Рішення

від 06.02.2024 по справі 694/2703/23

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/2703/23

Провадження № 2-а/710/2/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого -судді Сивоконя С.С.,

за участі секретаря судових засідань Коваленка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції №1 Покровського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанов про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

До Шполянського районного суду Черкаської області надійшов адміністративний позов, в якому позивач просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАД №827381 від 01.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 126 КУпАП, та закрити провадження у справі; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАТ № 8057382 від 01.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.8 ст.121 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , яка залучена до оборони нашої держави у місті Лиман Донецької області. Означений факт підтверджується копією військового квитка.

31.10.2023року вінїхав звідпустки зЧеркаської області,Звенигородського району,міста Шполидо військовоїчастини умісті ЛиманДонецької областіна транспортномузасобі «VOLKSWAGENPOLO»номерний знак НОМЕР_2 .Означений транспортнийзасіб переданийвійськовій частині НОМЕР_1 Благодійною організацією«БЛАГОДІЙНИЙ ФОНДДАЗАРЬ» заактом приймання-передачіблагодійної допомоги.На автодорозіДобропілля -Краматорськна блокпосту позивачбув зупиненийпрацівниками поліції,без будь-якихправових підстав,і попросилимене показативодійське посвідчення.Позивач показавсвоє водійськепосвідчення. Після чого працівники поліції повідомили мене, щоб я від`їхав у сторону.

Після чого, приїхали інші працівники поліції та повідомили мене, що на буде складатися постанови про адміністративне правопорушення. Слід відмітити той факт, що мені мої права не пояснювалася. Фактичного розгляду справу не було, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості надати пояснення, та скористатися правничою допомогою.

Стосовно позивача було складено постанови про адміністративне правопорушення.

Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 827381 відповідно до якої поліцейським СРПП ВП № 1 Покровського РУП сержантом поліції Артемчуком Олександром Савовичем накладено адміністративне стягнення за те що : « 01.11.2023 року 12 год. 20 хв автодорогою м. Добропілля - Краматорськ гр. ОСОБА_2 керував автомобілем VOLKSWAGEN POLO д/н НОМЕР_2 не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи право керувати таким т/з, чим порушив п. п. 2.1. ПДР України чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 статті 126 КУпАП.

Постанову серії EAT № 8057382 відповідно до якої « ОСОБА_1 01.11.2023 року о 12:45:04 керував авто щодо якого порушення обмеження встановлений митним кодексом України, а саме порушення строки тимчасового ввезення на території України, чим порушив вимоги статті 380 Митного Кодексу України та статті 16, 31 ЗУ Про дорожній рух. У зв`язку з чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 8 статті 121КУпАП. У зв`язку з чим, накладено адміністративне стягнення за ч. 8 ст. 121 КУпАП».

Постанова серії EAT № 8057382 від 01.11.2023 року позивачу не вручалась, а була надана лише квитанція про оплату.

Позивач уважає вищенаведені постанови є противоправними та такими, що винесенні з порушення законодавства України. У зв`язку з чим, їх необхідно скасувати.

Позивач зазначає, що поліцейським не було проінформовано про конкретну причину зупинку. Що вже свідчить про незаконність та протиправність оскаржуваних постанов.

Стосовне позивача щодо нього винесено дві постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному, без урахування ст.36 КУпАП яка визначає, що стягнення накладається у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Тобто поліцейським СРПП ВП № 1 Покровського РУП сержантом поліції Артемчуком Олександром Савовичем проігноровані імперативні приписи ст. 36 КУпАП.

Позивач зазначив,що унього наявневодійське посвідченнякатегорії С. Також зазначив, що в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан. Дія воєнного часу неодноразово продовжувалася.

П 1-1постановиКабінету МіністрівУкраїни№ 184від 03березня 2023року «Деякіпитання допускуводіїв докерування транспортнимизасобами» установити,що уперіод воєнногостану докерування транспортнимизасобами категорії С,СІ натериторії Українидопускаються особи,які маютьпосвідчення водіякатегорії В.Тобто законодавстводозволяє керуватиу періодвоєнного стануводіям категоріїВ транспортнимизасобами категоріїС,С1. Позивач вважає, що у його випадку необхідно застосувати ч. 6 ст. 7 КАС України, яка за аналогією закону надає йому право керувати транспортними засобами категорії В. Оскільки у нього наявне посвідчення водія категорії С.

Також позивач зазначив, що військова частина НОМЕР_1 , залучена до оборони нашої держави у місті Лиман Донецької області. Тобто він діяв у стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП

У силу вимог закону у позивача відсутня відповідальність за ч. 8 ст. 121 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом який переданий на потреби Збройних Сил України.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Від відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області, надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві міститься прохання відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що позивач зобов`язаний під час керування транспортним засобом мати при собі посвідчення водія відповідної категорії. У випадку, який мав місце із позивачем, не доцільно застосовувати аналогію п.11 постанови КМУ від 03.03.2022 №184, у зв`язку з наявним урегулюванням питання стосовно керування транспортними засобами за наявності посвідчення водія відповідної категорії, що зазначено у Правилах дорожнього руху, зокрема п.2.1. (а), та Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, а саме у пунктах 2,3.

Позивач їхав до військової частини НОМЕР_3 з відпустки. Згадана військова частина залучена до оборони України у місті Лиман Донецької області. Доводи позивача, про те що він діяв у стані крайньої необхідності не виключають його відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, адже у них відсутні ознаки стану крайньої необхідності. Крім того ОСОБА_1 не надав працівнику СРПП, який склав постанову про відповідне адміністративне правопорушення, докази про приналежність транспортного засобу, яким керував позивач до благодійної допомоги.

Зазначено, що постанова серії ЕАТ № 8057382 позивачу не вручалася, проте у квитанції, яка прикріплена до зазначеної постанови і відповідає її змісту, наявний його підпис про отримання копії.

Постанови про адміністративні правопорушення було винесено різними посадовими особами. Так, постанова серії БАД №827381 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, складена старшим сержантом ОСОБА_3 , а постанова серія ЕАТ № 8057382 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст. 128 КУпАП ОСОБА_4 . Отже, ст.36 КУпАП у цьому випадку не могла бути застосована.

Крім того відповідач уважає, що зупинка позивача була здійснена законно, оскільки вона була здійсненна на блок пості у Донецькій області під час дії воєнного стану.

Відповідач вважає, що заявлена сума за надану правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн є надмірною та не розумною, а також недоведеною, що такі витрати є не лише фактичними, але й неминучими.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 25.12.2023 позовна заяву була залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області 04.01.2024 відкрито провадження у справі, а також задоволено клопотання позивача про витребування письмових доказів. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за правилами передбаченими ст.286 КАС України.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав. (а.с.38).

Представник відповідача -1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача -2 до суду не з`явився, у своєму відзиві просив розглядати справу без участі уповноваженої особи.

За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, розглянувши адміністративну справу, встановив наступне.

Відповідно до копії посвідчення водія серія НОМЕР_4 виданого ТСЦ 7141 08.08.2018 ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами категорії «С». (а.с.23).

Згідно з копією довідки від 07.11.2023 №203011 виданої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . (а.с.26).

Відповідно до копії військового квитка серія НОМЕР_5 від 28.03.2023 року ОСОБА_1 , 29.03.2023 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №55/2022 призваний у Збройні Сили України по мобілізації. Склав присягу 09.04.2023 року у в/ч НОМЕР_6 . Із 19.06.2023 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №170 призначений на посаду водія-гранатометника. (а.с.27-31).

Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 827381 від 01.11.2023, винесеної поліцейським СРПП ВПД №1 Покровського РУП старшим сержантом поліції Артемчуком Олександром Савовичем, ОСОБА_1 , 01.11.2023 о 12 год 20 хв на автодорозі М.Добропілля м. Краматорськ керував автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», державний номерний знак НОМЕР_7 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п.п. 9.1а ПДР України, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. До громадянина ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. (а.с. 33, 102).

У копії квитанції про сплату штрафу відповідно до постанови серія БАД №827381 заповнено: призначення платежу штраф; сума 3400,00 грн; ч.2 ст. 126 КУпАП. (а.с.34).

У квитанції про сплату штрафу відповідно до постанови серія ЕАТ № 8057382 заповнено: платник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання платника АДРЕСА_1 ; сума 8500,00 грн; призначення платежу - *21081300; ЕАТ 8057382; стаття КУпАП 121 ч.8. Місце вчинення правопорушення: 01.11.2023 12:45 керував авто щодо якого порушення обмеження встановленого митним кодексом України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення на територію України, чим порушив вимоги статті 380 Митного кодексу України та ст. 16,31 ЗУ «Про дорожній рух» чим порушив. (а.с.34).

У копії декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 09.03.2023 міститься наступна інформація: прізвище, власне ім`я, по батькові особи, що здійснює декларування ОСОБА_5 ; прізвище, власне ім`я, по батькові водія ОСОБА_5 ; марка машини «Volkswagen Polo»; номер машини НОМЕР_8 ; відправник ОСОБА_6 ; отримувач БФ «Лазарь», м. Васильків, вул. Миру, код 41464183; фактичне місце призначення розвантаження вантажу Чернігів; пункт пропуску Краковець. Вид допомоги, товар Volkswagen Polo, vin: НОМЕР_9 ; кількість 1 шт; об`єм 918. (а.с. 62).

Відповідно до акта приймання передачі благодійної допомоги від березня 2023 року Благодійна організація «Благодійний фонд «ЛАЗАРЬ» (Благодійник) та військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 (отримувач) уклали цей акт приймання-передачі благодійної допомоги про таке: Благодійник безкоштовно передав, а Отримувач отримав таку благодійну допомогу: автомобіль марки Volkswagen, модель Polo, номерний знак НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_9 , кількість 1 шт. Матеріальні цінності, що передаються за цим актом є благодійною допомогою, надаються безоплатно та не підлягають подальшому продажу. Отримувач зобов`язаний протягом 1(одного) місяця після завершення строку дії воєнного стану в Україні передати матеріальні цінності, що передаються за цим актом, на баланс військової частини, до списків бойового складу якої отримувач зарахований. (а.с.61).

Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8057382 від 01.11.2023, винесеної поліцейський ВПД №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, старшим сержантом поліції Павлюхом Анатолієм Анатолійовичем, ОСОБА_1 , 01.11.2023 о 12 год 45 хв на автомобільній дорозі Т-05-14 (Добропілля - Лиман) керував автомобілем «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_7 , щодо якого порушення обмеження встановленого митним кодексом України, а саме порушено строки тимчасового ввезення на територію України, чим порушив вимоги ст.380 Митного кодексу України і ст. 16, 31 ЗУ «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП. До громадянина ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. (а.с. 101, 103).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Згідно із ст.9 КУпАП,адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Щодо безпідставності зупинки транспортного засобу суд зазначає.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.35Закону України«Про національнуполіцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, (зізмінами,внесеними Указомвід 14березня 2022року №133/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від15березня 2022року №2119-IX,Указом від18квітня 2022року №259/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від21квітня 2022року №2212-IX,Указом від17травня 2022року №341/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від22травня 2022року №2263-IX,Указом від12серпня 2022року №573/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від15серпня 2022року №2500-IX,Указом від7листопада 2022року №757/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від16листопада 2022року №2738-IX,Указом від6лютого 2023року №58/2023,затвердженим ЗакономУкраїни від7лютого 2023року №2915-IX,Указом від1травня 2023року №254/2023,затвердженим ЗакономУкраїни від2травня 2023року №3057-IX,та Указомвід 26липня 2023року №451/2023,затвердженим ЗакономУкраїни від27липня 2023року №3275-IX), в Україні запроваджено режим воєнного стану, строк дії якого було продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Тобто, станом на 01.11.2023 року, дата винесення оскаржуваних постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, діяв правовий режим воєнного стану.

Відповідно до ст.64Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п.6,7 ч.1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку,визначеному КабінетомМіністрів України,особливий режимв`їзду івиїзду,обмежувати свободупересування громадян,іноземців таосіб безгромадянства,а такожрух транспортнихзасобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Відповідно до п.3 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1455, блокпост посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з п.18 цього Порядку, перебування, вхід/вихід (в`їзд/виїзд) військовослужбовців Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, поліцейських, військовослужбовців та працівників СБУ, працівників ДПС, ДМС, ДСНС, їх перевезення транспортними засобами спеціалізованого призначення, перевезення військових вантажів та осіб із зброєю та боєприпасами на територію/з території, де встановлено особливий режим, організовуються та здійснюються з урахуванням умов обстановки, яка склалася, наявності сил та засобів, визначених завдань, бойового розподілу підрозділів, місць їх дислокації відповідними командирами (начальниками) за погодженням з комендантом на підставі службових посвідчень, посвідчень про відрядження, дорожніх листів та документів на вантаж.

Відповідно доп.п.1п.20згаданого Порядку,заходи зконтролю в`їзду/виїздувключають: наблокпостах: перевіркудокументів,що посвідчуютьособу,підтверджують громадянствоУкраїни чиспеціальний статусособи; перевіркудокументів,необхідних дляздійснення перевезеннявантажу (документівна транспортнийзасіб,документів навантаж,дорожнього листатощо); проведенняогляду транспортногозасобу тавантажу (товару)щодо відповідностідокументам навантаж (товар); затриманняосіб,транспортних засобів,вантажу (товару),проведення їхогляду тапередачу їхуповноваженим представникамправоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Відповідно до п.5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до п.10 цього Порядку, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Перетин ОСОБА_1 на автомобілі блок посту, який розташований на автомобільній дорозі Добропілля Краматорськ є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв`язку із чим його зупинка працівниками поліції та перевірка документів є правомірними.

Щодо незаконності пред`явлення водійського посвідчення на блокпосту.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно доабз.2ч.2ст.16Закону України«Про дорожнійрух» водійзобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно з абзацом ч.2 ст. 16 Закону України«Про дорожнійрух» водійзобов`язаний на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Відповідно до п.(а) п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно доп.2.2ПДР,власник транспортногозасобу,а такожособа,яка використовуєтакий транспортнийзасіб назаконних підставах,можуть передаватикерування транспортнимзасобом іншійособі,що маєпри собіпосвідчення водіяна правокерування транспортнимзасобом відповідноїкатегорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Оскільки ОСОБА_1 перебував на блокпосту, він зобов`язаний був пред`явити відповідний документ для встановлення його особи.

Крім того, ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу зобов`язаний був мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, і зобов`язаний був пред`явити його працівнику поліції, після зупинки на блокпосту.

Щодо правомірності керування транспортним засобом.

Відповідно до п.п.1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Відповідно до п.1-1 цієї Постанови, установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B.

Відповідно доабз.5п.3Положення пропорядок видачіпосвідчень водіята допускугромадян докерування транспортнимизасобами затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 08.05.1993р.№ 340(вредакції постановиКабінету МіністрівУкраїни від20.05.2009р №511,транспортні засоби,керування якимидозволяється занаявності посвідченняводія,залежно відїх типіві призначенняподіляються накатегорії: В-автомобілі,дозволена максимальнамаса якихне перевищує3500кілограмів (7700фунтів),а кількістьсидячих місць,крім сидінняводія,-восьми; С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).

ОСОБА_1 керував легковим транспортним засобом марки «Volkswagen», модель «Polo». При цьому мав посвідчення водія на категорію (С).

Щодо позивача була складена постанова серія БАД № 827381 від 01.11.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. У фабулі цієї постанови зазначено, що 01.11.2023 о 12 год 20 хв на автодорозі м. Добропілля- м. Краматорськ, ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_7 не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п.п. 2.1.а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП.

Диспозиція ч.2 ст. 126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч.9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції продорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі,обміну тавстановлення термінудії такихпосвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Із копії посвідчення водія серії НОМЕР_10 вбачається, що ОСОБА_1 , отримав 08.08.2020 посвідчення водія категорії «С», зі строком дії до 08.08.2020 .

На час винесення оскаржуваної постанови серія БАД №827381 від 01.11.2023, строк дії посвідчення водія у ОСОБА_1 закінчився.

Незважаючи на закінчення терміну дії посвідчення водія, станом на 01.11.2023 у нього було право керування транспортним засобом категорії «С» у період дії воєнного стану на підставі постанови КМУ № 184 від 03.03.2022.

Як встановлено судом посвідчення водія серії НОМЕР_4 містить категорію: С.

Тобто, відповідно до цього посвідчення водія, позивач не мав права керувати легковими автомобілями, адже у нього відсутня відкрита категорія «В», яка дає право керувати легковими транспортними засобами.

Оскільки право керування підтверджується посвідченням водія відповідної категорії, а в позивача було посвідчення водія лише на категорію «С», то доведеним є той факт, що на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи при цьому права керування таким транспортним засобом.

Суд констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення ним правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.

Щодо вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 686/5225/17 від 21.12.2018

З наявних у справі доказів, суд вважає, що ОСОБА_1 не перебував в умовах крайньої необхідності, а відтак розцінює його позицію про керування транспортним засобом не маючи при собі посвідчення про право керування транспортним засобом відповідної категорії, лише як обраним способом захисту.

Щодо застосування аналогії закону.

Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини. Законодавство про адміністративні правопорушення не регулює питання застосування аналогії закону. У найближчій галузі права, кримінальній, міститься заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією (ч. 4 ст. 3 КК України). Ураховуючи такі обставини суд вважає, що у нього відсутнє право застосувати аналогію закону до п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами».

Щодо застосування ст.36 КУпАП.

Відповідно дост.36КУпАП привчиненні однієюособою двохабо більшеадміністративних правопорушеньадміністративне стягненнянакладається закожне правопорушенняокремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Щодо ОСОБА_1 було винесено дві постанови про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Розгляд справ проводився різними посадовими особами: сержантом поліції, поліцейським СРПП ВП №1 Покровського РУП Артемчуком Олександром Савовичем, який виніс постанову серія БАД № 827381, і страшим сержантом поліції ВПД №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Павлюхом Анатолієм Анатолійовичем, який виніс постанову серія ЕАТ № 8057382.

Отже застосування ст.36 КУпАП у цьому випадку не передбачено, оскільки розгляд справ про адміністративне правопорушення проводився різними посадовими особами.

Ураховуючи встановлені обставини справи, у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАД №827381 від 01.11.2023, потрібно відмовити.

Щодо іншої позовної вимоги суд зазначає таке.

Відповдіно до п.1.3, 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.1 (б) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Відповідно до п.п.30.1 в п. 30 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Відповідно доп.п.7,8,28,31Порядку державноїреєстрації (перереєстрації),зняття зобліку автомобілів,автобусів,а такожсамохідних машин,сконструйованих нашасі автомобілів,мотоциклів усіхтипів,марок імоделей,причепів,напівпричепів,мотоколясок,інших прирівнянихдо нихтранспортних засобівта мопедівЗатвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від7вересня 1998р.№ 1388(уредакції постановиКабінету МіністрівУкраїни від23грудня 2009р.№ 1371)власники транспортнихзасобів таособи,що експлуатуютьтакі засобина законнихпідставах,або їхпредставники (далі-власники)зобов`язанізареєструвати (перереєструвати)транспортні засобипротягом десятидіб післяпридбання (одержання)або митногооформлення,або тимчасовоговвезення натериторію України,або виникненняобставин,що єпідставою длявнесення зміндо реєстраційнихдокументів.Строк державноїреєстрації продовжуєтьсяу разіподання документів,які підтверджуютьвідсутність можливостісвоєчасного їїпроведення власникамитранспортних засобів(хвороба,відрядження абоінші поважніпричини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для особистого користування більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації в сервісних центрах МВС на строк, визначений відповідним митним органом. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників імитних деклараційна бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС.

На транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України більш як на 30 діб, видаються тимчасові реєстраційні талони із зазначенням строку тимчасового ввезення, встановленого митним органом відповідно до митного законодавства, про що зазначається в документах про митне оформлення таких засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов`язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до абз, 1,4 ч.4 ст. 380 Митного кодесу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно зУКТ ЗЕДта причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Строки, передбаченіабзацами першим,другим,третімтап`ятимцієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Згідно з ч.6 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ч.8 ст. 380 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України громадянами більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу 87 Додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX,

Моторними транспортними засобами, що використовувалися, вважаються такі, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби. Під кодом 8703 зазначені автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі.

Диспозиція ч.8 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

У фабулі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8057382 від 01.11.2023 зазначено, що ОСОБА_1 01.11.2023 року керував транспортним засобом марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_7 , щодо якого порушено обмеження встановленого митним кодексом України, а саме порушено строки тимчасового увезення на територію України, чим порушено вимоги ст. 380 Митного кодексу України і ст.16, 31 ЗУ «Про дорожній рух».

Проте в оскаржуваній постанові не конкретизовано, яку саме частину ст. 380 Митного кодексу України і ст. 16, 31 ЗУ «Про дорожній рух», було порушено позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст.35Закону України«Про Національнуполіцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту, а також у разі, якщо водій порушив правила дорожньогоруху України.

До матеріалів справи долучений відеозапис № 2-2-687b3a00-be88-11ee-8e15-1b5d0b7f із наргудної боді камери поліцейського, на цьому відео зафіксований фрагмент, вручення під підпис квитанції про сплату штрафу за складені постанови, та розяснено процедуру сплати штрафу. (а.с. 106).

Відповідно до копії декларації про перлік товарів, що визнаються гуманітраною допомогою від 09.03.2023 року вбачається, що транспортний засіб «Volkswagen Polo» номерний знак НОМЕР_7 , був увезений через Львівську митницю ДФС 09.03.2023 ОСОБА_5 .

Таким чином, на дату складання постанови (01.11.2023) та дату ввезення вищевказаного автомобіля (09.03.2023), вбачається порушення строк визначений частиною 1 статті 380 Митного кодексу України розпочався з 09.03.2023 та на час винесення оскаржуваної постанови від 01.11.2023 ще не минув.

Більше того транспортний засіб був увезений для отримувача БФ «Лазарь». Благоідйна організація «Благодійний фонд «ЛАЗАРЬ» на підставі акту-приймання передачі благодійної допомоги від березня 2023 року передала «Volkswagen» модель «Polo» номерний знак ТКІ6210L ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_11 , військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 . (а.с. 61)

Відповідно до ч. 1, 2 ст.72КАС України доказамив адміністративномусудочинстві єбудь-якіфактичні дані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин,що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення осіб,які берутьучасть усправі,та іншіобставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.Ці данівстановлюються такимизасобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77КАС України вадміністративних справахпро протиправністьрішень,дій чибездіяльності суб`єктавладних повноваженьобов`язок щододоказування правомірностісвого рішення,дії чибездіяльності покладаєтьсяна відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яких доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення вказане у постанові про накладення адміністративного стягнення серія ЕАТ №8057382, суду відповідачем не надано, зокрема інформацію із Державної митної служби України, щодо транспортного засобу, а саме порушення строків тимчасового увезення на територію України.

Жодних даних про те, що позивачем порушено строки тимчасового ввезення автомобіля на територію України, як це вказано у оспорюваній постанові, матеріали справи не містять.

Суд вважає, що сама лише постанова, складена поліцейським, не може бути об`єктивним доказом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Це відповідає позиції Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі № 177/525/17 провадження № К/9901/34580/18/.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до положень ст.222КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, частина шоста статті 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно п.4 Розділу ІІ Положення про патрульну службу МВС затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 02.07.2015 №796 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за №777/27222, одним з основних завдань поліції є забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно доп.п.1,4п.1розділу ІІІданого Положення,патрульна службавідповідно допокладених нанеї завданьздійснює цілодобовепатрулювання територіїобслуговування зметою забезпеченняналежної охоронигромадського порядку,громадської безпекита контролюза дотриманнямправил дорожньогоруху,забезпечення йогобезпеки.У разінеобхідності здійснюєрегулювання дорожньогоруху;припиняє виявленікримінальні таадміністративні правопорушення,застосовуючи дляцього передбаченізаконодавством праваі повноваження; у випадках та в спосіб, передбачені законодавством, розглядає справи про адміністративні правопорушення і застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників.

Відповідно до ч.4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 07.11.2015 року №1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р., за № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Згідно п.2 Розділу ІІІ цієї Інструкції Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно п.5 розділу ІV згаданої Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимогпункту 10розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285КУпАП).

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Відповідач визнав,що постанову серії ЕАТ № 8057382 від 01.11.2023 не було вручено позивачу на місці її складання, що є порушенням вищезазначеної Інструкції.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245КУпАП відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.2 ст.251КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255КУпАП і не може бути перекладений на суд.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст.62Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Отже, вина позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищенаведеного, суд уважає, що позовну вимогу про скасування постанови про накладення адміністартвиного стягення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ №8057382 від 01.11.2023 потрібно завольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Суд стягує сплачений на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 536,80 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 14, 16, 31 Закону України «Про дорожній рух», ст.32, 35 Закону України «Про національну поліцію», ст.380 Митного кодексу України, ст.ст. 6-9, 19, 20, 72-77, 139, 143, ч.4.ст.159,ч.6 ст.162, ч.3 ст.205, 241-246, 250, 272, 286, КАС України, ст.ст.7,9, 222, 251, 254,258,268,280,287-295, КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу поліції №1 Покровського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанов про адміністративні правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 8057382 від 01.11.2023, винесеної старши сержантом поліції відділу поліції №1 Покровського районного управління полції ГУНП в Донецькій області Павлюхом Анатолієм Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП, закрити.

Стягнути зГоловного управлінняНаціональної поліціїв Донецькійобласті(код ЄДРПОУ 40109058), адреса: вул. Мандрика,7 м. Покровськ, Донецька область за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_12 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_13 , виданий 19.10.2023, орган, що видав 7133, інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір в розмірі 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

У задовлоленні іншої позовної вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Шполянського

районного суду С.С. Сивокінь