Рішення

від 04.03.2024 по справі 920/2/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04.03.2024м. СумиСправа № 920/2/24

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без виклику сторін заяву б/н від 11.02.2024 (Вх.№764 від 12.02.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг метал» про ухвалення додаткового рішення по справі №920/2/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал»,

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»,

про стягнення 141474 грн 62 коп.

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2024 у справі №920/2/24 позов задоволено повністю: стягнуто з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал» (вул. Ружинська, буд. 3/56, офіс 13, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ 42191081) 110400 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 25212 грн 83 коп. інфляційних втрат, 5861 грн 79 коп. 3% річних, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

12.02.2024 позивач надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд покласти на відповідача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 15000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 12.02.2024 було призначено розгляд питання про стягнення витрат на правничу допомогу на 04.03.2024 без виклику сторін.

20.02.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх. №499).

01.03.2024 позивачем подано до суду заперечення на клопотання (заяву) (вх №615), у якому просить суд відмовити у клопотанні відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1100 грн 00 коп. та стягнути з відповідача 15000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У позовній заяві представником позивача - адвокатом Ждановою Маргаритою Олександрівною було зазначено про орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Також відповідна заява була направлена до суду 25.01.2024 року (вх №241 від 26.01.2024).

Судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та адвокатом Ждановою Маргаритою Олександрівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5763 від 25.03.2020) (Адвокат) 28.12.2023 було укладено договір №12281-23 про надання правничої допомоги (далі за текстом «Договір»).

Відповідно до п. 3.2.1. Договору розмір Гонорару за правничу допомогу, згідно умов п. 1.1 даного Договору, у суді першої інстанції становить 15000,00 грн.

Зі змісту п. 3.3. Договору вбачається, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Згідно з п. 3.5 Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що Клієнт сплачує гонорар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, згідно умов п. 3.2 даного Договору.

Представником позивача на підтвердження вимог, викладених в заяві, подано акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору, з якого вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги (правничу допомогу):

- представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції по справі за позовом Клієнта до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "НАСОСЕНЕРГОМАШ" про стягнення боргу;

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань по справі за позовом Клієнта до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "НАСОСЕНЕРГОМАШ" про стягнення боргу при розгляді справи у суді першої інстанції;

- складення позовної заяви, процесуальних та інших документів правового характеру по справі за позовом Клієнта до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "НАСОСЕНЕРГОМАШ" про стягнення боргу при розгляді справи у суді першої інстанції.

Загальна вартість послуг (правової допомоги) за даним Актом без ПДВ складає 15000,00 грн.

20.02.2024 відповідачем було подано до суду заперечення на клопотання (заяву) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх. №280), у яких просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 1100 грн 00 коп.

Так, на думку відповідача заявлені 15000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі не є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами; із часом, витраченим адвокатом для надання таких послуг; із обсягом наданих адвокатом послуг; не є співмірними із ціною позову та значенням справи для сторони.

Позовна заява у даній справі, підготовлена адвокатом є заявою про стягнення заборгованості за договором поставки, з юридичної сторони, спір про стягнення заборгованості за договором поставки від 16.12.2021р. № 28-2/231 у розмірі 110400,00 грн є для кваліфікованого юриста заявою незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки), тоді як спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають та обґрунтовуються лише однією поставкою, яка підтверджена видатковою накладною від 21.02.2022р. № 4.

Відповідач не заперечував проти здійснення поставки та наявності заборгованості, яку не міг та і не має можливості погасити через введення законодавчих обмежень в його діяльності, а саме прийняття Правлінням Національного Банку України Постанови «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. № 18.

Таким чином, в результаті прийняття вищезазначених законодавчих обмежень, встановлених Постановою Правління Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022р. № 18, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» та Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, наведеними у відзиві від 17.01.2024р. № 26-07/00076, виробнича діяльність Відповідача фактично зупинена, обігові кошти відсутні. Так за перший квартал 2022 року збиток підприємства склав 159 756 638,00грн., за перше півріччя 2022р. 225 558 835,00грн., за 2022р. 261 247139,00грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, півріччя 2022р. та за 2022 рік відповідно.

Отже, відповідач вважає, що має місце неспівмірність суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн 00 коп. є завищеними, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні із виконаною роботою, а тому їх розмір є необґрунтованим.

Так, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ «Стронг метал» на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн 00 коп., за наявності клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат суд, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати ТОВ «Стронг метал» на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн 00 коп.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ «Стронг метал» на професійну правничу допомогу, визначені як фактично надані послуги, підлягають лише частковому покладенню на відповідача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, Суд вважає, що розмір таких витрат має становити 4000 грн 00 коп.

Таким чином, дослідивши надані ТОВ «Стронг метал» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Стронг метал» 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 920/2/24. В іншій частині у задоволенні заяви ТОВ «Стронг метал» відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Заяву б/н від 12.02.2024 (Вх.№764 від 12.02.2024) представника позивача ТОВ «Стронг Метал» про стягнення витрат на правову допомогу по справі №920/2/24 задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал» (вул. Ружинська, буд. 3/56, офіс 13, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ 42191081) 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В частині заяви представника позивача ТОВ «Стронг Метал» про стягнення 11000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Стронг Метал» наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення підписано суддею 04.03.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко