Рішення

від 29.01.2024 по справі 922/4669/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024м. ХарківСправа № 922/4669/23

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 02910108) в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 23912956) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до про 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, м. Харків, 61165, ідентифікаційний код 39792822), 2. Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області (площа Свято-Духівська, буд. 2, м. Богодухів, Богодухівський район, Харківська область, 62103, ідентифікаційний код 04059616), 3. Золочівської селищної ради (вул. Центральна, буд. 13А, смт. Золочів, Богодухівський район, Харківська область, 62203, ідентифікаційний код 25175462), 4. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" (вул. Вознесенська, буд. 40, смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область, 62203, ідентифікаційний код 30773479) визнання незаконним та скасування розпорядження, наказу та рішення, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації земельних ділянок за участю представників учасників справи:

прокурора - Пєскової Ю.В.

позивача - не з`явився

3-ї особи - Лущан І.Р. (самопредставництво)

відповідача-1 - Чернявського А.В. (самопредставництво)

відповідача-2 - не з`явився

відповідача-3 - не з`явився

відповідача-4 - адвоката Добрелі В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

06.11.2023 заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації (позивач) із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач-1), Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області (відповідач-2), Золочівської селищної ради (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" (відповідач-4), в якій просить суд з урахуванням заяви про виправлення описки усунути перешкоди державі в особі Харківської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

1. Визнання незаконним та скасування розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 31.07.2007 №447 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок TOB АФ "Агрокомлект".

2. Визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

3. Визнання незаконним та скасування рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XII сесії VII скликання №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

4. Визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 01.08.2007, а саме земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

5. Зобов`язання Золочівської селищної ради, TOB Агрофірма "Агрокомплект" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельні ділянки: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

6. Скасування державної реєстрації земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га в Державному земельному кадастрі.

Прокурор також просив суд залучити до участі у справі 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 4-й прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321742) та стягнути з відповідачів судові витрати за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вибуття спірних земельних ділянок з державної власності до комунальної власності відбулось у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах прикордонної смуги, відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливо лише з дозволу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4669/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04 грудня 2023 року о 10:30. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено прокурору та позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачам строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено 3-й особі строк: на подання пояснення щодо позову - 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали; на подання пояснення щодо відзиву на позов - 5 днів з дня отримання копії відзиву на позов.

16.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№31507), в яких він повністю підтримує позовні вимоги прокурора та просить розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.

17.11.2023 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№31553), в якому він просить відмовити в позові повністю посилаючись зокрема на те, що прокурором не надано жодних належних і допустимих доказів приналежності спірних земельних ділянок до земель оборони станом на дату укладення договору оренди, на момент формування земельних ділянок та їх реєстрації, а надано лише посилання на редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 Про прикордонний режим, яка була прийнята пізніше. У разі задоволення позову 1-й відповідач просить відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

20.11.2023 до суду від 3-ї особи на стороні позивача надійшли письмові пояснення (вх.№31799), в яких вона повністю підтримує позовні вимоги прокурора.

22.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№32116), в якому він просить в позові відмовити у повному обсязі посилаючись зокрема на те, що з моменту укладення договору оренди землі відповідач-4 законно та відкрито користується спірними земельними ділянками відповідно до умов договору. Вважає, що розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації від 31.07.2007 № 447 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ Агрофірма "Агрокомплект" винесено в межах наданих повноважень та відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент винесення вказаного розпорядження. За твердженням відповідача-4 порушення вимог законодавства, на які прокурор вказує як на підставу позову у цій справі не визначення земельних ділянок як земель оборони та передача їх у користування ТОВ Агрофірма "Агрокомплект", вчинено насамперед з боку ГУ Держгеокадастру Харківської області та Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області, так як укладення договору оренди землі було здійснено за участі державного органу, наділеного відповідною компетенцією щодо визначення статусу і категорії земельних ділянок та укладання договору оренди. На думку відповідача-4, оскільки орган державної влади наділений повноваженнями щодо розпорядженням землями державної власності Головне управління Держземагенства у Харківській області і сама місцева влада орендодавець, на яку Конвенцією як на національний орган у земельних відносинах покладено обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, при укладенні договору оренди землі вважали, що вони належно визначили в договорі предмет оренди, то орендар - ТОВ Агрофірма "Агрокомплект" міг на розумних підставах сподіватися на виконання умов цього договору і не міг піддати сумніву правильність визначення уповноваженими органами статусу орендованих земельних ділянок, а тому ТОВ Агрофірма "Агрокомплект" не може бути позбавлене через допущені державними органами порушення норм земельного законодавства права мирно володіти своїм майном у вигляді титульного права оренди спірної землі та законних сподівань здійснювати таке право оренди. Вказана правова позиція за твердженням відповідача-4 узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України у постанові від 23.03.2016 у справі №918/31033/15.

24.11.2023 до суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№32265), в якому він просить відмовити в позові повністю посилаючись на те, що відповідач-3 є добросовісним набувачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а ТОВ Агрофірма " Агрокомплект" є добросовісним набувачем права оренди, оскільки спірну земельну ділянку було передано в комунальну власність на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад". Вважає посилання прокурора на вимогу щодо ширини прикордонної смуги у 5 кілометрів помилковим, оскільки ані на момент укладення договору оренди, ані на момент передачі спірної ділянки у комунальну власність вказане положення не було відображено у постанові Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" від 27.07.1998 №1147 (в редакції чинній на момент передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність селищній раді). Відповідач-2 також вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та рішення XII сесії Золочівської селищної ради VII скликання №1941 від 30.10.2018 мають саме індивідуально-правову природу і відповідно вичерпали свою дію їх виконанням, а саме підписанням акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність Золочівської селищної ради від 27.09.2018, серед яких і спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6322686000:01:002:0262, 6322686000:01:002:0263, 6322686000:01:002:0264, а тому на думку відповідача-3 визнання судом вказаних актів незаконними та їх скасування не спричине належного правового ефекту задля захисту порушених, на думку прокурора, інтересів держави. Крім того, відповідач-3 просить суд також відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності наполягаючи на тому, що виконуючи функцію представництва інтересів держави в суді прокурор міг подати відповідний позов у період з 2007 по 2018 рік, однак вказані дії вчинено не було, а з цього випливає висновок про сплив строку позовної давності.

05.12.2023 до суду від відповідача-2 надійшла заява (вх.№33353), в якій зазначено, що заперечень проти позову відповідач-2 не має та просить розглянути справу за відсутності його представника.

12.12.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення прокурора (вх.№34119), в яких зазначено зокрема, що на момент вибуття спірної земельної ділянки з державної власності чинним законодавством було визначено ширину прикордонної смуги в межах території Харківської області у 5 кілометрів від лінії державного кордону. Спірні земельні ділянки розташовані впритул до Державного кордону України з Російською Федерацією і відповідно до вимог законодавства має використовуватися для цілей, пов`язаних із захистом кордону. За наслідками легковажного нехтування вимогами законодавства, яке регулює порядок використання земель оборони, зокрема земель прикордонної смуги, наразі стикаються мільйони українців, які щоденно потерпають від дій агресора. Щодо строків позовної давності та обраного способу захисту прокурором зазначено, що позовні вимоги про визнання актів незаконними, визнання недійсним договору оренди, є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірними земельними ділянками, а отже позовні вимоги є негаторними, які заявлено в межах позовної давності.

16.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява про виправлення технічної помилки (вх.№1253), в якій зазначено, що у прохальній частині позову допущена технічна помилка в даті укладання договору оренди спірної земельної ділянки, а саме замість "01.08.2007" помилково вказано "01.01.2007", у зв`язку з чим прокурор просить підпункт 4 пункту 3 прохальної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: "- визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 01.08.2007, а саме земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га".

В судовому засіданні 29.01.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 29.01.2024, про задоволення заяви прокурора про виправлення технічної помилки від 16.01.2024 за вх. № 1253 та про продовження розгляду справи з урахуванням виправлень вказаних у заяві.

Присутні у судовому засіданні 29.01.2024 прокурор та представник 3-ї особи на стороні позивача підтримали позовні вимоги повністю, просили позов задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 29.01.2024 представники 1-го та 4-го відповідачів просили в позові відмовити повністю, у разі задоволення позову 1-й відповідач просив застосувати позовну давність.

Представники позивача та відповідачів-2, 3, у судове засідання 29.01.2024 не з`явились, про дату, час та місце цього засідання повідомлені належним чином ухвалою суду від 08.01.2024 в порядку статей 120-121 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора, представників 3-ї особи на стороні позивача та відповідачів-1, 4, господарським судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 31.07.2007 №447 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ АФ Агрокомлект затверджено технічну "Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Агрокомплект для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області", виконану комунальним підприємством Земельно-кадастрове бюро Золочівського району та передано в оренду ТОВ Агрофірмі Агрокомплект строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 566,3213 га, в тому числі ріллі 566,3213 га, для сільськогосподарського використання із земель резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради.

Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки від 22.06.2007 встановлено межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) та погоджено складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ АФ Агрокомплект.

На підставі вищезазначеного розпорядження, 01.08.2007 між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агрокомплект (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 566,3213 га (далі договір оренди).

Згідно з п. 1 договору оренди Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку земель сільськогосподарського призначення (рілля), на підставі розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 31.07.2007 року №447, яка знаходиться на території Удянської сільської ради Золочівського району поблизу с. Уди.

Відповідно до умов п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 566,3213 га в тому числі ріллі 566,3213 га.

Згідно з п. 18 договору оренди передача земельної ділянки здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 11.08.2007, Золочівська районна державна адміністрація передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агрокомлпект прийняла земельну ділянку загальною площею 566,3213 га.

З плану погодження меж вбачається, що земельна ділянка загальною площею 566,3213 га поділена на 3 земельні ділянки:

- кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, зареєстрована у Державному земельному кадастрі 21.06.2007;

- кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, зареєстрована у Державному земельному кадастрі 21.06.2007;

- кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га, зареєстрована у Державному земельному кадастрі 21.06.2007.

Згідно інформації Державного земельного кадастру вищезазначені земельні ділянки на момент реєстрації перебували у державній власності.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.08.2023 №№341293045, 341289978, від 18.09.2023 №347005117 на підставі Закону України, серія та номер 5245-VІ, виданого 06.09.2012 Верховною Радою України, власником спірних земельних ділянок зареєстровано Головне Управління Держземагенства у Харківській області (індексні номери рішень: 17578934 від 28.11.2014, 17623165 від 01.12.2014, 17626245 від 01.12.2014).

Додатковою угодою від 19.08.2014 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.08.2007, укладеною між Головним Управлінням Держземагенства у Харківській області, Золочівською РДА Харківської області як орендодавцями, та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агрокомплект як орендарем, змінено п.2 розділу Об`єкт оренди та викладено в наступній редакції: В оренду передається земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, рілля) - кадастровий номер земельної ділянки: 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га; кадастровий номер земельної ділянки: 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га; кадастровий номер земельної ділянки: 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

В подальшому наказом Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність передано 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8167,6480 га, зокрема і спірні земельні ділянки: кадастровий номер: 6322686000:01:002:0262; кадастровий номер: 6322686000:01:002:0263; кадастровий номер 6322686000:01:002:0264.

Рішенням Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XII сесії VII скликання №1941 від 30.10.2018 серед інших прийнято у комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради спірні земельні ділянки.

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 засвідчено, що Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до наказу від 27.09.2018 №7018-СГ передає із державної власності, а Золочівська селищна рада приймає у комунальну власність, зокрема, земельні ділянки кадастровий номер: 6322686000:01:002:0262; кадастровий номер: 6322686000:01:002:0263; кадастровий номер 6322686000:01:002:0264.

Відомості про право комунальної власності територіальної громади Золочівської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121, 6877 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2020 за №37578087.

Відомості про право комунальної власності територіальної громади Золочівської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2020 за № 37578498.

Відомості про право комунальної власності територіальної громади Золочівської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:01:002:02640264 площею 221,3041 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2020 за № 37577501.

Додатковою угодою №2 від 02.02.2021 про внесення змін до договору оренди землі від 01.08.2007 змінено орендодавця на Золочівську селищну раду в особі Золочівського селищного голови Коваленка В.М, змінено п.2 розділу Об`єкт оренди та викладено в наступній редакції: В оренду передається земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, рілля) - кадастровий номер земельної ділянки: 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га; кадастровий номер земельної ділянки: 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га; кадастровий номер земельної ділянки: 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га".

Прокурор вважає, що вибуття спірних земельних ділянок з державної власності до комунальної власності відбулось у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах прикордонної смуги, відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливо лише з дозволу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ).

Отож, на думку прокурора, Золочівська районна державна адміністрація була неправомочна передавати спірні земельні ділянки в оренду, Головне Управління Держгеокадастру не мало повноважень щодо передачі спірних земельних ділянок із земель державної власності до земель комунальної власності, а Золочівська селищна рада не правомочна приймати спірні земельні ділянки до земель комунальної власності та в подальшому передавати їх суб`єкту господарювання в оренду.

За наведених обставин, прокурор вважає, що наявність відомостей щодо спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі в подальшому унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої мають перебувати спірні земельні ділянки, оскільки реєстрація цих земельних ділянок з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить їх до земель комунальної власності, що не відповідає дійсності, адже ці землі відносяться до земель оборони.

Надаючи правову кваліфікацію доказам та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказу та рішення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України, у редакції чинній на момент винесення розпорядження від 31.07.2007, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 84 ЗК України, у редакції чинній на момент винесення розпорядження від 31.07.2007, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Частинами 2, 3 ст. 115 ЗК України та ч. ч. 1, 4 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до п.6 розділу II "Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України" №1468/32920 від 26.12.2018 оформлення та набуття в постійне користування земельних ділянок в межах визначеної ділянки відповідальності віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.

Згідно з п.5 вищезазначеного Положення органами охорони державного кордону є прикордонний загін, окремий контрольно-пропускний пункт та авіаційна частина.

Питання оформлення та набуття в постійне користування земельних ділянок, які перебувають у межах прикордонної смуги на ділянці кордону на території Золочівського району Харківської області віднесено до компетенції НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що підтверджується листом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №71/6056-23-вих від 01.09.2023.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Прокурор стверджує, що на момент вибуття спірної земельної ділянки з державної власності у комунальну відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 Про прикордонний режим було установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Суд погоджується з відповідачами-1, 3, що прокурор не вірно посилається на вказану вище редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 Про прикордонний режим, яка була прийнята пізніше вибуття спірних ділянок з державної у комунальну власність.

Однак не можна погодитись з доводами відповідачів-1, 3 про неналежність спірних земельних ділянок до земель оборони з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" (в редакції від 29.06.2004, чинній на момент на прийняття розпорядження від 31.07.2007) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 20.04.2016 № 138 "Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області" Золочівській районній державні адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 № 522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Надалі, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм - 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Знаходження спірних земельних ділянок у притул прикордонної смуги візуально підтверджується:

- схемою розташування земельних ділянок в прикордонній смузі;

- додатком 1 до Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон - Описом проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією;

- викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.

Зокрема, з викопіювання з кадастрової карти України убачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 розташована у північно-східній частині Золочівського району Харківської області. Зі сходу земельна ділянка частково розташована у притул до державного кордону. За допомогою функції лінійка встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із півдня, у найвіддаленішій точці менше 4 кілометри 32 метрів, якщо вимірювати із півдня, у найближчий точці менше 1 кілометр 942 метрів.

Земельна ділянка кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 розташована у північній частині Золочівського району Харківської області. З півночі ділянка повністю розташована у притул до державного кордону. За допомогою функції лінійка встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із півдня, у найближчий точці менше 1 кілометр 554 метрів, якщо вимірювати із півдня, у найвіддаленішій точці менше 1 кілометр 638 метрів.

Земельна ділянка кадастровий номер 6322686000:01:002:02640264 розташована у північній частині Золочівського району Харківської області. З півночі ділянка повністю розташована у притул до державного кордону, із заходу земельна ділянка частково розташована у притул до державного кордону. За допомогою функції лінійка встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із півдня, у найвіддаленішій точці менше 1 кілометр 478 метрів, якщо вимірювати із сходу, у найвіддаленішій точці менше 1 кілометр 350 метрів.

Зі Схеми розташування земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірні земельні ділянки перебувають у межах орієнтовної тилової межі прикордонної смуги (5 км від державного кордону).

Отже, спірні земельні ділянки розташовані в межах до Державного кордону України з Російською Федерацією і відповідно до вимог законодавства мають використовуватися для цілей, пов`язаних із захистом кордону, відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх належним користувачем є НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321742).

Згідно інформації НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) №73/4598-23-вих від 20.07.2023, наданої на запит Харківської обласної прокуратури №15/1-914вих-23 від 12.07.2023, з метою оформлення прав постійного користування на адресу Золочівської селищної ради НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) направлено клопотання щодо надання дозволів на розробку проекту землеустрою по спірних земельних ділянках листом від 21.09.2021 №71/12764.

Відповіді на зазначений запит від Золочівської селищної ради матеріали справи не містять.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц та від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц.

При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Золочівського району Харківської області визначено також вказаним вище розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області".

З огляду на викладене, ураховуючи, що землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки незаконно передані у комунальну власність.

Про те, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить судова практика Верховного Суду.

Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема постанови обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2 - кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Аналогічними чином постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, постанову Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 "Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області". У постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 910/19932/17 зазначено, що "Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони."

Згідно з частинами 1, 2, 6, 7 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до інформації Кабінету Міністрів України від 26.07.2023 №19130/0/2-23 на запит Харківської обласної прокуратури від 18.07.2023 №15/1-926вих23, від 07.08.2023 №15/1-1028вих-23 Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось.

Відповідно до ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності.

Відповідно до п.6 розділу II Положення про орган охорони державного кордону прикордонної служби України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2018 за №1468/32920, оформлення та набуття у постійне користування земельних ділянок в межах земель прикордонної смуги віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", у редакції чинній на момент винесення розпорядження від 31.07.2007, при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 84 ЗК України, у редакції чинній на момент винесення розпорядження від 31.07.2007, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Ураховуючи вищенаведене, спірні земельні ділянки, які знаходяться в межах прикордонної смуги (впритул до державного кордону), відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливе лише з дозволу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), а тому надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою та передача в оренду ТОВ Агрофірма "Агрокомплекс" спірних земельних ділянок Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області відбулась незаконно, оскільки право надання дозволу на їх використання належить до компетенції НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ).

Ураховуючи те, що Золочівська районна державна адміністрація була неправомочна передавати спірні земельні ділянки в оренду, ГУ Держгеокадастру не мало повноважень щодо їх передачі із земель державної власності до земель комунальної власності, а Золочівська селищна рада не правомочна приймати спірні земельні ділянки до земель комунальної власності та в подальшому передавати їх суб`єкту господарювання в оренду, то фактично така передача не відбулась, статус цих земельних ділянок не змінився до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 ЗК України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене та на те, що відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги прокурора не спростовано, суд дійшов висновку, що розпорядження Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 31.07.2007 №447 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ АФ Агрокомлект, наказ Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність спірних земельних ділянок та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XII сесії VII скликання №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради спірних земельних, прийняті з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. 77, 84, 117, 122 ЗК України, ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", є незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 01.08.2007 спірних земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтями 13-14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типовий договір оренди землі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Пунктами г, д ч. 3 ст. 152 ЗК України в якості способів захисту прав на землю передбачено: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктами 2, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України в якості способів захисту цивільних прав передбачено: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Правовою підставою для виникнення права оренди у відповідача-4 на спірні земельні ділянки кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га, є розпорядження Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 31.07.2007 №447 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ТОВ АФ Агрокомлект, наказ Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність спірних земельних ділянок та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XII сесії VII скликання №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради спірних земельних, які прийняті з порушенням закону, визнані судом незаконними та скасовані, що є наслідком визнання вказаного договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державною реєстрацією земельної ділянки є внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр"основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час формування та реєстрації спірних земельних ділянок невірно визначено їх категорію як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказані земельні ділянки належать до земель оборони.

За наведених обставин, наявність відомостей щодо спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі в подальшому унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої мають перебувати спірні земельні ділянки, оскільки реєстрація цих земельних ділянок з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить їх до земель комунальної власності, що не відповідає дійсності, адже ці землі відносяться до земель оборони.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно достатті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктами 1, 2 частини 3статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Верховним Судом у постановах від 30.06.2020 у справі №922/3130/19 та від 20.08.2020 у справі №916/2464/19 наведено висновок про застосуваннястатті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким пред`явлення позову про скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту порушеного права.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ст. 173 ГПК України).

З огляду на прийняття судом рішення щодо визнання незаконними та скасування розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 31.07.2007 №447 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок TOB АФ "Агрокомлект", наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність спірних земельних ділянок та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XII сесії VII скликання №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради спірних земельних, незаконною є і державна реєстрація спірних земельних ділянок.

Відтак, позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га в Державному земельному кадастрі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Золочівської селищної ради та товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації спірні земельні ділянки, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 ГПК України.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Отже, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

З огляду на викладене порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агрокомплекс (останнього користувача спірними земельними ділянками) усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги прокурора щодо зобов`язання Золочівської селищної ради, TOB Агрофірма "Агрокомплект" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельні ділянки: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га підлягають частковому задоволенню в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" (вул. Вознесенська, буд. 40, смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область, 62203, ідентифікаційний код 30773479) повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 23912956) земельні ділянки: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

В іншій частині позовних вимог про зобов`язання Золочівську селищну раду повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельні ділянки слід відмовити, оскільки на час вирішення спору спірні земельні ділянки перебувають у користуванні відповідача - 4.

Щодо клопотання відповідачів-1, 3 про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України позовну давність визначає, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд звертає увагу на те, що спір стосується земельних ділянок, які відносяться до земель прикордонної смуги, такі землі перебувають під посиленою правовою охороною держави. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу (Кабінету Міністрів України), може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Незаконне набуття у власність земель оборони приватними особами без відповідного рішення Кабінету Міністрів України є неможливим, їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватної власності без згоди Уряду України.

Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодоздійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Спірні земельні ділянки на цей час перебувають у комунальній власності Золочівської селищної ради Харківської області та надані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агрокомплекс, проте в силу наведених вище вимог законодавства вони не можуть перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, суд наголошує, що позовні вимоги, які є предметом розгляду у цій справі, що спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

На підставі викладеного, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується.

Обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересів держави та попередить загрозу порушення права на землі державної власності.

Щодо порушень інтересів держави у даному спорі та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача у цій справі, суд зазначає наступне.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, правовий аналіз частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Велика Палата Верховного Суду у п. 36 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19 уточнила висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 та 18.04.2019 у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 0440/6738/18 та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Так, в обгрунтування підстав для звернення до суду з цим позовом прокурором зазначено, що земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Передання спірних земельних ділянок до земель комунальної власності та подальше надання їх в оренду, які у комунальній власності перебувати не можуть та є власністю держави і використовуються для захисту державного кордону, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу. Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури. В умовах сьогоднішньої повномасштабної війни з Російською Федерацією та запровадженого воєнного стану питання забезпечення безпеки нашої держави набуває надзвичайно критичного значення. Створення перешкод у користуванні земельними ділянками прикордонної смуги для органів Прикордонної служби України призводить до зволікання у спорудженні захисних об`єктів на кордоні з ворогом нашої Держави, що може привести до фатальних наслідків. З огляду на викладене, прокурор вважає, що для інтересів держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави.

Крім того, прокурором зазначено, що питання законності використання майна та земельних ділянок оборони, перебуває на особливому контролі держави. У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок передачі земельних ділянок до земель комунальної власності і подальше надання їх в оренду, які згідно наведених вище вимог законодавства не можуть перебувати у комунальній власності, держава протиправно позбавлена будь-якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна. Пред`явлення цього позову зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної передачі у комунальну власність земельної ділянки державної форми власності, яка відноситься до земель оборони.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 ЗК України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі є Харківська обласна військова адміністрація.

Харківська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.

Отже, держава як власник земель оборони делегувала Харківській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обласною прокуратурою на адресу Харківської обласної військової адміністрації було скеровано повідомлення №15/1-1026вих-23 від 07.08.2023 про виявлені порушення земельного законодавства та повідомлено, що якщо не будуть вживатись заходи позовного характеру щодо усунення перешкоду у користуванні вказаними землями, то такі заходи будуть вживатись органами прокуратури в інтересах держави в особі обласної адміністрації.

З відповіді Департаменту агропромислового комплексу Харківської обласної державної адміністрації, наданої за дорученням Харківської обласної воєнної адміністрації від 28.08.2023 №08-30/04/1710 убачається, що остання з позовами про повернення вищезазначених земельних ділянок не зверталась.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обласною прокуратурою на адресу Харківської обласної військової адміністрації було скеровано повідомлення №15/1-1266ВИХ-23 від 06.09.2023 про намір обласної прокуратури звернутись до суду з цим позовом.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що у вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення з позовом до суду, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та у позовній заяві відповідно до вимог ст. 53 ГПК України обгрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також правильно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Харківської обласної військової адміністрації, яка повідомила, що не має наміру самостійно звертатись до суду з відповідним позовом.

Щодо доводів відповідача-3 про те, що спірні земельні ділянки було передано в комунальну власність на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положенняЗемельного кодексу Українищодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.

Зокрема, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу Українидоповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель оборони (п.п. "б").

Отже, землі оборони віднесені до земель державної форми власності.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Чи ґрунтувалося на законі втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою?

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ї економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оборону України підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення охорони державного кордону України.

Статтею 2 Закону України Про державний кордон України визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організаціям порядок діяльності яких визначаються законом.

Таким чином, до інтересів держави безпосередньо належить захист та охорона державного кордону України, в тому числі й охорона прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, а протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги в умовах повномасштабної війни проти України підриває обороноздатність держави.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріпленим у Конституції України.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок (пункти а і б статті 21 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40), від 06 липня 2022 року справі № 914/2618/16 (пункт 52)).

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки, за відсутності для цього визначених законом перешкод (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 42)). Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка не могла бути передана в оренду, оскільки для цього існували законодавчі перешкоди, про які сторони оспорюваного договору знали чи повинні були знати, адже спірні земельні ділянки взагалі знаходяться впритул до державного кордону, отож поведінка обох його сторін не була добросовісною.

Отже, втручання у право орендаря мирно володіти цією ділянкою здійснюється відповідно до закону.

Щодо доводів відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про те, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Харківській області фактично є зверненням з позовом держави до самої себе, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказані твердження, ГУ Держгеокадастру у Харківській області посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, предметом розгляду у якій було, зокрема, визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області.

Однак правовідносини, які виникли у цих справах, не є аналогічними та подібними тим, які виникли між сторонами у цій справі № 922/4669/23.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/1830/19 була вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, яким фермерському господарству передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Водночас, предметом розгляду у справі № 922/4669/23 є позовна вимога до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

Як пояснював прокурор, зазначена позовна вимога спрямована до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з урахуванням того, що органами Держгеокадастру незаконно проведено інвентаризацію спірних земельних ділянок, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру.

З наведеного убачається, що наведена відповідачем-1 справа № 922/1830/19 не є релевантною (тотожною) справі № 922/4669/23, а тому викладені у ній правові висновки не можуть братись до уваги.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

Ураховуючи те, що позов задоволено частково, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підлягає стягненню на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2684 грн, сплачений за вимогу про визнання незаконним та скасування наказу 1-го відповідача, з Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області на користь Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 026,00 грн, сплачений за вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження Золочівської районної державної адміністрації в сумі 2684 грн та 1342 грн за вимогу про визнання недійсним договору оренди (порівну на сторони договору), з Золочівської селищної ради на користь Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684 грн, сплачений за вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 3-го відповідача та з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" на користь Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 026,00 грн, сплачений за вимогу про повернення земельних ділянок в сумі 2684 грн та 1342 грн за вимогу про визнання недійсним договору оренди (порівну на сторони договору).

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8,13, 14, 17, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 2, 22, 23 Закону України Про державний кордон України, ст. 19, 20, 65, 77, 84, 115, 122, 188 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 1, 6, 13, 14 Закону України "Про оренду землі" ст. 6, 11, 15, 16, 21, 203, 215, 256, 257, 393 Цивільного кодексу України та ст. 2, 4, 20, 46, 53, 73, 74, 77, 129, 130, 173, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 31.07.2007 №447 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок TOB АФ "Агрокомлект".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

Визнати незаконним та скасувати рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XII сесії VII скликання №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 01.08.2007, а саме земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" (вул. Вознесенська, буд. 40, смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область, 62203, ідентифікаційний код 30773479) повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 23912956) земельні ділянки: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га.

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок: кадастровий номер 6322686000:01:002:0262 площею 121,6877 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0263 площею 223,3295 га, кадастровий номер 6322686000:01:002:0264 площею 221,3041 га в Державному земельному кадастрі.

В іншій частині позовних вимог про зобов`язання Золочівську селищну раду повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельні ділянки - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, м. Харків, 61165, ідентифікаційний код 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2684 грн.

Стягнути з Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області (площа Свято-Духівська, буд. 2, м. Богодухів, Богодухівський район, Харківська область, 62103, ідентифікаційний код 04059616) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 4 026,00 грн.

Стягнути з Золочівської селищної ради (вул. Центральна, буд. 13А, смт. Золочів, Богодухівський район, Харківська область, 62203, ідентифікаційний код 25175462) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2684 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" (вул. Вознесенська, буд. 40, смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область, 62203, ідентифікаційний код 30773479) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 4 026,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "06" лютого 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова