Рішення

від 31.01.2024 по справі 922/4282/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024м. ХарківСправа № 922/4282/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ АГРО" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Добролюбова, 50) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДРЕСУРС" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 16) про та зустрічним позовом до про стягнення 659'809,91 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДРЕСУРС" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 16) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ АГРО" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Добролюбова, 50) стягнення 4'866'271 грнза участю представників:

позивача за первісним позовом - Мацкова О.Г.;

відповідача за первісним позовом - Савченка В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ АГРО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДРЕСУРС", в якому просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь суму боргу в розмірі 463'326,08 грн, пеню у розмірі 105'359,07 грн, штраф 10% від неоплаченої вартості товару у розмірі 46'332,60 грн, 3% річних у розмірі 14'509,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 30'283,08 грн та суму судового збору у розмірі 9897,15 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом грошових зобов`язань за договором поставки №20220906-001 від 06.09.2022.

Ухвалою суду від 10.10.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26 жовтня 2023 року о 14:30.

08.11.2023 ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" надало до суду відзив на первісну позовну заяву (вх. № 30491), в якому категорично заперечує проти первісної позовної заяви, вважає її необґрунтованою, викладені в ній обставини такими, що не відповідають дійсності. Відповідач за первісним позовом зазначає, що документи надані позивачем за первісним позовом, які нібито є доказами поставки товару, є неналежними та недопустимими та жодним чином не підтверджують факт поставки товару, оскільки акт звірки взаємних розрахунків та видаткові накладні ніколи не підписувалися уповноваженою особою від імені ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС", не відображають дійсні наміри та позицію товариства. Також разом із відзивом відповідач за первісним позовом подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої пропонував поставити питання: чи виконані у спірних видаткових накладних підписи від імені ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" директором відповідача за первісним позовом - Малишевою В.О., чи іншою особою?

08.11.2023 до суду від ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "КАРАТ АГРО" про стягнення грошових коштів у сумі 4'866'271 грн. В обґрунтування зустрічних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом взятих на себе зобов`язань відповідно до спірного договору поставки не виконав, товар у відповідності до пункту 1.7. договору не поставив.

16.11.2023 ТОВ "КАРАТ АГРО" подало відповідь на відзив на первісну позовну заяву (вх.№ 31400), в якій вказало, що здійснення ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" більшої частини оплати за поставлений товар в період доволі тривалого часу з 22.09.2022 по 20.03.2023 є підтвердженням того, що товар було поставлено та було надано всі необхідні документи. Тим більше, що за цей тривалий час ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" жодного разу не повідомляло, що товар не поставлено, а заявило про це лише після звернення ТОВ "КАРАТ АГРО" з позовом до суду, що може свідчити про недобросовісність відповідача за первісним позовом та намаганнями уникнути господарсько-правової відповідальності, вчиняючи дії, які знаходяться на межі кримінального правопорушення.

16.11.2023 ТОВ "КАРАТ АГРО" подало відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№31472), в якій зазначило, що факт того, що ТОВ "КАРАТ АРГО" виконало свої зобов`язання за Договором щодо поставки товару також підтверджуються видатковими накладними № 136 від 14.09.2022, № 138 від 15.09.2022, № 139 від 15.09.2022, № 140 від 16.09.2022, № 141 від 17.09.2022 та актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 14.09.2022 - 29.06.2023, а доводи ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" про те, що "вказані документи ніколи не підписувалися уповноваженою особою від імені ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС", є нічим іншим, як намаганням ввести суд в оману. Також відповідач за зустрічним позовом вказав, що перед відправкою ТОВ "КАРАТ АГРО" на реєстрацію податкових накладних № 2 від 14.09.2022 на суму 1'069'339,41 грн, № 14 від 15.09.2022 на суму 257'799,86 грн, №15 від 15.09.2022 на суму 1'336'399,27 грн, № 17 від 16.09.2022 на суму 1'340'399,27 грн, № 18 від 17.09.2022 на суму 1'325'599,27 грн по контрагенту ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" код ЄДРПОУ 41221350, вказані податкові накладні були затверджені у програмі M.E.DOC з використанням електронного підпису ОСОБА_1 та електронною печаткою підприємства.

20.11.2023 ТОВ "КАРАТ АГРО" подало заяву свідка - головного бухгалтера ТОВ "КАРАТ АГРО", яка досліджена судом та приєднана до матеріалів справи.

05.12.2023 ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" подало відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначило, що документи, зазначені в пункті 6.2. Договору, ТОВ "КАРАТ АГРО" ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" не надавало. Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає, що з наданих відповідачем за зустрічним позовом товарно-транспортних накладних вбачається факт можливого перевезення кукурудзи від ТОВ "КАРАТ АГРО" до завантажувача ПП "ЯНТАР 21" відповідно до договору №22/06-1 від 22.06.2022. З вказаних документів вбачається наявність правовідносин між ТОВ "КАРАТ АГРО" та ПП "ЯНТАР 21" і жодним чином не підтверджується поставка товару ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС", а тому і не є доказом поставки товару саме ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС".

05.12.2023 ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" подало заперечення на відповідь на відзив на первісну позовну заяву (вх.№ 33324), в яких вказало, що спірні видаткові накладні не можуть бути доказом отримання товару Покупцем, оскільки у відповідності до вимог Договору та вимог ст.664 ЦК України, товар вважається поставленим виключно в момент завантаження в FCA (франко-вагон), які надані ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" Продавцю. ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" жодних вагонів для відвантаження не надавало, ТОВ "КАРАТ АГРО" не могло відвантажити товар, а тому і видаткові накладні не можуть свідчити про отримання товару Покупцем. ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" вважає, що при підписання вказаних видаткових накладних, було трактовано та підтверджено факт навантаження товару на транспортні засоби у місця завантаження з метою його подальшої поставки та відвантаження у вагони, надані Покупцем. Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 14.09.2022 - 29.06.2023, на думку ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС", також не є доказом поставки товару, а можу бути доказом наявності взаємних розрахунків між сторонами Договору.

06.12.2023 ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" подало заяву про залишення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи без розгляду, яке було задоволено у судовому засіданні 06.12.2023.

20.12.2023 ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" подало додаткові документи, які були досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 10.01.2024 року підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 січня 2024 року о 14:00.

31.01.2024 ТОВ "КАРАТ АГРО" подало пояснення, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Представник ТОВ "КАРАТ АГРО" у судовому засіданні 31.01.2024 позовні вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" у судовому засіданні 31.01.2024 проти задоволення первісного позову заперечував, позовні вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

06 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАТ АГРО" (Продавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДРЕСУРС" (далі Покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір поставки № 20220906-001 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався поставити та передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію, зазначену у п. 1.1. цього Договору (що надалі іменується - товар), на умовах, передбачених цим Договором, а Покупець зобов`язався прийняти у Продавця товар, який за якістю та кількістю відповідає умовам, визначеним чим Договором, та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов`язався поставити кукурудзу врожаю 2021 у кількості 1350 т, а Покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 5'399'997,03 грн.

Умови поставки містяться в п. 1.6. Договору: FCA (франко-вагон) за адресою: Приватне Підприємство "ЯНТАР-21" 61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд.13.

Термін поставки: до 20.09.2022 (п. 1.7. Договору).

Відповідно до пункту 5.2. Договору Продавець має передати Товар Експедитору Покупця на станції відвантаження, який завантажений у вагони, надані Експедитором Покупця.

Покупець або Експедитор зобов`язується надати вагони технічно придатні для навантаження у місці призначення у період з 12.09.2022 по 18.09.2022 (п. 5.4. Договору).

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що з моменту прийняття товару до перевезення, а саме оформлення залізничної накладної, усі ризики, пов`язані з втратою товару, переходять до Покупця.

Пломбування вагонів та оформлення залізничних накладних Покупець організовує самостійно (п. 5.7. Договору).

Згідно з п. 5.9. Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент здійснення поставки.

20% від загальною вартості товару, а саме 1'079'999,41 грн, Покупець зобов`язується перерахувати на рахунок Продавця на протязі 3 робочих днів з дати оформлення видаткової накладної на товар (пп. 6.1.1. Договору).

80% від загальною вартості товару, а саме 4'319'997,62 грн, Покупець зобов`язується перерахувати на рахунок Продавця на протязі 3 робочих днів після вивантаження товару в пункті призначення згідно видаткової та надання документів, зазначених в п.6.2 Договору (пп. 6.1.2. Договору).

Пунктом 6.2 Договору визначений перелік документів, що мають бути надані Продавцем.

Позивач за первісним позовом зазначає, що ТОВ "КАРАТ АГРО" належним чином виконало зобов`язання за Договором, а саме з 14 по 17 вересня 2022 року передало у власність ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" кукурудзу врожаю 2021 року у кількості 1332,4 т на загальну суму 5'329'597,08 грн.

Протягом періоду з 22.09.2022 по 20.03.2023 ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" сплатило на користь ТОВ "КАРАТ АГРО" грошові кошти на загальну суму 4'866'271 грн.

ТОВ "КАРАТ АГРО" зазначає, що в порушення вимог п. 6.1. Договору ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" до теперішнього часу не здійснило оплату за отриманий товар у повному обсязі, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість за Договором у сумі 463'326,08 грн (5'329'597,08 грн - 4'866'271 грн).

У свою чергу ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" зазначає, що жодного товару за Договором від ТОВ "КАРАТ АГРО" не отримувало, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом грошові кошти в сумі 4'866'271 грн, які були перераховані у якості оплати за товар.

Такі обставини, на думку сторін, свідчать про порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а покупець зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Так, матеріали справи містять копії видаткових накладних № 136 від 14.09.2022, № 138 від 15.09.2022, № 139 від 15.09.2022, № 140 від 16.09.2022, № 141 від 17.09.2022 на загальну суму 5'329'597,08 грн, які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.(ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Суд наголошує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Суд зазначає, що підписання ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо заперечень ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" факту поставки за спірними видатковими накладними, суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 висловив правовий висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Договором передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA (франко-вагон) за адресою: Приватне Підприємство "ЯНТАР-21" 61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд.13.

Матеріали справи містять: 1) товарно-транспортні накладні; 2) договір про надання послуг по навантаженню від 22 червня 2022 року між Приватним підприємством "ЯНТАР" та ТОВ "КАРАТ АГРО"; 3) акт наданих послуг № 11 від 16 вересня 2022 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт доставки ТОВ "КАРАТ АГРО" товару в місце поставки; приймання товару Приватним підприємством "ЯНТАР-21" та завантаження його в залізничні вагони.

При цьому суд враховує, що за умовами Договору (п. 5.4.) саме на Покупця (ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС") покладено обов`язок надання вагонів.

ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" зазначає, що вагонів для відвантаження товару за Договором не надавало, проте жодного доказу в підтвердження цих обставин не надало.

Так, Договором було передбачено строк поставки до 20.09.2022 (п. 1.7. Договору).

Отже, у випадку неналежного виконання Продавцем свого обов`язку з поставки товару Покупець, по-перше, мав право вимагати від Продавця поставити товар, а по-друге, мав право нарахувати пеню за порушення строків поставки товару відповідно до п. 7.3. Договору.

Жодного доказу звернення ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" до ТОВ "КАРАТ АГРО" з вимогою щодо поставки Продавцем товару або сплати пені за порушення строків поставки товару, матеріали справи не містять.

Водночас матеріали справи містять докази часткової оплати ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" товару на загальну суму 4'866'271 грн, що становить більше 90% від загальної вартості поставленого товару.

З огляду на те, що умовами спірного договору передбачена остаточна оплата (80 % від загальної вартості товару) протягом 3 робочих днів після вивантаження товару в пункті призначення, здійснення ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" оплати в розмірі 90% від загальної вартості поставленого товару також підтверджує факт належного виконання ТОВ "КАРАТ АГРО" обов`язку з поставки товару.

Доводи ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" про те, що залізничні накладні від 14.09.2022, 15.09.2022, 16.09.2022 та від 17.09.2022, надані ТОВ "КАРАТ АГРО" у якості доказу поставки товару, не можуть бути та не є доказом поставки товару за Договором, оскільки дані документи стосуються правовідносин між третіми юридичними особами, судом відхиляються. Адже, відповідно до умов Договору сам факт прийняття товару для перевезення та факт оформлення залізничної накладної є моментом виконання Продавцем своїх зобов`язань. Тим більше, що Продавець ніяким чином не впливає на оформлення залізничної накладної, оскільки відповідно до п. 5.7. Договору даний процес Покупець організовує самостійно, тому Продавцеві невідомо, які суб`єкти господарювання вказуються у даних накладних, оскільки подальші господарські операції з товаром здійснюються без згоди Продавця та є внутрішньогосподарською діяльністю Покупця, яка є конфіденційною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перед відправкою ТОВ "КАРАТ АГРО" на реєстрацію податкових накладних № 2 від 14.09.2022 на суму 1'069'339,41 грн, № 14 від 15.09.2022 на суму 257'799,86 грн, №15 від 15.09.2022 на суму 1'336'399,27 грн, № 17 від 16.09.2022 на суму 1'340'399,27 грн, № 18 від 17.09.2022 на суму 1'325'599,27 грн по контрагенту ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" код ЄДРПОУ 41221350, вказані податкові накладні були затверджені у програмі M.E.DOC з використанням електронного підпису Малишевої В.О. та електронною печаткою ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС".

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Суд установив, що спірні податкові накладні були належним чином зареєстровані ТОВ "КАРАТ АГРО" та погоджені уповноваженою особою ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС". Також ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" сформувало податковий кредит за спірними господарськими операціями (докази зворотного матеріали справи не містять), що також свідчить про реальність поставки за спірними видатковими накладними.

Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по стану за період 14.09.2022 29.06.2023, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, - однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Отже, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У даному випадку ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" підписало акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по стану за період 14.09.2022 29.06.2023, в якому зазначено розмір заборгованості відповідача за первісним позовом, а саме 463'326,08 грн, який становить різницю між вартістю поставленого товару (5'329'597,08 грн) та загального розміру сплачених ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" коштів (4'866'271 грн).

Отже, заборгованість ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" за Договором в сумі 463'326,08 грн підтверджується первинними документами та актом звірки взаємних розрахунків, а тому підлягає стягненню на користь ТОВ "КАРАТ АГРО".

Щодо тверджень ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" про те, що ТОВ "КАРАТ АГРО" не надало всіх документів, які перелічені в п. 6.2. Договору, суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано жодного доказу в підтвердження цих обставин. Водночас факт підписання ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" без зауважень видаткових накладних та акту звірки взаємних розрахунків (через 9 місяців після здійснення господарських операцій), а також сплата більше 90% від загальної вартості товару, свідчать про належне виконання ТОВ "КАРАТ АГРО" умов Договору, зокрема пункту 6.2.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пп. 6.1.2 Договору 80% від загальною вартості товару Покупець зобов`язується перерахувати на рахунок Продавця на протязі 3 робочих днів після вивантаження товару в пункті призначення згідно видаткової та надання документів, зазначених в п.6.2 Договору.

Поставка за першою видатковою накладною була здійснена 14.09.2022, отже ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" мало оплатити товар за вказаною накладною не пізніше 19.09.2022.

Враховуючи викладене, беручи до уваги фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач за первісним позовом визнається судом таким, що з 20.09.2022 прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною від 14.09.2022.

Станом на момент розгляду справи, ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" заборгованість в сумі 463'326,08 грн не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Таким чином, первісні позовні вимоги в частині стягнення 463'326,08 грн суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі несплати, несвоєчасної або неповної оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов`язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання взятих на себе зобов`язань за даним Договором.

Згідно з п. 7.5. Договору у разі прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, крім пені Покупець сплачує на користь Продави штраф в розмірі 10% від неоплаченої вартості Товару.

Суд перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені та штрафу, та встановив, що їх розмір обчислено арифметично вірно.

Отже, з ТОВ "ТРЕЙДРЕСУРС" підлягають стягненню пеня в розмірі 105'359,07 грн та штраф у розмірі 46'332,60 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши наведені норми чинного законодавства, порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних вважає, що наданий розрахунок позивача за первісним позовом відповідає нормам чинного законодавства та є арифметично вірним.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки задоволення первісних позовних виключає задоволення зустрічного позову, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом в сумі 9897,15 грн.

Витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДРЕСУРС" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 16; ідент. код 41221350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ АГРО" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Добролюбова, 50; ідент. код 40540446) основний борг у розмірі 463'326,08 грн, пеню в розмірі 105'359,07 грн, штраф у розмірі 46'332,60 грн, 3% річних у розмірі 14'509,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 30'283,08 грн та суму судового збору у розмірі 9897,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Позивач за первісним позовом / відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ АГРО" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Добролюбова, 50; ідент. код 40540446);

Відповідач за первісним позовом / позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДРЕСУРС" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 16; ідент. код 41221350).

Повний текст рішення складено 06.02.2024.

СуддяІ.В. Трофімов