Ухвала

від 05.02.2024 по справі 917/1430/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1430/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023

у справі №917/1430/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро"

про стягнення заборгованості з ремонтних робіт

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" 15.01.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Касаційного господарського суду із з касаційною скаргою в якій просить, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 (повний текст постанови складено 25.12.2023) у справі №917/1430/23, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №917/1430/23 визначено колегію суддів у складі: - Ємця А.А., головуючий, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро", в якому просить стягнути 549 763,56 грн заборгованості за договором від 01.12.2022 №ДЛ0112-1, в тому числі заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 11.700,00 грн, заборгованість з ремонтних робіт та пов`язаних з цим послуг з подаванням/забиранням вагонів, залізничний тариф в сумі 549 063,56 грн. Присудити на користь ТОВ «Донурлогістик» судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №917/1430/23 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" задоволено; рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 у справі №917/1430/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" заборгованість з ремонтних робіт та пов`язаних з цим послуг з подаванням/забиранням вагонів в сумі 549 063,56 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" витрат по сплаті за подання апеляційної скарги в розмірі 8 235,95 грн та витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 12 353,93 грн.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684 грн.

У пункті 1 частини 1 стстатті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення у розмірі 549 063,56 грн, що загалом менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2023 році (2 684 грн х 500 = 1 342 000 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Передбачені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування скаржник не враховав, що у справі з ціною позову до п`ятиста прожиткових мінімумів для працездатних осіб вона може бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище,передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Обґрунтовуючи виключні випадки у відповідності до вимог частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункти «а» та «б» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Мотивуючи наявність випадків, що підпадають під дію підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, скаржник вказує, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо: розмежування судами понять планових, поточних, капітальних ремонтів вагонів, у випадку наявності спору щодо стягнення вартості ремонтних робіт вагонів, які перебували-в оренді; наведення господарськими судами у мотивувальній частині рішення правового обґрунтування відхилення чи спростування, наведення доведених фактичних обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом, під час відхилення будь-яких доводів сторін чи спростовання поданих стороною доказів; можливості ухвалення судами рішень на підставі доказів, наданих позивачем іноземною мовою без перекладу таких доказів на українську мову.

Проте, належних обґрунтувань наявності випадків, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за якої Суд міг би визнати, судові рішення у справі №917/1430/23 підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить, а доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" в обґрунтування наявності цього випадку, зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду попередньої інстанції та необхідності встановлення касаційним судом фактичних обставин справи і додаткової перевірки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Обґрунтовуючи випадок касаційного оскарження, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що: він буде «позбавлений можливості захистити своє порушене право (надмірно та протиправно стягнені кошти на ремонт вагонів) та спростувати встановлені у цій справі обставини у іншому провадженні, з огляду на необхідність належного дослідження доказів у цій справі та розмежування типу та природи ремонтних робіт, здійснених щодо вагонів, які перебували в оренді скаржника, а саме - розмежування планових, поточних та капітальних ремонтних робіт, перелічених в актах, наданих позивачем та неналежно досліджених судом апеляційної інстанції».

Верховний Суд, вважає за необхідне зазначити, що випадок можливості касаційного оскарження, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, обумовлює наявність розгляду іншої справи, в якій сторона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням.

Однак, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, зокрема, посилання на те, що скаржник позбавлений можливості захистити своє порушене право (надмірно та протиправно стягнені кошти на ремонт вагонів) та спростувати встановлені у цій справі обставини у іншому провадженні не дають підстав для висновку про те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини; крім того наявність іншого спору не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і ухвалюється судове рішення; при цьому питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі, щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.

Отже, Суд зазначає, що у поданій касаційній скарзі скаржник хоча й зазначив підпункт "б" підпункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте не навів належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Інших випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких Суд міг би визнати, що оскаржене судове рішення у справі № 917/1430/23 підлягає касаційному оскарженню, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" не наводить.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "виняткове значення", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають підпункти «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Колегія суддів відзначає, що незгода скаржника із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відсутність належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 917/1430/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донурлогістик" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 917/1430/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова