Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/13116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/13116/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Пітон"

до Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа"

про стягнення 204000 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Пітон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" про стягнення 204000 грн. заборгованості за січень-червень 2023 року за договором про надання послуг з охорони об`єкту від 01.08.2022 № 1/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

28.08.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2022 між позивачем (далі - Охоронна фірма) та відповідачем (далі - Замовник) укладено договір про надання послуг з охорони об`єкту № 1/22, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Замовник доручає, а Охоронна фірма приймає на себе зобов`язання надати послуги з схорони об`єкту Замовника, які включають підтримку внутрішнього порядку та охорону приміщень і майна Замовника, надалі - Послуги, на об`єкті, що вказаний Сторонами у Протоколі (Додаток №1), який після його підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору. Охорона об`єкту здійснюється на умовах, визначених у Протоколі (Додаток №1).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору ціни на Послуги встановлюються в національній валюті України та можуть за згодою Сторін змінюватись в залежності від змін, обсягу послуг, коливань курсу національної валюти, прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що можуть вплинути на ціну Послуги. Вартість Послуг Сторони визначають Протоколом (Додаток №1).

У пункті 1.6 договору погоджено, що фактичне надання Послуг Охоронною фірмою фіксується Сторонами в двосторонньому Акті наданих послуг/виконання робіт, що складається на перше число наступного місяця.

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником протягом трьох банківських днів включно з дати підписання Акту наданих послуг і виконаних робіт, але не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, шляхом перерахування грошових коштів Охоронній фірмі на поточний рахунок, вказаний у Розділі 10 «реквізити сторін» цього договору.

За змістом пункту 3.9 договору до обов`язків Охоронної фірми входить складати Акти виконаних робіт відповідно до вимог чинного законодавства України (зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») та надавати їх Замовнику у обумовленні цим Договором порядок та строки.

Пункт 3.10 договору вказує, що сторони дійшли згоди про визнання документів, які складаються при виконанні умов Договору (рахунок на оплату, акт наданих послуг, акт звірки взаєморозрахунків), підписаних за допомогою електронного цифрового підпису та/або кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису (надалі разом - «ЕЦП»), Сторони визнають документи, надані в електронній формі із застосуванням ЕЦП від однієї Сторони іншій Стороні, використовуючи програмне забезпечення/електронний сервіс М.Е.Dос, як оригіналів. Складання та обмін документами в електронній формі здійснюється з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Підписання Замовником Електронного акту не є датою його складання. Підпис Замовника на Електронному акті означає підтвердження участі Замовника в оформленні первинного документа.

Сторони домовилися про визнання документів, наданих в електронній формі із застосуванням ЕЦП від однієї Сторони іншій засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналів. Обмін документами здійснюється у рамках Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги". Документи, підписані ЕЦП мають повну юридичну силу та не можуть бути заперечені Замовником чи Виконавцем, або визнані недійсними лише через те, що ці документи мають електронну форму (пункт 3.11 договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору останній вважається укладеним з моменту підписання Сторонами і діє з 01.08.2022 до 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно з пунктом 9.2 договору він може бути розірваний достроково за обопільною згодою Сторін, або з ініціативи однієї з Сторін, з обов`язковим письмовим попередженням іншої Сторони за 20 (двадцять) робочих днів до моменту його розірвання.

У протоколі № 1 до договору зазначено, що замовник передає виконавцю під охорону наступний об`єкт: нежитловий будинок, що розташований у місті Києві, вул. Межигірська, 1. Вартість послуг по охороні зазначеного в п.1 цього Протоколу об`єкту становить: 34 000 грн. без ПДВ.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем щомісячно складалися та надавалися відповідачу в електронній формі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період січень-червень 2023 року на загальну суму 204000 грн. (по 34000 грн. за місяць). На даних актах міститься відмітка про доставлення документу контрагенту, окрім акту за січень 2023 року.

07.06.2023 позивач звернувся до відповідача з попередженням від 07.06.2023 № 07/06-23 про розірвання договору з 01.07.2023, в якому також просив сплатити заборгованість за період січень-травень 2023 року в сумі 170000 грн. згідно з актами, копії яких направлені відповідачу разом із попередженням.

Одночасно, дані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2023 направлені відповідачу поштовим зв`язком цінним листом № 24/07-23 від 24.07.2023, що підтверджується фіскальним чеком з описом вкладення.

01.07.2023 сторонами підписано акт прийому-здачі об`єкта з-під охорони.

Разом із цим, відповідач заборгованість за січень-червень 2023 року не погасив, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що на виконання умов договору про надання послуг з охорони об`єкту від 01.08.2022 № 1/22 позивачем надані відповідачу послуги на суму 204000 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період січень-червень 2023 року, направленими відповідачу в електронній формі та засобами поштового зв`язку.

Доказів щодо висування відповідачем будь-яких зауважень чи претензій щодо якості або строків надання послуг матеріали справи не містять, відзиву на позовну заяву із спростування викладених позивачем обставин відповідачем не надано.

Разом із цим, відповідач оплату наданих послуг у встановлений договором про надання послуг з охорони об`єкту від 01.08.2022 № 1/22 строк - не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, не здійснив.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 204000 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн. суд дійшов висновку про наступне.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 24.07.2023 № 58, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2023 на суму 3000 грн., виписку по рахунку адвоката від 31.10.2023 щодо оплати позивачем послуг по договору на суму 3000 грн.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20.

Судом прийнято до уваги, що загальна ціна позову та розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Відтак, суд з урахуванням обставин даної справи, зокрема ціни позову, враховуючи те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та стягнути 1500 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми в розмірі 1500 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Пітон" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" (04070, м. Київ, вул. Межигірська, 1; ідентифікаційний код 22877057) на користь Приватного підприємства "Пітон" (02068, м. Київ, пр-т П. Григоренка, 19, кв. 101; ідентифікаційний код 31519974) 204000 (двісті чотири тисячі) грн. заборгованості, 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 3060 (три тисячі шістдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова