Рішення

від 06.02.2024 по справі 920/2/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2024м. СумиСправа № 920/2/24

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал»

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

про стягнення 141474 грн 62 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 141474,62 грн заборгованості по договору поставки №28-2/231 від 16.12.2021, а саме: 110400 грн 00 коп. заборгованість за поставлений товар; 25212 грн 83 коп. інфляційних втрат, 5861 грн 79 коп. 3% річних та судові витрати покласти на відповідача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір поставки. Позивач поставив відповідачу товар, відповідач прийняв товар без заперечень, проте оплату в обумовлені договором строки не здійснив, що є порушенням п. 3.2. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, інфляційних збитків та 3% річних.

Ухвалою суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

17.01.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 17.01.2024 (Вх.№141), у якому він визнав суму основного боргу в розмірі 110400 грн 00 коп. та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин.

26.01.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 25.01.2024 (вх №240), у якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16 грудня 2021 між сторонами було укладено договір поставки №28-2/231 (а.с.14-15). Відповідно до п. 1.1. Договору позивач (постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність відповідача (покупець), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах Договору продукцію (товар), кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікаціях (додатки до договору), що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з умовами п. 2.3. Договору строк поставки товару протягом 7 календарних днів з дати підписання специфікації сторонами, якщо інше не зазначено в специфікації.

Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній та в товарно-транспортній накладній (п. 2.4.).

Зі змісту п. 3.2. Договору вбачається, що покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) відповідно до рахунку-фактури на банківський рахунок постачальника на протязі 30 днів з дати поставки товару, якщо інше не вказано в специфікації.

Цей Договір вважається діючим з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п. 9.4.).

До Договору підписано Специфікацію №1 від 15.02.22 (а.с. 10), в якій сторони домовились про поставку товару на суму 110400 грн 00 коп.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар належної якості вартістю 110400 грн 00 коп., який був отриманий уповноваженим представником Відповідача згідно оформленої належним чином довіреності, яка містяться в матеріалах справи. Факт поставки підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 4 від 21.02.2022, а також не заперечується самим відповідачем.

Однак вказаний вище товар не був оплачений Відповідачем, що призвело до утворення заборгованості перед Позивачем в сумі 110400 грн 00 коп.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача 110400 грн 00 коп. основного боргу, 25212 грн 83 коп. інфляційних втрат, 5861 грн 79 коп. 3% річних, нараховані за загальний період прострочення 24.03.2022 по 29.12.2023.

Відповідач, у свою чергу, визнає факт поставки товару на загальну суму 110400 грн 00 коп. та суму основного боргу.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт прострочення термінів поставки товару по Договору є таким, що встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо стягнення основного боргу.

Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 110400 грн 00 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25212 грн 83 коп. інфляційних втрат, 5861 грн 79 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення 24.03.2022 по 29.12.2023.

Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних збитків виконаний в тексті позовної заяви (а.с. 2).

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, які завадили належному своєчасному виконанню зобов`язань по договору та посилається на положення ст. 7 Договору

Відповідно до п. 7.2 Договору строк виконання зобов`язань по договору подовжується на час дії перерахованих вище обставин непереборної сили при умові, що Сторона, для котрої настав форс-мажор, в 3-денний термін з моменту виникнення цих обставин письмово сповістить іншу Сторону про настання форс-мажорних обставин.

Відповідач не подав суду доказів на підтвердження письмового сповіщення позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, а повідомлення на сайті Відповідача, на яке посилається Відповідач у своєму відзиві не може вважатися письмовим повідомленням Позивача, оскільки така форма повідомлення не передбачена укладеним між Сторонами договором.

Крім того, згідно з п. 7.4 Договору у випадку, якщо обставини форс-мажору діють на протязі більш як трьох місяців, Сторони проведуть перемовини по питанням подальшого виконання або розірвання Договору та проведення взаєморозрахунків.

Доказів звернення до позивача з пропозицією щодо перемовин відповідно до п. 7.4 Договору Відповідач суду не подав.

Як вже було встановлено вище, відповідно до умов п. 3.2 Договору Відповідач мав здійснити оплату за поставлений Товар протягом 30 днів з дати поставки Товару, тобто по 23.03.2023 року включно. Як вбачається з копій наказів Відповідача, які Відповідач надав разом з відзивом на позовну заяву, простій для працівників Відповідача був введений у періоди з 24.02.2022 року по 04.03.2022 року, з 09.03.2022 року по 25.03.2022 року, з 28.03.2022 року по 01.04.2022 року. Таким чином накази Відповідача, копії яких ним додано до відзиву на позовну заяву, спростовують його твердження що у період з 24.02.2022 року по 03.04.2022 року була зупинена будь-яка діяльність, простій працівників не був в цей проміжок часу безперервним.

Крім того, дії органів державної влади, на які посилається Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, можуть ускладнити, але не зможуть унеможливити виконання Відповідачем зобов`язання за договором. Відповідач не надав жодного доказу того, що ним було вжито будь-яких заходів для виконання своїх зобов`язань за Договором.

До того ж, згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд наголошує на тому, що інфляційні збитки та 3% річних не є за своєю правовою природою штрафними санкціями, а отже у задоволенні клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позов, щодо зменшення штрафних санкцій на 90% суд відмовляє.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25212 грн 83 коп. інфляційних втрат, 5861 грн 79 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення 24.03.2022 по 29.12.2023, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом визнано правомірними, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал» до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» про стягнення 141474 грн 62 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал» (вул. Ружинська, буд. 3/56, офіс 13, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ 42191081) 110400 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 25212 грн 83 коп. інфляційних втрат, 5861 грн 79 коп. 3% річних, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% (викладеного у відзиві на позов) відмовити повністю.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал» наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко