Рішення

від 05.02.2024 по справі 200/7060/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року Справа№200/7060/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (85302, Донецька область, м. Покровськ вул. Поштова, 16) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки першого відділу Міністерства оборони України, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 3304 від 01.12.2023, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що відповідно до повістки на відправку без номеру та дати, йому наказано протягом чотирьох годин з моменту вручення повістки з`явитися за місцем знаходження відповідача. 26.05.2022 за місцем знаходження відповідача йому видано мобілізаційне розпорядження без номеру та дати про те, що на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з оголошенням мобілізації він зобов`язаний, не чекаючи повістки від територіального центру комплектування та соціальної підтримки з`явитися за адресою відповідача.

22.11.2023 позивач звернувся до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою та відповідним пакетом документів, згідно якої просив відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у його дружини інвалідності II групи на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач у наданні відстрочки позивачу відмовив і, вважаючи цю відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом надання відзиву не скористався, про розгляд справи був повідомлений у визначеному законом порядку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Дію воєнного стану продовжено до теперішнього часу.

02.03.2022 Рада суддів України опублікувала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану року. Судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.05.2022 позивачу видано мобілізаційне розпорядження про те, що на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з оголошенням мобілізації зобов`язаний, не чекаючи повістки від територіального центру комплектування та соціальної підтримки з`явитися за адресою: АДРЕСА_2 .

22.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, згідно якої просив відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у його дружини інвалідності II групи на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом від 01.12.2023 вих. № 3304 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні відстрочки та повернув вказану заяву з додатками без виконання.

В обґрунтування своєї відмови відповідач вказав, що під час вивчення наданих документів було з`ясовано, що дружина позивача має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно п.п.13,16 ч.І ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» є працездатним (працездатні особи - це особи віком віл 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності, та, які не досягли встановленого статтею 26 Закон) України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, тобто: шістдесяти років) та відповідно до ч. І ст.202 Сімейного кодексу України зобов`язаний утримувати непрацездатну мати. Тобто дружина позивача має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати.

Крім того, з наданої довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 781826 на ім`я дружини вбачається, що їй встановлено інвалідність на строк до 01.09.2023, тобто термін дії вказаної довідки сплив. Постановою КМУ від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" пунктом 3 такого змісту: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. 3 наданих документів неможливо встановити чи була у можливість отримання направлення на медико-соціальну експертизу.

Відповідач в листі зазначає, що на теперішній час на території Донецької області працюють відповідні заклади міністерства охорони здоров`я України, до компетенції яких входить як направлення на МСН так і огляд МСЕК.

З таких підстав відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни.

Стаття 39 даного закону визначає, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. На теперішній час дія воєнного стану відповідними указами продовжена.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Разом з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, нею визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

За приписами стаття 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ід 21.03.1991 № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 одружений з ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про одруження від 15.01.2005 НОМЕР_2 .

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 781826 від 31.08.2022 ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності строком до 01.09.2023 (дата чергового переогляду 31.08.2023).

Положення про медико-соціальну експертизу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Згідно пункту 3 даного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 15 визначено, що Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно пункту 18 відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Кабінетом Міністрів України 08.03.2022 прийнята Постанова № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України».

Пунктом 3 цієї Постанови визначено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.

Тобто вказана Постанова № 225 дійсно передбачає перенесення строку повторного огляду медико-соціальної експертизи. Проте таке перенесення не має безумовного характеру.

В Положенні про медико-соціальну експертизу визначено, що Комісії проводять огляд за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

У вищенаведеному пункті Постанови № 225 встановлено, що повторний огляд переноситься за умови неможливості направлення лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу.

Позивачем не надано документів, що підтверджують неможливість направлення лікарсько-консультативною комісією ОСОБА_3 на медико-соціальну експертизу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства.

Разом з цим, це не звільняє позивача від доказування тих обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як такому, що належним чином не підтвердив, що він має дружину із числа осіб з інвалідністю II групи.

За таких умов суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд вважає необхідність звернути увагу на доводи відповідача стосовно наявності у ОСОБА_3 інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 досяг 16-річного віку, є працездатною особою згідно Закону України «Про зайнятість населення», а отже, на думку відповідача, є тією особою, яка зобов`язана утримувати непрацездатну мати ОСОБА_3 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Дніпропетровського Державного Університету Внутрішніх Справ від 12.09.2023 року № 1198 Форми № 28 ОСОБА_2 у 2022 році вступив до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ IV рівня акредитації і в теперішній час навчається на 2-му курсі денного відділення (наказ про зарахування від 22.08.2022 № 158 о/с).

Курсанти ДДУВС навчаються за державним замовленням та перебувають на утриманні в ВНЗ, що включає в себе забезпечення курсантів відповідно до затверджених норм:

1) грошовим, продовольчим, речовим та медичним забезпеченням;

2) комунальними послугами.

Термін закінчення навчання: липень 2026.

Правовідносини батьків та дітей визначені, серед іншого, Сімейним кодексом України.

Глава 16 Кодексу визначає обов`язки батьків по утриманню повнолітніх дітей.

Стаття 198 Сімейного кодексу України встановлює, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно стаття 199 кодексу якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Отже, зважаючи, що ОСОБА_2 в даний час отримує вищу освіту на денній формі навчання, він має право на матеріальну допомогу батьків, а отже не є працездатною особою в розумінні статті 23 Закону № 3543-ХІІ, яка має утримувати ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, даний довід відповідача є безпідставним, але зважаючи на вищевикладені обставини стосовно підтвердження групи інвалідності ОСОБА_3 , не є таким, що зумовлює визнання протиправним та скасувати рішення відповідача № 3304 від 01.12.2023

У підсумку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20,42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Покровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш