються з: 124080,00 грн. основного боргу за договором поставки товару № 53-121-13-21-11013 від 23.12.2021, 4925,81 грн. 3% річних та 34275,55 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 у справі №908/2082/23 позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" 124080,00 грн. основного боргу, 4925,81 грн 3% річних, 34275,55 грн інфляційних втрат та 2684,00 грн судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2024 у справі № 908/2082/23 замінено відповідача за рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 у справі № 908/2082/23 з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964 на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято без зауважень передбачений договором товар на суму 124080,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1747 від 24.12.2021. Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано, отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 124080,00 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 23.02.2022 по 21.06.2023, виходячи із простроченої суми заборгованості 124080,00 грн., суд першої інстанції встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 4925,81 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з 23.02.2022. по 21.06.2023, господарський встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 35542,40 грн. Зважаючи на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 34275,55 грн.

Доводи відповідача по відсутність порушення чинного законодавства України з огляду на поставлення позивачем товару російського походження та включення виробника товару АТ «ЄПК Саратов» до санкційного списку РНБОУ суд першої інстанції відхилив як не обґрунтовані.

Відносно посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ та засвідчення листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорних обставини, наявність яких є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, суд відзначив, що Відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування наявності підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулось Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 по справі №908/2082/23 в частині задоволення позову ТОВ «ЄПК Україна» про стягнення з відповідача на його користь 4 925,81 грн 3% річних та 34 275,55 грн інфляційних втрат.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що в його діях відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору та присутній вплив форс-мажорних обставин, що дає всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

За доводами скаржника, судом попередньої інстанції не враховано обставини в яких перебуває скаржник у зв`язку з воєнним станом та окупацією Запорізької АЕС, які негативно вплинули на його фінансовий стан.

Скаржник зауважує, що суд не врахував той факт, що за період 2022 року відповідач отримав збитки в розмірі 6,75 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік (копія звіту долучена до відзиву на позовну заяву).

Крім того, відповідно до розпоряджень Держатомрегулювання від 18 серпня 2022 року, від 10 лютого 2023 року, 08 червня 2023 року, експлуатація енергоблоків Запорізької АЕС - №№1, 2, 3, 4, 5, 6 - була обмежена станом «холодний зупин», під час якого реактори не генерують електроенергію.

Зазначене свідчить про те, що на теперішній час скаржником втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії.

Доводи суду першої інстанції щодо однакового становища всіх підприємства в умовах воєнного стану, на думку апелянта, є помилковими.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву було зазначено, що:

- відповідач виконує функції експлуатуючої організації; - відповідач забезпечує безпечну експлуатацію ядерних установок всіх АЕС країни, у зв`язку з чим, зокрема, всі наявні ресурси спрямовуються ним на задоволення потреб безпечної експлуатації АЕС;

- відповідач виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО), а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів;

- через втрату відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, було розбалансовано фінансовий стан підприємства. Таким чином, позивач та відповідач не є рівними учасниками господарських відносин, проте зазначене не було враховано судом попередньої інстанції.

Апелянт також посилається на те, що судом першої інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18, викладених у постанові від 18.03.2020.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

24.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «ЄПК Україна» на апеляційну скаргу відповідача, за змістом якого позивач зазначає наступне.

Відповідач не повідомляв Позивача про дію на нього обставин непереборної сили, а також не надавав сертифікат про настання форс-мажорних обставин.

Окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань Відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті поставленого товару, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин Відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Позивач наголошує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника

Отже, на переконання позивача, правові підстави для звільнення відповідача від обов`язку щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Позивач також стверджує про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

На думку позивача, викладені у апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, а суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке підлягає залишенню без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- сплатити судовий збір у встановленому порядку, розмірі (у сумі 3 220, 80 грн) та на належні реквізити, надати до суду докази його сплати.

28.03.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2082/23 (обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024року).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В, Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 у справі № 908/2082/23 колегію суддів у складі: головуючий, суддя доповідач Дармін М.О., судді: Чус О.В, Кощеєв І.М. Залучено до участі у справі №908/2082/23 правонаступника державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція».

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 23.12.2021 укладений договір поставки товару №53-121-08-21-11013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з наведеною у зазначеному пункті договору таблицею (підшипник ШМЛ130Т2) на загальну суму 124080,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 1.2 Договору, строк поставки товару: грудень 2021 року - лютий 2022 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість товару за договором без ПДВ - 103400,00 грн., крім того ПДВ - 20680,00 грн. Разом з урахуванням ПДВ - 124080,00 грн.

Згідно із п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).

Поставка товару відбувається на умовах DDР м. Енергодар відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, вантажоодержувач: склад Запорізького відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК «Енергоатом» (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

У пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) витратна накладна - 3 шт.; б) рахунок-фактура; в) паспорт (оригінал або копія, завірена постачальником).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято без зауважень передбачений договором товар на суму 124080,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1747 від 24.12.2021.

Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.

Позивачем на адресу відповідача 17.04.2023 направлено претензію вих. № 17 від 17.04.2023 з вимогою у десятиденний строк погасити 124 080,00 грн. заборгованості за договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 23.12.2021 укладений договір поставки товару №53-121-08-21-11013 (далі - Договір) на виконання умов якого, поставлено і відповідачем прийнято без зауважень передбачений договором товар на суму 124080,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1747 від 24.12.2021. Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень. Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано. Позивачем на адресу відповідача 17.04.2023 направлено претензію вих. № 17 від 17.04.2023 з вимогою у десятиденний строк погасити 124080,00 грн. заборгованості за договором. Відповідачем не оспорюється факт несвоєчасного виконання АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» свого обов`язку щодо оплати вартості придбаного товару.

З огляду на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині щодо стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 та від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц з огляду на те, що як вбачається з тексту п.8.18 мотивувальної частини постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 : « 8.18. Як уже вказано вище, суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.».

В свою чергу, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц « …Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача компенсацію інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов`язання і три проценти річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що на підставі судового рішення - постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2011 року, якою зі Смілянського ОУ ПФУ Черкаської області на користь ОСОБА_1 стягнуто 5000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, виникли грошові зобов`язання.

Однак такі висновки не відповідають правовій природі грошового зобов`язання та визначеним законодавством підставам для їх виникнення, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України …

… У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів, що між сторонами виникли грошові зобов`язання саме на підставі рішення суду.

Зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, так як одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу…».

Відповідно, колегія суддів констатує, що у справі № 908/2082/23 та у справах № 902/417/18 та № 703/2718/16-ц судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі, встановлених судами різних за змістом обставин, приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідні доводи апеляційної скарги : « … 4. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій…

… Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обстави справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд

може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час простроченного грошового зобов`язання. Натомість судом попередньої інстанції не враховані зазначені правові висновки, що призвело до прийняття незаконного рішення…» відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер вібіркового цитування тексту постанов суду касаційної інстанції і є за своїм характером помилкою вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів), оскільки , вказуючи на окремі дані, які, як здається скаржнику, підтверджують його позицію, він ігнорує значну частину даних, які їй суперечать.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Воєнний стан на території України не означає, що Апелянт не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Апелянт не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Крім того, пунктом 9.3 договору №53-121-13-21-11013 від 23.12.2021 передбачено, що сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України (пункт 9.2 договору).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб`єктів господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно зі статтею 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається Апелянт є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово - промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку

Колегія суддів також звертає увагу, що необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань Відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті поставленого товару, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин Відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12- 79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

За порушення грошового зобов`язання у даній справі позивач нарахував відповідачу 4 925,81 грн 3% річних та 34 275,55 грн інфляційних втрат. При цьому апелянтом не оспорюється арифметична правильність наведеного вище розрахунку.

Отже, господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 925,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 34 275,55 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат.

На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі в частині «… При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Натомість судом попередньої інстанції не враховані зазначені правові висновки, що призвело до прийняття незаконного рішення…» підлягають відхиленню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 у справі №908/2082/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 220,80 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 у справі №908/2082/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 у справі №908/2082/23 - залишити без змін.

Витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв